Адаптивні екотипи людей, їх характеристика: арктичний, тропічний, зони помірного клімату, пустель, високогірний.

Адаптивний тип - норма біологічної реакції на переважаючі умови проживання, яка проявляється у розвитку комплексу морфофункціональних, біохі­мічних, імунологічних ознак, які обумовлюють кра­щу біологічну пристосованість людини до відповід­ного фізичного середовиша, незалежно від расової чи етнічної належності.

Арктичний адаптивний тип. Умо­ви проживання людей характеризуються холодним кліматом, у харчовому раціоні переважає тваринна їжа. Представники адаптивного типу мають силь­но розвинуту кістково-м'язову систему, великі роз­міри грудної клітки, у крові високий рівень гемогло­біну, плоскі і трубчасті кістки мають високий вміст кіткового мозку, у кістковій тканині підвищений рівень мінеральних речовин, у крові високий рівень білків (альбумінів і глобулінів) та холестерину, підви­щена здатність організму окиснювати продукти метаболізму, висока активність систем пероксидного окиснення ліпідів, посилений енергетичний обмін, стабільна терморегуляція та ін.

Тропічний адаптивний тип. Кліма­тогеографічні умови проживання людей характе­ризуються високою температурою та підвищеною вологістю. Історично сформовані умови існування даного адаптивного типу призвели до низького вмісту тваринного білка у харчовому раціоні, фенотипно спостерігається досить широка варіабельність у рості (високі і низькі на зріст). Форма тіла подовжена, знижений об'єм м'язової маси, збільшена довжина кінцівок, зменшена у розмірах і об'ємі груд­на клітка, підвищене потовиділення (більше пото­вих залоз на 1 см² площі шкіри), знижені показники основного обміну й обміну жирів, низька концент­рація холестерину в крові, активність системи пероксидного окиснення ліпідів знижена.

Адаптивний тип зони помірного клімату. Тип є проміжним між представниками арктичного і тро­пічного адаптивного типів.

Гірський адаптивний тип. Характерними особ­ливостями цього типу є результатом дії основного етіологічного фактора-хронічної гіпоксії. Відповід­но, і фенотипні прояви характеризуються високим рівнем основного обміну, подовженням трубчастих кісток, розширенням грудної клітки, зростанням кис­невої ємності крові за рахунок збільшення кількості еритроцитів (еритропитоз), високим вмістом гемо­глобіну (більше 120 г/л) та більш швидкою його трансформацією у НЬО, (карбгемоглобін).

Адаптивні типи формувалися незалежно від раси у зв'язку з конкретними екологічними умовами на підставі резерву пристосувальних механізмів виду, що відповідали його генофонду. Виділення цих типів не мало рис екологічної спеціалізації, про що свідчить можливість проживання людей одного адаптивного типу на території, яка в більшій мірі є відповідною до комплексу ознак іншого адаптивного типу. Швид­ше за все, процес полягав в утворенні популяцій, ге­нофонди яких відповідали місцевим умовам краще, ніж генофонд виду у цілому.

Наявність різних адаптивних типів є свідченням значної екологічної мінливості людини, шо, напевно, сприяло розселенню людей по всьому світу.

Date: 2016-07-05; view: 529; Нарушение авторских прав