Методичні вказівки до виконання роботи

Роботу необхідно виконати в послідовності, що відповідає змісту розділів.

1. За завданням викладача підібрати і згрупувати деталі, що обробляються в ГВС.

2. Скласти плани обробки елементарних поверхонь кожної деталі, підібрати різальний інструмент і визначити параметри переходів.

3. Визначити номенклатуру інструменту і сформувати групові інструментальні наладки.

4. На основі розрахунку характеристик групи деталей визначити вид верстатної системи і підібрати склад необхідного устаткування.

5. Накреслити й описати план дільниці.

Групування деталей

Основою при створенні ГВС будь-якого рівня є груповий технологічний процес механічнї обробки. Тому від якості групування залежить ефективність її роботи.

При формуванні групи деталей враховуються такі ознаки:

1) спільність елементів, що складають конфігурацію заготовки, а, отже, і спільність поверхонь, що підлягають обробці;

2) точність і шорсткість оброблюваних поверхонь;

3) однорідність вихідної заготовки й оброблюваного матеріалу, що дозволяє обробляти однаковими засобами і спільними ріжучими інструментами;

4) близькість розмірів вихідних заготовок, що дозволяє їх обробляти на тому самому устаткуванні в однотипних пристроях (групових, переналагоджуваних);

5) серійність випуску деталей і трудомісткість їхньої обробки по існуючій програмі.

Групування може здійснюватися по таких ознаках:

1) по конструктивно-технологічній подібності;

2) по подібності елементарних поверхонь, що дозволяє установлювати варіанти обробки цих поверхонь, а з комбінації елементарних планів обробки одержати технологічний процес обробки будь-якої деталі;

3) по переважних видах обробки (типам устаткування), єдності оснащення і спільності наладки верстата.

Зазначені методи використовуються в залежності від етапів і цілей групування.

На першому етапі необхідно попередньо створювати групи деталей на основі конструкторсько-технологічної класифікації по класифікатору ЄСКД і технологічному класифікатору (4).

Відповідно до класифікаторів деталям присвоюється конструкторсько-технологічний код, що складається з коду класифікаційних груп конструктивних ознак і технологічного коду.

Структура конструкторсько-технологічного коду має вид:

Код класифікаційних груп конструктивних ознак (класифікаційна характеристика по ЄСКД) Технологічний код

ХХХХХХ ХХХХХХ ХХХХХХХХ

Код класифікаційних ознак, Клас що характеризують вид деталі

Підклас

Група Код класифікаційних груп основних

Підгрупа ознак по технологічному

Вид методу виготовлення

У даній роботі рекомендується при кодуванні конструктивних ознак використовувати коди:

71 0000 – деталі – тіла обертання типу кілець, дисків, шківів, стержнів, втулок, стаканів, осей, штоків і т. ін.;

72 0000 – деталі – тіла обертання з елементами зубастого зачеплення;

73 0000 – деталі – не тіла обертання: корпусні, опорні, ємнісні;

74 0000 – деталі – не тіла обертання: площинні, важелі та ін.

У основу технологічної класифікації деталей покладений фасетний метод, при якому задану множину поділяють на групи незалежно по різноманітних ознаках класифікації. У якості класифікаційних ознак використовують суттєві технологічні характеристики деталей, що у сполученні з конструктивними ознаками визначають їхню технологічну подобу.

Деталі кодують буквено-цифровим алфавітом коду. У структурі технологічного коду деталей за кожною ознакою закріплюють певний розряд (позицію) і кількість ознак. Система побудови кодових позначень забезпечує формування груп, що складаються з оптимального числа деталей, використання картотек і засобів обчислювальної техніки.

Технологічне кодове позначення деталі має довжину чотирнадцять знаків і складається з двох частин: кодового позначення класифікаційних груп основних ознак (шість знаків) і кодового позначення класифікаційних груп ознак, що характеризують вид деталі по методу її виготовлення (вісім знаків). Структура і довжина кодового позначення ознак класифікації така:

Цифри 1, 2 і т.д. позначають номери позицій коду для ознак:

1, 2, 3 - розмірна характеристика;

4, 5 - група матеріалу;

6 - вид деталі по технологічному методу виготовлення;

7, 8 - вид вихідної заготовки;

9, 10 - квалітет;

11 - параметр шорсткості або відхилення форми і розташування поверхонь;

12 - ступінь точності;

13 - вид додаткової обробки;

14 - характеристика маси.

Технологічні ознаки кожної деталі кодуються відповідно до таблиць Д.1-Д.10. Для ознаки виду деталі по технологічному методу виготовлення (позиція 6) приймається код 4 - деталь що обробляється різанням.

Загальні дані про групу деталей необхідно навести у вигляді табл. 2.1 і 2.2 і дати їхню характеристику.

Таблиця 2.1

Дані про групу деталей

Таблиця 2.2

Конструкторсько-технологічні коди деталей

2.2. Розробка планів обробки елементарних поверхонь деталей

Плани обробки елементарних поверхонь деталі необхідні для визначення складу переходів кожної поверхні, основних параметрів і номенклатури ріжучих інструментів, часу виконання переходів і т.п. Ці дані використовуються при остаточному групуванні деталей, виборі складу і кількості верстатів, формуванні групових інструментальних наладок.

Плани обробки поверхонь кожної деталі і характеристики переходів повинні бути наведені в таблиці 2.3. Для вибору планів обробки поверхонь корпусних деталей і визначення параметрів рекомендується користуватися таблицями Д.11-Д.25.

Таблиця 2.3

Плани обробки і характеристики переходів