РОЗДІЛ ІІ. Емпіричне вивчення мотивації вибору майбутньої професії у студентів.

2.1. Огляд методик діагностики мотивації вибору професії.
Для виявлення мотивів і факторів вибору професії молоддю проведено аналіз технік і методик, спрямованих на вивчення мотиваційної сфери і особливостей системи ціннісних орієнтацій особистості.
Досить розповсюдженими є методики, які виявляють мотиваційну спрямованість особистості – на успіх і досягнення і уникнення невдач. Методика “Мотивація до успіху” Т. Елерса оцінює силу прагнення до досягнення цілі, до успіху. Текс опитувальника включає 41 питання, чим більше балів набере опитуваний, згідно до ключа опитувальника, тим більш виражена в нього мотивація до успіху. Інша методика цього ж автора “Мотивація уникнення невдач”, яка дає змогу оцінити рівень мотивації до уникнення невдач.
Загальна Методика “Мотивація успіху та боязкість невдачі” А.А. Реана спрямована на діагностику мотивації на успіх і на уникнення невдачі.
Методика “Імпульсивність” дозволяє визначити тенденції людини до прийняття рішень. Згідно до цієї методики можна вияснити, чи досить обдумані рішення приймає людина, чи прийняття рішень не достатньо вмотивовані і носять імпульсивний, необдуманий характер.
Досить змістовною є “Методика діагностики соціально-психологічних настанов особистості в мотиваційно-потребовій сфері” О.Ф. Потьомкіною. Методика складається з двох блоків. Перший блок виявляє соціально-психологічні настанови, спрямовані на “альтруїзм-егоїзм”, “процес – результат” і дозволяє виявити ступінь виразності соціально - психологічних настанов. Другий блок виявляє психологічні настанови, спрямовані на “свободу-владу”, “працю-гроші”. Підсумок робиться згідно наданого “ключа”. Методика “Ціннісні орієнтації” М. Рокича - одна з найбільш розповсюджених методик, яка основана на прямому ранжируванні переліку цінностей. М. Рокич виділяє два класи цінностей: термінальні – переконливість у тому, що якась остаточна ціль індивідуального існування варта того, щоб до неї прагнути; інструментальні – переконливість у тому, що якійсь образ дій, поведінки чи властивість особистості є найкращим у будь-якій ситуації [5,c.80].
На сучасному етапі широкого розповсюдження набувають новітні методики мотивації. Серед таких методик, можна назвати “Тест індивідуальної мотивації (ТІМ), яка розроблена спеціалістами Центру тестування і розвитку “Гуманітарні технології” під керівництвом А.Г. Шмельова. Тест складається з 10 шкал: Мотивація зберігання – мотивація досягнення; Внутрішня мотивація-зовнішня мотивація; Покликання і інтерес; Визначеність; Здоров’я та комфорт; Творчість та незалежність Гроші; Взаємовідношення; Подолання та ріст; Престиж. За відповідями на питання за блоками, можливо встановити рівень за кожною шкалою, а також виявити за 8 шкалами середнє значення мотивації, спрямованої на трудову діяльність [21,c.603].

2.2.Емпіричне дослідження мотивації вибору професії

Для дослідження було обрано 3 методики, а саме:
1) Методика діагностики особистості на мотивацію до успіху Т. Елерса - особистісний опитувальник (див. Додаток А). Він призначений для діагностики, виділеної Хекхаузеном, мотиваційної спрямованості особистості на досягнення успіху. Стимульний матеріал являє собою сорок одне твердження, на які випробуваному необхідно дати один з двох варіантів відповідей «так» чи «ні». Тест належить до моношкальних методик. Ступінь вираженості мотивації до успіху оцінюється кількістю балів, що збігаються з ключем. Ключ: по одному балу нараховується за відповіді «так» на наступні питання: 2, 3, 4, 5, 7, 8, 9, 10, 14, 15, 16, 17, 21, 22, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 32, 37, 41. Також нараховується по одному балу за відповіді «ні» на запитання: 6, 19, 18, 20, 24, 31, 36, 38,39. Відповіді на питання 1,11, 12,19, 28, 33, 34, 35,40 не враховуються. Далі підраховується сума набраних балів. Аналіз результату:

- Від 1 до 10 балів: низька мотивація до успіху;

- Від 11 до 16 балів: середній рівень мотивації;

- Від 17 до 20 балів: помірковано високий рівень мотивації;

- Понад 21 бали: занадто високий рівень мотивації до успіху.

2) Методика діагностики особистості на мотивацію до запобігання невдач Т. Елерса призначена для діагностики, виділеної Хекхаузеном, мотиваційної спрямованості особистості на уникнення невдач. Стимульний матеріал являє собою список слів з тридцяти рядків, по три слова в кожному рядку (див. Додаток Б). У кожному рядку випробуваному необхідно вибрати тільки одне із трьох слів, яке найбільш точно його характеризує. Тест належить до моношкальних методик.

Результати та інтерпретація тесту: ви отримуєте по одному балу за наступні вибори, наведені в ключі. Перша цифра перед межею означає номер рядка, друга цифра після риси - номер стовпця, в якому потрібне слово. Інші вибори балів не отримують.

Бали нараховуються за наступні вибори:

1/2; 2/1; 2/2; 3/1; 3/3; 4/3; 5/2; 6/3; 7/2; 7/3; 8/3; 9/1, 9/2; 10/2; 11/1; 11/2; 12/1; 12/3; 13/2; 13/3; 14/1; 15/1; 16/2; 16/3; 17/3; 18/1; 19/1; 19/2; 20/1; 20/2; 21/1; 22/1; 23/1; 23/3; 24/1; 24/2; 25/1; 26/2; 27/3; 28/1; 28/2; 29/1; 29/3; 30/2.

Чим більша сума балів, тим вище прагнення до уникнення невдач, до захисту.

- 2-10 балів - низький рівень мотивації до уникнення невдач,

- 11-15 балів - середній рівень мотивації,

- 16-20 балів - високий рівень

- понад 20 балів - дуже високий рівень

3) Методика діагностики учбової мотивації студентів (А.А.Реан, В.А.Якунин, модифікація Н.Ц.Бадмаевой) яка призначена для узагальнення мотивів особистості (див. Додаток В). Учбова діяльність полімотивована, тому що активність студентів має різні джерела, отже, для нашого дослідження важливо визначити структуру мотивації учбової діяльності, з метою ефективного формування прогностичних умінь майбутніх практичних психологів. Розподіл відповідей за відповідними групами мотивів допоможе визначити схильність студентів до новаторства, прагнення до оволодіння уміннями, пошуку більш ефективних методів рішення задач (в тому числі прогностичних), формування великомасштабних цілей, довгострокових прогнозів, перевагу завдань, які охоплюють більший період часу та вимагають планування та прогнозування, процесу прийняття рішення.
В даному опитувальнику включено такі мотиви навчання: комунікативні, професійні, учбово-пізнавальні, соціальні мотиви, уникнення невдачі, а також мотиви престижу. Це є ті мотиви які спонукають студентів до обрання навчального закладу, до кар’єрного розвитку у майбутньому, до престижу.
Розглянемо ці мотиви дещо детальніше. Комунікативні мотиви, це мотиви які керують студентами при виборі майбутньої професії, учбового закладу і спонукають до поширення комунікації, для надбання певного багажу знать при подальшому спілкуванні з людьми. Професійні мотиви, керуючись ними студенти вбачають себе майбутніми фахівцями і прагнуть отримати знання з області своєї майбутньої професії. Мати повний багаж необхідних знань, щоб в майбутньому застосовувати їх в своїй роботі. Зацікавленість процесом навчання, пізнанням нової інформації, прагнення отримати найповніший облік інформації, завжди жадати найкращих результатів, бути підготовленим до чергових занять і отримувати задоволення від процесу навчання це є підґрунтям для учбово-пізнавальних мотивів. Соціальні мотиви спонукають студентів замислитися над майбутнім, чи можливе застосування їх професії з ціллю придбання грошей, чи то з ціллю отримання певного положення в суспільстві. Мотиви уникнення не є найкращим керівником при виборі шляху в майбутньому, але деякі студенти керуються ними, лише щоб не відставати від однолітків, не бути порожнім місцем для оточуючих деякі студенти обирають ту чи іншу професію. Мотиви престижу – це остання з виділених категорій, коли студентами керує лише бажання лідерства у навчанні, йти попереду не зважаючи ні на що інше, бути першим усюди – це є одним з мотивів, що спонукає студентів до учбової діяльності.

Дослідження проводилося на студентах І-го та IV-го курсу Прикарпатського національного університету. В дослідженні прийняло участь 60 студентів. Порівнювались результати за наступними критеріями: стать, курс навчання. У вибірці було: 36 дівчат (18 – І курс; 18 – IV курс) та 24 хлопця (12 - І курс та 12 – IV курс).
Отже, нами досліджувався рівень мотивації студентів на досягнення успіху, тобто виявити який саме рівень мотивації (низький, середній, помірковано високий або надто високий) до успіху у студентів. Наступним досліджуваним явищем є рівень мотивації студентів на уникнення невдачі, тобто виявити рівень мотивації (низький, середній, високий, дуже високий) на уникнення невдачі у студентів. І останнім досліджуваним аспектом було власне – які мотиви навчальної діяльності домінують у студентів, а саме комунікативні мотиви, професійні, учбово-пізнавальні, соціальні мотиви, мотиви уникнення невдачі, а також мотиви престижу.
Почнемо з аналізу та порівняння результатів по методиці Елерса на діагностику рівня мотивації до успіху особистості. Для початку порівняємо результати дівчат І-го курсу та IV-го курсу. Нижче подані результати дівчат І-го курсу (Таблиця 2.1):

Таблиця 2.1

Тепер давайте розглянемо результати дівчат IV-го курсу (Таблиця 2.2):

Таблиця 2.2

Отже, як ми бачимо серед дівчат І-го курсу переважає помірковано високий рівень мотивації до успіху (7 студенток – 38,9 %), це свідчить про те, що ці студенти маю хорошу мотивацію до успіху і при поступленні до університету надіються на кращий результат, на правильний вибір професій і прагнуть ставати професіоналом у вибраній професії; наступним за рейтингом є середній рівень мотивації до успіху (6 студенток – 33,3 %), це показник означає, що ці студенти під час свого навчання і загалом можуть або підвищити рівень мотивації до успіху або навпаки знизити його; далі надмірно високий рівень мотивації до успіху (3 студентки – 16,7 %), цей рівень свідчить про надмірну, завищену мотивацію до успіху про так звані «рожеві окуляри»; останній рівень низький (2 студентки – 11,1 %), цей рівень сам по собі вже є негативним так як він свідчить про низьку мотивацію до успіху, небажання розвиватись.
Тепер проаналізуємо результати подані вище у таблиці 2.2. Як ми бачимо у дівчат на IV курсі трохи знижується рівень мотивації до успіху. Домінує вже середній рівень мотивації до успіху (9 студенток – 50 %); наступний це помірковано високий рівень мотивації (5 студенток – 27,8 %); низький рівень мотивації (3 студентки – 16,7 %); надто високий рівень (1 студентка 5,5 %). Зниження рівня мотивації може бути пов’язано в першу чергу з навчальної діяльністю (тобто навчання в університеті) так як саме навчання є провідною діяльністю, звичайно можуть вплинути і інші чинники (вплив батьків, друзів, соціальний та економічний стан країни), але ключовим виступає саме навчання. Тому, як ми бачимо у дівчат старших курсів рівень мотивації до успіху нижчий ніж у дівчат І-х курсів.
Проаналізуємо результати у хлопців І-го курсу (Таблиця 2.3) та IV (Таблиця 2.4):

Таблиця 2.3

Таблиця 2.4

Як ми бачимо у хлопців І-го курсу переважає високий рівень мотивації (5 студентів – 41,7 %); середній рівень (4 студенти – 33,3 %); надмірно високий (2 студенти – 16,7 %) і низький рівень (1 студент – 8,3 %). Якщо подивитись на студентів уже IV курсу, то у них так само ж як і у дівчат IV курсу рівень мотивації до успіху знижується. Збільшується кількість середнього рівня (5 студентів – 41,7 %) і низького рівня (2 студенти – 16,7 %); високий рівень (4 студенти 33,3 %) і надмірно високий (1 студент 8,3 %). Отож, у хлопців І-го курсу мотивація до успіху вища ніж у студентів IV курсу.
Якщо ж порівнювати результати цієї методики у хлопців та дівчат у процентному співвідношенні то прослідковується однакова картина, що у студентів І-го курсу мотивація до успіху вища аніж у студентів IV-го курсу як у хлопців так і у дівчат, з цього можна зробити висновок, що рівень мотивації не залежить від статі, в даному випадку він залежить від віку та курсу навчання. Загальна ж картина студентів І та IV курсу подана на рисунку 2.1 та 2.2 відповідно.

Рисунок 2.1. Рівень мотивації до успіху студентів І-го курсу

Рисунок 2.2. Рівень мотивації студентів IV-го курсу

Ці сумарні цифри підтверджують те, що мотивація до успіху в нашому дослідженні залежить від курсу навчання та від віку. До слова ось результати у % у студентів І-го курсу: низький рівень мотивації (3 студентів – 10%); середній рівень (10 студентів – 33,3 %); високий рівень (12 студентів – 40 %); надмірно високий (5 студентів – 16, 7 %). І результати студентів IV курсу: низький рівень (5 студентів – 16,7 %); середній рівень (14 студентів – 46,7 %); високий рівень (9 студентів – 30 %); надмірно високий (2 студентів – 6,6 %). Отож прослідковується те, що на IV курсі рівень мотивації до успіху суттєво відрізняється від мотивації студентів І курсу.
Тепер в такому ж руслі проаналізуємо результати по методиці Елерса на мотивацію особистості до уникнення невдач. Нижче подані результати у дівчат І курсу (таблиця 2.5) і IV курсу (таблиця 2.6):

Таблиця 2.5

Таблиця 2.6

Отже, у дівчат І-го курсу переважає високий рівень мотивації до уникнення невдач (11 студенток - 61,1 %), це свідчить про те, що студентки мотивовані до уникнення невдач, можуть їх вирішувати тощо; середній рівень мотивації (5 студенток – 27,8 %); низький та дуже високий рівень по 1 студентці – 5,6 % і 5,6 %. У дівчат IV курсу результати виглядають практично таким же чином і особливо не відрізняються: високий рівень (10 студенток – 55,6 %); середній рівень (5 студенток – 27,8); низький (1 студентка – 5,6 %); дуже високий (2 студентки – 11,1).
Тепер проаналізуємо результати у хлопців І курсу (таблиця 2.7) і IV курсу (таблиця 2.8):

Таблиця 2.7

Таблиця 2.8

Як ми бачимо результати подібні ж як і у дівчат, тобто рівень мотивації до уникнення невдач у хлопців І та IV курсу практично однакові. У І-го курсу: високий рівень (6 студентів – 50 %); середній рівень (4 студенти – 33,3 %); низький рівень (1 студент – 8,3 %); дуже високий рівень (1 студент – 8,3 %). У студентів IV-го курсу: високий рівень (6 студентів – 50 %); середній рівень (3 студенти – 25 %); низький рівень (1 студент – 8,3 %); дуже високий рівень (2 студенти – 16,7 %). Як ми бачимо мотивація до уникнення невдач у студентів І та IV курсу практично однакова. Це стосується як хлопців так і дівчат, тобто в нашому дослідженні стать не впливає на рівень мотивації до уникнення невдач у студентів. Загальна картина результатів дослідження даного аспекту у студентів І-го курсу (Рисунок 2.3) і IV-го курсу (Рисунок 2.4) виглядає наступним чином:

Рисунок 2.3. Рівень мотивації студентів до уникнення невдач І-го курсу

Рисунок 2.4. Рівень мотивації студентів до уникнення невдач IV-го курсу

У процентах ці цифри виглядаються так: у студентів І-го курсу високий рівень (17 студентів – 56,7 %); середній рівень (9 студентів – 30 %); низький рівень (2 студенти - 6,7 %); дуже високий рівень (2 студенти – 6,7 %). У студентів IV курсу високий рівень (16 студентів – 53,3 %); середній рівень (8 студентів 26,7 %); низький рівень (2 студенти – 6,7 %); дуже високий (4 студенти - 13,3 %). З цих результатів виходить висновок, що ні стать, ні вік або курс навчання особливо не впливають на рівень мотивації до уникнення невдач у студентів. Ще слід сказати, що позитивним безумовно є те, що в усіх опитуваних студентів домінує високий рівень мотивації до уникнення невдач з 60 студентів – 33 студенти (55 %) це більше половини і це свідчить про те, що студенти не бояться невдач та мотивовані до їх уникнення або вирішення.
Нарешті ми дійшли до аналізу останньої методики, а саме методики діагностики учбової мотивації студентів (А.А.Реан, В.А.Якунин, модифікація Н.Ц.Бадмаевой). Загальна картина результатів розміщена в таблиці 2.9:

Таблиця 2.9

Отже, як ми бачимо серед студентів в учбовій мотивації домінує професійний мотив (19 студентів 31,7 %) - студенти вбачають себе майбутніми фахівцями і прагнуть отримати знання з області своєї майбутньої професії; учбово-пізнавальний мотив (12 студентів 20 %) - зацікавленість процесом навчання, пізнанням нової інформації, прагнення отримати найповніший облік інформації, завжди жадати найкращих результатів, бути підготовленим до чергових занять і отримувати задоволення від процесу навчання; соціальний мотив (10 студентів 16,7 %) - спонукають студентів замислитися над майбутнім, чи можливе застосування їх професії з ціллю придбання грошей, чи то з ціллю отримання певного положення в суспільстві. Інші мотиви вже мають нижчі результати, це комунікативний мотив (9 студентів 15 %); мотив престижу (6 студентів 10 %); мотив уникнення невдач (4 студенти 6,7 %). Отже, як ми бачимо у студентів при навчанні домінують професійні, учбово-пізнавальні та соціальні мотиви це є позитивним оскільки при взаємодії студентів, викладачі та загалом університету студентів можна мотивувати до якісного навчання.
Для більш ширшого розуміння отриманих даних проаналізуємо та порівняємо результати за цією методикою у хлопців та дівчат (таблиця 2.10 і 2.11 відповідно):

Таблиця 2.10

Таблиця 2.11

Як ми бачимо у хлопців і дівчат домінують ті мотиви які і виділені в загальній таблиця результатів (таблиця 2.9), а це професійні мотиви, учбово-пізнавальні та соціальні. У хлопців професійні мотиви – 7 студентів 29, 2 %; учбово-пізнавальні мотиви – 5 студентів 20,8 %; соціальні – 5 студентів 20,8 %; комунікативні – 4 студенти 16,7 %; престижу – 2 студенти 8,3 %; уникнення невдач – 1 студент 4,2 %. У дівчат професійні мотиви – 12 студенток 33,3 %; учбово-пізнавальні мотиви – 7 студентів 19,4 %; соціальні – 5 студенток 13,9 %; комунікативні – 5 студенток 13,9 %; престижу 11,1 %; уникнення невдач – 3 студенток 8,3 %. Як ми бачимо значної різниці в цифрах немає, тому слід сказати, що стать суттєво не впливає на загальгу картину мотивів учбової діяльності у студентів.

2.3. Рекомендації щодо підвищення мотивації та її рівня у студентів.

Проведення корекційної роботи з мотиваційною сферою студентів викликано декількома причинами. По-перше, одноманітність і монотонність, продиктовані традиційною системою навчання, є однією з основних причин зниження мотивації до навчання у студентів. На перше місце висуваються мотиви, пов'язані з життєвим планом студента, його намірами в майбутньому, його світоглядом. По-друге зростає мотивація і підвищується інтерес молодих людей до взаємодії один з одним. У цій взаємодії виникають почуття і емоції, які проявляються по-новому або виникають вперше. Їх розпізнавання і адекватна оцінка викликають труднощі у дітей, що, безумовно, вимагає проведення корекційно-розвивальної роботи.

Корекційна робота з студентами спрямована на зміну впливу соціального середовища, від якої залежать бажання, потреби та мотиви навчання. Успішність навчання заснована на соціальному статусі студента, методах і формах організації навчального процесу. Зниження пізнавальної активності в цьому віці залежить від поведінки, що відхиляється.

Підвищення мотиваційної сфери студентів заснована на особистісно-орієнтованої системи обліку індивідуальних можливостей, спрямованих на самовизначення, прагнення зберегти свою індивідуальність, бути самим собою, з урахуванням мотивів, обумовлених вибором професії.

Для формування мотивації в першу чергу необхідно створити сприятливі та нормальні умови для протікання навчального процесу:

1) створити або відновити в студентів загальне позитивне ставлення до перебування в ВУЗІ, конкретній студентській групі, навчальному колективі;

2) поліпшити матеріальне забезпечення навчального процесу обладнанням (наочними посібниками, технічними засобами),

3) забезпечити необхідний мінімум запасу знань з даного навчального предмета;

4) озброїти студентів основними практичними вміннями і навичками навчальної праці.

Необхідна і особлива індивідуальна робота з розвитку і тренінгу окремих спонукань, що входять в мотиваційну сферу. Важливим є навчання і виховання, насамперед, соціальних мотивів - боргу, розуміння студентами значимості освіти, її ролі для активного включення молодої людини в суспільну практику, хоча така робота повинна проводитись ще з шкільних років.

Корекційно-розвиваюча робота з мотиваційною сферою може будуватися як у формі окремого заняття, так і у формі тренінгової та психотерапевтичної роботи. Також цікавим видається варіант проведення великих ігор. Розглянемо деякі типові випадки виникнення проблем мотиваційного характеру, а також їх можливі причини і життєві прояви.

Проблема 1. Відсутність у людини інтересу до того, до чого вона природно повинна би була виявляти підвищену цікавість. Такою проблемою, наприклад, може стати небажання набувати ті чи інші корисні для життя знання, вміння, навички.

Однією з ймовірних причин появи у людини такої проблеми може стати те, що вона живе лише короткочасними інтересами, до числа яких не входить набуття знань, умінь і навичок на майбутнє

Іншою можливою причиною відсутності інтересу може бути звичка зовсім не думати про майбутнє, заздалегідь до нього не готуватися. У цьому випадку практичне рішення мотиваційної проблеми вбачається в тому, щоб спонукати людину замислитися про своє майбутнє, зробити так, щоб вона усвідомила, що її особисте благополуччя завтра буде прямо залежати від того, що вона зробить сьогодні.

Третьою можливою причиною виникнення обговорюваної проблеми може стати незв'язаність тих знань, умінь і навичок, до засвоєння яких намагаються стимулювати дану людину навколишні, з тими її потребами, якими вона живе в даний час. У силу цієї обставини нав'язуючі людині знання та вміння здаються її абсолютно не потрібними і у неї не виникає серйозних стимулів до їх освоєння в даний момент часу.

Проблема 2. Відсутність будь-якої досить вагомої, серйозної життєвої мети, що визначає сенс її існування.

Це психологічно дуже глибока мотиваційна проблема, невирішеність якої небезпечна для людини далекосяжними наслідками. Мета життя, якщо вона є у людини, стимулює її до систематичних занять різними видами діяльності, роблячи тим самим життя цілком осмисленим і досить цікавою для людини.

Метою життя зазвичай стає те, що відповідає самим важливим життєвим потребам людини - таким, від задоволення яких дана людина може отримати найбільш сильне, емоційно-позитивне підкріплення.

У всіх людей з дитинства, як правило, є певна життєва мета. Але якщо вона є єдиною і практично не досяжною в силу ряду об'єктивних і суб'єктивних причин або якщо, домігшись цієї мети, людина не отримує очікуваного емоційного задоволення, то настає розчарування, частково або повністю втрачається сенс життя. Стара, звична життєва мета пропадає, а нова не з'являється.

Для того щоб цього не сталося, людина не повинна обмежувати свої життєві устремління однієї-єдиною метою.

Проблема 3. Суть даної проблеми - відсутність у людини вираженого прагнення до досягнення поставленої мети, коли вона або не приступає до практичних дій з її реалізації, або, приступивши до таких дій і зазнавши перші невдачі на цьому шляху, припиняє зусилля, спрямовані на подолання перешкод, що виникли.

В основі даної мотиваційної проблеми можуть лежати такі можливі причини:

1. Недостатня впевненість людини у собі, низька самооцінка, занижений рівень домагань.

2. Слаборозвинений мотив досягнення успіхів.

3. Занадто сильно розвинений мотив уникнення невдачі.

У першому із зазначених випадків людина не вживає належних зусиль, спрямованих на досягнення поставленої мети, і це відбувається тому, що вона не впевнена у собі або не переконана в тому, що зможе цієї мети досягти. Дану негативну мотиваційну тенденцію звичайно посилює і низька самооцінка. Людина в цьому випадку недооцінює свої здібності і, виходячи з цього, помилково вважає, що йому ніколи не вдасться домогтися успіхів.

Тому з усього вище сказаного слід зрозуміти наступне, що для підвищення рівня мотивації до навчальної діяльності, професійного становлення як студенти так і викладачі повинні активно працювати та сприяти власне підвищенню рівня мотивації.

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ ІІ

Отже, як ми бачимо існує багато різноманітних методик щодо дослідження впливу мотивації при виборі професії, професійному становленні та на учбову діяльність студентів. Виділяють такі методики які виявляють мотиваційну спрямованість особистості – на успіх і досягнення і уникнення невдач (методика “Мотивація до успіху” Т. Елерса оцінює силу прагнення до досягнення цілі, до успіху; “Мотивація уникнення невдач”, яка дає змогу оцінити рівень мотивації до уникнення невдач; загальна методика “Мотивація успіху та боязкість невдачі” А.А. Реана спрямована на діагностику мотивації на успіх і на уникнення невдачі);методика “Імпульсивність” дозволяє визначити тенденції людини до прийняття рішень; “Методика діагностики соціально-психологічних настанов особистості в мотиваційно-потребовій сфері” О.Ф. Потьомкіною; методика “Ціннісні орієнтації” М. Рокича - одна з найбільш розповсюджених методик, яка основана на прямому ранжируванні переліку цінностей; “Тест індивідуальної мотивації (ТІМ), який розроблений спеціалістами Центру тестування і розвитку “Гуманітарні технології” під керівництвом А.Г. Шмельова і т.д.

В ході емпіричного дослідження було визначено наступне: порівнявши результати методики Елерса на визначення мотивації до успізу у хлопців та дівчат у процентному співвідношенні то прослідковується однакова картина, що у студентів І-го курсу мотивація до успіху вища аніж у студентів IV-го курсу як у хлопців так і у дівчат, з цього можна зробити висновок, що рівень мотивації не залежить від статі, в даному випадку він залежить від віку та курсу навчання сумарні цифри підтверджують те, що мотивація до успіху в нашому дослідженні залежить від курсу навчання та від віку. Також порівнявши результати в методиці Елерса на визначення мотивації до уникнення невдач з цих результатів виходить висновок, що ні стать, ні вік або курс навчання особливо не впливають на рівень мотивації до уникнення невдач у студентів. Ще слід сказати, що позитивним безумовно є те, що в усіх опитуваних студентів домінує високий рівень мотивації до уникнення невдач з 60 студентів – 33 студенти (55 %) це більше половини і це свідчить про те, що студенти не бояться невдач та мотивовані до їх уникнення або вирішення. В методиці діагностики учбової мотивації студентів (А.А.Реан, В.А.Якунин, модифікація Н.Ц.Бадмаевой).
ми бачимо, що серед студентів в учбовій мотивації домінує професійний мотив (19 студентів 31,7 %); учбово-пізнавальний мотив (12 студентів 20 %); соціальний мотив (10 студентів 16,7). Інші мотиви вже мають нижчі результати, це комунікативний мотив (9 студентів 15 %); мотив престижу (6 студентів 10 %); мотив уникнення невдач (4 студенти 6,7 %). Отже, як ми бачимо у студентів при навчанні домінують професійні, учбово-пізнавальні та соціальні мотиви це є позитивним оскільки при взаємодії студентів, викладачі та загалом університету студентів можна мотивувати до якісного навчання.
Проведення корекційної роботи з мотиваційною сферою студентів викликано декількома причинами. По-перше, одноманітність і монотонність, продиктовані традиційною системою навчання, є однією з основних причин зниження мотивації до навчання у студентів. По-друге зростає мотивація і підвищується інтерес молодих людей до взаємодії один з одним. У цій взаємодії виникають почуття і емоції, які проявляються по-новому або виникають вперше.
Для формування мотивації в першу чергу необхідно створити сприятливі та нормальні умови для протікання навчального процесу:

1) створити або відновити в студентів загальне позитивне ставлення до перебування в ВУЗІ, конкретній студентській групі, навчальному колективі;

2) поліпшити матеріальне забезпечення навчального процесу обладнанням (наочними посібниками, технічними засобами),

3) забезпечити необхідний мінімум запасу знань з даного навчального предмета;

4) озброїти студентів основними практичними вміннями і навичками навчальної праці.

ВИСНОВКИ

Отже, було виявлено, що провідними мотивами вступу до ВНЗ є захоплення учбовим предметом і інтересом до професії. Найбільш узагальненою формою відношення людини до професії є професійна спрямованість (становлення), яка характеризується як інтерес до професії і схильність займатися нею. Учбова мотивація складається з оцінки студентами різних аспектів учбового процесу, його змісту, форм, способів організації з погляду їх особистих індивідуальних потреб і цілей, які можуть співпадати або не співпадати з цілями навчання. Професійна мотивація йде з різних точок зору: інтереси, здібності, цінності.

На професійне самовизначення впливають: соціальне і матеріальне становище сім’ї; рівень освіти батьків; випадкові фактори захоплень. Таким чином, вивчення мотивації професійного вибору і системи ціннісних орієнтацій молоді може слугувати інструментом для виявлення змін, які відбуваються у відношенні до перспектив одержання вищої освіти, професійної підготовки під впливом соціально-економічних реалій сьогодення.

Як ми бачимо існує багато різноманітних методик щодо дослідження впливу мотивації при виборі професії, професійному становленні та на учбову діяльність студентів. В ході емпіричного дослідження використовувалися методики Елерса на визначення мотивації до успіху та на визначення рівня мотивації до уникнення невдач, а також методики на визначення учбої мотивації у студентів А.А.Реана та В.А.Якунина за модифікацією Н.Ц.Бадмаевой.

Для формування мотивації в першу чергу необхідно створити сприятливі та нормальні умови для протікання навчального процесу:

1) створити або відновити в студентів загальне позитивне ставлення до перебування в ВУЗІ, конкретній студентській групі, навчальному колективі;

2) поліпшити матеріальне забезпечення навчального процесу обладнанням (наочними посібниками, технічними засобами),

3) забезпечити необхідний мінімум запасу знань з даного навчального предмета;

4) озброїти студентів основними практичними вміннями і навичками навчальної праці.

У ході бакалаврської роботи було виконано наступні завдання:

1. розкрили поняття про роль мотивації при виборі професії, вікові аспекти професійного самовизначення;
2. проаналізували фактори які впливають на вибір професії та роль мотивації у навчально-професійній діяльності студентів;

3. провели емпіричне дослідження щодо того як впливає мотивація на вибір професії та на навчання студентів.