Одеса в першій та другій половині ХХ ст.

Наприкінці ХІХ ст. в Одесі починається черговий будівельний бум, в центральній частині міста зводиться велика кількість величних будівель готелів і приватних будинків, більшість з яких стоїть і сьогодні. У той же час, бідні верстви населення тулилися в абияк «зліпленому» житлі в околицях міста (Молдаванка, Слобідка, Пересип тощо). Будівництво ж «престижних» будівель певною мірою пов’язане із значним припливом до Одеси іноземного капіталу. Як вказує один з дослідників історії Одеси Патриція Херліхи (США) «…в Одесі в 1899 році налічувалося вісім бельгійських акціонерних компаній, по одній французькій і англійській. Загальний капітал складав 12181000 крб., майже стільки ж, скільки вклали російські акціонери — 15282928 крб. На додаток до акціонерних компаній було більше п’ятисот промислових підприємств, які повністю належали іноземцям».

На початок ХХ століття завдяки енергійній діяльності бельгійських акціонерних товариств в Одесі налічувалося більше 80 км. трамвайних ліній, на яких спочатку використовувалися «конки» (трамваї на кінній тязі), а з 1910 року — електричні трамваї.

Як одне із явищ в історії Одеси, не можна не пригадати хвилювання,

пов’язані з повстанням на броненосці «Князь Потьомкін Таврійський» в

1905˙році, коли натовп матросів з броненосця і міські люмпени, що приєдналися до них, зайнялися розграбуванням і підпалами портових складів, що призвело до численних жертв серед населення (за різними джерелами — від 500 до 1000 загиблих) і значних збитків (до 10 млн. крб.).

Одеса ще в другій половині ХІХ століття стає притулком для різноманітних іноземних революційних організацій, що тісно співпрацювали в умовах конспірації з місцевими революціонерами, що не могло не позначитися на і

без того напруженому житті міста. На початку 20-го століття в революційний

рух активно втягуються робітники і студенти. Революція 1905 року остаточно зруйнувала колись мирне, трохи легковажне життя міста. Навіть така видатна подія, як відкриття Одеської консерваторії (1913 рік), істотно не вплинула на загальний настрій городян.

У січні 1918 в місті владу узяли більшовики, створивши Одеський Раднарком, але в середині березня до Одеси увійшли австро-німецькі війська, які почали активно вивозити устаткування, зерно, цукор, що викликало масову потужну протидію населення. Це, а також революція, що спалахнула в Німеччині, змусили окупантів в листопаді забратися, але незабаром в порту висадився значний англо-французький десант, що налічував 30 тисяч солдатів і офіцерів, а з Катеринграду прибула 10-тисячна армія Денікіна. Крім того, в грудні 1918 року до Одеси увійшли війська Директорії, і місто виявилося поділеним на три частини. В результаті організованого більшовиками партизанського руху й успішного повстання загонів червоних інтервенти й їхні союзники залишили Одесу, і на початку квітня 1919 року в місті була проголошена радянська влада, що відразу ж націоналізувала банки. Панували безробіття, голод, не було палива. За підтримки Антанти, що залишилася на рейді ескадри, владу в місті ненадовго захопили денікінці — до лютого 1920 року, а потім до Одеси на довгі роки прийшла радянська влада. А вже влітку того ж року відкрився створений на основі приватних колекцій музей Західного і Східного мистецтва. У 1925 році була заснована «Держдрама» (нині — Одеський академічний український музично-драматичний театр ім. В. Василька), а незабаром відкрив сезон російський драматичний театр. У 1930 році в Одесі відкрилися два нові вузи — інститут інженерів морського флоту й електротехнічний інститут зв’язку ім. О.С. Попова. У 1935 році на тільки-но збудованому стадіоні в парку ім. Т.Г. Шевченка відбувся перший футбольний матч: збірна Одеси — збірна СРСР (0:0). У 1936році створений науково-дослідний інститут очних хвороб і тканинної терапії на чолі з академіком В.П.Філатовим. У 1968 році на Новому молу побудований сучасний морський вокзал. У 1977 році в будівлі колишнього палацу князів Гагаріних відбулося відкриття Одеського літературного музею.

Список звершень в Одесі на трудовому і культурному фронтах, звичайно,

можна продовжувати достатньо довго, і виглядати він буде вельми значним,

але не можна не відзначити жахливу втрату духовності, яку місто пережило

за довгі роки радянського лихоліття. Тоді у варварський спосіб знищувалися кладовища і храми, безсовісно переписувалася історія, а з пам’яті городян

нових поколінь викорчовувалися славні імена великих наших попередників,

що за короткий час зуміли створити на місці невеличкого селища Хаджибей

прекрасне європейське місто — південну столицю імперії. Одеса, що на довгі

роки залишилася без дбайливих, мудрих господарів, поступово перетворювалася на провінційне місто N — недоглянуте, з не ремонтованими протягом десятків років комунікаціями, облупленими фасадами справжніх пам’ятників архітектури. Людоїдські репресії в 1930-х, їх продовження після закінчення війни на тлі боротьби з «безрідними космополітами» призвели до масового виїзду за рубіж певної частини еліти Одеси.

Лише із здобуттям Україною незалежності і демократичними перетвореннями, на початку 1990-х, немов вийшовши з важкого летаргічного сну, місто змогло пригадати про свою унікальність і самобутність. Вулицям, що довгі роки носили імена політичних авантюристів і терористів, були повернені історичні назви, але багато що, дуже багато що, було загублено безповоротно. Проте й в найкращі часи в серцях городян не вмирав дух Міста, «одеська мрія» — образ багатонаціонального, толерантного, веселого і процвітаючого європейського мегаполісу. Безумовно, найбільш яскравими для міста були ті знаменні шість десятків років — від закладки перших фундаментів за де Рібаса за геніально розробленим планом будівництва міста і порту де Воланом до придбання Одесою вигляду, яким ми пишаємося й сьогодні, в «епоху Воронцова». За цей короткий період юна Одеса продемонструвала здивованому світу небачені темпи розвитку. А який нечуваний універсалізм! Подумати лише: потужний порт, найвишуканіша міська архітектура, вражаючі рекорди в торгівлі і всеохоплююче прагнення молоді до освіти.

Проте за такою досить привабливою «візитівкою» міста криється багато

актуальних і гострих проблем сучасного й перспективного розвитку міста –

соціальних, демографічних, економічних, екологічних, містобудівних. Так, розвиток Одеси продовжується. Місто, його мешканці продовжували (і продовжують) радувати доброзичливців високим професіоналізмом і невичерпним оптимізмом. Ми лише підкреслили: аура, «посіяна» тією «пре-

красною п’ятіркою», — Рібасом, Воланом, Рішельє, Ланжероном і Воронцовим, — і сьогодні лине над Одесою. Наше місто, що нині нараховує більше 1 млн. мешканців, — найбільший торговельно-промисловий, туристичний і культурний центр незалежної України.

А яке місто на планеті може порівнятися з Одесою щодо народження величезної кількості талантів в літературі, науці, музиці?

Тут народилися і починали свою діяльність геній ракетно-космічної техніки Валентин Глушко, учений-астрофізик зі світовим ім’ям Георгій Гамов, основоположник радянської космонавтики Сергій Корольов, винахідник сучасної електролампи Василь Дідріхсон, чиї розробки згодом використовував американець Едісон, Володимир Жаботинський – знаменитий письменник і філософ, Ісаак Бабель – видатний письменник, великий скрипаль Давид Ойстрах і великий піаніст Еміль Гілельс, чудові поети Едуард Багрицький, Анна Ахматова і Віра Інбер, Яків Бардах – організатор першої в колишній імперії станції швидкої допомоги і, звичайно ж, «головний одеський консул у Москві» — музикант і співак, неповторний Леонід Утьосов, і як не пригадати, що сьогодні у всьому російськомовному світі Одесу гідно представляє «живий класик», як з любов’ю називаємо ми цю людину, — Михайло Жванецький. Їх, цих видатних одеситів, людей різних національностей і віросповідань, що прославили наше місто, — величезна кількість. Сьогодні в Одесі знаходяться 16 іноземних консульств і 8 місій- представництв країн-членів Європейського Союзу й ін. держав. Наше місто має 23 міст-побратимів у різних частинах земної кулі. Крім того, з 14 містами нас зв’язують партнерські стосунки. Міжнародний авторитет Одеса підтримує на найвищому рівні у діяльності таких престижних міжнародних організацій, як «Євромісто» (більше 120 міст з 30 країн Європи), куди Одеса прийнята разом з Лондоном і Женевою, «Ліга історичних міст» (більше 70 відомих міст світу), «Міжнародний Чорноморський Клуб» та ін. Така міжнародна активність «південної столиці» України безумовно сприяє й зростанню авторитету нашої молодої держави. 29 квітня 2009 року на засіданні Парламентської Асамблеї Ради Європи в Страсбурзі прийнято рішення про присудження Одесі Дошки Пошани Ради Європи – другий за значущістю зі ступенів Європейської Премії.

«Одеса — найкомфортніше і найбезпечніше місто України» — такі результати засвідчив в лютому 2010 року Київський центр «Інститут міста», ґрунтуючись на показниках Держкомстату України і місцевих органів статистики.

Як і було задумано мудрими «батьками-засновниками», місто наше й сьогодні демонструє дійсний універсалізм, поєднуючи в собі найбільший в Україні морський порт, розвинену промисловість, курортно-рекреаційний комплекс, транспортну і фінансову інфраструктури. Одесити упевнені, що сьогодні обставини дозволяють Місту знову займатися втіленням сокровенної «одеської мрії» в реальність, тим паче, що для цього є серйозні підстави. Адже Одеса розташована на перехресті шляхів з Північної і Центральної Європи на Близький Схід і до Азії. Одеський регіон має широкий вихід до Чорного моря і Дунаю. Крім того, міжнародний Одеський аеропорт належить до найкрупніших аеропортів України і зв’язаний повітряними лініями з багатьма містами України, Росії, Західної Європи, Азії і Африки.

Ми, одесити, твердо віримо у велике майбутнє нашого прекрасного міста!

Висновки

Сучасна Одеса - економічний центр Північного Причорномор'я, один з головних економічних центрів України, який поєднує в собі найбільший морський порт, розвинену промисловість, курортно-рекреаційний комплекс, фінансову, соціальну та транспортну інфраструктуру. Через Одесу проходить міжнародний транспортний коридор №9, що зв'язує Україну, Росію, Литву, Фінляндію, Білорусь, Болгарію, Молдову, Румунію і Грецію. Основними народногосподарськими функціями Одеси на рівні міжнародного поділу праці є транспортна та зовнішньоторговельна. Місто Одеса знаходиться на перетині найважливіших міжнародних шляхів з Європи в Азію, із Центральної та Північної Європи на Близький Схід. Одеський морський порт багатофункціонального типу, з потужністю 20 млн. Т вантажів на рік і береговою лінією 8 км, є найбільшим в країні і транспортними лініями пов'язаний більш ніж з 600 портами 100 країн світу. Поромною переправою порт пов'язаний з Туреччиною і Грецією. В Одесі також розвинений залізничний, автомобільний, авіаційний і трубопровідний транспорт. Міжнародний аеропорт «Одеса» - один з найбільших в Україні і пов'язаний повітряними лініями з багатьма містами України, СНД, а також з країнами Західної Європи, Африки, Азії. Одеса являє собою повністю сформований локальний територіально-виробничий комплекс, тобто промисловий вузол, в якому найбільшу питому вагу займають підприємства харчової промисловості, чорної металургії, промисловості будматеріалів, металообробки та машинобудування, паливної промисловості, хімічної та нафтохімічної, легкої та медичної промисловості. У порівнянні з іншими містами, Одеса швидше за всіх стала на шлях розвитку підприємництва, особливо в галузі торгівлі, в якій свій активний розвиток отримали давні традиції міста, як торгового центру півдня України. В Одесі працює більше 467 спільних підприємств з іноземним капіталом. Одеса відома у всьому світі не тільки як економічний центр, але і культурний - у місті безліч освітніх установ, театрів, музеїв, бібліотек та інших культурно-освітніх об'єктів...Одеса по істині стала «кращою перлиною в російській короні», як говорив про неї знаменитий Дюк.