Мобільні кормороздавачі

І.Визначаємо вантажопід’ємність мобільного кормороздавача /кількість корму, яку можна доставити і роздати за один рейс/:

, кг /5.56/

де - місткість бункера кормороздавача, м³; (табл.16.2)

- коефіцієнт заповнення бункера, β₃ = 0,8 - 1;

- щільність корму, кг/м³. (табл.18)

2. Визначаємо кількість циклів, що може виконати один кормороздавач за час роздавання:

/5.57/

де - допустимий час /тривалість/ роздавання кормів, год. / 1,5 - 2 год/;

- час, необхідний для виконання одного рейсу /циклу/ роздавання, год.

, год /5.58/

(0,05+6+0,07+19)*1,1=28

де - коефіцієнт, що враховує затрати часу на вимушені зупинки, розвороти тощо, К₀ = 1,1 – 1,2;

- час транспортування пустого кормороздавача до місця завантаження, год.

, год /5.59/

де - середня відстань від тваринницького приміщення до місця завантаження кормів, км;

- швидкість транспортування порожнього роздавача, км/год;

- час завантаження кормороздавача, год.

, год /5.60/

де q₃ - продуктивність завантаження, год. (табл.16.1)

- час транспортування завантаженого кормороздавача, год.

/5.61/

де - швидкість транспортування завантаженого кормороздавача, км/год;

t_Р- тривалість роздавання кормів

або ; /5.62/

де q_Р- продуктивність кормороздавача при роздаванні кормів у годівниці, кг/год; (табл.16.2)

- довжина тваринницького приміщення, км.

- швидкість переміщення кормороздавача при роздаванні корму, км/год. (табл.16.2)

Необхідна продуктивність кормороздавача становить:

, кг/год /5.63/

20*5=100

де - швидкість агрегату під час роздавання кормів у годівницю, км/год;

- погонна норма видачі корму, кг/м.

, кг/м /5.64/

де - разова норма видачі на одну голову, (табл.16) кг;

- змінність годівлі з одного головомісця K=1/ при прив’язному способі утримання, при інших К = 2 - 3 /;

В - ширина фронту годівлі однієї тварини /0,8-1,1 - для ВРХ 0,4 - 0,5м - для свиноматок, 0,2м - молодняку до двох місяців; 0,3 - 0,35м - свиней на відгодівлі/.

3.Визначаємо загальну кількість циклів /рейсів/ для годівлі всіх тварин

/5.65/

де - кількість корму для однієї годівлі

/5.66/

800*10=8000

де - загальне поголів’я тварин на фермі.

4. Визначаємо необхідну кількість мобільних кормороздавачів

; /5.67/

Одержаний результат заокруглюють до цілого числа в бік збільшення.

6.МЕХАНІЗАЦІЯ ПРИБИРАННЯ ТА

ПЕРЕРОБКИ ГНОЮ

6.1 Визначаємо добовий вихід гною на фермі

, кг /6.1/

де - кількість тварин на фермі;

- середньодобове виділення твердих екскрементів однією твариною, кг;(табл..30)

- середньодобове виділення рідких екскрементів, кг;(табл. 30)

- середньодобова норма підстилки на одну тварину, кг;(табл. 30)

6.2.Річний вихід гною

,т /6.2/

де - добовий вихід гною під час випасного періоду,

- тривалість стійлового періоду, /200 - 220 діб/;

- тривалість випасного періоду, /145 - 165 діб/.

6.3.Визначаємо площу гноєсховища, яка повинна забезпечувати зберігання гною, що нагромаджується протягом зимового періоду /І20 - 200 днів/

, м² /6.3/

де - добовий вихід гною на фермі від усього поголів’я, кг.

- коефіцієнт, який враховує зменшення об’єму гною внаслідок його усадки та випаровування вологи =0,82;

D_зб- тривалість зберігання гною в гноєсховищі, діб (D_зб= 120 діб);

h - висота укладки гною, м (h=І,5 - 2,0 м);

- об’ємна маса гною, кг(м³ ) = 800-1070 кг/м³/.

6.4.Визначення продуктивності технологічних ліній та кількості технічних засобів.

6.4.І. Видалення гною механічними транспортерами.

1. Визначаємо кількість тварин , що обслуговуються однією стаціонарною установкою /скребковою, скреперною/ для видалення гною

/6.4/

де - кількість рядів стійл, що обслуговуються одним транспортером /установкою/. Скребкові транспортери колового та зворотно - поступального /штангові/ руху обслуговують два ряди стійл. Скреперні 2-4;

- робоча довжина ряду стійл у тваринницькому примі­щенні, м / за проектом/;

- ширина одного стійла, м /від виду та віку тварин/.

2. Визначаємо продуктивність технологічної лінії видалення гною , кг/с

; /6.5/

де - вихід гною від однієї тварини за одну добу, кг;

; /6.6/

- середньодобові виділення твердих екскриментів, кг,(табл..30);

- рідких, кг, (табл. 30);

- середньодобова норма підстилки на одну тварину, кг,(табл..30);

- кратність прибирання гною протягом доби, К =,2 – 5

- тривалість одного циклу виділення гною, с

/6.7/

де і - загальна довжина горизонтального та похилого транспортерів, м, відповідно 160 і 13м.;

і - швидкість переміщення транспортерів, м/с, відповідно 0.18 і 0.72 м.

3. Визначаємо загальну кількість скребкових /скреперних/ установок для ферми

/6.8/

де - кількість тварин на фермі, голів.

4. Час роботи одного транспортера протягом доби буде

/6.9/

де - тривалість одного циклу видалення гною, с;

К - кратність прибирання гною протягом доби, К = 2 – 5.

5. Загальна тривалість технологічного процесу видалення гною із тваринницьких приміщень

Τ₃ = Τ · n_у /6.7/

6. Кількість рейсів для доставки гною в сховище мобільними засобами /причепами/

/6.8/

7. Кількість рейсів , які може виконати один мобільний агрегат за час видалення гною:

/6.9/

де - тривалість одного рейсу мобільного агрегату, с

, /6.10/

де - тривалість холостого переїзду, с

/6.11/

де - відстань від гноєсховища до тваринницького приміщення, м;

- швидкість руху не завантаженого агрегату, м/с;

- тривалість завантаження причепа, , с

, с /6.12/

де - вантажопідйомність мобільного засобу;

- продуктивність скребкової /скреперної/ установки, кг/с.

- тривалість переїзду завантаженого агрегату до сховища, с

, м/с /6.14/

де - швидкість руху завантаженого агрегату, м/с, = 2-4м/с.;

- тривалість розвантаження гною в гноєсховище, зумовлюється організацією і технічною характеристикою засобів розвантаження.

10. Визначаємо мінімальну кількість агрегатів , які забезпечують своєчасну доставку гною в гноєсховище

/6.15/

6.4.2. Прибирання гною мобільними засобами.

1. Визначаємо продуктивність бульдозера при видаленні і переміщенні гною в гноєсховище

, кг/с /6.16/

де - об’єм порції гною, яку переміщує відвал, м³;

- коефіцієнт використання часу роботи бульдозера;

- щільність розрихленого гною, кг/м³;

- тривалість переміщення однієї порції гною, с.

Об’єм дорівнює призмі волочіння і дорівнює:

, м³ /6.17/

де - ширина відвалу, м;

- висота відвалу, м;

- коефіцієнт, який враховує втрати гною під час переміщення,

= 0,5 - 0,96;

- коефіцієнт розрихлення гною, = 0,9 - 0,98;

φ - кут природного уклону гною.

Тривалість переміщення визначаємо:

/6.18/

де - відстань переміщення гною, м;

- робоча швидкість трактора, м/с;

- швидкість холостого руху трактора, м/с;

- час перемикання передач, = 4 - 5 с;

- час піднімання і опускання відвалу, = 1 – 2 с.

Загальний час на прибирання добового виходу гною на фермі:

, /6.19/

де ,

де - добовий вихід гною від однієї голови 1-ї групи тварин, кг;

- кількість тварин 1-ї групи, голів;

- кількість груп тварин.

6.4.3. Гідравлічні системи видалення гною.

І. Визначаємо довжину гноєприймального каналу

/6.20/

де m_р - кількість тварин у ряду, звідки гній потрапляє в канал;

- фронт годівлі однієї тварини, м;

- частина каналу, перекрита суцільною плитою, в межах якої не розміщені тварини, м.

Для приміщення, де тварин утримають у станках або боксах:

, /6.21/

де - кількість станків або боксів, які обслуговує канал;

- ширина станка або боксу, м.

2. Визначаємо мінімальну ширину повздовжнього каналу в примі­щеннях для утримання ВРХ

, /6.22/

де - коса довжина тулуба тварини, м;

- коефіцієнт, що враховує різницю в розмірах тварин. Приймається 0,91 для стада з /вирівняними розмірами тварин, 0,88 - для стада з різними розмірами тварин.

3. Визначаємо ширину повздовжнього каналу при утриманні свиней у групових станках

/6.23/

або в індивідуальних станках і боксах

/6.24/

де - довжина тварини, м;

- ширина суцільної бетонної смуги біля годівниці, А = 0,2 - 0,3м;

- ширина годівниці, = 0,3 - 0,45 м;

- довжина станка або боксу, м;

-довжина решітчастої частини підлоги, де знаходяться тварини, = 0,35–0,5м.

Для відлучених поросят і ремонтного молодняку рекомен­дується Вк 0,8 м, для дорослих свиней - Вк 1,2 м.

4. Визначаємо глибину каналу самопливної системи неперервної дії

, м /6.25/

де - максимальна глибина самопливного каналу, м;

- номінальний уклон дна каналу, = 0,005 - 0,006;

- мінімально допустима відстань від поверхні маси гною в каналі до цілинної підлоги,

= 0,15 - 0,2 м;

- товщина шару гнойової маси, що рухається через поріжок, = 0,05 - 0,15 м;

- висота поріжка, м.

5. Визначаємо фактичний уклон поверхні гнойової маси

/6.26/

де - різниця між верхньою і нижньою позначками каналу, м

;

, - рівень гнійної маси відповідно на початку та в кінці каналу, м

6. Необхідна висота поріжка дорівнює:

/6.27/

7. Визначаємо мінімальну глибину самопливного каналу

/6.28/

Глибину поздовжніх самопливних каналів для свиноферм приймають не менше 0,8 м, для ферм ВРХ – 1м при уклоні дна 0,005.

8. При використанні відстійно – лоткової системи /самопливної періодичної дії/ мінімальна глибина каналу визначається

/6.29/

де - граничний опір зсуву гною, залежно від консистенції;

- щільність гною, кг/м³.

9. Визначаємо мінімально допустимий уклон поперечних колекторів

/6.30/

де - внутрішній діаметр труби, м.

10. При необхідності подовження терміну накопичення гною збільшують глибину каналу відстійно-лоткової системи

/6.31/

де - кількість тварин, гній від яких надходить до даного каналу, голів;

- період нагромадження гною в каналі до початку його розвантаження, днів;

- середньодобові витрати води на технічні потреби на 1 голову, кг. Приймається 30 % від загальних потреб води на приміщення;

- кількість рідкого гною, що одержують від однієї тварини протягом доби, кг.

11. Визначаємо час самопливного розвантаження каналу t_роз на який потрібно відкривати шиберний пристрій відстійно-лоткової системи/

/6.32/

- відстань від торця каналу до поперечного колектора, м;

- швидкість переміщення гною в каналі, м/с = 1 – 3 м/год.;

12. Об’єм гноєзбірника дорівнює

, м³ /6.33/

де - кількість тварин, які утримуються в приміщенні;

- коефіцієнт, що враховує час простою насосів через пошкодження чи інші причини, = 1,1 – 1,2;

- періодичність перекачування гною насосами у карантинне гноєсховище, діб.

13. Визначаємо діаметр трубопроводу для подачі гною зі збірника у сховище.

, м /6.34/

де - подача насоса /продуктивність/, м³/с. Приймаємо з довідників;

- швидкість руху гною в трубопроводі, м/с.

Для самоочищення швидкість руху гною повинна бути більшою за критичну / при діаметрі трубопроводу до 0,5 м для гною ВРХ = 0,55-0,6 м/с, для гною свиней - = 0,8-0,9 м/с/.

6.5.ЗБЕРІГАННЯ ГНОЮ

І. Площа карантинного майданчика для зберігання підстилкового гною визначається

, м² /6.35/

де - кількість гною від однієї тварини за добу, кг(табл. 30)

- кількість тварин на фермі, голів;

- тривалість карантинного витримування гною, = 6 – 18 днів;

- щільність гною, кг/м³; (табл. 18)

- висота бурту гною, = 1,5 – 2,5м;

- коефіцієнт, який враховує відстань між окремими буртами гною, = 1,3.

2. Визначаємо місткість однієї секції карантинного резервуара для рідкого гною

, м³; /6.36/

де - кількість секцій / не менше двох /.

3. Визначаємо загальну місткість гноєсховища

, м³; /6.37/

та його площу

, м³; /6.38/

- тривалість зберігання гною в сховищі, днів, = 120 - 200 днів;

- коефіцієнт, який враховує зменшення об’єму гною за рахунок його усадки, випаровування вологи, = 0,82.

- висота укладки гною, = 1,5 – 2,5м.

6.6.УТИЛІЗАЦІЯ ГНОЮ

І. Кількість установок /дугові сита, центрифуги, віброгрохоти та інше механічне обладнання/ визначають за формулою:

, /6.39/

де - кількість добового виходу гною, м³/т/,.

- продуктивність установки, м^а/год /т/год/;;

- тривалість роботи установки, год..

2.Кількість відстійників для розділення гною вологістю 96 - 98 % становить

/6.40/

де - тривалість знаходження гною у відстійнику, =30 діб;

- робочий об’єм відстійника, м³,.

3. При переробці гною в метантенках їх необхідний робочий об’єм визначають:

, м /6.41/

де - тривалість зброджування гною, діб; =10 днів;

- коефіцієнт завантаження місткості метантенка, = 0,9 - 0,98.

Вихід біогазу в процесі зброджування гною становить

/6.41/

де - маса органічних речовин, що містяться у вихідному гною, кг; =0.25кг.

- коефіцієнт розкладання органічних речовин при бродінні, = 0,3;

- вихід біогазу при розкладанні 1 кг органічної речовини, =0.4 м³.

7.МАШИННЕ ДОЇННЯ КОРІВ

І. Визначаємо загальну кількість доїльних установок для ферми

/7.1/

де - кількість голів на фермі;

- пропускна здатність установки, голів /год/ (табл. 36);

- тривалість одного циклу доїння всіх корів, год, при доїнні у стійлах

Т =1,5 – 2,25 год., при доїнні у залах Т може бути 4 – 6 год.

2. Визначаємо кількість лінійних доїльних установок, які використовуються в однотипних корівниках

/7.2/

де - місткість типового корівника, голів;

- кількість однотипних приміщень на фермі;

- кількість корів, цю обслуговуються однією доїльною установкою (табл 36).

3.Визначаємо фактичну пропускну здатність лінійної доїльної установки:

, гол/год /7.3/

де - кількість доїльних апаратів /індивідуальних станків/, які обслуговує один оператор;

- кількість операторів, що обслуговують доїльну установку, чол.(табл. 36)

- тривалість циклу доїння однієї корови, хв;

, /7.4/

- машинний час доїння однієї корови, хв; = 4 – 6 хв.

t_р- час ручних та машинно – ручних операцій, пов’язаних із доїнням однієї корови, хв., визначається за таблицею (табл 37).

t_h – час, що витрачується на переміщення доїльного апарата з одного робочого місця на інше, хв.; визначається за таблицею (табл. 37).

4.Визначаємо ритм доїння

/7.5/

де - час доїння всіх корів /за розпорядком на фермі/;

- час доїння однієї корови, хв.;

- загальна кількість корів на фермі.

5. Визначаємо необхідну площу перед доїльного майданчика

, м² /7.6/

де - максимальна кількість корів у групі,

- норма площі на одну корову, = 1,8 – 2 м²

/7.7/

де - допустимий час перебування корів на перед доїльному майданчику

6.Визначаємо інтенсивність /щільність/ потокової технологічної лінії /кількість корів, що одночасно знаходяться в доїльному блоці/

/7.8/

де - цикл доїння однієї корови, хв;

r_d- ритм потоку