Проблеми виправдання і раціональності релігійних вірувань

Важливою галуззю сучасного філософсько-епістемологічного дослідження релігії є проблеми виправдання і раціональності релігійних вірувань.

Річ у тім, що в філософській дискусії стосовно релігії довший час пріоритет мали проблеми смислу релігійних висловлювань. За останній час ситуація міняється. Проблеми смислу мови вже не займають такого помітного місця в філософії релігії, і епістемологічна проблематика виходить на перший план при філософському вивченні релігії.

“У рамках проблематики раціональності релігійних вірувань можливі дві основні позиції, які стосуються філософсько аргументованого сумніву і заперечення правомірності цих вірувань з точки зору розуму і в філософському підтвердженні співпадання релігійних вірувань щодо прийнятих стандартів раціональності”. (4, 73)

“Можна виділити два основних моменти в філософсько-епістемологічному співставленні релігії та науки. По-перше, це співставлення має форму уподібнення релігії науці, а не навпаки. По-друге, воно переслідує апологетичні цілі”. (4,75)

Ян Барбур в книзі “Міфи, моделі і парадигми” співставляє науку та релігію. Він підкреслює, що відношення і науки, і релігії до реальності можна охарактеризувати як “критичний реалізм”.

“Критичний реалізм” уникає, з одного боку, “наївного реалізму” та “інструменталізму” – з другого. Наївний реалізм не потрібний, оскільки моделі не є “буквальними картинами” реальності, а історія науки характеризується зміною парадигм.

У викладенні Я.Барбура релігія являє собою майже як наука”. (4,77)

Дерек Стейнсбі впевнений у наявності “взаємозалежності філософських ідей в науці і релігії”, в тому, що фундаментальності питання і в науці, і в релігії носять філософський характер”. (4,79)

Усі розглянуті концепції намагаються наблизити релігію до науки. Релігія повинна бути в результаті аналізу як спосіб відношення до буття. При цьому науковий метод береться в тому вигляді, в якому його реконструює сучасна філософія науки, а не у вигляді конкретних методів, які використовуються в науках.

Найбільшим прихильником концепції базисності релігійних вірувань вважаються Алвін Плантінга.

Він говорить про те, що його як християнина тривожать три обставини:

а) існування деяких видів зла;

б) той факт, що деякі достойні люди не визнають віри;

в) труднощі з пошуком доказів на користь існування Бога.

“Він підкреслює, що в сучасному світі “багато що є ворожим вірі”. (4, 82)

Ці позиції Плантінга називають “класичним фундаменталізмом”. (4,82)

“Прихильники автономії релігійних вірувань розрізняються в залежності від того, як розуміється така автономія.

Автономія релігійних вірувань може отримувати і філософсько-екзистенціалістське обґрунтування. Коли проголошується, що релігійна віра це “відповідь” “всієї людини, особистості в її “тотальності” на екзистенціальну ситуацію, то це є утвердження автономії релігійної відповіді і відповідно релігійної віри”. (4,86)

Отже, вагоме місце у духовному житті ХХ ст. належало релігійній філософії, яка, певною мірою ніби отримавши “друге дихання”, продовжувала розглядати людину у невід’ємних зв’язках із Богом, Абсолютом та наполягати на її особливому всекосмічному призначенні.

ВИСНОВКИ

Сучасна філософія містить у собі широкий спектр підходів до розв’язання найрізноманітніших проблем людського буття. Але центральним серед них є проблеми осмислення тенденції розвитку сучасного суспільного життя, проблеми людини, засад її буття та її можливостей. Безсумнівним є факт активного творчого життя філософії ХХ ст., плідного діалогу різних течій і шкіл навколо болючих проблем сучасності епохи.

Входження філософії в ХХІ ст. супроводжується певним поверненням до метафізики, абсолютів та до більш прямого втручання у болючі проблеми людського самовизначення.

Отже, філософія ХХ ст. має своє власне обличчя, яке можна прояснити низкою її особливостей, таких, як її надзвичайна строкатість, переплетіння в ній різних напрямків та традицій, переважна некласичність.

На зламі тисячоліть філософія постала змужнілою, досвідченою, здатною бути різноманітною; хоча в ній набули певного розголосу новітні модернові течії, вона не втратила інтересу до абсолютів, вічних людських цінностей.

Література

Аналитическая философия: Избранные тексты: - М., 1993

Заїченко Г. Долі філософії та культури наприкінці ХХ століття // Філос. і соціол. думка. – 1994. -№1-2.- с.83-98

Єрмоленко А.М. Комунікативна практична філософія. – К., 1999

Кимелев Ю.А Современная западная философия религии. – М., 1989

Малахов В.С. До характеристики герменевтики як способу філософствування. // Філос. і соціол. думка. – 1991. - №6. –с.65-77.

Рикерт Г. Философия жизни. –К, 1998

Ситниченко Л.А. Першоджерела комунікативної філософії. -–.1996

Современная западная философия. Словарь. –14, 1991

Философия ХХ века. –М., 1997

Читанка з історії філософії: У 6 кн. Кн.6: Зарубіжна філософія ХХ століття. – К., 1993

Яроцький П.Л. Соціальна доктрина католицизму // Філос. і соціол. думка. – 1992. - №12. – с. 78-97.

Тема 7 Українська філософія.

Date: 2016-07-05; view: 277; Нарушение авторских прав