Луньюй” – канонічне джерело конфуціанства

Учіння Конфуція викладене в книзі “Луньюй”. “Луньюй” – “Судження і бесіди”, “Бесіди і висловлювання”, “Роздуми і висловлювання”, “Аналекти”. Збірник висловлювань Конфуція (6-5 ст. до н.е.), написаний його учнями [5:187]. “Луньюй” справедливо вважається першим із трактатів. Записаний текст був після смерті філософа, приблизно в кінці V ст. до н.е., причому скоріше не близькими учнями, а учнями його учнів, як це сказав ще в минулому столітті Д.Леп, який перекладав “Луньюй” на англійську мову [1:25].

Текст “Луньюя” складається з 20 частин, 10-а і 20-а частини не мають відношення до Конфуція, частина 19 написана від імені учнів [1:25].

Різноманітні афоризми “Луньюй” об’єднані темою створення ідеального людського суспільства, яке можливе лише в результаті самовдосконалення людини – приєднання її до вень.

“Конфуцій розумів вень як культуру, яка пов’язана з книжковою вченістю, ритуалом і музикою” [5:186]. Цей процес відбувається з досягненням дао, тобто всього комплексу ідей і методів, які запропоновані Конфуцієм для реалізації в людському житті. Їх здійснення формує особистість цзи (“благородного мужа”), оскільки згідно з конфуціанським вченням, китайське суспільство ділилось на “благородних мужей” (цзюньцзи), які володіли високими морально-етичними якостями, і “низьких людей” (сяожень), які керують цією елітою.

“Созданный Конфуцием абстрактно-утопический идеальный образ – “благородный муж” наделялся качествами человека честного и искреннего, прямодушного и бесстрашного, все видящего и понимающего, осмотрительного в речах и осторожного в делах. Относясь безразлично к богатству, жизненным удобствам и материальным выгодам, “благородный муж” всего себя посвящал высоким идеям, служению людям, поискам истины. Как эталон морального и этического совершенства, он призван был служить образцом поведения для всех” [7:144].

“Благородный муж” наділявся п’ятьма добродіяннями: людинолюбством (жень), обов’язком (і), нормами поведінки (лі), знаннями (чжи), вірністю (синь) і, крім того, ще однією обов’язковою якістю – синівською повагою (сяо).

Суть п’яти добродіянь міститься в наступному. Чоловіколюб’я (жень) в широкому значенні слова включає сукупність етичних і соціальних принципів взаємовідношень між людьми: милосердя, любов до людей, скромність, доброту, співчуття, альтруїзм та інші високі моральні якості.

Обов’язок (і). Вищий закон жень матеріалізується в житті через обов’язок і. Саме поняття “і” багатозначне. Воно містить певні моральні обов’язки, які добродіяльна людина добровільно приймає на себе.

Норми поведінки (лі) складають основу основ вчення Конфуція. Вони включають такі поняття, як “церемонії”, “правила етикету”, “обряди”. Але всі ці поняття, разом взяті лише приблизно передають значення лі.

Значення (чжи). Питання про значення і його джерела Конфуцій зводив до вивчення стародавніх книг і запозиченню досвіду у предків.

Вірність (сінь). Вірність підданого, яка основана на покірності і щирості по відношенню до правителя, є невід’ємним елементом етико-політичного вчення Конфуція.

Синівська повага (сяо). Згідно з конфуціанським вченням, існують п’ять основних видів взаємовідношень між людьми: відношення між імператором і чиновником, між батьком і сином, між старшим братом і молодшим братом, між чоловіком і жінкою, між друзями. Але головне місце серед цих п’яти видів відводиться відношенням між батьком і сином.

“Діти не тільки повинні виконувати волю батька й матері і вірно служити їм, але й повинні любити їх всім серцем.

Якщо людина не любить батьків, якщо не признає синівських обов’язків, вона – істота ненормальна. Не любити і не поважати батька й мати – це все одно, що свідомо скоротити чи втратити своє життя” [7:148].