м. Хмельницький 2016р.

Кримінальна відповідальність за вчинення терористичного акту

Виконав:

курсант 331 НГ

солдат Мукоїд В.А.

Перевірив:

доцент кафедри

працівник Івашкова Т.О.

м. Хмельницький 2016р.

ЗМІСТ

Стор.

ВСТУП 3

Роздiл І. Кримінально-правова та кримінологічна 5

характеристика терористичного акту

Об’єктивні ознаки тероризму 9

1.2 Суб’єктивні ознаки тероризму 18

Роздiл ІІ. Класифікація видів тероризму 21

Роздiл ІІІ. Відповідальність за терористичний акт 26

Висновки 31

Список використаних джерел 33

ВСТУП.

Вступ

У сучасних словниках світу неможливо знайти більш розповсюдженого терміну, ніж “тероризм” та “терористичний акт”. Про тероризм в різних країнах і особливо в Україні зараз говорять і пишуть фахівці в галузі юридичних, суспільних та інших наук. Зі сторінок академічних журналів та інших спеціальних видань дана тематика перейшла на сторінки популярних і непопулярних газет, різних пропагандистських брошур і журналів, а також інших видань, розрахованих на широкого масового читача.

Сьогодні тероризм є однією з найбільших загроз для людства і досі світова спільнота не знайшла ефективних методів боротьби з явищем тероризму, а постійна загроза, що “висить” над кожним із нас і обумовлює актуальність дослідження даної тематики. Об’єктом дослідження у даній праці є поняття терористичного акту та складу даного злочину, як одного з найбільш масштабніших злочинів проти людства.

Варто зауважити, що в авторів, які досліджують це питання немає єдиних поглядів не лише щодо самого трактування термінів “тероризм” та “терористичний акт”, а й щодо визначення шляхів подолання даного явища. Метою автора даної праці було опрацювати нормативно-правові акти, літературні джерела та запропонувати ті визначення, які якнайбільше підходять для полегшення теоретичного осягнення поняття терористичного акту та детального вивчення складу даного злочину.

Значна увага в роботі приділяються її предмету, яким є склад терористичного акту, види цього злочину, визначення ступеня суспільної небезпеки вказаного діяння, чим зумовлена потреба у посиленні відповідальності за даний злочин.

При дослідженні поняття політичної терористичного акту використовувалися такі загальнонаукові методи: аналіз, синтез, узагальнення, дедукція та індукція, а також метод теоретичного осмислення. Останній полягає в опрацюванні системи знань, теорій, у яких розкриваються загальні та необхідні зв’язки, формулюються закони в їх системній єдності та цілісності. Тобто, на основі використаної літератури автор намагається всебічно розглянути поняття даного злочину, його склад та шляхи подолання такого негативного явища як тероризм і, на основі цього, сформулювати власне бачення даної проблематики.

Елементи наукової новизни полягають у тому, що автор на основі опрацьованого нормативно-правового та науково-публіцистичного матеріалу узагальнено виклав шляхи та перспективи вирішення проблеми, суть якої полягає у злочині, що КК України визначений як терористичний акт.

Отже, ця курсова робота направлена на глибоке вивчення кримінально-правової характеристики терористичного акту на сучасному етапі розвитку законодавства.

РОЗДІЛ I КРИМIНАЛЬНО –ПРАВОВА ТА КРИМIНОЛОГIЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТЕРОРИСТИЧНОГО АКТУ

В сучаснiй науцi тероризм розглядається як загальнонебезпечне, полiтико – iдеологiологiчне, аморальне явище, прояви якого рiзними способами посягають на громадську безпеку та суспiльнi вiдносини, що охороняються законом. Сьогоднi в пресi словами “терор”, “тероризм” позначаються будь- якi резонанснi вбивства, захоплення заручникiв, акти насильства та iншi злочини насильницького характеру.

Вказаний злочин має iсторичнi коренi. Праобразом сучасного тероризму можна назвати кровну помсту. Незважаючи на жорстоку сутнiсть, вона виконувала регулюючу функцiю вже на початку формування суспiльства. Елементи терористичного насильства простежуються в iнших iсторичних формах. Наприклад, первинним джерелом сучасних таємних операцiй спецiальних служб постає вбивство давньоримського диктатора Юлiя Цезаря.

З тероризмом Середньовiччя асоцiюється така судово- полiцейська установа католицькоi церкви у боротьбi з єресеями, як iнквiзицiя. Епоха Вiдродження також мала чимало випадкiв вбивств полiтичних дiячiв. Папи “легалiзували “ в своїх едиктах позбавлення життя королiв та iмператорiв, якi не пiдкорялися Святому престолу. Судовий терор в Росiiї був характерний для внутрiшньої полiтики Iвана Грозного в перiод опричини. Позасудовий терор бере свiй початок в данiй державi в перiод “смути “ на початку 18 ст. і слугував для знищення політичних супротивникiв.

Велика Французька революцiя (1789- 1794 р.р.) також залишила свiй слiд на нивi тероризму. Саме в перiод якобiнськоi рроризму.алишила свйика Французька революця диктатури пов’язане виникнення поняття террор, незважаючи на латинське походження термiну (terror-страх, жах).

Для сучасності теоретико-прикладні дослідження тероризму мають важливе значення.За підрахунками спеціалістів існує від 100 до 200 його визначень. Таке становище зумовлено як надзвичайною складністю самого явища тероризму, так і політико-юридичним розмаїттям його оцінок на міжнародному рівні.[7,с.4]

Тероризм являє собою складне, багатопланове явище, що посягає різними способами на різноманітні блага і суспільні інститути, які охороняються законом. Це викликає труднощі у виробленні його загального поняття і відмінних ознак.

Тероризм необхідно розглядати не тільки як злочин, але й як негативне соціально-правове явище. Це допоможе усвідомити всю складність цього феномену, а також помітити певні шляхи щодо законодавчого визначення цього поняття, яке повинно грунтуватися, на врахуванні його поліаморфності [9, с.77] Як уже зазначалося, єдиного розуміння, щодо визначення тероризму на сьогодні немає. Більше того, деякі дослідники вважають взагалі недоцільною криміналізацію тероризму. Так, наприклад, В.М. Смітієнко аргументує свою позицію тим, що крім встановленої відповідальності за терористичний акт (ст. 258 ККУ) достатньо інших кримінальних важелів впливу у чинному законодавстві.

Інші вчені ототожнюють тероризм лише з політичними злочинами. Тероризм же є поняттям набагато ширшим. Для ілюстрації цього твердження можна навести декілька його визначень,якими користуються відомі організації антизлочинного спрямування.

ЦРУ визначає тероризм як погрозу застосування чи застосування насильства в політичних цілях особами чи групою осіб, які діють за або проти існуючого в країні уряду, коли такі дії спрямовані на те, щоб нанести удар чи залякати більш чисельну групу або безпосередню жертву, щодо якої було застосовано насильство.[10, с.66]

ФБР використовує у своїй діяльності наступне визначення: “Тероризм-протизаконне застосування сили проти осіб чи власності, щоб залякати чи примусити уряд, цивільне населення або будь-який сегмент для досягнення політичних і соціальних цілей.”

Міністерство оборони США (директива № 2000.12 від 20.12.83 р.) дає таке визначення: “ тероризм - протиправне застосування чи погроза застосування сили або насильства революційною організацією проти індивідів чи власності з метою справити тиск або залякати уряд у політичних чи ідеологічних цілях. Закон України “ Про боротьбу з тероризмом” передбачає, що тероризм- це суспільно небезпечна діяльність, що полягає у свідомому, цілеспрямованому застосуванні насильства шляхом захоплення заручників, підпалів, убивств, тортур, залякування населення та органів влади або вчинення інших посягань на життя чи здоров’я ні в чому не винних людей або погрози вчинення злочинних дій з метою досягнення злочинних цілей. [4, с.1].

Український дослідник тероризму В.Ф.Антипенко вважає тероризм політичним злочином і з огляду на це пропонує кримінально-правову норму, що визначає відповідальність за цей злочин віднести до розділу "Злочини проти основ національної безпеки України". Він визначає тероризм як застосування насильства для впливу шляхом залякування на недоторканість національних чи наднаціональних інститутів, яке призвало до певних жертв, або настання суспільно-небезпечних наслідків, або таке, що утворює загрозу їх настання. [6,c.45]. З цією думкою цілком можна погодитись.

В.П.Ємельянов розглядає поняття тероризму ширше і не обмежується розуміннями його як політичного злочину. Він визначив тероризм, як такі загально-небезпечні дії або суспільну небезпеку, якi спрямовані на створення в соціальній сфері обстановки страху, неспокою, пригніченості з метою прямого або непрямого впливу на прийняття будь-якого рішення чи відмови від нього в інтересах винних.

Це визначення вдало відображає сутність тероризму і не переобтяжене зайвими поняттями. Крім того, В.П.Ємельянов пропонує і свій варіант кримінально-правової норми, що передбачає відповідальність за тероризм.

"Вчинення або загроза вчинення загальнонебезпечних дій, що створюють небезпеку для життя або здоров'я людини чи загрозу настання інших тяжких наслідків і спрямовані на залякування населення з метою спонукання органу державної влади, органу місцевого самоврядування, міжнародної організації чи її представників, а також фізичної чи юридичної особи чи групи осіб вчинити або утриматися від вчинення будь-якої дії (тероризм) [15,с.85].

Дане визначення по своїй суті відповідає визначенню терористичного акту даного в ст.258 діючого нині Кримінального кодексу, що має такий вигляд:

1.Терористичний акт, тобто застосування зброї, вчинення вибуху, підпалу чи інших дій, які створювали небезпеку для життя чи здоров'я людини або заподіяння значної майнової шкоди чи настання інших тяжких наслідків, якщо такі дії були вчинені з метою порушення громадської безпеки, залякування населення, провокації, воєнного конфлікту, міжнародного ускладнення, або з метою впливу на прийняття рішень чи вчинення або невчинення дій органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, службовими особами цих органів, об'єднаннями громадян, юридичними особами, або привернення уваги громадськості до певних політичних, релігійних чи інших поглядів винного (терориста), а також погроза вчинення зазначених дій з тією самою метою. [2, с.258]

На мою думку визначення, що подано в Кримінальному кодексі є занадто розширеним і потребує певного звуження, визначення Ємельянова було б більш придатним, але воно також далеке від досконалості.

Крім того, такий український дослідник тероризму, як В.Ліпкан вважає, що в Кримінальному кодексі потрібно подати визначення тероризму, а не терористичного акту, до якого включити також організацію, фінансування, підтримку, створення терористичної групи, а не виділяти це положення в окрему частину (ч.4 ст.258 ККУ)[9, с.77].

Це положення є також спірним, оскільки такий дослідник як Ємельянов, вказує на те, що створення терористичної організації відповідає за ознаками ст.255 ККУ створенню злочинної організації.

С.Гавриш вважає, що тероризм розглядається наукою в

трьох аспектах:

як злочинне діяння;

як терористичні групи (організації);

як терористичні доктрини. [7, с.41]

В першому розумінні тероризм є злочином, відповідальність за який передбачена Кримінальним кодексом.

В другому - тероризм визначається як організація, фінансування, підтримка, створення терористичної групи, а так само участь у ній з метою вчинення злочинів терористичного характеру.

В третьому - тероризм ототожнюється з терористичними доктринами, тобто системою знань, установок, переконань, які оправдовують вчинення злочинів терористичного характеру, так як вони спрямовані на досягнення "вищої мети".

В цій роботі детально розглядатиметься поняття тероризму саме як злочину.

З вищевикладеного зрозуміло, що тероризм є надзвичайно складним соціально правовим явищем і тому для більш повного розкриття його суті необхідно розглянути склад злочину - тероризм, тобто зупинитися на його об'єктивних та суб'єктивних ознаках.

1.1. Об'єктивні ознаки тероризму

Метою цього підрозділу є визначення ознак тероризму, тобто уточнення складу злочину тероризм, що дозволить в подальшому відмежувати його від інших злочинів з елементами тероризування (вимагання, погроза щодо судді, працівника правоохоронного органу, угон або захоплення повітряного судна тощо).

Під тероризмом у спеціальній літературі розуміють залякування населення і органів влади з метою досягнення злочинних намірів, що полягає у погрозі насильством, підтриманні стану постійного страху з метою досягнення певних політичних цілей, спонукати до певних дій, привернути увагу до особи терориста або організацій, які він представляє. [З, с.636]

Насамперед, відмінною рисою тероризму є те, що він породжує загальну небезпеку для невизначеної кількості невинних жертв, яка виникає внаслідок вчинення загальнонебезпечних дій або погрози такими. Небезпека при цьому повинна бути реальною і поставати від діянь, що об'єктивно виразилися у загальнонебезпечних діях, що реально можуть заподіяти шкоду невизначеній кількості осіб або спричинити інші тяжкі наслідки. Ще однією рисою тероризму є публічний характер його виконання. Інші злочини звичайно вчиняються без претензії на розголос, а при інформуванні лише тих осіб, в діях яких є зацікавленість винних. Тероризм же без широкого розголосу не існує.[15, с.83]

Найважливішою ознакою тероризму є винне створення обставини страху, пригніченості, напруженості. В той же час дослідники звертають увагу на те, що залякування населення для терористів є не самоціллю, а засобом досягнення мети - мети примушення до вчинення або відмови від вчинення якихось дій.

Отже, склад тероризму має конструктивно містити в органічній єдності сукупність таких ознак:

1. Вчинення або погроза вчинення загальнонебезпечних дій

(вибухів, підпалів, отруєнь, затоплень, екологічних катастроф тощо).

2. Спрямованість цих дій на залякування населення.

3. Наявність спеціальної мети.

Відсутність хоча б однієї з зазначених ознак має відсутнюватись як відсутність складу тероризму.

О'бєкт тероризму

У теорії сучасного кримінального права домінуючим підходом є визначення поняття об'єкту злочину як тих суспільних відносин, на які посягає злочин. Конституція України докорінно змінила ціннісні орієнтації відносно елітарної демократії. Зокрема, у ст.З Основного закону найвищою цінністю проголошено людину, а її права, свободи та їх гарантії зумовлюють відповідно напрям діяльності держави[1,с.3]

Чітке визначення об'єкту тероризму допомагає з'язувати суть цього злочину, а також окреслити характер і ступінь його суспільної небезпеки. Слід зважати на те, що існує два основні види тероризму: політичний (державний) та кримінальний тероризм (економічний, екологічний, ядерний, кібернетичний тощо).

Якщо зробити аналіз статті 258 "Терористичний акт" Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 року, необхідно підкреслити, що не зовсім вдалим є зазначення мети тероризму як "порушення громадської безпеки". Розглядувана кримінально-правова норма міститься в Розділі IX Особливої частини "Злочини проти громадської безпеки". І тому, родовим об'єктом усіх злочинів, що містяться у цій главі, є саме відносини громадської безпеки. Отже, громадська безпека є основним об'єктом тероризму, а не його метою [9,c.78]. Ряд фахiвцiв вважають, що тероризм належить до злочинiв проти держави, оскiльки його метою є досягнення полiтичних цiлей.

На цiй основi за пiдслiднiстю (ст.112 КПК) досудове слiдство у справах про тероризм провадиться слiдчими органiв Служби безпеки України. Взагалі, тероризм є багатооб'єктним злочином. Він посягає і на громадську безпеку (основний об'єкт), і на життя, здоров'я права громадян, і на відносини власності (додатковий об'єкт) тощо. Після визначення об'єкта злочину, можна буде стверджувати про політичний, або кримінальний, або інший вид тероризму. Наприклад, родовим об'єктом політичного тероризму буде безпека (внутрішня і зовнішня) держави, в той час як додатковими - життя представника державної влади, або представника іноземної держави, відносини власності тощо.

Родовим об'єктом кримінального тероризму є громадська безпека, в той же час додатковими об'єктами можуть бути життя, здоров'я, честь та гідність громадян, власність тощо.

Найбільш суттєве значення для правозастосовчої діяльності має безпосередній об'єкт, під яким розуміють ті конкретні суспільні відносини, які прийняті під охорону певного кримінального закону і яким завдається шкода злочином, що підпадає під ознаки даного складу. Чинний кримінальний закон відносить терористичний акт до злочинів проти громадської безпеки. Під громадською безпекою слід розуміти стан суспільних відносин, за якого природні, технічні та інші джерела загальної небезпеки, на які людина впливає своєю діяльністю, не створюють небезпеки для життя і здоров’я людей та для збереження матеріальних цінностей. Однак, приймаючи до уваги, що форми вчинення терористичного акту і методи, які використовуються для досягнення поставленої мети, є надзвичайно небезпечними, то даний злочин слід віднести до злочинів проти Основ Національної Безпеки.

В.Ф.Антипенко звертає увагу на таке: "громадська безпека не може бути основним об'єктом тероризму... Залякування в тероризмі виступає не самоціллю, а засобом досягнення мети впливу на основний об'єкт, цим реалізується спонукання відповідних осіб до вигідних для терористів рішень. Основним же об'єктом в тероризмі є національні та наднаціональні інститути (у їх різноманітних варіантах), посягання на які через дію на безпосередній об'єкт винні особи досягають чи прагнуть досягти головної мети - порушення їх недоторканості."

Необхідно врахувати, що сучасний тероризм наносить шкоду державним інтересам, а саме безпеці держави. Державна безпека розглядається в двох аспектах:

зовнішня;

внутрішня(система заходівв суспільно-політичній, економічній сферах), складовою частиною якої є громадська безпека.

Однак державна безпека є об’єктом злочинів, передбачених Розділом I Особливої частини ККУ ”Злочини проти Основ Національної Безпеки”.

Паралель можна провести між ст.258 і ст..113 ККУ (“ Диверсія”). Схожість в об’єктивній стороні (вчинення вибухів, підпалів та ін.) цих злочинів також дає підстави віднести терористичний акт до злочинів проти Основ Національної Безпеки. Розмежування вищеназваних злочинів полягає в суб’єктивній стороні, а саме за спеціальною метою: в терористичному акті – провокація воєнного конфлікту, міжнародного ускладнення, вплив на прийняття рішень чи вчинення або не вчинення тих чи інших дій органами державної влади, органами місцевого самоврядування чи їх службовими особами, привернення уваги до особи певних політичних, релігійних поглядів винного (террориста), а в диверсії- послаблення держави, зниження її економічного, науково- технічного, військового потенціалу тощо.

Отже, об’єктом терористичного акту виступає не тільки громадська безпека, але й інтереси держави. У зв’язку з цим, доцільно було б терористичний акт до групи злочинів проти Основ Національної безпеки.

Тому В.П.Ємельянов вказує на необхідність формування у законі ознак тероризму таким чином, щоб склад тероризму не вступав у протиріччя з іншими складами злочинів і не примушував у правозастосовчій практиці постійно кваліфікувати діяння, що підпадають під його ознаки, за сукупністю з іншими злочинами.Вiн пропонує такi ознаки тероризму:

1) створення суспiльно- небезпечним способом вигiдної для злочинця ситуації (стану), як засобу досягнення прямого чи побiчного впливу на органи влади.

2) своїми дiями терористи переслiдують певну полiтичну мету. Для її досягнення вони застовують рiзнi способи: вбивства, вибухи, захоплення заручникiв, транспортних засобiв.[15,c.83].

Об'єктивна сторона

Аналізуючи об'єктивну сторону тероризму, слід зауважити, що акти тероризму можуть бути вчинені різноманітними активними діями, тобто тероризм проявляється в різних формах, таких, як:

1) застосування зброї, вчинення вибуху, підпалу чи інших дій, які створювали небезпеку для життя чи здоров'я людини, або заподіяння значної майнової шкоди чи настання інших тяжких наслідків;

2)погроза вчинення зазначених дій (ч.1. ст.258 ККУ);

3)створення терористичної групи чи терористичної організації(ч.2 ст.258 ККУ);

4)керівництво такою групою чи організацією;

5)участь у ній;

6)матеріальне, організаційне чи інше сприяння створенню або діяльності терористичної групи чи терористичної організації (ч.4.ст.258К)

Відмінною рисою цього злочину є те, що акти тероризму вчиняються відкрито, демонстративно. Коло потерпілих осіб є невизначеним. Вони спрямовані на створення певної, вигідної для злочинців, атмосфери як засобу для досягнення прямого чи побічного впливу на органи влади, певні соціальні групи тощо. Тому об'єктивну сторону тероризму становлять дії щодо примушення шляхом створення обстановки страху до прийняття якогось рішення фізичною чи юридичною особою або відмови від нього.[9,с.79]

В.Антипенко також підтримує вищевказану думку і стверджує, що з об'єктивної сторони тероризм учиняється тільки у вигляді дій. Об'єктивна ж сторона полягає у двох альтернативних формах:

вчинення насильницького діяння, яким створюється загроза

загибелі людей, заподіяння значної матеріальної шкоди чи настання

суспільно небезпечних наслідків (терористичного акту як такого);

погрози вчинення зазначених дій.[5,с. 93]

До насильницьких діянь, якими вчиняються акти тероризму відносяться:

1) застосування зброї - під яким при вчиненні терористичного акту слід розуміти її використання за цільовим призначенням - здійснення прицільних пострілів чи хаотична стрільба в місцях знаходження людей, нанесення ударів холодною зброєю;

2)підпал є знищенням чи пошкодженням майна вогнем, у випадках, коли створюється загроза життю та здоров'ю людей або заподіяння значних матеріальних збитків;

3)вибух - застосування вибухових речовин в місцях масового знаходження людей, чи в іншому місці, якщо таким діянням створювалася загроза життю та здоров'ю хоча б однієї людини, або заподіяння значних матеріальних збитків;

4) iнші дії, які створювали небезпеку, - це вчинки, внаслідок яких виникала реальна загроза настання наслідків у вигляді смерті чи завдання тілесних ушкоджень, знищення чи пошкодження майна, перерви руху транспортних засобів, роботи підприємств, установ, організацій. До них, зокрема, відноситься застосування отруйних чи сильнодіючих речовин, затоплення, поширення збудників заразних хвороб тощо.[З,с.638]

5) під погрозою треба розуміти залякування висловлюваннями, жестами чи іншими діями про застосування фізичного насильства до особи чи її родичів, а так само про знищення чи пошкодження майна особи, а так само вчинення інших дій застосування зброї, вчинення вибухів, підпалів, інших дій, що створюють небезпеку життю чи здоров'ю людей, або спричинення матеріальних збитків.

Ч.4. ст.258 ККУ передбачає відповідальність за створення терористичної організації чи групи. До дій, які відносяться до створення терористичної групи чи організації, належать:

створення - об'єднання зусиль декількох осіб в одній організації

чи групі для вчинення злочинів терористичної спрямованості;

керівництво такою організацією - це направлення дій учасників

для вчинення злочинів;

участь у терористичній організації - це участь у її діяльності, або

участь у злочині, що скоюється організацією за умови, що той, хто скоював знав, що злочин вчиняється терористичною організацією;

метеріальне, організаційне чи інше сприяння терористичній групі

чи організації:*

вербування - запрошення, набір чи залучення шляхом

домовленості тощо добровольців для їх участі у вчиненні злочинів особисто або у формуваннях чи групах.

фінансування - забезпечення грошовими коштами.

матеріальне забезпечення - встановлення грошового чи

майнового заробітку, надання одягу, зброї, харчування, грошової

винагороди сім'ям тощо;

навчання - це проведення занять з терористами по

оволодінню прийомами, способами, методами та формами ведення бою

чи вчинення інших насильницьких дій та ін.

Ч. 1. ст.258 передбачає обов'язковою ознакою створення небезпеки для життя чи здоров'я людини або заподіяння значної майнової шкоди чи настання інших тяжких наслідків, під якими розуміють такі зміни в навколишньому світі, коли виникає реальна загроза, високий ступінь ймовірності заподіяння дійсної шкоди життю чи здоров'ю особи, власності, нормальному функціонуванню транспорту, зв'язку, забезпеченню споживачів водою, енергією, продуктами харчування тощо. Реальність загрози визначається з урахуванням місця та часу терористичного акту, наявності людей чи матеріальних цінностей, використовуваних знарядь та засобів, їх вражаючих властивостей і потужності тощо.[З, с. 638]

Отже, акти тероризму можуть бути вчинені різними способами, які поєднує насильницька суттєвість щодо їх механізму. "Насильство" у контексті тероризму багатьма дослідниками тлумачиться як загроза використання сили, або використання сили для заподіяння шкоди окремій особі чи групі осіб на відміну від вживання цього терміну в широкому розумінні, як позбавлення волі чи порушення прав людини, що є цілком логічним. Зміст залякування полягає в тому, що під кожний вчинений акт тероризму закладено погрозу вчинити в наступному акт, як правило ще більш жорстокий і руйнівний. [5, с.93]

Проте аналіз форм терористичного акту вказує на недосконалість ст.258 По-перше, ст.258 ККУ не дає визначення терористичної групи чи терористичної організації, посилаючиь на відповідні статті,що дають тлумачення злочинних організацій і організованої групи, важаючи, щовони є аналогічними за змістом. При цьому виникає питання про те, чи потрібна ч.4ст.258 ККУ, яка передбачає відповідальність за створення терористичної групи чи терористичної організації,, коли відповідальність з такої позиції законодавця може бути передбачена в ст.ст.27 і 152 ККУ. Тимчасом ЗУ “Про боротьбу з тероризмом” дає чітке визначення терористчної групи і терористичної організації: ”Терористична група- група з двох і більше осіб,які об’єднались з метою вчинення терористичних актів.

Терористична організація- це стійке об’єднання трьох і більше осіб, яке створене з метою здійснення терористичної діяльності, у межах якого здійснено розполіл функцій, встановлено певні правила поведінки, обов’язкові для цих осіб під час підготовки і вчинення терористичних актів. Організація визнається терористичною, якщо хоч один з структурних підрозділів здійснює терористичну діяльність з відома б одного з керівників (керівних органів) усієї організації.”

Внаслідок цього, з врахуванням даного закону, на нашу думку, законодавцю варто було б запозичити такі терміни з метою уникнення різних колізій при визначенні поняття терористичної групи чи терористичної організації та відповідальності за її створення, керівництво що обґрунтовувало доцільність ч 4. ст.258 ККУ.

По-друге, ми не бачимо в нормі ККУ роз’яснення понять” матеріальне,організаційне чи інше сприяння створенню чи діяльності терористичної групи чи терористичної організації.” Проте вiдповiдно до ст. 26 Закону “Про боротьбу з тероризмом” вiдповiдальнiсть несуть керівники та посадовi особи пiдприєств, установ, органiзацiй, а також громадяни, якi сприяли терористичнiй дiяльностi., зокрема:

фінансували терористів, терористичні групи(терористичні організації);

надавали або збирали кошти безпосередньо чи опосередковано з наміром використання їх для вчинення терористичних актів чи злочинів терорристичної спрямованості;

проводили операції з коштами та іншими фінансовими активами;

надавали кошти, інші фінансові активи чи економічні ресурси, відповідні послуги безпосередньо чи опосередковано для використання в інтересах фізичних осіб,які вчиняють терористичні акти або сприяють чи беруть участь у їх вчиненні, чи в інтересах юридичних осіб, майно яких безпосередньо чи опосередковано перебуває у власності чи під контролем терористів або осіб, які сприяють тероризму, а також юридичних і фізичних, які діють від імені чи вказівкою зазначених осіб;

надавали допомогу особам, які брали участь у вчиненні терористичних актів;

6)вербували фізичних осіб для заняття терористичних діяльністю, сприяли встановленню каналів постачання зброї терористам та переміщенню терористів через державний кордон України;

7) переховували осіб, які фінансували, планували, підтримували чи вчиняли терористичні акти або злочини терористичної спрямованості;

8) використовували територію України з метою підготовки чи вчинення терористичних актів проти інших держав або іноземців

Відповідно до вказаного нормативного акту ми вважаємо, що потрібно прийняти норму, яка б давала чітке тлумачення однієї з форм об’єктивної сторони саме в ККУ.

У теорії кримінального права панує думка, що злочини проти громадської безпеки визнаються закінченими вже з моменту створення загальної небезпеки. З огляду на особливу небезпеку тероризму, даний злочин повинен вважатися завершеним з початку вчинення дій, які посягають на громадську безпеку, або з моменту загрози їх вчинення. Отже, даний склад злочину повинен бути формальним, тобто його наслідки будуть винесені за межі складу злочину, оскільки на його кваліфікацію не впливає: чи досягли винні своїх кінцевої та проміжної мети.

1.2. Суб'єктивні ознаки тероризму

Суб'єкт тероризму

Суб'єкт тероризму - спеціальний, оскільки ним є фізична особа, яка на момент вчинення злочину досягла віку 14 років.Однак законодавець не дає чіткого визначення поняття суб’єкта вказаного злочину – терориста в ККУ, на відмінно від Закону України ”Про боротьбу з тероризмом” від 20 березня 2003 р. Даний закон вказує, що терористом є особа, яка бере участь у терористичній діяльності [4,ст.1]. Виходячи з роз’яснення,що включає в себе терористична діяльність, виникає спірне питання про вік, з якого настає кримінальна відповідальність за терористичний акт. На мою думку, вона за вказаний злочин повинна наставати з 16 років.

Суб'єктивна сторона

З суб'єктивної сторони тероризм вчиняється лише з прямим умислом. Особа усвідомлює суспільну небезпечність вчинюваних нею дій, що завдяки посяганню на одну групу соціальних цінностей вона впливає на інші групу соціальних цінностей, передбачає суспільно небезпечний характер наслідків і бажає, щоб її дії стали відомі невизначеному колу осіб, залякати населення, створити загальний стан пригніченості та пригнобленості, досягання загальної мети - виконання чи невиконання вимог злочинців. Щодо інших додаткових об'єктів, на які посягає тероризм, слід наголосити, що форма вини може бути як умисною, так і необережною.

Суб'єктивна сторона тероризму характеризується хоча б однією спеціальною метою, зазначеною в дизпозиції ч.1. ст.258 ККУ: а) порушення громадської безпеки, залякування населення, б) провокація воєнного конфлікту, міжнародного ускладнення, в) вплив на прийняття рішень чи вчинення або невчинення дій органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, службовими особами цих органів, об'єднаннями громадян, юридичними особами, г) привернення уваги громадськості до певних політичних, релігійних чи інших поглядів винного (терориста).

Отже, важлива роль у тероризмі припадає визначенню мети,під якою розуміють передбачуваний чи бажаний результат, якого прагне досягти суб'єкт шляхом вчинення злочинних дій.[9, с.80]

Суб'єктивна сторона злочину, передбаченого ч.4. ст.258 ККУ характеризується прямим умислом.

Кваліфікованими видами терористичного акту є: 1)вчинення його повторно; 2)вчинення його за попередньою змовою групою осіб; 3)заподіяння ним значної майнової шкоди, заподіяння ним інших тяжких наслідків (ч.2. ст.258 ККУ), а - загибель людини в ролі наслідку.

Повторність має місце при вчиненні терористичного акту особою, яка раніше вчинила такий закінчений злочин або ж перерваний на стадії готування чи замаху і знову вчинила посягання, передбачене ст.258 ККУ.

Злочин визначається вчиненим за попередньою змовою групою осіб, якщо його спільно вчинили декілька осіб (дві або більше), які зазделегідь, тобто до початку злочину, домовилися про спільне його вчинення.

Заподіяння значної майнової шкоди чи інших тяжких наслідків має місце при настанні наслідків у вигляді знищення чи пошкодження майна, заподіяння реальної шкоди, загроза якої передбачена ч.1. ст.258ККУ. Те, що майнова шкода є значною, а інші наслідки - тяжкими, визначається з урахуванням вартості майна, затрат на відвернення загрози чи ліквідацію збитків, кількості осіб, які потерпіли внаслідок акту тероризму, характеру і розміру заподіяної їм матеріальної, моральної та іншої шкоди тощо. До тяжких наслідків належать і заподіяння тяжкого тілесного ушкодження хоча б одному потерпілому або середньої тяжкості тілесних ушкоджень кільком особам. Проте існує спірне питання щодо ч.2 ст.258 ККУ. Виникає сумнів щодо необхідності викладу цієї норми в існуючій редакції, оскільки ч.1 ст.258 передбачає відповідальність за дії, які заподіяли значну матеріальну шкоду чи настання інших тяжких наслідків.

Загибель людини передбачає смерть хоча б однієї особи.[З, с. 637]

Ст. 258 ККУ передбачає, що звільнення від кримінальної відповідальності можливе при певній позитивній посткримінальній поведінці. Його умовами згідно з ч.5 ст.258 ККУ є: 1)вчинення дій, передбачених ч.4 ст.258, у формі участі в терористичній групі чи терористичній організації або сприяння їх створенню або діяльності, крім організатора і керівника, 2) добровільне повідомлення правоохоронного органу про вчинене, 3) сприяння: а)припиненню існування або діяльності терористичної групи або терористичної організації або б)розкриттю злочинів вчинених у зв'язку зі створенням або діяльністю такої групи чи організації, 4) відсутність у діях особи складу іншого злочину.

РОЗДІЛ II. КЛАСИФІКАЦІЯ ВИДІВ ТЕРОРИЗМУ.

Для нашого суспільства і держави проблема тероризму в повній мірі постала лише за останні роки, коли у політичному, економічному та соціальному житті сталися кардинальні зміни. Помічено, що тероризм має тенденцію до зростання саме у перехідні періоди життя суспільства, коли виникає підгрунття для насильства та агресії. В таких умовах та чи інша політична, економічна, соціальна, релігійна або ще якась група, намагаються нав'язати свою волю суспільству, може вдаватись до терористичного насильства.

Однак пов'язувати надії на припинення тероризму тільки з розбудовою економічно сильної демократичної правової держави (що саме по собі є перспективою досить далекою) не слід. Це могло б усунути деякі фактори та причини, у першу чергу соціального характеру, які сприяють виникненню та розвитку тероризму, але не вирішило б проблему в цілому. [6, с. 35]. Тому для ефективної боротьби з тероризмом необхідна ґрунтовна кримінально-правова розробка цього питання. Яка однією з складових частин повинна мати класифікацію видів тероризму. Класифікація такого складного явища як тероризм може відбуватися за різними підставами.

Наприклад, науковці С.Гавриш та В.Ємельянов в статті "Відповідальність за створення терористичної групи чи терористичної організації в проекті КК Укрвїни: окремі проблеми (П.У. 2000р. №10 с.41) визначають, що сучасною наукою тероризм розглядається в трьох аспектах:

-як злочинне діяння,

-як терористичні групи (організації),

-як терористичні доктрини.

Так, як метою цієї роботи є дослідження тероризму саме як злочинного діяння, то далі я зупинюся на класифікації тероризму як злочину.

Наприклад, юридичний відділ Української федерації робітників недержавних служб безпеки визначає тероризм, як один з найтяжчих злочинів, що тягне за собою немотивовану загибель людей, знищення майна, ущемлення прав і законних інтересів громадян, дезорганізацію суспільного життя. Вони пропонують виділити такі види тероризму:

-міжнародний,

-національний,

-державний тероризм (він також кваліфікується як акт агресії).

Міжнародний тероризм

Міжнародним злочином теракт кваліфікується в наступних випадках:

-злочинець і потерпілі є громадянами однієї країни чи інших країн, але злочин скоєно за їх межами,

-теракт направлений проти осіб, що користуються міжнародним захистом,

-підготовка до злочину йде в одній державі, а скоюється він в іншій,

-скоївши теракт в одній державі, терорист переховується в іншій, і

постає питання про його видачу. [12, с.172]

В 1934р. на Мадридській конференції по уніфікації кримінального законодавства було прийняте наступне визначення міжнародного тероризму: застосування будь-якого засобу, як здатне тероризуватти населення, з метою знищення всієї соціальної організації.

Незважаючи на те, що існує багато міжнародно-правових актів і органів, що координують боротьбу з міжнародним тероризмом, в міжнародному праві до даного часу немає єдиної універсальної угоди, яка визначала б поняття міжнародного тероризму, його юридичну природу і відповідальність. Також немає вичерпного переліку актів міжнародного тероризму.

В "Трактаті по міжнародному кримінальному праву", що вийшов в 1973 році в США під редакцією американських професорів М.Бассіоні і В.Канді визначено, що тероризм являється міжнародним злочином, який загроджує людському спокою і безпеці, ображає всезагальну совість і наносить шкоду людській гідності.

Річард Клаттербук (Великобританія) в визначенні міжнародного тероризму йде по шляху пошуку конкретних терористичних актів –захоплення заручників, угон літаків та ін. [11, с.206]

ЦРУ визначає міжнародний тероризм як "тероризм, що здійснюється при підтримці зі сторони іноземного уряду чи організації і направлений проти іноземних громадян, організації чи урядів”.

Наведені формулювання, що дані представниками західної науки міжнародного права і практики міжнародних відносин, показують, що акти міжнародного тероризму розуміються більшістю з них, як один з видів насильства (політичного кримінального), що зачіпає в більшій чи меншій мірі міжнародні відносини. Вони розглядають міжнародний тероризм як особливий вид війни, ведення військових дій.

В "Словнику міжнародного права" 1986 рік міжнародний тероризм розглядається як сукупність суспільно небезпечних в міжнародному масштабі діянь, що тягнуть за собою без мотивну загибель людей, порушують нормальну дипломатичну діяльність держав і їх представників і затрудняють здійснення міжнародних контактів і зустрічей, а також транспортний зв'язок між державами.[11,с.205]

Неважко переконатись, що існуючі визначення міжнародного тероризму не дають можливості для повного і чіткого уявлення про нього як про злочинну дію особи (групи осіб), що зачіпають міжнародні відносини. Отже, питання залишається відкритим.

Національний тероризм

В чисто національній іпостасі тероризм у наші часи існує рідко. Як правило, у тій чи іншій формі тероризм виходить за межі держави, нації. Підтвердженням цьому може стати класифікація тероризму, запропонована сучасним дослідником А.Політі (1997).

Базуючись на вихідному понятті виявлення тероризму в національному вимірі, він пропонує розглянути сім форм тероризму:

-(1) національний тероризм, місцевий тероризм і громадянська війна;

-(2) міжнародний відгук місцевого / національного тероризму і громадянської війни;

-(3) міжнародні виходи місцевого / національного тероризму і громадянської війни;

-(4) міжнародна підтримка місцевого / національного тероризму і громадянської війни;

-(5) міжнародне фінансування (ін. державами) місцевого / національного тероризму і громадянської війни;

-(6) власне міжнародний тероризм, у цьому випадку вихідці з певної країни скоюють свої акти в інших країнах, а не в тих, де має місце громадянська сутичка, або проти громадян, які не знаходяться ні на згаданому театрі, ні в якійсь суміжній країні;

-(7) таємні операції, до цієї категорії входять замовлені державами вбивства тих осіб, чия політична діяльність або військові дослідження вважаються небезпечними, або які є об'єктом для репресій. [6,с.37]

Національне законодавство України не розділяє поняття національного та міжнародного тероризму. Відповідальність за вчинення цих видів тероризму передбачається однією статтею, а саме ст.258 ККУ (терористичний акт):

1.Терористичний акт, тобто застосування зброї, вчинення вибуху, підпалу чи інших дій, які створювали небезпеку для життя чи здоров'я людини або заподіяння значної майнової шкоди чи настання інших тяжких наслідків, якщо такі дії були вчинені з метою порушення громадянської безпеки, залякування населення, провокації воєнного конфлікту, міжнародного ускладнення, або з метою впливу на прийняття рішень чи вчинення або не вчинення дій органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, службовими особами цих органів, об'єднаннями громадян, юридичними особами, або привернення уваги громадськості до певних політичних, релігійних чи інших поглядів винного (терориста), а також погроза вчинення зазначених дій з тією самою метою

Виходячи з даного визначення терористичного акту, можна визначити міжнародний тероризм, як вчинення, або погроза вчинення насильницьких дій з метою провокації воєнного конфлікту чи міжнародного ускладнення. Всі ж насильницькі дії в зазначенiй ч.1. ст.258 ККУ можна віднести як до міжнародного, так і до національного тероризму.

Ознаки національного тероризму можна визначити з загального поняття тероризму. Теракт кваліфікується як національний тероризм у випадку, коли:

-злочинець і потерпілий являються громадянами України, чи різних країн, але злочин скоєно на території України;

-теракт направлений проти осіб, які є громадянами України, чи осіб, які знаходяться на її території і не користуються міжнародним захистом;

-підготовка до злочину ведеться в іншій державі, а скоюється на території України.

Державний тероризм

В міжнародному праві характеристика цього поняття відсутня. Юридичний відділ Української федерації робітників недержавних служб безпеки визначає державний тероризм як акт агресії.

Державний тероризм, як акт агресії, можна визначити як вчинення державними органами однієї держави насильницьких дій по відношенню до іншої держави, її органів чи організацій, або окремих громадян з метою прийняття певного рішення чи утримання від його в інтересах цих органів.

Доцілбно вказати, що при ООН створений Спеціальний комітет по міжнародному тероризму, який координує діяльність держав в вивченні і усуненні причин тероризму і боротьбу з ним. За ініціативою Комітету Генеральна Асамблея ООН багато раз засуджувала акти державного терору, вказуючи на недопустимість його розширеного тлумачення, а в 1984 році прийняла спеціальну резолюцію "Про недопущення державного терору і будь-яких дій держав, направлених на підрив суспільно-політичного устрою в інших суверенних державах". В ній рішуче засуджуються всі концепції, що оправдовують державний тероризм. До державного тероризму входять також таємні операції, до категорії яких входять замовлені державами вбивства тих осіб, чия політична діяльність або військові дослідження вважаються небезпечними, або які є об'єктом для репресій.

Отже, найбільш поширеною класифікацією видів тероризму є його поділ на: міжнародний, національний і державний тероризм. Існує також класифікація, яка поділяє тероризм на політичний (державний) і суто кримінальний(терористичний акт).

РОЗДIЛ III

Відповідальність за терористичний акт

Тероризм як крайня форма прояву екстримізму перетворився в одну з найбільших по масштабах й наслідкам суспільно-політичних проблем. Сьогодні тероризм-це не тільки диверсанти, шахіди-камікадзе. Сучасний тероризм налічує в світі понад 500 нелегальних організацій.

Приклади Афганістану, Ірану, Такжикістану, Косово, Чечні свідчать про те, що тероризм на сучасному етапі здатен вести диверсійні війни, брати участь в збройних конфліктах, являє собою добре розгалужену систему з організацій які займаються торгівлею зброєю, наркобізнесом. Дії, які вчинюються під час терористичних актів,посягають на відносини, які охороняються кримінальним законом багатьох країн світу.

Терористичні дії розглядаються як злочини, тому що відповідають обов’язковим ознакам злочину, а саме:

1) діяння; 2) винне; 3) суспільно-небезпечне; 4) кримінально-каране. За вчинення таких діянь передбачена кримінальна відповідальність як реакція держави на суспільно-небезпечні вчинки.

«Розплата» за терор особливо жорстока в тих країнах, де в основах кримінального права лежить ісламське право, тобто іслам. Наприклад в Саудівській Аравії тероризм карається відсіченням голови, як і вбивство, і торгівля наркотиками. В Йорданії за вбивство американця в терористичних цілях 8 бійців терористичної організації «Аль-Каїда» були засуджені до смертельної кари, а 3 йорданців – до тюремного ув’язнення від 6 до 15 років за таємну змову. В ізраїльській тюрмі 4 тис.осіб сидять за обвинуваченням в тероризмі. Серед них 477 відбувають разом 1694 довічних засуджень: чоловіки мають 40 довічних ув’язнень, 1 жінка вироком суду засуджена до 16 термінів довічного позбавлення волі. В Європі засудження носить більш м’яку форму. Наприклад, у Франції за керівництво терористичною спілкою алжирський ісламіст був приговорений до 4 років тюрми. В багатьох випадках підозрюваних в тероризмі іноземців депортують за межі держави. Це відбувається і тоді, коли немає достовірних доказів участі підозрюваного в терористичних структурах, але є побічні докази. В такій ситуації суд використовує юридичні норми, які дозволяють звинуватити в менш серйозних порушеннях закону.

США як одна з країн, яка постраждали внаслідок терористичних актів, виробила ефективні закони боротьби з тероризмом, в тому числі і правові. Терористичні діяння, в результаті яких загинули люди, входять в список 40 злочинів, які можуть каратись смертною карою. В цей список входять терористичне вбивство громадян США, яке відбулось за межами США, знищення літаків, поїздів чи інших транспортних засобів, яке б потягнуло за собою людські жертви, відправка поштою небезпечних матеріалів, використання хімічної чи біологічної зброї, здійснене під час взяття заручників і т. д. Тільки за зберігання хімічної чи біологічної зброї громадянин США може бути засуджений до довічного ув’язнення.

В 1996 р. Конгрес США прийняв особливий закон, який дозволяє застосовувати до терористів смертну кару.[16, с.13]

В 2001 р. до довічного ув’язнення був засуджений терорист, відповідальний за організацію вибуху американського посольства в Кенії. Цей злочин був вчинений в 1999 р., тоді загинуло 213 американців і кенійців. В жовтні 2003 р. жюрi присяжних штату Вiрджiнiя пiдготувало обвинувальний висновок проти Абдурахмана Аламудi за нелегальнi фiнансовi контакти з Лiвiєю I фiнансування терористичної дiяльностi. Якщо його вина буде доведена, то Аламудi може бути засуджений до тюремного ув’ язнення строком на 105 рокiв. В жовтнi 2001 р. Конгрес США прийняв нове антитерористичне законодавство, відповідно до якого надання допомоги чи приховування терориста є кримiнальним злочином, який карається тюремним ув’язненням. Нове законодавство надало право правоохоронним органам тримання пiд вартою пiдозрюваного в терористичнiй дiяльностi протягом 7 днiв без пред’явлення обвинувачення та доказiв вини, а також ненадання доступу до адвоката.

Кримiнальний Кодекс Iталiї, прийнятий 19 жовтня 1930 р., передбачає вiдповiдальнiсть за створення, органiзацiю та фiнансування терористичних груп (асцоцiацiй) у виглядi ув’язнення строком вiд 7 до 15 рокiв, а за участь в таких групах—з 5 на 10 рокiв. Такою є кримiлiзацiя тероризму в iноземному законодавствi.

Проте, вiдповiдальнiсть у Кримiнальному кодексi України за тероризм диференцiюється залежно вiд наслiдкiв, до яких призвели такi дії. Якщо вони призвели до загибелi людини, то караються позбавленням волi на строк вiд 10 до 15 рокiв або довiчним позбавленням волi.

. Частково криміналізацію тероризму було здійснено 5 квітня 2001р. з прийняттям нового Кримінального Кодексу України, який містить статтю 258 "Терористичний акт “, яка знаходиться в Розділі ІХ "Злочини проти громадської безпеки", а отже громадська безпека є родовим об"єктом даного злочину, а не його метою. Гавриш С. та В. Ємельянов вважають, що в Кримінальному кодексі вже міститься загальна норма - ст.255 ККУ (створення злочинної організації), якою не тільки повністю охоплюються діяння, передбачені ч.4. ст.258ККУ відносно створення терористичної організації, але й диференційована відповідальність залежно від характеру і ступеня суспільної небезпеки скоєного. Є також великі сумніви в необхідності криміналізації відповідальності саме за створення терористичної групи, оскільки в ч.2. ст.258 ККУ вже передбачена відповідальність за терористичний акт, вчинеий за попередньою змовою групою осіб.[7,с.41]

Питання вiдповiдальностi за терроризм регулює також Закон України “Про боротьбу з тероризмом” вiд 20 березня 2003 р. Норми даного Закону носять бланлетний характер. Роздiл шостий цього нормативно-правого акту присвячений вiдповiдальностi за участь у терористичнiй дiяльностi.(ст.ст. 24,25).

Зокрема, якщо органiзацiя, вiдповiдальна за вчинення терористичного акту і визнана за рiшенням суду терористичною, то вона пiдлягає ліквідації, а належне їй майно конфiсковується. [4,ст.24]. У разi визнання судом, в тому числi вiдповiдно до її мiжнародно- правових зобов’язань, дiяльностi організації (її вiддiлення, фiлiї, представництва), зареєстрованої за межами України, терористичною, дiяльнiсть цієї організації на території України забороняється, її українська фiлiя на пiдставi рiшення суду лiквiдується, а належнi їй майно і майно зазначеної організації, яке знаходиться на території України, конфiскується. Заява про притягнення органiзацiї до вiдповiдальностi за тероритстичну дiяльнiсть подається до суду Генеральним прокурором України, прокурором АРК, областей, мiст Києва i Севастополя у встановленому законом порядку. Вiдповiдно до ст. 26 вказаного Закону вiдповiдальнiсть несуть керівники та посадовi особи пiдприєств, установ, органiзацiй, а також громадяни, якi сприяли терористичнiй дiяльностi., зокрема:

фінансували терористів, терористичні групи(терористичні організації);

надавали або збирали кошти безпосередньо чи опосередковано з наміром використання їх для вчинення терористичних актів чи злочинів терорристичної спрямованості;

проводили операції з коштами та іншими фінансовими активами;

надавали кошти, інші фінансові активи чи економічні ресурси, відповідні послуги безпосередньо чи опосередковано для використання в інтересах фізичних осіб,які вчиняють терористичні акти або сприяють чи беруть участь у їх вчиненні, чи в інтересах юридичних осіб, майно яких безпосередньо чи опосередковано перебуває у власності чи під контролем терористів або осіб, які сприяють тероризму, а також юридичних і фізичних, які діють від імені чи вказівкою зазначених осіб;

надавали допомогу особам, які брали участь у вчиненні терористичних актів;

вербували фізичних осіб для заняття терористичних діяльністю, сприяли встановленню каналів постачання зброї терористам та переміщенню терористів через державний кордон України;

переховували осіб, які фінансували, планували, підтримували чи вчиняли терористичні акти або злочини терористичної спрямованості;

використовували територію України з метою підготовки чи вчинення терористичних актів проти інших держав або іноземців.

“Розплата” за терор передбачена і в таких мiжнародних актах,як: - Декларація Генеральної Асамблеї ООН від 09.12.1994р. про

заходи ліквідації міжнародного тероризму.

- Міжнародна конвенція від 16.12.1977р. про боротьбу з тероризмом.

- Міжнародна конвенція від 09.12.1999р. про боротьбу з тероризмом. -Угода між Україною і Німеччиною про співробітництво у боротьбі з організованою злочинністю, тероризмом та іншими тяжкими злочинами

- Договір про співробітництво держав - учасниць СНД у боротьбі з тероризмом від 04.06.1999р. та інші. [13,с.5]

Правовими основами боротьби з тероризмом в Україні виступають Конституція України, Кримінальний кодекс України,закони, Європейська конвенція про боротьбу з тероризмом, 1977р., Міжнародна конвенція про боротьбу з фінансуванням тероризму, 1999 р., інші міжнародні договори, згода на обов”язковість яких надана Верховною Радою України.

ВИСНОВКИ

В результаті проведеного дослідження такого соціально-правового явища,як тероризм можна зробити ряд висновків:

1. Історія тероризму має значні історичні корені, що сягають давніх

часів і продовжуються до наших днів. Тероризм же протягом свого

розвитку постійно удосконавлювався і набував все більш жорстоких

форм.

2. Тероризм - це вчинення або загроза вчинення

загальнонебезпечних дій, що створюють небезпеку для життя або

здоров'я людини чи загрозу настання інших тяжких наслідків і

спрямовані на залякування населення з метою спонукання органу

державної влади, місцевого самоврядування, міжнародної організації чи

її представників, а також фізичної чи юридичної особи чи групи осіб

вчинити або утриматися від вчинення будь-якої дії в інтересах винних

(терористів).

3. Склад злочину терористичний акт - ст.258 ККУ,

характеризується рядом об'єктивних та суб'єктивних ознак:*

об'єкт - основний: громадська безпека,

-додатковий: життя, здоров"я, честь та гідність громадян, власність тощо.*

обє’ктивна сторона:

-вчинення насильницького діяння, яким створюється загроза загибелі людей, заподіяння значної матеріальної шкоди чи настання інших суспільно небезпечних наслідків,

-загроза вчинення зазначених дій.

суб'єкт: фізична осудна особа, що досягла віку 14 років.

суб'єктивна сторона - прямий умисел за наявності мети

передбаченої ч.1.ст.258 ККУ.

Терористичний акт слід відмежовувати від суміжних складів злочинів так званих злочинів терористичної спрямованності (наприклад, Диверсії, ст.11З ККУ). Таке відмежування проводиться за ознаками складу злочину, зокрема, за об'єктом та суб'єктивною стороною.

5. Найбільш поширеними є дві класифікації тероризму:

а) міжнародний, національний, державний,

б) політичний (державний) і кримінальний (терористичний акт),

екологічний і кібернетичний тероризм, злочини терористичної

спрямованості.

6. В результаті проведеного аналізу норм ККУ та порівняння цих норм з іншими нормативно- правовими актами, варто було б внести деякі зміни до чинного ККУ для вирішення проблем кримінально-правової характеристики терористичного акту та кваліфікації злочинних діянь як терористичних. Такі зміни полягають у наступному:

1) ввести в диспозицію ст.258 ККУ нормативне визначення поняття терористичного акту;

2) віднести терористичний акт до групи злочинів проти Основ Національної Безпеки

3) визначити коло потерпілих від терористичного акту.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1.Конституція України. 1996р.ст.ст.3, 24, 27, 29, 55, 59, 61., с.56.