Українське Бібліотекознавство на зламі століть

МІНІСТЕРСТВО КУЛЬТУРИ І ТУРИЗМУ УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНИЙ ЗАКЛАД

«НАЦІОНАЛЬНА ПАРЛАМЕНТСЬКА БІБЛІОТЕКА УКРАЇНИ»

УКРАЇНСЬКЕ БІБЛІОТЕКОЗНАВСТВО

(1991-2008)

Науково-допоміжний бібліографічний покажчик

Київ 2010

ББК 91.9:78

У45

Рекомендовано до друку Вченою радою

Національної парламентської бібліотеки України

(протокол № 4 від 23.07.2010 р.).

Укладачі: М. С. Слободяник, О. А. Політова

Науковий редактор та автор вступної статті М. С. Слободяник

Бібліографічна редакція В. О. Кононенко

Науково-допоміжний бібліографічний покажчик містить інформацію про монографії, навчальні посібники, автореферати дисертацій, статті з наукових збірників, журналів, які було видано в період 1991–2008 рр. з питань бібліотекознавства.

Покажчик розраховано на наукових працівників у галузі бібліотекознавства, бібліотечних фахівців, викладачів, аспірантів, студентів вищих та середніх спеціальних навчальних закладів.

ДЗ «Національна парламентська

Бібліотека України», 2010

ПЕРЕДМОВА

У 90-ті рр. ХХ ст. – на поч. ХХІ ст. розвиток вітчизняної бібліотечної науки характеризується інтенсивним накопиченням нових ідей та фактів, появою різних наукових шкіл і теоретичних концепцій, що зумовлено фундаментальними змінами в організації бібліотек та їх функціях, формуванні бібліотечної мережі та бібліотечних ресурсів. Простежуються також якісні зміни у науково-методичному та методологічному апараті бібліотекознавства. Вивчення розвитку бібліотекознавства в незалежній Україні, як складової частини сучасного історико-культурного процесу, нині набуває особливого значення для визначення тенденцій розвитку в бібліотечній галузі України. Це актуалізує проблему створення відповідної джерельної бази у вигляді науково-допоміжного бібліографічного посібника, що має об’єктивно висвітлити всі напрями та особливості вітчизняного бібліотекознавства.

У пропонованому ретроспективному бібліографічному посібнику зібрано відомості про вітчизняні наукові праці бібліотекознавчої тематики, які вийшли друком у 1991–2008 роках в Україні та за її межами.

Джерелами виявлення інформації слугували видання державної реєстраційної бібліографії, каталоги Національної парламентської бібліотеки України,електронні каталоги та реферативна база даних Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського, бібліографічні посібники провідних бібліотек України; міжвідомчі наукові, серійні видання та видання, що продовжуються, вітчизняні та вибірково російські фахові часописи.

Особливістю даного видання є охоплення ґрунтовних наукових праць, які висвітлюють теоретичні та методичні проблеми в галузі вітчизняного бібліотекознавства. До покажчика включено монографії, підручники, автореферати дисертацій, наукові посібники, публікації з наукових збірників, періодичних і серійних видань з питань бібліотечної науки. Водночас, посібник є акумулюючим виданням у серії бібліографічних покажчиків „Бібліотекознавство України (1996–2000)” і „Бібліотечна справа і бібліотекознавство України (2001–2005)”, виданих Національною парламентською бібліотекою України.

Посібник має складну структуру: бібліографічні описи згруповано в 15-ти основних розділах, чотирнадцять з яких названо відповідно до наукових напрямів, сформованих у бібліотекознавстві на сучасному етапі:

1. Методологія бібліотекознавчих досліджень;

2. Теоретичні засади бібліотекознавства;

3. Історико-бібліотекознавчі дослідження;

4. Бібліотечний соціальний інститут;

5. Зарубіжне бібліотекознавство;

6. Бібліотечна соціологія та психологія;

7. Бібліотечний менеджмент та маркетинг;

8. Краєзнавча діяльність бібліотек;

9. Бібліотечна професіологія;

10. Бібліотечне фондознавство;

11. Бібліотечні каталоги та інформаційно-пошукові мови;

12. Інформаційна діяльність бібліотек;

13. Бібліотечне обслуговування;

14. Інформатизація бібліотек.

15-й розділ – „Персоналії” – присвячено видатним постатям у бібліотечній науці. Частина тематичних розділів має ряд підрозділів.

У середині розділів бібліографічні описи документів згруповано за типологічним принципом у певні блоки: у першому – розміщено відомості про монографії, підручники; у другому – автореферати дисертацій; у третьому – навчально-методичні видання, результати аналітичних досліджень, розробки; у четвертому – наукові статті. В межах кожного блоку описи розташовано за абеткою авторів та назв документів.

Позиції у покажчику пронумеровані, бібліографічні записи не дублюються, використовується система посилань.

Довідковий апарат видання складається з передмови, іменного покажчика авторів, редакторів, упорядників (номери позицій, які відно-сяться до персоналій, подаються в дужках), змісту.

Посібник розраховано на наукових працівників у галузі бібліотекознавства, бібліотечних фахівців, викладачів, аспірантів, студентів вищих та середніх спеціальних навчальних закладів.

УКРАЇНСЬКЕ БІБЛІОТЕКОЗНАВСТВО НА ЗЛАМІ СТОЛІТЬ

Здобуття Україною незалежності суттєво сприяло розвитку вітчизняної гуманітаристики в цілому і бібліотекознавства зокрема. В цей період сформувалась інфраструктура бібліотекознавства, основними складовими якої є підготовка наукових кадрів, система професійних видань, бібліотечна освіта, спеціалізовані галузеві наукові установи. Підготовка наукових кадрів в Україні здійснюється через аспірантуру і докторантуру. Ефективно працюють спеціалізовані вчені ради із захисту дисертацій, що організовані при Національній бібліотеці України ім. В. І. Вернадського (НБУВ) і Харківській державній академії культури (ХДАК). Це дозволило принципово змінити кадрову ситуацію. Якщо в перші роки незалежності провідні вчені А. С. Чачко (1992 р.) та Н. М. Кушнаренко (1993 р.) захищали свої докторські дисертації у Москві, то з 1995 року захист почав відбуватися в Україні. За цей час докторами наук із бібліотекознавства (за порядком захисту) стали: М. С. Слободяник, В. О. Ільганаєва, Т. І. Ківшар, В. В. Дерлеменко, А. А. Соляник, Л. Г. Петрова, Т. В. Новальська,
В. М. Горовий, І. О. Давидова, Г. В. Шемаєва. Ці вчені визначальним чином впливають на розвиток вітчизняного бібліотекознавства шляхом підготовки фундаментальних публікацій і формування власних наукових шкіл.

В Україні, при провідних бібліотеках і навчальних закладах, виходить низка фахових часописів, у яких дослідники мають можливість оприлюднювати результати наукових розвідок – „Бібліотечний вісник” – видавець НБУВ; „Бібліотечна планета” – видавець Національна парламентська бібліотека України (НПБУ); „Вісник Книжкової палати”; „Бібліотекознавство. Документознавство. Інформологія” – видавець Національна академія керівних кадрів культури і мистецтв; „Вісник Харківської державної академії культури” (ХДАК).

Попри певний занепад бібліотечної освіти вагомий внесок у розвиток бібліотекознавства здійснює професорсько-викладацький склад спеціальних кафедр вищих навчальних закладів.

Суттєво сприяє розвитку бібліотекознавства діяльність національних бібліотек України та провідних книгозбірень, що мають статус наукових установ.

Даний бібліографічний посібник достовірно відображає бібліотекознавчий доробок провідних вчених та наукових колективів України.

Зупинимося на його аналізі докладніше. Перший розділ присвячено ключовій проблемі – методології бібліотекознавчих досліджень. Методологічні проблеми дослідження бібліотеки на основі інтеграції системного, структурного, функціонального і модельного підходів проаналізовано у монографії та спеціальній публікації М. С. Слободяника [13, 18]. Використання загальнонаукових підходів до пізнання бібліотеки розглянули
Н. М. Кушнаренко [8] та Л. Г. Петрова [11, 12]. Член-кореспондент НАН України Л. А. Дубровіна детально проаналізувала методологічні засади та особливості історичних досліджень у бібліотекознавстві та документознавстві [7]. Теоретико-методологічні проблеми інноваційної діяльності бібліотек розглянуто у публікаціях О. В. Воскобойнікової-Гузєвої [3], та І. О. Давидової [5]. Ряд публікацій українських дослідників присвячено методології окремих напрямів бібліотекознавчих досліджень. Підтримуючи зацікавленість великої групи фахівців у розробці проблеми методології бібліотекознавчих розвідок та відзначаючи досить високий науковий рівень більшості публікацій даної проблематики, слід відмітити відсутність монографій і дисертацій із цього визначального напряму бібліотекознавства.

У розділі теоретичні засади бібліотекознавства відображено 4 монографії, 1 підручник, 11 авторефератів і понад 160 статей. Ці дані переконливо свідчать про посилену увагу дослідників до розробки теорії бібліотекознавства. Зокрема, А. С. Чачко на монографічному рівні розглянула проблеми трансформації сучасної бібліотеки та значення людського фактора у цьому процесі [19, 20]. М. С. Слободяник обґрунтував системно-функціональну модель бібліотеки, яка працює в умовах інформатизації суспільства [18]. І. О. Давидова обґрунтувала оригінальну концепцію бібліотеки як виробничої системи, яка функціонує в умовах інноваційних змін, що відбуваються в умовах переходу України до ринкової економіки. У підручнику „Бібліотекознавство. Теорія, історія, організація діяльності бібліотек”, підготовленому колективом кафедри бібліотекознавства ХДАК за редакцією М. С. Слободяника і В. О. Ільганаєвої, вперше на пострадянському просторі бібліотека розглянута як соціальний інститут, що дозволило здійснити її поглиблене дослідження і суттєво підняти теоретичний рівень підручника [17]. Теоретичні засади бібліотекознавства одержали розвиток у докторських дисертаціях І. О. Давидової [24],
В. О. Ільганаєвої [836], М. С. Слободяника [29].

Впливу на бібліотеку глобального процесу інформатизації присвячені кандидатські дисертації та публікації Н. І. Апшай [21, 43, 44],
О. Г. Кириленка [26], А. О. Малько [28]. У дисертації та фундаментальних статтях О. М. Кобєлєва [27, 114-121] здійснено ґрунтовний бібліометричний аналіз розвитку українського бібліотекознавства. Заслуговують високої оцінки і підтримки термінологічні студії Г. І. Солоіденко [30],
М. В. Сташко [31], Н. В. Стрішенець [197-199].

Прогностичний характер має концепція розвитку бібліотечної справи в Україні, розроблена М. І. Сенченком (керівник проекту), Л. А. Дубровіною, Л. Й. Костенком, М. С. Слободяником [36]. Через 10 років цей напрям знайшов подальший розвиток у працях фахівців Державної наукової сільськогосподарської бібліотеки (ДНСГБ) НААНУ В. А. Вергунова і В. В. Дерлеменка [34, 35].

Надзвичайно корисними для бібліотекарів, насамперед ОУНБ, є аналітичні огляди, підготовлені колективом науково-дослідницького відділу НПБУ [32, 39]. Характерною їх особливістю є репрезентація бібліотекознавчих здобутків ОУНБ України.

Українські дослідники опублікували значну кількість фундаментальних, актуальних за змістом статей. Зокрема, цикл публікацій Н. Г. Аша-ренкової присвячено результатам комплексного дослідження публічної бібліотеки як соціального феномену [46-55].

Інноваційній діяльності бібліотеки присвячені теоретичні статті
О. В. Воскобойнікової-Гузєвої [71, 74, 73, 76], І. О. Давидової [93, 96, 98], В. О. Ільганаєвої [104], О. О. Ісаєнко [110]. Вплив процесу оновлення суспільства на бібліотеку ґрунтовно проаналізовано у працях В. М. Горового [80], І. О. Давидової [91], В. О. Ільганаєвої [105], Л. Й. Костенка [124]. Роль і місце бібліотек в інформаційному забезпеченні вітчизняної науки ґрунтовно проаналізовані в публікаціях знаних вчених-гуманітаріїв, академіків НАН України – І. Ф. Кураса [128-130], В. В. Немошкаленка [141], О. С. Онищенка [153].

Публікації Т. В. Новальської закладають підґрунтя для формування читачезнавства як напряму бібліотекознавства [144, 146, 147]. Теоретичному обґрунтуванню трансформацій і змін, що відбуваються у сучасній бібліотеці, присвячені праці І. О. Давидової [88, 93, 94], В. О. Ільганаєвої [109], Л. Г. Петрової [158, 163], М. С. Слободяника [183, 186], А. С. Чачко [206, 207] та їх учнів. Перша спроба історіографічного аналізу сучасного українського бібліотекознавства здійснена у статті М. С. Слободяника [178].

Понад 100 публікацій, представлених у розділі „Історико-бібліо-текознавчі дослідження”, складають лише невелику частину документального потоку з історії бібліотечної справи України. Серед них, зокрема, виділяються фундаментальна монографія Т. І. Ківшар з історії бібліотечної справи України періоду визвольних змагань [216] і три монографії
Л. А. Дубровіної та О. С. Онищенка, присвячені різним етапам розвитку Національної бібліотеки України ім. І. В. Вернадського [212-214]. Внесок фундаторів НБУВ у становлення українського бібліотекознавства докладно проаналізовано у монографії та кандидатській дисертації В. В. Матусевич [218, 229].

У колективних монографіях репрезентовано історію знаних книгозбірень НПБУ (1866–1917) [217], ЦНБ Харківського університету (1805–1917) [215], Харківської державної наукової бібліотеки ім. В. Г. Короленка (1886–1966) [219].

Серед кандидатських дисертацій історико-бібліотекознавчої проблематики виділяються наукові розвідки О. С. Заремби, присвячені видавничо-бібліотечній діяльності української еміграції між двома світовими війнами [223], та С. Л. Зворського, який вивчив видавничу та бібліотечну діяльність Київського товариства „Просвіта” у 1906–1920 роках [224].
Серед регіонального напряму досліджень виділяються дисертації
Л. Ф. Бандилко з історії бібліотечної справи на Волині у 1939–1985 роках [220], Г. Г. Бородіної, яка вивчила історію мережі бібліотек Півдня України [221], Н. Е. Кунанець – дослідниці історії наукових бібліотек Львова [227]; А. В. Волинець дослідила становлення та розвиток публічних бібліотек України [222], а М. П. Зніщенко – дитячих книгозбірень України [225].

Історія НБУВрепрезентована численними публікаціями, серед яких варто відзначити статті Л. А. Дубровіної [244, 246, 247], Г. І. Ковальчук [271-273], В. В. Матусевич [281-283], О. С. Онищенка [289], М. С. Слободяника [298, 300]. Виділяються статті відомих вчених О. С. Онищенка та Л. А. Дубровіної [150, 151], присвячені історії бібліотечної справи в Україні. Методологічним проблемам дослідження історії бібліотечної справи та її історіографії присвячено праці Л. А. Дубровіної [7],
С. Л. Зворського [251], М. С. Слободяника [299]. Історії бібліотекознавчої думки в Україні присвячені публікації Л. П. Одинокої [286] та Р. А. Драгана [243]. У цілому слід відзначити досить високий теоретико-методо-логічний рівень історико-бібліотекознавчих досліджень в Україні, як суттєвої складової дослідження вітчизняної історії бібліотечної справи.

У розділі „Бібліотечний соціальний інститут” відображено наукові розвідки, що висвітлюють діяльність бібліотек різних типів і форм власності. Зокрема, слід виділити монографічні видання, присвячені розвитку ДНСГБ НААНУ [312]; НТБ НТУУ „КПІ” [313], Національної наукової медичної бібліотеки України (ННМБУ) [315].

Діяльність НБУВ найбільш повно висвітлюється у статтях
О. С. Онищенка, частина з яких підготовлена у співавторстві з Л. А. Дубровіною та В. Г. Попроцькою [372-379]. Діяльності НПБУ присвячені статті Т. І. Вилегжаніної [334], А. П. Корнієнка [360], О. К. Александрової [321-322]. Стан державної бібліотечної політики і стратегічні питання розвитку бібліотечної справи в Україні відображено у статтях Т. М. Прокошевої [386-393]. Представляють інтерес гострі критичні зауваження з цих проблем, висловлені у статтях М. П. Зніщенка [350, 351]. Науково-методичному забезпеченню діяльності бібліотеки присвячені кандидатські дисертації і публікації О. Б. Виноградової [415-418] та Т. Л. Кулаковської [318, 365]. Практичний досвід організації науково-методичної роботи проаналізовано у статтях відомих практиків – О. П. Кунич [423, 424] А. М. Перепечі [426], О. П. Самсонової [428], Н. Н. Серікової [429, 430]. Попри безумовну важливість цієї проблеми слід відзначити певну пасивність у її висвітленні методистів публічних бібліотек і ряду важливих галузевих бібліотечних мереж. Очевидно слід провести дискусію щодо сучасного стану і перспективних тенденцій розвитку науково-методичної роботи на сторінках фахового часопису „Бібліотечна планета”.

Надзвичайно важливим є висвітлення українськими фахівцями проблем зарубіжного бібліотекознавства і міжнародного бібліотечного співробітництва, що відображено у відповідному розділі посібника.

Низка публікацій підготовлена за результатами зарубіжних відряджень, стажувань українських дослідників. Зокрема, досвід бібліотек США узагальнено у роботах О. В. Башун [434], Т. Г. Горбаченко [444, 445], Н. М. Кушнаренко [452], В. С. Пашкової [463], Н. В. Стрішенець [470, 471], Л. Я. Філіпової [474], В. П. Ярощук [477]. Досвід бібліотек Німеччини аналізували В. С. Бабич [436], В. І. Вітенко [441], Н. І. Мойсеєнко [459]. Бібліотеки Великобританії аналізували С. В. Васильченко [440], В. В. Губарець [446], В. В. Дерлеменко [447]. Бібліотеки Фінляндії ґрунтовно розглянула І. Шевченко, а бібліотеки Данії – В. В. Загуменна [450]. Значна група публікацій присвячена аналізу дослідження окремих бібліотекознавчих проблем зарубіжними дослідниками. Зокрема результати наукової роботи зарубіжних національних бібліотек проаналізовано
О. К. Александровою [436].

Проблеми бібліотечної кооперації на основі використання можливостей інформаційних технологій висвітлені у працях О. В. Башун [437], О. М. Волохіна [442], М. І. Сенченка [466]. Питання управління бібліотекою ґрунтовно висвітлено в роботах Т. Г. Горбаченко [444, 445] та В. М. Мартинович [456]. Документні ресурси зарубіжних бібліотек розкрито у працях І. О. Бондаренко [438], Т. Д. Булах [439], А. А. Соляник [468]. Проблеми міжнародного бібліотечного співробітництва та їх вплив на бібліотеки України найбільш активно розглядають фахівці НБУВ –
Т. І. Арсеєнко [479], А. Г. Бровкін [480], Т. Л. Кулаковська [482-484],
О. С. Онищенко [486, 487]. Роль міжнародних зв’язків у розвитку бібліотечної освіти України розкрито у публікації В. М. Шейка [491].

Понад 100 робіт відображено у розділі „Бібліотечна соціологія та психологія”, в якому виокремлено підрозділ „Вивчення читачів та їхніх інформаційних потреб”. Психологічній проблематиці присвячені докторська дисертація, монографія та основоположні публікації І. А. Мейжис [492, 496, 527-535] та кандидатські дисертації і публікації О. В. Кашкарьової [495, 499, 519, 520], О. О. Грозовської [494, 498], Я. О. Хіміч [497, 540-543]. Значну увагу цій проблематиці присвятила і відома дослідниця, професор А. С. Чачко. Цікавими і корисними є праці професійного психолога О. В. Ловкої[524-526]. Найбільш ґрунтовно проблеми бібліотечної соціології вивчали фахівці НПБУ – О. К. Александрова [507],
Л. Г. Петрова [536, 537], З. І. Савіна [538, 539]. Інтерес цих відомих спеціалістів до даної проблематики пов'язаний із висвітленням результатів діяльності єдиної в Україні соціологічної служби бібліотечної проблематики, яка вже майже двадцять років працює в НПБУ. Суттєвий внесок у розвиток бібліотечної соціології здійснює інформаційно-аналітичний бюлетень „Соціологічні дослідження в бібліотеках”, який із 1992 року готує науково-дослідницький відділ НПБУ.

Вивченню читачів та їх інформаційних потреб присвячені докторська дисертація, монографія і публікації Т. В. Новальської [544, 590-592], розділ монографії і публікації М. С. Слободяника [606], кандидатські дисертації і публікації О. В. Васюк [556, 557], Т. М. Коваль [570-572],
Л. В. Ляшенко [585, 586]. Привертають увагу вивчення потреб читачів у електронних інформаційних ресурсах, представлених у публікаціях
О. О. Ісаєнко [555, 556], Н. Ю. Каліберди [567], Л. І. Кононученко [576, 577]. Найбільш ґрунтовно проблематику вивчення читачів публічних бібліотек та їх інформаційних потреб висвітлено у численних публікаціях
З. І. Савіної [598-604]. Аналіз публікацій вказує на певну методичну обмеженість більшості соціологічних досліджень, у яких перевага надається методу анкетування.

Понад сто публікацій представлено і в розділі „Бібліотечний менеджмент та маркетинг”, у якому виділені підрозділи „Бібліотека в умовах ринкової економіки” та „Організація діяльності бібліотеки”. Проблеми менеджменту у вузівській бібліотеці найбільш повно відображені у монографіях авторитетного практика В. Г. Дригайла (із співавторами) [618, 619]. Значна увага управлінській проблематиці приділена у докторських дисертаціях, монографіях і публікаціях І. О. Давидової [616, 617, 635-640] і Л. Г. Петрової [652-654]; навчальних посібниках В. О. Ільганаєвої [620] і М. С. Слободяника.

Маркетинговий підхід до управління бібліотекою знайшов цілісне відображення у кандидатській дисертації Г. А. Саприкіна [624], монографічних виданнях і публікаціях О. В. Башун [613-615], публікаціях
В. П. Жукової [642, 643], О. В. Воскобойнікової-Гузєвої [633, 634],
В. О. Ільганаєвої [647, 648], В. П. Ярощук [659-641].

Діяльність бібліотеки в умовах ринкової економіки та розвитку інформаційного ринку найбільш повно репрезентована у докторських дисертаціях І. О. Давидової [24] та Л. Г. Петрової [665]. Ця проблематика привернула увагу Н. М. Кушнаренко [675], М. С. Слободяника [694, 695], В. О. Ільганаєвої. В процесі подальшої розробки цієї проблеми дуже важливо уникати механічного переносу на бібліотечну ниву підходів, що прийняті в економіці виробничої сфери.

Проблематика організації діяльності бібліотек і праці бібліотекарів найбільш повно відображена у монографії і публікаціях В. Г. Дригайла [697, 705, 706], окремому розділі докторської дисертації, монографії та спеціальних публікаціях М. С. Слободяника [18, 29, ], навчальних посібниках В. О. Ільганаєвої та М. С. Слободяника [698, 699], кандидатській дисертації Л. Г. Петрової [700].

У публікаціях українських фахівців В. Г. Дригайла [705, 706],
В. П. Жукової [707], Є. М. Завадської [708], О. Г. Яковенко [710] основна увага приділяється традиційним проблемам НОП, зокрема нормуванню. Організації діяльності бібліотек на основі програмно-цільового підходу і стратегічного планування приділяють увагу В. О. Ільганаєва, М. С. Слободяник [698, 699], О. М. Василенко [702].

Розділ „Краєзнавча діяльність бібліотек” переконливо свідчить про посилену увагу українських дослідників до цієї проблеми. Безумовним лідером у цьому напрямі є професор Н. М. Кушнаренко, яка присвятила краєзнавчій діяльності бібліотек свою докторську дисертацію, підручник і навчальні посібники та ряд фундаментальних статей [715, 711-713, 739-754]. Виділяються також кандидатська дисертація та статті її учениці
С. О. Денисенко [727-730], а також оригінальні розвідки І. В. Ґандзі [723-726 ] та В. П. Кисельової [733-734]. Привертає увагу і дискусійна публікація Н. М. Низового, який висловлює суттєві зауваження до авторської концепції Н. М. Кушнаренко [758]. Серед бібліотечних організацій лідируючі позиції в дослідженні бібліотечного краєзнавства займають Національна історична бібліотека України, Харківська державна наукова бібліотека ім. В. Г. Короленка, Харківська державна академія культури.

Теоретичні засади дослідження бібліотечної професіології закладено у відомих монографіях і статтях А. С. Чачко [766, 827-831]. Розвиток кадрового потенціалу бібліотеки досліджують Н. Г. Ашаренкова [758],
Л. М. Багрянцева [775-778], В. П. Жукова [793-795], Ю. Е. Петрухно [816-820]. Підвищенню іміджу бібліотечної професії приділяли увагу
Л. М. Бєліна [784], І. О. Бондаренко [786], В. М. Горовий [791], Л. П. Каліберда [796, 797].

Професійне читання бібліотекарів аналізували Т. В. Новальська [812-815], Л. В. Ляшенко [771], С. М. Масловська [808]. Результати комплексного вивчення сучасного бібліотекаря, проведеного колективом науково-дослідницького відділу НПБУ, найбільш повно висвітлені у публікаціях
З. І. Савіної [822-825]. На жаль, практично відсутні вагомі публікації щодо змін, що відбуваються в бібліотечній професії під впливом інформатизації.

Особливе місце у бібліотечній професіології займають проблеми підготовки та підвищення кваліфікації фахівців. У цьому напрямі виділяються докторська дисертація, монографія і фундаментальні статті професора В. О. Ільганаєвої [832, 836, 878, 879], кандидатські дисертації і статті Л. І. Демчини [835, 869-872], С. В. Сищенко [837, 922, 923].

У публікаціях з проблем бібліотечної освіти можна виділити
ряд концептуальних напрямів. Зокрема, Н. М. Кушнаренко [888-897],
А. А. Соляник [941, 942], Л. І. Демчина [869-872] обґрунтовують перспективність документознавчого напряму розвитку бібліотечної освіти.
В. О. Ільганаєва [879], М. С. Слободяник [937-939], О. В. Матвієнко [833, 834, 908, 909], І. О Давидова [867], В. В. Загуменна [877] розвивають інформаційний напрям розвитку системи підготовки кадрів. Підготовці фахівців для роботи в умовах інформатизації бібліотек присвячено публікації О. В. Матвієнко [907], І. М. Фоменка [947, 948]. Досвід Київського національного університету культури і мистецтв із даної проблематики висвітлено у публікаціях В. С. Бабича [850-854], О. В. Матвієнко [907, 908], А. С. Чачко [949]. Діяльність ХДАК найбільш повно розкрито у публікаціях Н. М. Кушнаренко [890, 894, 896, 897], В. О. Ільганаєвої [878, 879], В. М. Шейка [956-958]. Проблеми підвищення кваліфікації бібліотечних працівників України відображено в кандидатській дисертації та публікаціях І. О. Шевченко [839, 953-955], статтях Н. Г. Ашаренкової [847, 848] та В. К. Скнар [926-936]. Ці автори активно висвітлюють здобутки Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв із організації системи підвищення кваліфікації. Вітчизняний і зарубіжний досвід використання можливостей дистанційного навчання висвітлено у публікаціях
О. В. Олійник [460], В. С. Пашкової [463], Л. Я. Філіпової [474]. Представляє інтерес досвід підвищення кваліфікації бібліотекарів, нагромаджений провідними бібліотеками України, який, зокрема, відображено у публікаціях В. Корнієнка[883-886], Н. І. Смаглової [940], Н. Н. Серікової [921]. Цікавими і перспективними є наукові розвідки Л. В. Ляшенко [900, 901], присвячені використанню інтернет-ресурсів для підвищення кваліфікації бібліотечних працівників.

Чільне місце в розвитку бібліотечної професії займають професійні видання. Їх комплексний аналіз здійснено у кандидатській дисертації та численних публікаціях Л. І. Бейліса [960, 962-969]. Підсумки діяльності провідних бібліотечних видань здійснено у публікаціях їх головних редакторів – Т. І. Вилегжаніної [970], Н. М. Кушнаренко [992], М. С. Слободяника [977-979], В. М. Шейка [992], І. Н. Якобсона [993, 998]. Активно досліджують цю проблематику Н. В. Козій [974, 975], Н. Г. Солонська [981-984], В. Є. Сошинська [986-990].

Значну увагу українські бібліотекознавці приділяють аналізу основних бібліотечних процесів. Чільне місце серед них займають бібліотечні фонди. Зокрема у розділі „Бібліотечне фондознавство” та його підрозділах „Формування бібліотечних фондів” і „Збереження бібліотечних фондів” представлено понад 150 публікацій. Серед фондознавчих розвідок – кандидатські дисертації та публікації Ж. В. Барчук [999, 1010], О. В. Воскобойнікової-Гузєвої [1000, 1017, 1018], Л. В. Мухи [1001], Н. Ф. Самохіної [1002, 1037-1039], Я. О. Чепуренко [1003, 1048]. Привертають увагу монографії О. В. Воскобойнікової-Гузєвої [995], Л. В. Мухи [996],
Н. Ф. Самохіної [997]. Статті М. І. Сенченка присвячені програмі документальної пам'яті України [1040, 1041]. В них у комплексі розглядаються проблеми формування національного бібліотечного фонду та його бібліографування, використання і забезпечення збереження.

Теоретичному аналізу національного бібліотечного фонду України присвячено і змістовну статтю А. П. Корнієнка [1027]. Привертають увагу статті Ю. В. Архипчук [1007] і Н. Ф. Самохіної [1037], присвячені математичному моделюванню бібліотечних фондів на основі закону Бредфорда. Можливості змістовно-логічного моделювання використали Н. А. Ве-рещагіна, В. Г. Нестеренко [1027] і Л. П. Карпова, В. В. Матусевич [1023]. Фахівцями ґрунтовно проаналізовані можливості обов’язкового примірника, як основного джерела комплектування бібліотечного фонду – статті
В. П. Кисельової [1024], А. А. Соляник [1042-1044], Я. О. Чепуренко [1048].

Проблемі формування бібліотечних фондів присвячені докторська дисертація, монографії та численні статті А. А. Соляник [1050, 1052, 1093-1103], кандидатська дисертація і публікації Т. Д. Булах [1051, 1056-1063], основну увагу яких привернула перспективна проблема бібліотечної селекції. Вплив формування в Україні інформаційного суспільства на комплектування бібліотек проаналізував В. М. Горовий [1074], досвід автоматизації процесу комплектування проаналізували Н. А. Верещагіна і В. Г. Нестеренко [1064, 1065]. Комплектування бібліотек електронними документами розглянуто в публікаціях А. А. Соляник [1102, 1103] і
О. Г. Яковенко [1108]. Одночасно, зазначу, що спроба підміни усталеного поняття комплектування бібліотечних фондів терміном документопостачання є неправомірною і виглядає як данина моді. Адже бібліотека вже тисячоліття комплектується різними видами документів. Теоретичні проблеми формування бібліотечних фондів найбільш повно розглядаються у статтях О. В. Воскобойнікової-Гузєвої [1072, 1073] та А. А. Соляник [1094-1100].

Досвід комплектування провідних бібліотек України іноземною літературою проаналізовано у статтях Г. П. Воскресенської [1073], Р. Л. Красій [1080-1082], Є. Максимової [1084]. Важлива проблема управління формуванням бібліотечних фондів поставлена у статті Л. Г. Петрової [1090].

Бібліотекознавчі аспекти збереження фондів розглянуто у кандидатській дисертації та статтях І. О. Бондаренко [1111, 1113-1116]. Концепції формування національної програми збереження фондів запропонували О. К. Александрова [1112] і А. Г. Бровкін [1117]. Цілісна концепція збереження історико-культурних фондів репрезентована у численних публікаціях Л. В. Мухи. Ґрунтовне обговорення проблем збереження бібліотечних і архівних фондів відбулось у 2005–2006 роках на сторінках журналу „Бібліотекознавство. Документознавство. Інформологія.” Цікавий досвід Національної історичної бібліотеки України із збереження фондів у процесі обслуговування читачів висвітлено у статті О. Б. Виноградової [1118]. Актуальною є проблема збереження документів на електронних носіях, розглянута у статтях Г. Г. Нежурбіди [1133], Л. П. Незнамової [1134], В. Д. Ракитянської [1147]. Важливими для практики є численні публікації фахівців із фізичного збереження фондів – кандидатів біологічних наук Г. М. Новикової [1135-1139] та М. М. Омельченко [1140-1146].

Майже сто публікацій представлено у розділі „Бібліотечні каталоги та інформаційно-пошукові мови”. Найбільш активно досліджується проблематика формування електронного каталогу. На загальнотеоретичному рівні ця проблема найбільш повно розглядалась у публікаціях Л. З. Амлинського, Л. Й. Костенка, М. І. Сенченка, М. С. Слободяника наприкінці 80-х – початку 90-х років. Проблемі авторитетного контролю бібліографічних записів присвячені кандидатська дисертація і низка публікацій
І. П. Антоненко [1156а, 1162-1170]. Серед дослідників, що вивчають формати бібліографічного запису, виділяються праці І. І. Багрій [1161, 1172-1176] та О. В. Ісаєвої [1161, 1202-1205]. Оригінальне дослідження каталогізації електронних ресурсів здійснено у працях І. П. Антоненко і
О. В. Баркової [1159, 1162, 1166-1168], О. М. Волохіна.

Глибокий аналіз діючих в Україні програмних засобів для комплексної автоматизації бібліотек в цілому, і формування електронного каталогу зокрема, здійснено на сторінках журналу „Бібліотечний форум України”. Відзначимо, що попри постійне позиціонування головним редактором цього журналу І. Н. Якобсоном свого видання як ненаукового, не викликає сумніву корисність „Бібліотечного форуму України” не лише для бібліотечної практики, а й для науки.

У бібліотеках України виникла конкуренція між українським програмним продуктом „УФД Бібліотека”, можливості якого найбільш ґрунтовно розглянуто у статтях його розробника І. В. Карпенка [1210, 1211], і російським програмним продуктом „ІРБІС”, можливості якого ґрунтовно аналізуються у публікаціях А. С. Лозниці [1218] та Л. Й. Костенка [1216].

Заслуговує на підтримку проведене відомим кіровоградським фахівцем О. М. Волохіним ґрунтовне вивчення Дублінського ядра метаданих як середовища каталогізації цифрових ресурсів інтернет [1160].

Проблеми лінгвістичного забезпечення формування електронного каталогу розглянуто в кандидатських дисертаціях і публікаціях В. В. Карнаушенко [1157] і О. О. Сербіна [1158]. На досить високому теоретичному рівні знаходяться публікації І. І. Багрій [1172-1174], К. В. Бардієр [1177, 1178], Т. І. Вилегжаніної [1181-1187], Н. Й. Дзюби [1190], О. М. Збанацької [1195-1200].

Особливо важливою є розробка працівниками НПБУ Т. І. Вилегжаніною та О. М. Збанацькою інформаційно-пошукового тезауруса, який може стати основним лінгвістичним засобом для пошуку інформації у зведеному електронному каталозі бібліотек України і створення якого є нагальним завданням розвитку бібліотечної справи в Україні.

Майже сто робіт представлено у розділі „Інформаційна діяльність бібліотек”. Ця проблематика розглядається у ряді бібліографознавчих праць, які залишилися за межами даного посібника.

Високим рівнем узагальнення відрізняються монографії, дисертації та статті докторів наук В. М. Горового [1238, 1252-1259], Г. В. Шемаєвої [1239, 1314-1317], Л. Я. Філіпової [1247 ], а також кандидатські дисертації і публікації Л. С. Северин [1242, 1304-1306], М. Б. Сороки [1243, 1310], Н. М. Терещенко [1244].

Інформаційна діяльність сільськогосподарських бібліотек ґрунтовно проаналізована у публікаціях В. В. Дерлеменка та В. А. Вергунова. Система реферування наукової літератури в Україні досліджена у працях
Н. М. Зайченко [1265, 1266] та М. Б. Сороки [1243, 1310]. Слід відзначити значний інтерес до даної проблематики відомих вчених – академіків НАН України І. Ф. Кураса, В. В. Немошкаленка, О. С. Онищенка.

Перспективні тенденції розвитку бібліотек в умовах формування інформаційного суспільства грутовно проаналізовані у монографіях М. С. Слободяника, В. О. Ільганаєвої, О. В. Матвієнко, Т. Л. Кулаковської, М. Б. Сороки.

У розділі „Бібліотечне обслуговування” представлено понад сто публікацій. У покажчику відображено 13 кандидатських дисертацій, серед яких поєднанням досить високого теоретичного рівня із практичною значущістю відзначаються роботи В. А. Маркової [1330], Т. С. Монько [1332], Т. П. Павлуші [1333], В. П. Ярощук [1324, 1337] та монографічні роботи Н. П. Пасмор [1322], А. М. Хропача [1323], В. П. Ярощук [1324].

Використанням можливостей новітніх технологій для оптимізації системи бібліотечного обслуговування привернули увагу роботи
В. М. Горового [1241, 1257], О. О. Ісаєнко [1267, 1268], Д. В. Солов’яненка [1594, 1646-1652], Т. П. Павлуші [1639, 1640]. Заслуговує підтримки прагнення українських дослідників С. Л. Васильченко [1344, 1345], А. В. Литвин [1375, 1376], В. С. Пашкової [1593, 1594] до вдосконалення системи бібліотечного обслуговування читачів із особливими потребами. Представляє безперечний інтерес ґрунтовний аналіз системи бібліотечного обслуговування читачів НБУВ, проведений у кандидатських дисертаціях і публікаціях Н. Ю. Каліберди [1326], Т. М. Коваль [546], Т. П. Павлуші [1333], О. Г. Яковенко [1336].

У ґрунтовному розділі „Інформатизація бібліотек” виділено три підрозділи – „автоматизація бібліотек і бібліотечних процесів”, „електронні бібліотеки”, „інтернет-ресурси і технології в бібліотеках”.

Серед загальних проблем інформатизації виділяються кандидатська дисертація і публікації Т. О. Ярошенко, присвячені електронним журналам, які займають чільне місце серед інформаційних ресурсів сучасних бібліотек. Стратегічні засади інформатизації бібліотек України представлені у публікаціях М. І. Сенченка [1473], М. С. Слободяника, О. В. Матвієнко [1460]. Технологічні аспекти інформатизації бібліотек вивчають
О. В. Баркова [1429, 1488, 1545, 1546], О. Г. Кириленко [26], Т. Б. Грищенко [1441], Л. Й. Костенко [1498].

Проблеми автоматизації бібліотек розглянуто у кандидатських дисертаціях І. Ю. Ляшенко [1479], О. М. Пашкова [1480] та їх публікаціях. Стратегічні засади розвитку бібліотечної автоматизації висвітлюються у монографіях і публікаціях Л. З. Амлинського, М. С. Слободяника; статтях В. О. Александрова, Л. Й. Костенка, І. М. Фоменко.

Важливе значення має ґрунтовний аналіз основних програмних засобів для автоматизації бібліотек, який провели їх розробники і фахівці з експлуатації цих програм – С. О. Доценко [1495], І. В. Карпенко [1449],
Л. Й. Костенко [1499], А. С. Лозниця [1501, 1502], О. Луганський [1504], О. В. Матвієнко [1505].

Перспективним напрямом розвитку інформатизації є формування електронних бібліотек. Цій проблемі присвячені кандидатська дисертація і публікації І. А. Павлуші [1533, 1572-1574]. В теорії електронних бібліотек сформувалося два підходи. Прихильники першого, зокрема А. О. Чекмарьов, Л. Й. Костенко, Т. П. Павлуша, практично ототожнюють електронну бібліотеку з комплексною автоматизацією бібліотечних процесів [1534].

М. С. Слободяник, розглядаючи бібліотекознавчі аспекти цієї проблеми, виділяє в структурі електронної бібліотеки повнотекстову базу даних і метаінформацію, що дозволяє здійснити пошук цих документів [1575, 1579]. Технологічне забезпечення функціонування електронної бібліотеки представлено у численних статтях О. В. Баркової [1538, 1547].

Роль інтернет у розбудові електронних бібліотек відображено у статтях І. Г. Колесник [1560], Л. Й. Костенка [1624-1628], А. А. Чекмарьова [1534].

Дослідженню інтернет-ресурсів і технологій у бібліотеках присвячені кандидатські дисертації [1593, 1594] і статті В. О. Копанєвої та
Д. В. Солов’яненка, монографічні видання і статті Л. Я. Філіпової [1590-1592], численні статті Л. Й. Костенка. Більшість матеріалів у цьому розділі покажчика присвячено аналізу інтернет-ресурсів та сайтів і порталів, переважно українського сегмента інтернет. Серед малочисельних технологічних публікацій виділяються роботи О. М. Волохіна [1606],
О. В. Баркової [1538-1547], В. О. Копанєвої [1617-1622], Л. Й. Костенка [1623-1628]. Попри значну увагу до цієї проблеми дослідниками ще не розроблена концептуальна модель бібліотечного сайту і порталу. На нашу думку, в основу таких моделей може бути покладено результати комплексного аналізу реальної практики НБУВ.

Слід відзначити, що у дослідників досить часто з’являються сумнівні термінологічні новації, які негативно впливають на загальну оцінку теоретичного рівня окремих наукових розвідок. Це, зокрема, відноситься до публікацій перспективного молодого дослідника Д. В. Солов’яненка та його спроб обґрунтування концепції онлайнового бібліотечного сервісу. Сучасні дослідження, на мою думку, варто сконцентрувати на визначенні специфічних особливостей функціонування інтернет у бібліотеці та розробці стратегії діяльності бібліотек в умовах активізації та зростання популярності глобальної мережі як середовища задоволення різноманітних інформаційних потреб суспільства і особистості.

У період незалежності України активізувався порівняно новий напрям розвитку вітчизняного бібліотекознавства, пов’язаний із дослідженням внеску знаних фахівців у розвиток бібліотечної науки і практики.

Найбільш активно досліджуються постаті фундаторів українського бібліотекознавства – І. Кревецького, Д. Ю. Доброї, М. І. Ясинського,
К. І. Рубинського, Є. О. Ківлицького, Л. Ю. Биковського, Л. Б. Хавкіної, С. Сірополка, Ю. О. Меженка, Д. А. Балики, С. Пастернака.

Другим напрямом є висвітлення доробку сучасних дослідників. Найбільшу увагу авторів привертають відомі вчені – Л. А. Дубровіна,
Н. М. Кушнаренко, О. С. Онищенко, М. С. Слободяник. Слід відзначити, що саме ці вчені, у свою чергу, активно публікуються з даної проблематики. Відзначимо, що сучасні дослідження створили базу для підготовки фундаментальної монографії, присвяченої внеску в бібліотечну науку України її фундаторів і провідних сучасних вчених.

На підставі аналізу змісту покажчика можна зробити висновок, що в ньому відображені основні здобутки вітчизняного бібліотекознавства на межі тисячоліть. Видання є серйозною джерельною базою для подальших наукових розвідок.

Доктор історичних наук, професор

М. С. Слободяник