Вплив на одного опонента чи аудиторію. Нечесні прийоми впливу.

1. Привести до стану афекту, викликати схильність до перебільшення і здійснення логічних помилок.

2. Викликати гнів, роздратування опонента - тобто послабити його. Для цього годися усе: випади, що стосуються справи, згадування давніх подій з метою залякати, розсердити, вивести зі стану рівноваги.

3. "Абсурдна гіперболізація" ("Скасували страту" -> "На вулицях можна всякому кого завгодно різати").

4. Огульна незгода за схемою: Він - "Так", Ти - "Ні".

5. Зарозуміла відповідь.

6. Відволікання опонента від предмета суперечки. М'який варіант попереднього виверту ("Ви ще так молоді, поживете з моє, тоді погодитеся", – опонент гарячиться доводячи, що молодість не порок).

7. Гра на самолюбство - зіграти на почутті помилкового сорому, коли бездоказовий довід наводиться як неспростовний факт (У цьому випадку використовуються такі прийоми: "Вам звичайно відомо...", "Давно уже встановлено наукою...", "Невже Ви не читали..."і т.д., якщо опонент побоїться "упустити себе", визнавши, що це йому невідомо, він у пастці).

8. Різновид попереднього методу - "підмазування доводу". Метод припускає використовувати компліменти в адресу супротивника ("Ви ж зі своїм досвідом не станете заперечувати...", "Вам, як людині принциповій, зрозуміло...").

9. "Гра в простонародність" – довірче спілкування з аудиторією, клятви в розумінні її нестатків.

10. Удаванням робиться вигляд, що довід його "убив", але як тільки супротивник утрачає пильність - контрудар сильним аргументом. Контраст у поводженні такої людини співчутливо сприймається аудиторією.

11. Психологічний тиск - незважаючи на слабість позиції, говорити голосно, самовпевнено, авторитетно, переконливим тоном; не вступати в суперечку, а продовжувати стверджувати; не думати про аргументи.