Лавинна небезпека в Кримських горах

Аналіз матеріалів спостережень за сніговим покривом свідчить, що Головна гряда Криму вкривається снігом щорічно, причому в окремі роки на тривалий період – до 4-х місяців. На Головній гряді випадає до 1000 мм опадів на рік, причому значна їх частина (біля 50%) у холодний період випадає у вигляді снігу. Шар снігу тут іноді досягає 200см.

Іншим важливим фактором, що сприяє утворенню лавин, є часта повторюваність циклонічної погоди, що в зимовий час обумовлює велику кількість снігопадів, хуртовин, відлиг, сильний вітер.

При сильному вітрі відбувається перенесення снігу на південні та південно-східні крайки яйл, на яких формуються потужні снігові карнизи, обвал яких нерідко є причиною виникнення лавин. Це відбувається у січні-лютому, рідше – у березні, і пов’язане із сильними снігопадами. В цей же період спостерігається і максимум лавинної діяльності. Переважно сходять лавини зі снігу, що тільки випав, або хуртовинного снігу. Весною та при сильних відлигах іноді сходять адвекційні лавини, що залишають “прочоси” у лісовій зоні.

Дослідженнями [4] встановлено, що снігові лавини в горах Криму спостерігаються щорічно. І хоч вони не завдають значних збитків народному господарству, але ускладнюють діяльність і життя людей у горах. Крім того, сотні і тисячі людей взимку піднімаються на Ай-Петринську яйлу та Чатир-Даг, де останнім часом з’явились гірськолижні бази, побудовані канатно-буксирувальні підйомники, прокладені гірськолижні траси, проходять маршрути лижних та гірських туристсько-спортивних походів. Саме за останні роки тут відмічені випадки загибелі людей.

Крім того, під час багатосніжних зим сніговими лавинами винищуються значні площі лісу (до 5 -10 га дорослого букового чи соснового лісу однією лавиною) на територіях Кримського заповідно-мисливського господарства та Ялтинського гірсько-лісового заповідника. Труднощі досліджень лавин у Криму пов’язані в першу чергу з важко доступністю в зимовий час зон формування лавин та обмеженістю можливості проведення обстежень у зв’язку з заповідним режимом лавинонебезпечних територій. Не зважаючи на це, за результатами проведених як в зимові, так і в осінні періоди обстежень лавинних ділянок і окремих осередків, можна назвати основні лавиноутворюючі чинники Гірського Криму:

1. Рельєф Головної гряди Кримських гір. Абсолютні висоти більші за 1500 м, довжина схилів від декількох десятків до тисячі метрів з переважними ухилами 40-50º, рідше – 30-35º, розчленованість ерозійними врізами та відсутність на них лісу. Найбільш лавинонебезпечними є Ай-Петринська, Нікитська, Бабуган яйли, Чатир-Даг, в меншій мірі – Байдарська, Довгоруківська та Карабі яйли, схили Демерджі. Лавини формуються переважно в невеликих ерозійних врізах та денудаційних лійках, внаслідок чого снігозбірна площа лавинних осередків невелика і лавини мають невеликі об’єми (південні схили Ай-Петринської та Нікитської яйли, східні схили Чатир-Дагу, західно-південно-західні схили Демерджі). В окремих випадках, особливо на північно-західних та північно-східних схилах Бабуган яйли, де беруть початок річки Альма, Кача, Бельбек, Улу-Узень, лавини формуються у лавинних осередках площею у декілька десятків гектарів (рис. 9).

2. Кількість опадів у вигляді снігу, які обумовлюються переважно виходом південних циклонів на північний схід Чорного моря, а також переміщенням циклонів та фронтальних розділів з півночі та північного заходу. В середньому на Головній гряді випадає до 1000-1200 мм опадів на рік, значна частина яких (понад 50%) – у холодний період у вигляді снігу. В окремі роки сніговий покрив утримується до 4-х місяців. Нерідко його висота перевищує 200 см. Значна повторюваність над горами циклонічної погоди з частими снігопадами, хуртовинами, відлигами, сильними вітрами призводить до значного перерозподілу снігу на схилах і формуванню в окремих лавинних осередках величезних лавин (об’ємом до 500 тис. м³ снігу).

На даний час у Гірському Криму виявлені, обстежені та описані 159 лавинних осередків (у басейнах річок південного макросхилу Кримських гір - 75, північного макросхилу - 84, з них у басейні р.Салгир – 16, у басейні р.Альма – 43, у басейні р.Кача – 25 лавинних осередків). Для з’ясування особливостей сніголавинного режиму у басейнах річок Гірського Криму були узагальнені та проаналізовані багаторічні (1986–2002 р.р.) відомості про снігові лавини та умови їх виникнення у регіоні, що були зібрані у гідрометеорологічній мережі Криму: метеостанцією Ай-Петрі, яка у зимовий період практично виконує обсяг робіт сніголавинної станції, і метеостанцією Ангарський перевал, яка також була залучена до спостережень за лавинами та багаторічних експедиційних обстежень.

За результатами обстежень в Криму середня тривалість лавинонебезпечного сезону становить тридцять дев’ять днів (максимальна - майже чотири з половиною місяці, мінімальна – один день); середня кількість лавинонебезпечних періодів – три за зиму, тривалістю у декілька днів (в середньому три дні, максимально - вісім днів, мінімально – один день); середня річна кількість лавин, що зійшли – 14 (максимальна – тридцять п’ять); за генетичним типом переважають лавини хуртовинного та мокрого снігу.

Отже основними районами утворення лавин у гірському Криму є верхів’я басейнів річок Альма, Кача та Салгир, а також південні схили Головної гряди Кримських гір.

У басейнах рік південного макросхилу Кримських гір висотна межа дії лавин 270-1420 м над рівнем моря, а на південному макросхилі – 600-1500 м.

Таким чином, і Українські Карпати, і гірський Крим належать до найбільш лавинонебезпечних районів світу і мають надзвичайно сприятливі умови для розвитку густої мережі потужних лавин. Найбільш характерними типами лавин тут є мокрі лоткові лавини та зсуви, пов'язані з весняним потеплінням, відлигами та рясними снігопадами, а також лавини зі снігових дощок, утворених при вітровому ущільненні снігу.

3. Згадки про лавини зустрічаються у творах письменників давнини, що жили більше 2000 років тому. Давньогрецький історик Полібій (201 -120 р. до н. Е..) Пише про втрати від лавин при переході військ Ганнібала через Альпи (218 р. до н. Е..). Давньоримський географ Страбон (63 р. до н. Е.. - 20 р. н. Е..) Писав про лавинної небезпеки, що підстерігає мандрівника в Альпах і на Кавказі.

4. Проблема захисту від лавин стоїть особливо гостро, оскільки вони завдають величезної шкоди господарству районів, схильних до руйнівних дій лавин. Природним захистом від лавин служить густий ліс. Він перешкоджає перерозподілу снігу вітром, поділяє сніговий покрив на окремі ділянки.

Хоча ліс протистоїть лише місцевим лавинам і не може врятувати від великих транзитних лавин, що зароджуються у льодовиків, жителі гір давно усвідомили його роль. У Швейцарії закон, що забороняє рубки лісу на схилах гір, існує з XIV ст. Знищення лісів на схилах гір завжди стимулює лавинну діяльність.

Комплекс протилавинних заходів складається з двох основних категорій - профілактичної та інженерної.

Профілактичні заходи зводяться до попередження про лавинної небезпеки та її ліквідації штучним скиданням. Для попередження лавинної небезпеки складаються карти лавинонебезпечних зон і прогноз часу сходження лавин.

Профілактичні заходи включають також сповіщення населення про настання лавинонебезпечних періодів.

Інженерні заходи зазвичай застосовуються для захисту від лавин населених пунктів і капітальних споруд. Для цього будуються тунелі, галереї, навіси. Зазвичай ці споруди використовуються для прикриття окремих ділянок на залізних, шосейних дорогах, що проходять в горах.

Вже багато років зводилися споруди, що змінюють шлях руху лавини, що зменшують швидкість і дальність викиду, - лавинорізів, клини, напрямні стінки, шпалерні дамби та іншими.

Вони частково гасять енергію лавини або відводять її від об'єкта, що захищається. Часто практикуються і такі інженерні методи, як терасування, забудова схилів снігоутримуючими щитами. Це дорогий, але ефективний спосіб боротьби з лавинами. Охорона і відновлення лісів на схилах гір, як і раніше вважається одним з найважливіших заходів у лавинонебезпечних районах. У Альпах ліс, знесений лавиною, негайно відновлюють. Посадку лісів зазвичай поєднують із забудовою схилів снігоутримуючими конструкціями.

Список використаної літератури.