Заборона трансляції російських телеканалів: виконання, ефективність, наслідки.

Заборона російського кінопродукту: виконання, ефективність, наслідки.

Проаналізуйте нагальні потреби в сфері інформаційної безпеки: що не зроблено і яких заходів має бути вжито.

Проаналізуйте еффективність комунікаційної політики влади.

Проаналізувати міжнародний імідж й державний брендінг України як фактори її національної безпеки.

Запропонувати варіанти створення і просування неповторної ідеологеми країни.

Відповіді:

Теоретичні питання

Сутність, об’єкт та функції державної інформаційної політики (ДІП).

Державна інформаційна політика – це регулювальна діяльність органів державної влади, спрямована на розвиток інформаційної сфери суспільства, яка охоплює всю сукупність виробництва і відносин, пов’язаних зі створенням, зберіганням, поширенням, передачею інформації у всіх її видах та всіма засобами масової інформації (комунікації). Державна політика в будь-якій сфері, зокрема в ін- формаційній, має знаходити своє концентроване відображення у системі відповідних керівних документів державної політики (далі – КДДП). 5 Автор використовує поняття ЗМІ стосовно традиційних видів медіа (теле- бачення, радіо, преса), поняття ЗМК – стосовно нових (інтернет-видання, конвер- гентні медіа тощо.

Об’єкт

Об’єктом інформаційної політики як галузі наукового знання (в самому широкому сенсі) є інформаційна сфера життя суспільства [51] – «сукупність інформації, інформаційної інфраструктури, суб’єктів, що здійснюють збір, формування, розповсюдження і використання інформації, а також системи регулювання виникаючих при цьому громадських відносин» [52] Правомірно говорити про те, що «об’єктом інформаційної політики як галузі наукового знання (соціальної информациологии) є «інформаційні суспільні відносини» чи відносини між суб’єктами, що здійснюють збір, формування, аналіз, поширення і використання інформації в інтересах особистості, суспільства і держави» [53]. «громадянське суспільство як об’єкт інформаційного впливу може бути представлене станом суспільної свідомості» [54].

В. Д. Попов вказує, що об’єктом інформаційної політики як науки (у більш вузькому сенсі) є масова свідомість, система ЗМІ та МК, інформаційні процеси, що відображають, що виражають, що захищають права особистості і політику держави [55].

Згідно підручника РАЦС «Інформаційна політика» (під загальною редакцією д. ф.н. професора В. Д. Попова), «об’єкт інформаційної політики – державне управління інформаційною сферою, станом суспільної свідомості, системою ЗМІ та МК; інформаційні процеси, що відображають, що виражають, що захищають права людини, інтереси суспільства і політику держави» [56].

Функції

· розробка й прийняття політичних рішень, законодавчих і нормативно-правових актів щодо забезпечення системи управління національними інформаційними ресурсами та удосконалення механізмів реалізації правових норм чинного законодавства;

· визначення і здійснення повноважень державних органів, органів регіонального й місцевого самоврядування щодо оперативного управління (володіння, розпорядження, користування) державними інформаційними ресурсами;

· розробка і реалізація організаційних заходів і нормативно-методичного забезпечення відомчих і регіональних структур та недержавного сектора в сфері формування та використання інформаційних ресурсів за умови координації діяльності згаданих структур;

· розробка і реалізація фінансово-економічних засад регулювання процесів формування та використання інформаційних ресурсів;

· здійснення державної реєстрації інформаційних ресурсів, забезпечення повноти створення первинних і похідних інформаційних ресурсів на засадах використання інформації, що виникає (створюється) у процесі діяльності державних органів, органів регіонального та місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності;

· введення технологічно та методологічно єдиних засад формування інформаційних ресурсів за результатами діяльності державних органів, органів регіонального та місцевого самоврядування, державних підприємств і організацій для надання їх у вільний доступ громадянам і організаціям (крім інформаційних ресурсів, що мають відомості, віднесені до державної таємниці та до іншої інформації з обмеженим доступом);

· забезпечення ефективного використання інформаційних ресурсів для діяльності державних органів, органів регіонального і місцевого самоврядування та державних підприємств, установ і організацій;

· оптимізація державної політики інформатизації щодо забезпечення науково-технічних, виробничо-технологічних і організаційно-економічних умов створення та застосування інформаційних технологій, інших елементів інформаційної інфраструктури для формування, розвитку і ефективного використання інформаційних ресурсів та сприяння доступу громадян до світових інформаційних ресурсів, глобальних інформаційних систем;

· забезпечення функціонування ефективно діючої комплексної системи захисту інформаційних ресурсів;

· забезпечення захисту громадян, суспільства і держави від хибної, спотвореної та недостовірної інформації;

· забезпечення розробки та застосування правових, організаційних і економічних механізмів стосовно форм та засобів обігу інформаційних ресурсів України (ринку інформації, інформаційних технологій, засобів обробки інформації та інформаційних послуг);

· регулювання інформаційного співробітництва, спрямованого на забезпечення рівноправного і взаємовигідного використання національних інформаційних ресурсів у процесі міжнародного обміну, здійснення єдиної державної політики наукової підтримки системи державного управління формуванням, розвитком і використанням національних інформаційних ресурсів;

· кадрове забезпечення функціонування системи державного управління національними інформаційними ресурсами;

· інформаційно-аналітичне забезпечення прийняття управлінських рішень у сфері управління інформаційними ресурсами;

· контроль за встановленим порядком і правилами формування, розвитку і використання інформаційних ресурсів;

· нагляд за додержанням законодавства в сфері формування, розвитку, використання інформаційних ресурсів та здійснення правосуддя у сфері суспільних інформаційних відносин.

Мета – захист інтересів у внутрішній та зовнішній політиці через ЗМІ, а також згрупувати націю.

ДПІ базується на принципах – єдиної нації, єдиного інформаційного простору при збереженні ідентичності кожної нації.

Правова база ДІП в Україні: Конституція України (1996), ЗУ Про інформацію (1992), ЗУ Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні (1992), ЗУ Про радіо і телебачення (1993), ЗУ Про державну таємницю (1994), ЗУ Про авторське право і суміжні права (1993).