Сучасні теорії соціалізації (когнітивізм, ситуаціонізм, конструктивізм).

Когнітівістські теорії - соціалізація особистості визначається розвитком когнітивних процесів. На кожній стадії розвитку мислення формуються нові навички, що визначають межі навченості н найширшому сенсі слова як можливість освоєння тих чи інших соціальних дій.

Різні теорії акцентують свою увагу на відповідних механізмах соціалізації: соціального навчання (бихевиористские), ідентифікації (психоаналітичні), соціального порівняння (когнітівістского).

Відповідно до принципів соціального конструктивізму, картини світу,

придбані в ході вторинної соціалізації, не змінюють тих базисних цінностей і

норм, які спочатку були закладені батьками, а лише нашаровуються на них. Соціальний конструктивізм - соціологічна і психологічна теорія, що вивчає процеси соціо-психологічного конструювання соціальної реальності в людській активності. Соціальна реальність і соціальну взаємодію індивідів розглядаються як сукупність думок, ідей і цінностей і не зводяться до матеріальних умов. Виникнення соціального конструктивізму пов'язано з ім'ям радянського психолога Л. С. Виготського.

Соціальна реальність не предзадана соціальної активності індивідів, залучення в соціальні відносини проходить одночасно зі створенням соціальних агентом якостей і характеристик дійсності. Знання є продуктом соціального і культурного конструювання. У процесі взаємодії індивідів, спілкування та інших форм соціальних відносин відбувається полагание значень і смислів елементів дійсності. Процес навчання і виховання є за своїм характером соціальною активністю особистості, соціальні норми, значення елементів соціальної насправді не осягаються в пасивному сприйнятті, але конструюються в процесі соціальної інтеракції. Соціальний конструктивізм заперечує існування природних законів у соціальній, економічній і політичній сфер. Соціальні актори конституюється в ситуації і природі їх взаємовідносин.

Соціальний конструктивізм акцентує увагу на освіті соціальних конструкцій в процесі індивідуально-особистісного навчання, супутнього міжособистісної взаємодії, тоді як соціальний конструкціонізм розглядає формування соціальних конструкцій в колективних і групових соціальних процесах.

Ситуаціонізм (від фр. Situatiоn - сукупність обставин) - методологічна позиція. Полягає у визнанні особливої ​​важливості особливостей ситуації при аналізі варіативності людської поведінки. Якщо в персонализме прийнято вважати, що людина має певні диспозиції, які зумовлюють його поведінку в конкретних ситуаціях, то в ситуаціонізму особливе значення надається ситуацій, які завжди унікальні і вимагають різних реакцій. В силу цього відбувається відкидання такого діагностичного кошти, як особистісні опитувальники. В області соціальної психології проявляється у вигляді інтеракціонізму, в якому підкреслюється роль взаємодій конкретних людей в конкретних обставинах.