Науково-методичне обґрунтування теми.

· клінічного обстеження хворого на епідемічний поворотний тиф;

· обґрунтування клінічного діагнозу;

· проведення диференційного діагнозу епідемічного поворотного тифу із схожими захворюваннями;

· складання плану параклінічного обстеження хворого;

· формулювання заключного діагнозу захворювання;

· призначення лікування;

· організації проведення профілактичних та протиепідемічних заходів.

3. Зміст теми:

Зазначимо, що б орелії розмножуються в крові, нагромаджуються у дуже великій кількості під час гарячкових фаз і проникають у тканини більшості органів, особливо в печінку, селезінку і мозкові оболонки. Гепатит і спричинена ним жовтяниця, часті за тяжких заражень, можуть супроводжуватись петехіальними крововиливами в шкірі, слизових оболонках і серозних поверхнях внутрішніх органів. Помітною є тромбоцитопенія. Сеча часто містить білок, іноді спостерігається справжня гематурія.

Клінічні ознаки наступні: хвороба починається раптовою гарячкою. Підвищення температури до 39,5 та 40,5 °С супроводжується прискореним пульсом, головним болем, загальним тупим болем, і часто висипом, носовою кровотечею і герпесом губ. У міру того, як хвороба прогресує, печінка і селезінка стають болючими і збільшуються, посилюється жовтяниця. Може виникнути сильна серозна і кишкова кровотеча. Іноді розвиваються розлад свідомості і менінґізм. На 4-5 добу гарячка закінчується кризою, часто з рясним потовиділенням, зниженням тиску крови, серцевою недостатністю і недостатністю кровообігу. Другої гарячки може не бути, але у певної частини хворих після безгарячкового періоду, що триває близько 7 діб, можуть виникати один або кілька рецидивів, менш тяжкі і тривалі. Без спеціального лікування смертність може сягати 40 відсотків, особливо серед осіб старшого віку і при поганому харчуванні.

Діагноз верифікують наступним чином: м ікроорганізми виявляють у крові під час гарячки мікроскопією "темного поля" або фарбуванням товстих і тонких мазків.

Лікування полягає в ліквідації осередка інфекції, зменшенні тяжкої реакції Яриша-Герксґеймера, яка неминуче настає після успішної хіміотерапії, і в попередженні рецидивів. Найбезпечніше призначати прокаїнпеніцилін 300 мг внутрішньом'язово і наступного дня — 0,5 г тетрацикліну. Один тетрациклін ефективний і запобігає рецидиву, але небезпечний тяжкою реакцію. Доксициклін (200 мг один раз перорально) як альтернатива до тетрацикліну має перевагу, що полягає в лікувальному ефекті також проти висипного тифу, котрий часто супроводжує епідемії поворотного тифу. Через 0,5 - 3 год після лікувальних процедур починаються озноб, різке підвищення температури до 40-42 °С, тахіпноє, тахікардія, часто кашель, розлад свідомості, тяжке занедужання, делірій та, іноді, судоми і кома. За цією фазою швидко розвиваються глибока гіпотензія і розширення кровоносних судин, яке може тривати від 8 до 12 год і ускладнюватись серцевою недостатністю. Протягом 48 год після закінчення курсу лікування хворий повинен дотримуватись суворого постільного режиму, за ним необхідний уважний догляд, оскільки можливі ускладнення. При гарячці з температурою понад 41 °С необхідні обтирання теплуватою губкою, пильна увага до гідратації зі своєчасним введенням рідин перорально і негайне лікування серцевої недостатності.

Профілактика. Хворий, його одяг, а також усі, хто з ним контактували, повинні бути очищені від вошей у такий же спосіб, як за епідемічного висипного тифу.

4. Контрольні питання:

1. Дайте визначення епідемічного поворотного тифу.

2. Патогенетичні механізми розвитку епідемічного поворотного тифу.

3. Характерні клінічні ознаки цих захворювань.

4. Проведіть диференційну діагностику епідемічного поворотного тифу зі схожими захворюваннями.

5. Які лабораторні дослідження використовуються при епідемічному поворотному тифі, що підтверджують діагноз.

6. Засоби терапії епідемічного поворотного тифу.

7. Принципи організації проведення профілактичних та протиепідемічних заходів при епідемічному поворотному тифі.

5. Література:

Основна:

1. Інфекційні хвороби: Підручник для мед. ВНЗ IV р.а. Затверджено МОН і МОЗ / за ред. О.А. Голубовської.- К., 2012.- 728 с.

2. Епідеміологія: Підручник для мед. ВНЗ IV р.а. Затверджено МОН і МОЗ / за ред. І.П. Колеснікової. –Він., 2012.- 570 с.

3. Возианова Ж.И. Инфекционные и паразитарные болезни 3-х томах. – К.: Здоров'я, 2000-2002.

4. Діагностика, терапія і профілактика інфекційних хвороб в умовах полікліники / За ред. проф. М.А. Андрейчина / 2-е вид. переробл. і доповн. – Львів, 1996

5. Шувалова Е.П. Инфекционные болезни. М.: Медицина, 1995.

6. Тітов М.Б. Iнфекційні хвороби. – Київ "Вища школа”, 1995..

7. Сокол А.М., Богачик Н.А., Москалюк В.Д. та ін. Кишкові інфекції. /Навчальний посібник. – Чернівці, 2006.

8. Сокол А.М., Богачик Н.А., Москалюк В.Д. та ін. Інфекції дихальних шляхів. /Навчальний посібник. – Чернівці, 2007.

9. Сокол А.М., Богачик Н.А., Москалюк В.Д. та ін. Кров’яні інфекції. /Навчальний посібник. – Чернівці, 2005.

10. Сокол А.М., Богачик Н.А., Москалюк В.Д. та ін. Інфекції зовнішніх покривів. /Навчальний посібник. – Чернівці, 2008.

11. Диференційна діагностика інфекційних хвороб: навчальний посібник / [А.М. Сокол, І.М. Хилько, Н.А. Богачик та ін.]; за ред. проф. В.Д. Москалюка. – Чернівці: БДМУ, 2010. – 296 с. Рекомендовано ЦМК з вищої медичної освіти МОЗ України (Протокол №1 від 08.06.2010 р.).

Додаткова:

1. Васильев В.С., Комар В.И., Цыркунов В.М. Практика инфекциониста.–Минск, Вызшая школа, 1994.

2. Івахів О.Л., Грицко Р.Ю., Кіселик І.О. Кабінет інфекційних захворювань. – Тернопіль: Укрмедкнига, 2006.

3. Андрейчин М.А., Копча В.С. Епідеміологія. – Тернопіль: Укрмедкнига, 2000.

4. Сокол А.М.,. Богачик Н.А, Венгловська Я.В., та ін Невідкладні стани в клініці інфекційних хвороб. /Методичні рекомендації. Чернівці, 2004, 40 с. Перевидані в 2007 році.

5. Москалюк В.Д. Практикум з інфекційних хвороб. Чернівці – 2008 р.

6. Денисенко О.В., Москалюк В.Д., Кузик Р.В. та ін. “Інфекційні хвороби”. /Навчальний посібник для самопідготовки студентів. Чернівці, 2006.

7. Синяк К.М., Гирін В.М. Епідеміологія. – Київ: Здоров'я, 1998.

8. Лікування інфекційних хвороб. Навчальний посібник /А.М.Сокол, Г.А.Носова, О.М.Давиденко та ін. – Чернівці, 1999.

9. Приклади формулювання терапевтичних діагнозів: навчальний посібник / [В.К. Тащук, С.В. Білецький, О.І. Волошин, В.Д. Москалюк та ін.]; за ред. В.К. Тащука. – Чернівці: БДМУ, 2012. – 284 с. Рекомендовано ЦМК Буковинського державного медичного університету (Протокол № 7 від 14.04.2011 р.).

10. Лекційний матеріал.