Історія Національної Історичної бібілотеки України

Національна історична бібліотека України — бібліотека загальнонаціонального значення з питань історії, яка є всеукраїнським депозитарієм історичної літератури та методичним центром в галузі історико-краєзнавчої бібліотечної діяльності і наукової бібліографії з історії України. Фонд Бібліотеки становить понад 800 тис. одиниць зберігання українською, російською, англійською, німецькою, французькою, польською та іншими мовами. До 2009 мала назву Державна історична бібліотека України. Розташована на території Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника.

10 серпня 1939 за постановою ЦК КП(б)У і Раднаркому УРСР була заснована Державна історична бібліотека Української РСР (ДІБ УРСР) на базі книжкового фонду Київського історичного і Антирелігійного музеїв для сприяння розвиткові історичної науки і освіти. Напередодні Німецько-радянської війни бібліотека налічувала 500 000 видань.

Під час німецької окупації більша частина книжкового фонду, алфавітний і систематичний каталоги та завершена робота «Бібліографія до історії України» були втрачені, будівля бібліотеки була зруйнована. У 1946-1952 книжкові фонди відновлювалися завдяки надходженню обов'язкового примірника, зусиллям колективу по поверненню книг з Німеччини, книгообміну з іншими бібліотеками і дарунками від Держфонду СРСР ім. В. І. Леніна, Державної публічної історичної бібліотеки РРФСР, Державної бібліотеки ім. М. Є. Салтикова-Щедріна, бібліотеки Академії суспільних наук при ЦК КПРС. Загалом, з 50-ти бібліотек країни надійшло понад 200 000 томів. У липні 1952 ДІБ УРСР відновила свою роботу.

На 1 січня 1959 фонд бібліотеки становив 339 214 томів. Зібрана література охоплювала питання історії, археології, нумізматики, етнографії, мовознавства, літературознавства, мистецтвознавства, філософії, історії релігії та ін. У фондах також зберігається 6250 томів стародруків.

У 60-70-х роках ХХ століття ДІБУ очолила роботу бібліотек України по бібліотечно-бібліографічному забезпеченню підготовки 26-томного енциклопедичного видання «Історія міст і сіл УРСР»: фахівцями бібліотеки були розроблені інструктивно-методичні матеріали по створенню джерельної бази для авторських колективів цього видання у всіх регіонах країни. Підсумком цієї роботи стала «Зведена картотека матеріалів з історії міст і сіл України» (нині нараховує близько 300 тис. описів) та історико-краєзнавчі бібліографічні покажчики, у тому числі про пам'ятки історії та культури всіх областей, міст Києва і Севастополя.

З 1968 бібліотека розпочала підготовку поточних науково-допоміжних бібліографічних покажчиків — щорічників «Історія України», які стали основою для науково-дослідної роботи істориків, викладачів і краєзнавців. Серед ретроспективних науково-допоміжних посібників широко відомі: «Історія селянства Української РСР 1917—1989 рр.» (1990), «Історія інтелігенції Української РСР1917—1990 рр.» (1991), «Українська народна декоративно-вжиткова творчість 1975—1985 рр.» (1990), «Історичне краєзнавство в Україні: Питання теорії і практики» (1992); «Репресії 20-30-40-х і початку 50-х рр. на Україні» (1992), «Теорія, методика і практика бібліотечного краєзнавства» (1997) та ін.

У 90-х роках ХХ ст. ДІБУ спільно з науковими інституціями та громадськими організаціями провела ряд наукових та науково-практичних конференцій: «Роль бібліотек монастирів, соборів та інших установ у розвитку культури України» (1993), «Бібліотеки у розвитку історичної науки в Україні» (1994), «Бібліотечне краєзнавство у відновленні історичної пам'яті народу України» (1997), «Історія наукових бібліотек в контексті історії, культури, освіти в Україні» (1999). Бібліотека є співорганізатором ряду міжнародних та державних та культурно-просвітницьких акцій — Нестеровських та Могилянських наукових читань. Для проведення таких заходів фахівці ДІБУ надають науковцям певний спектр послуг: виставки видань з проблематики читань, покажчики, списки літератури, каталоги виставок та інші документи.

Науковий аналіз та прогнозування розвитку історико-краєзнавчої бібліотечної діяльності — один з головних напрямів роботи бібліотеки як методичного центра з цих питань. З 2003 ДІБУ отримує обов'язковий безоплатний примірник видань історичної тематики. На основі моніторингу краєзнавчої діяльності бібліотек ДІБУ видала методичний посібник «Краєзнавча діяльність бібліотек» (2002); організувала електронні бази даних: «Краєзнавчі бібліографічні ресурси бібліотек України», «Теорія, методика і практика бібліотечного краєзнавства» та ін. У вересні 2009 указом Президента України бібліотеці надано статус національного закладу[1].

У Бібліотеці з 1939 функціонує як відділ зберігання і комплектування літератури, з 1959 у складі відділу обслуговування читачів, з 1970 — як самостійний відділ. Фонд відділу становить понад 430 тис. примірників документів. Тут збираються та зберігаються вітчизняні книги і брошури починаючи з 1826, автореферати дисертацій, періодичні видання, що продовжуються, газети до 1917.

Фонд відділу поповнюється документами з історії України, всесвітньої історії, історичного краєзнавства, економічного і культурного розвитку України, виданнями з допоміжних та суміжних історичних дисциплін. Комплектується документами з історії філософії та релігії. Документами з питань держави і права, військової справи, педагогіки, мовознавства, природничих наук, мистецтва, літературознавства та інших галузей знань комплектується вибірково лише тими, які мають історичний аспект.

Основні напрями діяльності відділу:

· наукове формування і організація фонду основного зберігання, забезпечення максимально повного використання документів та збереження фонду відділу;

· відбір документів до Державного реєстру національного культурного надбання та створенням електронної бази даних на ці документи.

У структурі відділу працює два сектора: сектор зберігання фондів та сектор використання фондів.