Книга, читач, соціологія читання і читача у Балики Д..

Дмитро Андрі́йович Балика (9 (21) вересня 1894, Седнів, тепер селище міського типу Чернігівської області — †9 квітня 1971, Горький) — український і російський бібліотекознавець та бібліограф,професор з 1927.

Закінчив 1912 Чернігівське реальне училище, 1916 — Петроградський політехнічний інститут і 1920 — Томський університет. З 1921 — на бібліотечній роботі в Києві, з 1927 по 1930 працював вУкраїнському науковому інституті книгознавства. З 1930 — в Горьківському педагогічному інституті.

Основні праці з бібліотекознавства та бібліографії («Бібліотека і читач на Україні», 1930 тощо). У 20-х роках обґрунтував теорію бібліологічної педагогіки.

Автор розвідок про бібліотеки М. Горького і П. Мельникова, книги «Нижегородские годы семьи Ульяновых» (видано 1981, у співавторстві) та ін.

"Формування наукових засад вивчення читачів і читання в Україні" - проаналізовано внесок працівників Українського наукового інституту книгознавства (УНІК) і Всенародної бібліотеки України (ВБУ) в теоретичні, методологічні та методичні положення щодо вивчення читачів й читання в бібліотеках України; охарактеризовано науковий доробок українських вчених-бібліотекознавців і літературознавців, які досліджували ці проблеми.

У дослідженні зроблено висновок про те, що провідна роль у розробці, організації й проведенні комплексних заходів по вивченню читачів і читання в Україні у 1926-1930-му рр. належала Кабінету вивчення книги й читача (перебував у складі УНІК). Діяльність Кабінету здійснювалася в трьох напрямах: теоретичні проблеми читання; історія читачів та їх вивчення; конкретні обстеження бібліотек. Керуючий справами Кабінету В. Іванушкін, першим у вітчизняному бібліотекознавстві, запропонував визначення читача як соціологічної постаті, розробив формулу процесу читання та засвоєння книги, визначив об'єктом дослідження комплекс "книга-читач" як певну комбінацію соціальних явищ, залучив до роботи на добровільних засадах працівників бібліотек усіх видів – організував мережу бібліотечних кореспондентів (бібкорів).

УНІК провів (1927) Всеукраїнське обстеження (обслідування) бібліотек, якому передувала ретельна підготовка. Так, Кабінетом були розіслані документи до офіційних установ: клубно-бібліотечного відділу Головполітосвіти НКО, окрпрофрад, культвідділів профорганізацій та військових відомств, а також розроблено стандартизовану "Анкету в справі дослідження стану бібліотек України та їх роботи з читачем". Результати анкетування давали уявлення про відомчу приналежність бібліотек, склад книжкових фондів, бюджет, штатний розклад, технічні умови праці та організацію вивчення й обслуговування читачів.

Варто відзначити діяльність видатного українського бібліотекознавця Д.Балики, який також очолював Кабінет вивчення книги і читача. Для проведення практичних досліджень читачів було розроблено комплекс методів, за допомогою яких здійснювалось вивчення основних соціально-демографічних груп користувачів – робітничої молоді, жінок, селян. Систематичності набула робота з мережею бібкорів, які створили в бібліотеках систему науково-дослідних пунктів для виконання завдань Кабінету.

Важливим напрямом роботи Кабінету було дослідження читацького попиту з відповідно розробленою документацією, серед якої заслуговує на увагу спеціальна "Картка попиту". Сукупність цих карток надала можливість аналізувати діяльність книгозбірень впродовж дня за такими параметрами: демографічний та соціальний склад читачів; співвідношення між читацьким попитом і його задоволенням; структура читацького попиту; засоби впливу на його формування, що сприяло удосконаленню бібліотечно-інформаційного обслуговування користувачів.

Виявлено, що Д.Балика пропонував використати організаційну структуру Кабінету вивчення книги й читача для утворення секції книгокористування Науково-дослідної комісії бібліотекознавства та бібліографії при ВБУ.

Д.Балика розробляв термінологічну систему читачезнавства. Він дав визначення таким поняттям як "читацький інтерес" і "читацький попит", "книгокористування". У спеціальному бібліотекознавстві виокремив бібліологічну соціологію як науку, що "виявляє кількісний та якісний склад друкованих творів, встановлює закони функціонування книги в процесі еволюційного розвитку" та бібліологічну педагогіку як "науку про організований вплив на споживача через поєднання знань про читача, книгу й організацію книг". Д.Балика обґрунтував класифікацію читачів бібліотек за 12-ма основними соціальними групами, окреслив аналітичні та синтетичні методи для вивчення читачів і читання в бібліотеках, а також удосконалив методику організації й проведення досліджень читацьких груп, їх інтересів, запитів з урахуванням видів і типів книгозбірень у місті та на селі. Отже, Д.Балика, своєю науковою й практичною діяльністю, сприяв формуванню таких напрямів спеціального бібліотекознавства як читачезнавство, бібліотечна педагогіка і бібліотечна соціологія.