Список рекомендованих джерел

ЗАТВЕРДЖУЮ

Заступник директора коледжу з навчальної роботи

___________ С.П. Грінчак

„____”_________2011 р.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

до організації самостійної роботи студентів

з курсу „Банківське право”

для підготовки молодших спеціалістів

за галуззю знань 0304 „Право”

спеціальності 5.03040101 „Правознавство”

Ірпінь - 2011

Методичні рекомендації складені на основі навчальної програми курсу „Банківське право”, затвердженої у 2011 р.

Автор: Бригінець О.О., к.ю.н., ст. викладач кафедри фінансового права Національного університету ДПС України

Рецензент Цимбалюк А.В., к.е.н., професор кафедри фінансового права Національного університету ДПС України

Розглянуто і схвалено на засіданні циклової комісії юридичних дисциплін,

протокол №____ від „____”__________2011 р.

Голова комісії ___________________ М.В. Слюсаренко

Завідувач навчально-методичного

кабінету коледжу _____________________ О.О. Пустова

рецензія

на методичні рекомендації

до організації самостійної роботи студентів

з курсу „Банківське право”

для підготовки молодших спеціалістів

за галуззю знань 0304 „Право”

спеціальності 5.03040101 „Правознавство”

Представлені методичні рекомендації за своїм змістом і орієнтовним розподілом годин повністю відповідають вимогам до даного курсу. Матеріали структуровано таким чином, що охоплюються основні види учбового процесу – передача інформації, її засвоєння, опрацювання та перевірка набутих знань. Запропоновані теми курсу та їх розподіл за різними видами виконуваних робіт дозволить студентам реалізувати основну мету даної дисципліни: оволодіти необхідним категоріальним апаратом та навичками і усвідомити основні структурні зміни, які потребують налагодження ефективних правовідносин.

У методичних рекомендаціях передбачено форми, засоби та критерії оцінювання знань студентів. Оцінювання знань націлене на те, щоб студенти максимально ефективно оволоділи необхідним обсягом знань, умінь та навиків.

В цілому методичні рекомендації з курсу „Банківське право” складені на належному рівні, відповідає навчально-методичним вимогам і заслуговує на впровадження у навчальний процес.

Рецензент к.е.н., професор кафедри

фінансового права Національного

університету ДПС України А.В. Цимбалюк

Передмова

Програма курсу,,Банківське право” розрахована на систематичне засвоєння докорінних змін, що відбуваються в усіх сферах суспільного життя, складних процесів трансформації держави, її переходу до ринкових відносин вимагають глибокого політичного, соціально-економічного та наукового усвідомлення об’єктивності цих процесів, реформування системи всіх сфер соціально-економічного життя, побудови правової держави.

Важливою складовою здійснюваних економічних перетворень є розвиток банківської системи ринкового типу, формування її правових засад, як обов’язкової умови ефективної економіки.

Банківська система як важливий елемент економіки сучасної держави, справляє значний і різнобічний вплив на суспільство. Вона не тільки акумулює вільні кошти та залучає їх у обіг, але й перерозподіляє грошовий капітал – цей важливий елемент розрахунково-платіжного механізму господарської системи країни.

Банківська система та банківське законодавство України знаходяться в процесі становлення, їхнє вивчення й аналіз мають важливе теоретично-пізнавальне і практичне значення для сучасної юридичної науки.

Система банківського права будується на підставі поділу її норм на групи залежно від особливостей регульованих нею окремих видів суспільних відносин. Загальна частина включає норми, які закріплюють загальні, принципові положення банківського права і його статутні інститути (поняття, принципи, джерела банківського права, правове становище національного банку України та інших банків, сутність і функції банківської системи України). До особливої частини належать норми, що регулюють основні функціональні інститути банківського права, за допомогою яких безпосередньо здійснюється банківська діяльність. Особлива частина банківського права об’єднує такі інститути: договір банківського рахунку, банківське кредитування, охорона банківської таємниці, валютні операції банків та ін. Як інструмент вивчення фінансово-кредитного механізму банківське право спрямоване на забезпечення раціонального і ефективного функціонування банківської системи в державі, сприяння розвитку кредитної системи, становлення правових основ розрахунків та валютних відносин на території України.

Предметом вивчення дисципліни є суспільні відносини, які виникають у процесі організації, функціонування і розвитку банківської системи України, охоплюють банківську діяльність і банківську справу, якою безпосередньо займається Національний банк України, банки та фінансово-кредитні установи, а також відносини, що регулюються нормами права в інтересах громадянина, банків та держави.

Метою курсу є формування у студентів комплексу професійних знань з теоретичних основ сучасного правового регулювання банківської діяльності в України; усвідомлення сутності основних понять і категорій банківського законодавства; прищеплення студентам практичних навичок щодо надання юридичних послуг; набуття і закріплення умінь використання методів, способів та інструментів регулювання банківських правовідносин.

Завдання курсу – вивчення основних принципових положень банківського права, ознайомлення з особливостями правового регулювання відносин, які виникають між суб’єктами банківського права, набуття навичок застосування правових норм з урахуванням специфіки основних напрямів комерційної діяльності безпосередньо в сфері банківських правовідносин.

У результаті вивчення курсу студент повинен знати:

- загальні положення про банківське право України;

- шляхи вдосконалення функціонування банківської системи;

- правове положення національного банку України та інших банків;

- правові засади грошового обігу і розрахунків;

- особливості регулювання кредитних правовідносин;

- загальну характеристику національного валютного законодавства;

- основи банківського права розвинутих зарубіжних країн;

- особливості оподаткування банківської діяльності.

Студент, оволодівши основами банківського права, повинен вміти:

- орієнтуватися у фінансово-правових актах, які врегульовують діяльність банків та фінансово-кредитних установ;

- вміло тлумачити чинне банківське законодавство;

- правильно застосовувати норми банківського права;

- складати правові документи та ділову документацію в галузі банківського права.

Зв’язок з іншими курсами. Курс „Банківське право” розглядається як комплексна галузь права яка тісно взаємопов’язана з іншими економічними дисциплінами, наприклад, такими як „Фінансове право”, „Податкове право”.

У навчальному процесі використовуються такі методи навчання:

- лекції для потоків;

- семінарські заняття;

- самостійна робота;

- індивідуальні завдання.

Самостійна робота студентів є невід'ємною частиною навчального процесу. Головна мета цієї роботи засвоєння, навчального матеріалу, розвиток у студентів юридичного мислення і формування правосвідомості.

Самостійна робота має місце у всіх формах занять, лекціях, семінарах, у підготовці рефератів, виконанні контрольних робіт, тестуванні, опрацюванні законодавчих актів, нормативних матеріалів та літератури.

Велике значення для вироблення навичок творчого підходу має організація самостійної роботи на науково-дослідницькому рівні, підготовка доповідей для наукових студентських конференцій.

На самостійну роботу пропонуються теми з найбільш актуальних питань екологічного права. Самостійна робота за індивідуальними планами сприяє поглибленню професійних знань, більш ґрунтовному вивченню конкретної проблематики за програмою курсу.

Основною метою цієї роботи є формування у студентів навичок самостійної роботи із законодавчими актами, нормативно-методичними документами та літературними джерелами. Вміння на їх основі аналізувати і вирішувати проблемні питання і робити власні висновки та обґрунтування як теоретичного, так і практичного характеру, що знадобиться їм у прийняті конкретних рішень в їх професійній діяльності.

Форми і засоби поточного та підсумкового контролю

Об¢єктами контролю є діяльність студентів на семінарських заняттях, а також результати виконання студентами самостійної роботи:

1. Вивчення окремих тем.

2. Написання рефератів.

3. Виконання контрольних робіт.

4. Виконання тестів та інше.

Оцінювання результатів поточного і підсумкового контролю здійснюється такими засобами: усне опитування, опитування за допомогою тестів, перевірка контрольних робіт та рефератів. Критерії оцінювання:

- оцінка ”відмінно” - ставиться студентові, який безпомилково викладає навчальний матеріал, показує глибоке розуміння суті поставлених перед ним проблем;

- оцінка “добре” - ставиться студентові, який грамотно розкриває суть поставлених запитань, добре володіє категоріально-понятійним апаратом, але допускає несуттєві помилки;

- оцінка “ задовільно”- ставиться студентові, який поверхово викладає матеріал, допускає багато неточностей та помилок;

- оцінка “ незадовільно” - ставиться за незнання матеріалу, невміння користуватися поняттями та термінами, нерозуміння структури курсу та його головних тем.

Тематичний ПЛАН

дисципліни „Банківське право”

для підготовки молодших спеціалістів

за галуззю знань 0304 „Право”

спеціальності 5.03040101 „Правознавство”

Тематика рефератів з курсу „Банківське право”

1. Поняття банківського права.

2. Характеристика суспільних відносин, що складають предмет банківського права.

3. Норми банківського права, їх характеристика.

4. Класифікація норм банківського права.

5. Загальна характеристика змісту банківських правовідносин.

6. Структура банківської системи України, її характеристика.

7. Характеристика функцій банківської системи

8. Фактори, що впливають на функціонування банківської системи.

9. Основні напрямки функціонування банківської системи України.

10. Характеристика банківських об’єднань в Україні.

11. Основні періоди становлення банківської системи України в новій історії.

12. Правовий статус філій НБУ.

13. Органи управління та організація роботи НБУ.

14. Основні завдання і функції Національного банку України.

15. Суть грошово-кредитної політики, яку здійснює НБУ.

16. Класифікація банківських установ.

17. Сутність банківської діяльності як підприємницької діяльності.

18. Порядок реєстрації банку. Документи, необхідні для реєстрації банку.

19. Порядок відкриття філіалів та представництв банків.

20. Особливості ліцензування банків.

21. Умови призначення тимчасової адміністрації.

22. Реорганізація та реструктуризація банку.

23. Значення активних та пасивних операцій в діяльності банку.

24. Посередницькі (розрахункові) операції банку.

25. Поняття банківської таємниці.

26. Особливості реєстрації банків за участю іноземного капіталу.

27. Правовий статус філій, відділень, представництв комерційного банку.

28. Порядок ліцензування банків.

29. Зміст та елементи кредитних правовідносин.

30. Принципи за якими здійснюється банківське кредитування.

31. Порядок укладення кредитної угоди.

32. Суть трастових операцій.

33. Лізинг, його переваги над іншими формами економічних зв’язків.

34. Особливості здійснення іпотеки в Україні.

35. Особливості банківського споживчого кредиту за допомогою кредитних карток.

36. Характеристика розрахункових правовідносин.

37. Характеристика валютних цінностей.

38. Характеристика операцій, що належать до валютних.

39. Органи, що здійснюють валютне регулювання на території України.

40. Функції НБУ у сфері валютного регулювання.

ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ З КУРСУ
„Банківське право”

До складу ліквідаційної комісії при ліквідації банків обов’язково входить:

а) голова Ради НБУ;

б) представник ДПА України;

в) представник НБУ.

Банк має право проводити операції на рахунку клієнта:

а) на четвертий день після повідомлення органу державної податкової служби України про відкриття рахунку;

б) на третій день після повідомлення клієнтом органу державної податкової служби України про відкриття рахунку;

в) після одержання повідомлення від органу державної податкової служби України про реєстрацію клієнта в якості платника податку.

Закон України “Про Національний банк України” прийнятий:

а) 20 березня 1991 року;

б) 20 травня 1998 року;

в)20 травня 1999 року.

Товарну форму кредиту, яка визначає відносини з питань перерозподілу матеріальних ресурсів і характеризує кредитну угоду між двома суб’єктами господарської діяльності називають:

а) державним кредитом;

б) комерційним кредитом;

в) банківським кредитом.

Форму кредиту, за якою грошові кошти надаються в позику банками називають:

а) державним кредитом;

б) комерційним кредитом;

в) банківським кредитом.

Основною функцією НБУ є:

а) випуск грошей в обіг;

б) реалізація державної політики з питань захисту державних секретів у системі Національного банку;

в) забезпечення стабільності грошової одиниці України.

Специфічну форму кредитних відносин у яких позичальником є держава, а кредиторами – юридичні або фізичні особи називають:

а) державним кредитом;

б) комерційним кредитом;

в) банківським кредитом.

Рахунок для обліку розрахунків, що їх виконує одна кредитна установа за дорученням і на кошти іншої кредитної установи на підставі укладеного договору є:

а) позичковим рахунком;

б) поточним рахунком;

в) кореспондентським рахунком.

Кредит, який надається фізичним особам на придбання споживчих товарів тривалого користування та послуг і який повертається в розсрочку називають:

а) комерційним кредитом;

б) споживчим кредитом;

в) банківським кредитом.

Рахунок, на якому установи банків ведуть облік кредитів, що їх одержали підприємства, організації і громадяни є:

а) кореспондентським рахунком;

б) позичковим рахунком;

в) поточними рахунком;

Форму кредиту, пов’язану з наданням позик під заставу нерухомого майна – землі, виробничих або житлових будівель називають:

а) споживчим кредитом;

б) іпотечним кредитом;

в) банківським кредитом.

Рахунок, який використовується для зберігання грошових коштів і здійснення розрахунків

а) позичковим рахунком;

б) поточним рахунком;

в) кореспондентським рахунком.

Суб’єкт підприємницької діяльності має право відкривати в банку рахунки:

а) не більше трьох, один з яких основний:

б) два, один з яких основний;

в)один – основний, а інші – додаткові.

Вищим органом управління НБУ являється:

а) Правління НБУ;

б) Рада НБУ;

в) Голова Правління НБУ.

Керівництво НБУ ставить питання про ліквідацію КБ у разі:

а) збиткової діяльності банку на протязі шести місяців, з них 3 місяці підряд;

б) збиткової діяльності банку на протязі шести місяців протягом року;

в) збиткової діяльності банку протягом 2 місяців підряд.

Рахунок, на якому установи банків ведуть облік кредитів, що їх одержали підприємства, організації і громадяни є:

а) кореспондентським рахунком;

б) позичковим рахунком;

в) поточними рахунком;

Форму кредиту, пов’язану з наданням позик під заставу нерухомого майна – землі, виробничих або житлових будівель називають:

а) споживчим кредитом;

б) іпотечним кредитом;

в) банківським кредитом.

До складу ліквідаційної комісії при ліквідації банків обов’язково входить:

а) голова Ради НБУ;

б) представник ДПА України;

в) представник НБУ.

Банк має право проводити операції на рахунку клієнта:

а) на четвертий день після повідомлення органу державної податкової служби України про відкриття рахунку;

б) на третій день після повідомлення клієнтом органу державної податкової служби України про відкриття рахунку;

в) після одержання повідомлення від органу державної податкової служби України про реєстрацію клієнта в якості платника податку.

Основною функцією НБУ є:

а) випуск грошей в обіг;

б) реалізація держаної політики з питань захисту державних секретів у системі Національного банку;

в) забезпечення стабільності грошової одиниці України

Специфічну форму кредитних відносин у яких позичальником є держава, а кредиторами – юридичні або фізичні особи називають:

а) державним кредитом;

б) комерційним кредитом;

в)банківським кредитом.

Закон України “Про Національний банк України” прийнятий:

а) 20 березня 1991 року;

б) 20 травня 1998 року;

в) 20 травня 1999 року.

Рекомендації до САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ

Тема 1. Банківське право України: предмет, методи принципи та джерела

Самостійна робота

1.Вивчення категоріального апарату з курсу «Банківське право».

При підготовці самостійної роботи студент повинен ознайомитися з основними поняттями, а також давати змістовні усні відповіді на питання, які стосуються категоріального апарату з курсу «Банківське право».Для того щоб відповідь була позитивною студенту необхідно сформувати словник основних понять. А також дати обґрунтовану відповідь на питання взаємозв’язку банківського права з адміністративним та фінансовим правом.

Питання для самоконтролю

1. Що е предметом банківського права?

2. Що є джерелами банківського права.

3. Які існують методи банківського права?

Рекомендована література:

Основна: [1,2,3,4,6,7,10]

Додаткова: [8,10,20]

Закони України: [ 1,3,5,6]

Тема 2. Національний банк України як центральний банк та особ­ливий орган державного управ­ління; його правовий статус і компетенція

Самостійна робота

1. Незалежність центрального банку держави як умова стабільності національної грошової одиниці.

2. Принципи організації діяльності НБУ.

Центральні банки створені та функціонують у бага­тьох країнах. Вони відрізняються за назвами, порядком утво­рення, обсягом повноважень. Проте, незважаючи на певні об'єктивні відмінності, центральним банкам притаманні спіль­ні риси. Центральний банк характеризується подвійною правовою природою: з одного боку, він є органом державної влади, уповноваженим здійснювати державне управління в сфері бан­ківської діяльності, а з іншого, — банківською установою, яка здійснює банківські операції, виступає кредитором останньої інстанції для інших банків.

Дослідження свідчать, що за своїм правовим статусом центра­льний банк має бути незалежною і впливовою установою, яка здійснює грошово-кредитне регулювання на основі закріплених за ним законом повноважень та забезпечує надійність і стабільне функціонування кредитно-банківської системи. Однак у реальних умовах незалежність багатьох центральних банків виявляється обмеженою, зокрема у результаті конфліктів, що виникають че­рез протиріччя між задекларованими урядом завданнями еконо­мічної політики і необхідністю підтримки стабільності націона­льної грошової одиниці⁷⁴.

Правовий статус Національного банку України визначений, в першу чергу, Конституцією України та Законом України «Про Національний банк України».

Згідно зі статтею 99 Конституції України Національний банк України є центральним банком України, основною функцією якого є забезпечення стабільності національної грошової одиниці України — гривні.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про Національний банк України» Національний банк України є центральним бан­ком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повнова­ження і принципи організації якого визначаються Конституці­єю України, цим Законом та іншими законами України. У цьо­му визначенні закріплена подвійна правова природа Національ­ного банку України: з однієї сторони, він є центральним бан­ком, тобто, банківською установою, яка має право здійснювати певні банківські операції у порядку, визначеному банківським законодавством, а з іншої сторони — особливим органом дер­жавного управління.

Працюючи над даним питанням студенти також повинні звернути увагу на характеристику принципів таких як: принцип законності, нормотворчості центрального банку, незалежності, принцип економічної самостійності, принцип спеціальної правоздатності, принцип організації НБУ на базі державної власності, принцип здійснення банківської діяльності без мети отримання прибутку, принцип централізації, принцип вертикальної структури управління, єдності системи центрального банку, принцип колегіальності управління. Принципи системи НБУ можна визначити як закріплені в законі, обов’язкові до виконання основоположні ідеї й положення, що найбільш повно і всебічно відображають особливості побудови НБУ та правовідносин, що виникають у зазначеній сфері.

Питання для самоконтролю

1. Застосування заходів впливу Національним банком України до банків за порушення ними банківського законодавства.

2.Незалежність центрального банку держави як умова стабільності національної грошової одиниці.

3.Принципи організації діяльності НБУ?

Рекомендована література:

Основна: [1,3,4,6,7,8,10]

Додаткова: [1,6,8,11,13]

Закони України:[ 1,2,3,5,6,12,13,16,17]

Підзаконні нормативні акти: [6,7,8,9,10,11,14,15,25]

Тема 3. Правові основи банківського регулювання та банків­ського нагляду

Самостійна робота

1. Порядок ліцензування банків.

2. Особливості реєстрації банків за участю іноземного капіталу.

3. Вивчення Положення “Про порядок створення і державної реєстрації банків, відкриття їх філій, представництв, відділень”, затвердженого Постановою правління НБУ.

Правові засади ліцензування банків та небанківських фінансових установ закріплені в законах та конкретизовані у відповідних норматив­но-правових актах Національного банку України. Банк має право здійснювати банківську діяльність після отримання банківської ліцензії. Без отримання ліцензії не дозволяється здійснювати одночасно діяльність по залученню вкладів та інших коштів, що підлягають поверненню, і наданню кредитів, а також вести рахунки. Особи, винні у здійсненні банківської діяльності без банківської ліцензії, несуть кримінальну, цивільну чи адміністративну відповідальність.

Порядок ліцензування банків конкретизований у Положенні Про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових до­ню мів та ліцензій на виконання окремих операцій, затверджено­му постановою Правління Національного банку України від 17 липня 2001 р. № 275. У цьому Положенні визначено, що філії ба­нків здійснюють банківські та інші операції згідно з положенням про філію, на підставі банківських ліцензій та письмових дозволів, отриманих банками, і лише за умови наявності та у межах письмового дозволу, наданого банком.

Положенням також визначено спеціальні вимоги, яким має від­повідати банк для отримання дозволу на здійснення певних бан­ківських операцій, перелік документів, які банк подає для отри­мання ліцензії та дозволу, особливості ліцензування банківських корпорацій, порядок розгляду документів у Національному банку.

Питання для самоконтролю

1. Класифікація банківських установ?

2. Сутність банківської діяльності як підприємницької діяльності? Роль банківських установ у розвитку економіки країни?

3. Порядок реєстрації банку? Документи, необхідні для реєстрації банку?

4. Припинення діяльності банків?

5. Органи управління та структура банку?

6. Класифікація банківських операцій?

Рекомендована література:

Основна: [1,3,4,5,6,7,10]

Додаткова: [1,2,3,4,5,9,10,14,15,19,21,23]

Закони України: [3,4,5,6,7,8,9,14,15,18,19,22]

Підзаконні нормативні акти: [1,2,3,4,6,7,8,9,10,11,14]

Тема 4. Правові засади створення та діяльності банків, їхніх філій, представництв і об'єднань

Самостійна робота

1. Реорганізація банків.

2 Банківські операції.

Реорганізація банку — це злиття, приєднання, виділення, поділ банку, перетворення його організаційно-правової форми, наслідком яких є передача, прийняття його майна, коштів, прав та обов'язків пра­вонаступникам.

Банк може бути ліквідований:

• з ініціативи власників банку;

• з ініціативи Національного банку України (у тому числі за заявою кредиторів).

На підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати такі банківські операції:

1) приймання вкладів (депозитів) від юридичних і фізичних осіб;

2) відкриття та ведення поточних рахунків клієнтів і банків-кореспондентів, у тому числі переказ грошових коштів з цих рахунків за допомогою платіжних інструментів та зарахування коштів на них;

3) розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик.

Банк, крім перелічених у частині першій цієї статті операцій, має право здійснювати такі операції та угоди:

1) операції з валютними цінностями;

2) емісію власних цінних паперів;

3) організацію купівлі та продажу цінних паперів за дорученням клієнтів;

4) здійснення операцій на ринку цінних паперів від свого імені (включаючи андеррайтинг);

5) надання гарантій і поручительств та інших зобов'язань від третіх осіб, які передбачають їх виконання у грошовій формі;

6) придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог та прийом платежів (факторинг);

7) лізинг;

8) послуги з відповідального зберігання та надання в оренду сейфів для зберігання цінностей та документів;

9) випуск, купівлю, продаж і обслуговування чеків, векселів та інших оборотних платіжних інструментів;

10) випуск банківських платіжних карток і здійснення операцій з використанням цих карток;

11) надання консультаційних та інформаційних послуг щодо банківських операцій.

За умови отримання письмового дозволу Національного банку України банки також мають право здійснювати такі операції:

1) здійснення інвестицій у статутні фонди та акції інших юридичних осіб;

2) здійснення випуску, обігу, погашення (розповсюдження) державної та іншої грошової лотереї;

3) перевезення валютних цінностей та інкасацію коштів;

4) операції за дорученням клієнтів або від свого імені:

з інструментами грошового ринку;

з інструментами, що базуються на обмінних курсах та відсотках;

з фінансовими ф'ючерсами та опціонами;

5) довірче управління коштами та цінними паперами за договорами з юридичними та фізичними особами;

6) депозитарну діяльність і діяльність з ведення реєстрів власників іменних цінних паперів.

Питання для самоконтролю

1. Правовий статус філій, відділень, представництв комерційного банку?

2. Припинення діяльності банків.

3. Органи управління та структура банку.

Рекомендована література:

Основна: [2,3,4,6,7,9]

Додаткова: [8,12,17,22]

Закони України: [1,3,5,6,16]

Тема 5. Правове регулювання де­позитних операцій банків

Самостійна робота

1. Поняття депозитних операцій за законодавством України.

Потрібно охарактеризувати правові засади здійснення депозитних операцій для банків­ських депозитів. Розкрити поняття та види депозиту (вкладу). Депозити до запитання. Депозити на визначений строк.

Порядок укладання договору за строковим депозитом.

Обов'язкові реквізити ощадного (депозитного) сертифіката. Порядок видачі й погашення сертифікатів. Поняття «недоступність вкладів». Порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів вкладникам банків у разі їх ліквідації.

Види депозитних операцій як джерел формування ресурсної бази банків.

Питання для самоконтролю

1. Поняття депозитних операцій за законодавством України.

2. Види депозитних операцій.

3. Порядок здійснення банками депозитних операцій.

4. Фонд гарантування вкладів.

Рекомендована література:

Основна: [2,3,4,5,6,7]

Додаткова: [2,4,5,7,9,14,16,18,19,23]

Закони України: [3,6,7,16]

Підзаконні нормативні акти: [5,7,9,13]

Тема 6. Правове регулювання кре­дитних операцій банків

Самостійна робота

1. Особливості здійснення іпотеки в Україні.

2. Характеристика міжнародного банківського кредиту.

3. Особливості банківського споживчого кредиту за допомогою кредитних карток.

Іпотечне кредитування в Україні регламентується, в першу чергу, такими нормативно-правовими актами:

• Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р.;

• Господарський кодекс України від 16 січня 2003 р.;

• Закон України «Про іпотеку» від 5 червня 2003 р. № 898-ІУ;

• Закон України «Про іпотечне кредитування, операції з кон­солідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати» від 19.06.2003 р. №979-ІУ;

• Закон України «Про фінансово-кредитні механізми і управ­ління майном при будівництві житла та операціях з нерухоміс­тю» від 19 червня 2003 р. № 978-ІV;

Згідно із Законом України «Про іпотеку» іпотека — це вид за ­ безпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником за­безпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кре­пі шрами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом.

Взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя за іпотечним договором виникають з моменту його нотаріального засвідчення. У разі іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з дня вчинення відповідного правочину, на підставі якого виникає іпотека, або з дня набрання законної сили вішенням суду.

Відносини у сфері іпотечного кредитування регламентуються Законом України «Про іпотечне кредитування, операції з консо­лідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати».

Згідно із зазначеним Законом іпотечний кредит — це правовідносини, які виникають на підставі договору про іпотечний кредит між кредитодавцем і боржником з приводу надання коштів у користування з встановленням іпотеки.Керуючим іпотекою є банк, який здійснює обслуговування іпотечних активів.Іпотечний кредит реалізується під час виконання договору про іпотечний кредит за умови дотримання встановлених цим Зако­ном вимог. Кредитодавець до укладення договору про іпотечний кредит має розкрити основні економічні та правові вимоги щодо надання кредиту. Ця інформація має бути оприлюднена кредитодавцем у письмовій формі і містити:

• опис усіх грошових зборів і витрат, пов'язаних з установ­ленням іпотеки;

• принципи визначення плати за договором про іпотечний кредит;

• положення про інфляційне застереження;

• порядок дострокового виконання основного зобов'язання у разі неплатоспроможності боржника або невиконання боржни­ком своїх зобов'язань за договором про іпотечний кредит та юридичні наслідки цього невиконання;

• право боржника попереджати кредитодавця про можливе невиконання основного зобов'язання;

• інші умови за рішенням кредитодавця.

Умови договору про іпотечний кредит та іпотечного договору розробляє кредитодавець. Кредитодавець може запроваджувати додаткові процедури щодо встановлення платоспроможності та ідентифікації борж­ника.

У договорі про іпотечний кредит можуть бути зазначені:

♦ вартість основного зобов'язання та порядок його амортиза­ції, строки та розміри платежів з урахуванням інфляційного за­стереження або умови, що дозволять їх визначити;

♦ право кредитодавця самостійно встановлювати розмір час­ток платежів, отриманих за договором про іпотечний кредит, та розподіляти їх між ціною зобов'язання та доходом кредитодавця;

♦ згода боржника на приєднання його основного зобов'язання до консолідованого іпотечного боргу та включення іпотеки до іпотечного пулу;

♦ право кредитодавця відчужувати основне зобов'язання або право отримання платежів за договором про іпотечний кредит;

♦ інфляційне застереження;

♦ умови страхування фінансових ризиків щодо:

— невиконання основного зобов'язання;

— неотримання платежів за цим договором;

— несвоєчасної реалізації предмета іпотеки;

— несвоєчасного отримання суми, вирученої від реалізації предмета іпотеки, або недостатнього її розміру для задоволення вимог кредитора.

Умови договору про іпотечний кредит, включений до консо­лідованого іпотечного боргу, змінам не підлягають.

Питання для самоконтролю

1. Суть поняття кредит?

2. Характеристика форм та видів кредиту?

3. Характеристика стадій кредитного процесу?

4. Суть поняття кредитний портфель?

5. Структура типової форми кредитного договору?

Рекомендована література:

Основна: [2,3,4,5,6,7]

Додаткова: [2,4,5,7,9,14,16,18,19,23]

Закони України: [3,6,7,16]

Підзаконні нормативні акти: [5,7,9,13]

Тема 7. Правові засади відкриття та ведення банківських рахунків

Самостійна робота

1. Характеристика законодавства щодо оподаткування банківської діяльності.

Банки та інші фінансові установи можуть брати участь у податкових правовідносинах у двох статусах:

· як особи, що сприяють справлянню податків, зборів (обов'яз­кових платежів);

· як платники податків, зборів (обов'язкових платежів).

Сприяння банків і небанківських фінансових установ справ­лянню податків, зборів та інших обов'язкових платежів полягає у веденні рахунків платників податків, та, відповідно, перераху­ванні сум податків, зборів й інших обов'язкових платежів до бю­джетів та державних цільових фондів.

Обов'язки банків та інших небанківських фінансових установ в сфері податкових відносин визначені, в першу чергу, в Законі України «Про систему оподаткування», Законі України «Про ба­нки і банківську діяльність», Законі України «Про порядок пога­шення зобов'язань платників податків перед бюджетами і держа­вними цільовими фондами».

Доходи і видатки комерційних банків перебувають в прямій залежності від чинної системи оподаткування.

Платники податку, тобто банки, що мають філії, відділення без статусу юридичної особи, можуть сплачувати консолідований податок з урахуванням сум податку, сплаченого відокремленими підрозділами у порядку, встановленому центральним податковим органом.

Заява про перехід до сплати консолідованого податку подається платником податку податковому органу до 1 липня року, що передує року, з початку якого платник податку бажає перейти до сплати консолідованого податку.

Об’єктом оподаткування являється прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду на суму валових витрат платника податку.

Банки (платники податку) самостійно визначають суми податку, що підлягають сплаті. Податок сплачується до бюджету не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним кварталом. Платіжні доручення на перерахування податку до бюджету, подаються підприємствами до банківських установ до настання строку платежу. Платники податку мають право не пізніше ніж за 10 днів до закінчення строку подання документів (податкову декларацію “про прибуток” за звітний квартал та річний бухгалтерський звіт, який повинен бути підтвердженими висновками аудиту) надіслати їх податковим органам з повідомленням про вручення. При цьому спір, який може виникнути між платником податку і поштою з приводу несвоєчасності надіслання такого рекомендованого листа до податкового органу вирішується в судовому порядку.

Протягом кварталу, платники податку (за винятком банків – нерезидентів), сплачують авансові внески податку до бюджету за перший та другий місяць кварталу. Авансові внески сплачуються до бюджету за підсумками першого та другого місяців кварталу до 20 числа другого і третього місяців кварталу відповідно. Розрахунки авансових внесків здійснюються платником податку самостійно без подання податкової декларації. Штрафні санкції за відхилення розмірів сплачених авансових внесків від розмірів внесків, перерахованих за результатами звітного кварталу, не застосовуються.

Одним із проблемних питань в оподаткуванні операцій, які здійснюють комерційні банки, являється оподаткування депозитних вкладів.

Певні проблеми з питань оподаткування виникають при оптовій торгівлі банківськими металами на валютному ринку, зокрема відносно порядку оподаткування податком на додану вартість.

Фінансові установи починають видаткові операції за рахунком пла­тника податків суб'єкта підприємницької діяльності (крім банку) з дати отримання фінансовою установою документально підтвердженого повідомлення органу державної податкової служби про взяття рахунку на облік в органах державної податкової служби.

Органи державної податкової служби мають право одержувати без­оплатно від платників податків, а також від установ Національного ба­нку України та комерційних банків у порядку, встановленому Законом України «Про банки і банківську діяльність», довідки та/або копії до­кументів лише про наявність банківських рахунків. Інформація про об­сяг та обіг коштів на рахунках, у тому числі про ненадходження у встановлені терміни валютної виручки від суб'єктів підприємницької дія­льності надається виключно на підставі рішення суду.

Питання для самоконтролю

1. Характеристика розрахункових правовідносин.

2. Поняття банківського рахунку.

3. Порядок відкриття і закриття рахунку в установах банку.

4. Правова природа договору банківського рахунку і банківського вкладу.

5. Правові засади здійснення безготівкових розрахунків.

Рекомендована література:

Основна: [4,5,7,8,10,11]

Додаткова: [7,11,13,20]

Закони України [1,6,16,21]

Підзаконні нормативні акти: [1,2,3,4,7,8,9,14]

Тема 8. Правові засади здійснення банками розрахункових операцій

Самостійна робота

1. Фінансова відповідальність за правопорушення у сфері банківської діяльності.

Правові засади ліцензування банків та небанківських фінансових установ закріплені в законах та конкретизовані у відповідних норматив­но-правових актах Національного банку України. Банк має право здійснювати банківську діяльність після отримання банківської ліцензії. Без отримання ліцензії не дозволяється здійснювати одночасно діяльність по залученню вкладів та інших коштів, що підлягають поверненню, і наданню кредитів, а також вести рахунки. Особи, винні у здійсненні банківської діяльності без банківської ліцензії, несуть кримінальну, цивільну чи адміністративну відповідальність.

Відповідальність за порушення валютного законодавства передбачена статтею 16 Декрету «Про систему валютного регулю­вання і валютного контролю». Згідно з цією статтею незаконні ску­повування, продаж, обмін чи використання валютних цінностей як засобу платежу або як застави, тобто вчинення цих дій без відповід­ного дозволу (ліцензії), якщо відповідно до цього Декрету та інших актів валютного законодавства наявність такого дозволу (ліцензії) є обов'язковою, тягнуть за собою адміністративну або кримінальну відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Зокрема, статтею 208 Кримінального кодексу України перед­бачено відповідальність за незаконне відкриття або використанняза межами України валютних рахунків. Згідно з цією статтею не­законне, з порушенням встановленого законом порядку, відкрит­тя або використання за межами України валютних рахунків фізи­чних осіб, вчинене громадянином України, що постійно про­живає на її території, а так само валютних рахунків юридичних осіб, що діють на території України, вчинене службовою особою підприємства, установи чи організації України або за її доручен­ням іншою особою, а також вчинення зазначених дій особою, яка здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, — караються штрафом від п'ятисот до тисячі неоподатко­вуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк від двох до чотирьох років, з конфіскацією валютних цінностей, що знахо­дяться на зазначених вище рахунках.

Питання для самоконтролю

1. Правові засади здійснення безготівкових розрахунків.

2. Форми безготівкових розрахунків.

3. Суть платіжної вимоги доручення.

Рекомендована література:

Основна: [1,2,4,6,7,10]

Додаткова: [2,5,8,10,11,18,19,21]

Закони України: [3,5,6,8,14,17,21,22]

Підзаконні нормативні акти: [1,2,3,4,5,6,7,11,13,15]

Тема 9. Правові основи валютного регулювання та валютного

Контролю

Самостійна робота

1. Відповідальність за порушення валютного законодавства.

2. Здійснення контролю за проведенням валютних операцій органами державної податкової служби України.

3. Валютні обмеження встановлені законодавством України.

4. Характеристика операцій з купівлі та продажу іноземної валюти готівкою.

До резидентів, нерезидентів, винних у порушенні правил ва­лютного регулювання і валютного контролю, застосовуються та­кі міри відповідальності (фінансові санкції):

• за здійснення операцій з валютними цінностями, що перед­бачені пунктом 2 статгі 5 цього Декрету, без одержання генера­льної ліцензії Національного банку України — штраф у сумі, ек­вівалентній сумі (вартості) зазначених валютних цінностей, перерахованій у валюту України за обмінним курсом Національ­ного банку України на день здійснення таких операцій, з виклю­ченням банку із Республіканської книги реєстрації банків або без такого виключення;

• за здійснення операцій з валютними цінностями, що потре­бують одержання ліцензії Національного банку України згідно з пунктом 4 статті 5 Декрету, без одержання індивідуальної ліцен­зії Національного банку України — штраф у сумі, еквівалентній сумі зазначених валютних цінностей, перерахованій у валюту України за обмінним курсом Національного банку України на день здійснення таких операцій;

• за торгівлю іноземною валютою банками та іншими кредит­но-фінансовими установами без одержання ліцензії Національно­го банку України та (або) з порушенням порядку й умов торгівлі валютними цінностями на міжбанківському валютному ринку України, встановлених Національним банком України, — штраф у сумі, еквівалентній сумі (вартості) зазначених валютних цінно­стей, перерахованій у валюту України за обмінним курсом Наці­онального банку України на день здійснення таких операцій, з виключенням банку із Республіканської книги реєстрації банків або без такого виключення;

• за невиконання уповноваженими банками обов'язків, перед­бачених пунктом 4 статті 4 та пунктом 2 статті 13 Декрету, — по­збавлення генеральної ліцензії Національного банку України на право здійснення валютних операцій або штраф у розмірі, що встановлюється Національним банком України;

• за порушення резидентами порядку розрахунків, установле­ного статтею 7 Декрету, — штраф у розмірі, еквівалентному сумі валютних цінностей, що використовувалися при розрахунках, пе­рерахованій у валюту України за обмінним курсом Національно­го банку України на день здійснення таких розрахунків;

• за несвоєчасне подання, приховування або перекручення звітності про валютні операції штраф у сумі, що встановлю­ється Національним банком України;

• за невиконання резидентами вимог щодо декларування ва­лютних цінностей та іншого майна, передбачених статтею 9 Дек­рету, штраф у сумі, що встановлюється Національним банком України.

Питання для самоконтролю

1. Суть поняття «валютне регулювання» і «валюта».

2. Характеристика валютних цінностей.

3. Характеристика операцій, що належать до валютних.

4. Органи, що здійснюють валютне регулювання на території України.

5. Функції НБУ у сфері валютного регулювання.

Рекомендована література:

Основна: [3,4,6,7,10]

Додаткова: [1,2,8,11,14,19,23,25]

Закони України: [1,3,4,5,6,14,21,22]

Підзаконні нормативні акти: [1,3,6,7,8,9,12]

Список рекомендованих джерел

ОСНОВНА

1. Алексєєва Д.Г. Банковское право: Схемы и коментарии. – М., 2007 р.

2. Банківське право України: Навчальний посібник / За загал. ред. А.О.Селіванова. – К.: Видавничий дім «Ін Юре». 2010. – 384 с.

3. Банки и банковское право: Учебное пособие/ Под ред. Проф. И.Т. Балабанова. – СПб., 2011 р.

4. Ващенко Ю.В. Банківське право: Навч. посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2009. – 344 с.

5. Денисенко М.П. Гроші та кредит у банківській ст\праві. Навчальний посібник. – К.: Алетра, 2011. – 478 с.

6. Костюченко О.А. Правові основи банківської діяльності: Підручник. – К.: Магістр – ХХІ сторіччя, 2009. – 400 с.

7. Костюченко О.А. Банківське право: Підручник. – К.: Атіка, 2011. – 332 с.

8. Леончук І.Д. Операцій центрального банку: Навч. посібник. – К.: Алерта, 2010. – 143 с.

9. Орлюк О.П. Банківська система України: правові засади організації. – К.: Юрінком Інтер, 2010 р.;

10.Орлюк О.П. Банківське право: Навч. посібник. – К.: Юрінком Інтер, 2007. – 376 с.

11.Вовчак О.Д., Скаско О.І., Стасів А.М. Банківський нагляд: Навчальний посібник. 2-ге вид., стеретипне. - Львів:Новий Світ-2000, 2009. – 472 с.

ДОДАТКОВА

1.Банки Львова: минуле і сучасне / За ред. Я.В. Грудзевича і З.М. Комаринської. – Львів: ЛБІ НБУ, 2007 р.;

2.Васюренко О.В. Банківські операції. – К.: Знання, 2008 р.;

3.Васюренко О.В. Банківський менеджмент. – К.: Академія, 2001р.;

4.Вітлінський В.К. Кредитний ризик коменційного банку. – К.: Знання, 2000р.;

5. Воронова Л.К. Фінансове право України: Підручник. - Київ: Прецедент; Моя книга, 2007. - 448 с.

6.Гетьман В.П., Килимник Ю.В. Національний банк в системі влади. – К., 2007р.;

7. Дмитренко Е.С. Фінансове право України. Особлива частина: Навч. посібн. - Київ: Алерта; КНТ, 2007. - 613 c.;

8.Карманов Е.В. Банковское право Украины. – Х.: Консум, 2009 р.;

9. Касьяненко Л.М., Мельник О.П., Колесник К.О., Забучинська Т.В., Бригінець О.О. Фінансове право: Практикум. - Ірпінь: НУДПСУ, 2010. - 150 с.;

10. Касьяненко Л.М., Цимбалюк А.В., Мельник О.П., Іскоростенський А.М., Забучинська Т.В., Кайдаш Л.Ю., Білоус О.А., Баланюк Л.Л., Гурська Л.В., Бригінець О.О. Фінансове право (у запитаннях та відповідях): Навч. пос. - Ірпінь: НУДПСУ, 2009. - 300 с.;

11.Козюк В.В. Сучасні центральні банки: середовище, функціонування та монетарні рішення. – Тернопіль: Астон, 2011 р.;

12.Кураков Л.П., Тимиресев В.Г., Кураков В.Л. Современные банковские системы: Учебное пособие. – М.: Гелиос, 2009 р.;

13.Кротюк В.Я. Національний банк – центр банківської системи України. – К.: Ін Юре, 2006 р.;

14.Лагутін В.Д. Кредитування: теорія і практика. Навч. посібник – К.: Знання, 2004 р.

15.Матвієнко В. Роздуми банкіра. – К.: Наукова думка, 2011 р.;

16.Масленников Ю.С., ТавасиевА.М., Банковский партнер предприятия. – М.: Юнити, 2000 р.;

17. Мацелик М.О., Мацелик Т.О., Пригоцький В.А. Фінансове право: навч. посіб./ за ред. д. ю. н. проф. В.К. Шкарупи. - Київ: Знання, 2011. - 815 с.;

18.Мишкін Ф.С. Економіка грошей, банківської справи і фінансових ринків. – К.: Основи, 2007 р.;

19.Опереції комерційних банків / Р. Коцовська, В. Ричаківська, Г. Табачук та ін. – 2-е вид. – Львів, 2011 р.;

20.Орлюк О.П. Теоретичні питання банківського права і банківського законодавства. – К.: Юрінком Інтер, 2010 р.;

21. Орлюк О.П. Фінансове право: академічний курс: підручник. - Київ: Юрінком Інтер, 2010. - 808 с.;

22.Фролов С.Ф., Деркач М.А. Банківська справа: навч. посібник. – Суми, 2011р.;

23.Челноков В. Банки и банковские операции. – М., 2006 р.;

24.Шамова І.В. Грошово-кредитні системи зарубіжних країн. – К.: КНЕУ, 2007р.;

25.Ющенко В., Міщенко В. Управління валютними ризиками. – К.: Знання, 2005 р.

3.Закони України

1.Конституція України: Закон України від 28.06.1996, № 254к/96-ВР;

2. Бюджетний кодекс України: Закон України вiд 08.07.2010 № 2456-VI.

3.Господарський кодекс України від 16 січня 2003 року № 436-IV;

4.Кримінальний кодекс України: Закон України від 05.04.2001, № 2341-Ш;

5.Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року № 435-IV;

6.Про банки і банківську діяльність: Закон України від 07.12.2000, № 2121-III;

7. Про Державну фінансову інспекцію України: Положення [Електронний документ]. – Режим доступу: http://www.dkrs.gov.ua/kru/uk/publish/article/73146;

8. Про зовнішньоекономічну діяльність. Закон України від 16 квітня 1991 р. № 959- ХІІ Із змінами та доповненнями;

9. Про єдиний митний тариф. Закон України від 5 лютого 1992 р. № 2097- XII із змінами та доповненнями;

10.Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні: Закон України від 30.10.1996 р.;

11.Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України: Закон України від21.11.96р. № 537/96-ВР;

12.Про державну податкову службу: Закон України від 24.12.1993, № 509/12;

13.Про державну службу: Закон України від 16 грудня 1993 року № 3723-XII;

14.Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом: Закон України від 28 листопада 2002 року № 249-IV;

15.Про кредитні спілки в Україні: Закон україни від 20.01.2001 (20.12.2001 № 2299-ІІІ);

16.Про Національний банк України: Закон України від 20.05.1999, № 679/14;

17.Про обіг векселів в Україні: Закон України від 05.04.2001 р.;

18.Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції в підприємницькій діяльності: Закон України від 18.02.92р. № 2132-ХІІ;

19.Про платіжні системи та переказ грошей в Україні: Закон України від 05.04.2001 р.;

20.Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті: Закон України від 23.09.94 № 185/94-ВР;

21.Про цінні папери та фондову біржу: Закон України від 18 червня 1991 року № 1201-XII.

22. Про першочергові заходи щодо запобігання негативним наслідкам фінансової кризи та про внесення змін до деяких законодавчих актів України. Закон України № 639-VI

4. ПІДЗАКОННІ НОРМАТИВНІ АКТИ

1.Про систему валютного регулювання і валютного контролю: Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 р.;

2. Постанова Правління Національного банку України "Про затвердження Регламенту роботи Засвідчувального центру Національного банку України" від 12.09.2011 № 312

3. Постанова Правління Національного банку України "Про затвердження Положення про порядок організації та проведення перевірок з питань запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму" від 20.06.2011 № 197, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13.07.2011 за № 852/19590

4. Постанова Правління Національного банку України "Про затвердження Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні" від 01.06.2011 № 174, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.06.2011 за № 790/19528

5. Постанова Правління Національного банку України "Про затвердження Порядку відшкодування банками України безнадійної заборгованості за рахунок резерву " від 01.06.2011 № 172, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.06.2011 за № 722/19460

6. Постанова Правління Національного банку України "Про затвердження Змін до Правил організації статистичної звітності, що подається до Національного банку України " від 24.05.2011 № 162, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 10.06.2011 за N 699/19437

7. Постанова Правління Національного банку України "Про затвердження Положення про проведення щорічного конкурсу “Краща монета року України”" від 13.04.2011 № 108, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 10.05.2011 за № 554/19292

8. Примірний регламент роботи центрів сертифікації ключів банків України

9.Методичні рекомендації щодо впровадження системи управління інформаційною безпекою та методики оцінки ризиків відповідно до стандартів Національного банку України від 01 березня 2012 року