Права та обов'язки матері, батька і дитини

Права та обов'язки матері, батька і дитини грунтуються на походженні дитини від них, засвідченому державним органом реєстрації актів цивільного стану. Дитина, яка зачата і (або) на­роджена у шлюбі, походить від подружжя. Це визначається на підставі Свідоцтва про шлюб і документа закладу охорони здоров'я про народження дружиною дитини. Дружина і чоловік мають пра­во подати до державного органу реєстрації актів цивільного стану спільну заяву про невизнання чоловіка батьком дитини.

Якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між со­бою, походження дитини від матері визначається на підставі до­кумента закладу охорони здоров'я про народження нею дитини, а від батька — а) за заявою матері та батька дитини; б) за заявою чоловіка, який вважає себе батьком дитини; в) за рішенням суду.

Мати та батько мають рівні права і обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Ро­зірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дити­ни не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини. Аналогічно цьому і діти мають рівні права та обов'язки щодо батьків, незалежно від того, чи перебували їхні батьки у шлюбі між собою.

Якщо мати й батько мають різні прізвища, прізвище дитини визначається за їхньою згодою. Вони також можуть присвоїти дитині подвійне прізвище, утворене шляхом з'єднання їхніх прізвищ. Ім'я дитини визначається за згодою батьків, а ім'я ди­тини, народженої жінкою, яка не перебуває у шлюбі, у разі від­сутності добровільного визнання батьківства, визначається ма­тір'ю дитини. По батькові дитини визначається за іменем бать­ка, а по батькові дитини, народженої жінкою, яка не перебуває у шлюбі, за умови, що батьківство щодо дитини не визнано, ви-значається за іменем особи, яку мати дитини назвала її батьком.

Батьки мають право: особисто виховувати дитину; залучати до виховання дитини інших осіб, передавати її на виховання фі­зичним і юридичним особам; обирати форми та методи вихо­вання, крім тих, які суперечать закону, моральним засадам сус­пільства; на самозахист своєї дитини, повнолітніх дочки та си на; на звернення до суду, органів державної влади, органів місцевого самоврядування та громадських організацій за захис том прав та інтересів дитини, а також непрацездатних сина, доч­ки як їх законні представники. Неповнолітні батьки мають такі самі права та обов'язки щодо дитини, як і повнолітні батьки, і можуть їх здійснювати самостійно.

Дитина має право: звертатися за захистом своїх прав та інте­ресів до органу опіки та піклування, інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування та громадських організацій; звертатися за захистом своїх прав та інтересів безпосе­редньо до суду, якщо вона досягла чотирнадцяти років.

Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спіл­кування, зокрема, якщо хтось із них перебуває у надзвичайній ситуації (лікарні, місцях тримання та позбавлення волі тощо). Здійснення батьками своїх прав і виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, ви­значається за згодою батьків, а після досягнення нею десяти ро­ків — за спільною згодою батьків і самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чо­тирнадцяти років, визначається нею самою.

Мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він:

а) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого за­кладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шес­ти місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;

б) ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо вихован­ню дитини;

в) жорстоко поводяться з дитиною;

г) є хронічними алкоголіками або наркоманами;

ґ) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, приму­шують її до жебракування та бродяжництва;

д) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав що­до всіх своїх дітей або когось із них. Мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право звертатися до суду з позовом про поновлення батьківських прав.

Повнолітні дочка, син зобов'язані піклуватися про батьків, виявляти турботу про них та надавати їм допомогу. Повнолітні дочка, син мають право звертатися за захистом прав та інтере­сів непрацездатних, немічних батьків як їхні законні представ­ники. Якщо повнолітні дочка, син не піклуються про своїх не­працездатних, немічних батьків, з них можуть бути за рішен­ням суду стягнуті кошти на покриття витрат, пов'язаних |з наданням такого піклування.

Батьки і діти, зокрема ті, які спільно проживають, можуть бути самостійними власниками майна. Майно, набуте батьками і дітьми за рахунок їхньої спільної праці чи спільних коштів, належить їм на праві спільної сумісної власності.

Батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. За домовленістю між батьками дитини той з них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь в її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій су­мі. При визначенні розміру аліментів суд враховує:

а) стан здоров'я та матеріальний стан дитини;

б) стан здоров'я та матеріальний стан платника аліментів;

в) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездат­них чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;

г) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів на одну дитину за жодних обставин не може бути меншим за неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визна­чає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка стягуватиметься до досягнення найстаршою ди­тиною повноліття. Батьки можуть бути звільнені від обов'язку утримувати дитину, якщо дохід дитини набагато перевищує до­хід кожного з них і забезпечує повністю її потреби.

Батьки зобов'язані утримувати своїх повнолітніх непраце­здатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, як­що вони можуть таку матеріальну допомогу надавати. Якщо пов­нолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим по­требують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони мо­жуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання при­пиняється у разі припинення навчання. Суд визначає розмір алі­ментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів.

Дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непра­цездатними і потребують матеріальної допомоги. Якщо мати, батько були позбавлені батьківських прав і ці права не були по­новлені, обов'язок утримувати матір, батька у дочки, сина, що­до яких вони були позбавлені батьківських прав, не виникає.

Date: 2016-07-25; view: 277; Нарушение авторских прав