Запис математичних завдань слід розпочинати на другій повній клітинці зверху та другій клітинці від поля чи згину сторінки зошита.

Між записами дати, назви роботи та її виду у зошитах з математики пропускають одну клітинку.

Між кінцевим рядком завдання однієї письмової роботи і початком наступної в зошитах з математики слід пропускати чотири клітинки.

Цифри і літери пишуть у клітинці зошита похило. Кожну цифру, знак і літеру записують в окремій клітинці.

У 1—4 класах пропонується писати цифри висотою в одну клітинку, у 1—2 класах писати малі літери висотою в одну клітинку, а в 3—4 кла­сах — 2/3 клітинки. Великі літери в усіх класах пишуть заввишки в півто­ри клітинки.

Математичні вирази можна розміщувати в рядку або в стовпчик. Між виразами відстань добирають довільно, але з дотриманням си­метрії та економії паперу.

У 1 класі розв'язання задачі учні записують у вигляді виразу. Допускаються різні форми запису розв'язання задачі: 2+3 = 5 (ящ.) або 2 ящ. + 3 ящ. = 5 ящ.

Для полегшення пошуків способів розв'язання задачі пропонується записувати текст задачі коротко, використовуючи різноманітні форми: малюнок, схему, таблицю, графічні умовні позначення, орієнтуючись на істотні опорні слова тексту.

Добір форми скороченого запису задачі здійснює учень самостійно. Незначні відхилення у записі короткої умови не повинні впливати на оцінювання.

Найменування одиниць величини пишуть повністю у запитанні задачі, після словесного запису числа, наприклад:

В одному кошику 12 кг яблук, в іншому — 15 кг. Скільки кілограмів яб­лук у двох кошиках?

Після чисел найменування пишуть скорочено:

• без крапки: 2 мм, Зсм, 4дм, 5 м; 7 г, 6 кг, 9 ц, 10 т; 12сек, 13 хв, Нгод;

• крапка ставиться після скороченого найменування грошової оди­ниці: 15 грн.; 20 к.

Одиниці швидкості скорочено записують так: 60 м/сек (або 60 м за 1 сек), 12 км/год (або 12 км за 1 год).

Одиниці площі: 23 см, 54 м (висота цифри 2 біля літери — 1/2 клітинки). Читається: 23 квадратних сантиметри, 54 квадратних метри.

Назви предметів біля цифри записують скорочено, за правилами ско­рочень: 40 в. (40 відер), 10 ябл. (10 яблук).

У відповіді до задачі назви предметів пишуть повністю: у бочку нали­ли 40 відер води.

Після закінчення навчання грамоти вводиться короткий запис відповіді задачі, наприклад: 5 кг цукру; 40 відер води.

Повну відповідь рекомендується записувати, починаючи з 3 класу. Якщо розв'язання задачі записано без пояснень, то відповідь бажано за­писувати повними реченнями. Повну відповідь слід будувати за загаль­ними правилами побудови речень (відповідей на будь-яке запитання).

Якщо запис розв'язання задачі був з поясненням (повним чи корот­ким), то відповідь можна записувати коротко.

Зразки записів пояснень та відповідей:

7 + 3 = 10 (з.) — у лінійку і клітинку.

Відповідь: 10 зошитів.

Відповідь: у мішку залишилося 50 кг цукру.

Відповідь: на 3 т більше.

Відповідь: посадили 20 дерев.

ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ ДО ПЕРЕВІРКИ ПИСЬМОВИХ РОБІТ

Контроль якості виконання письмових робіт — важливий стимул розвитку грамотності і писемного мовлення учнів.

Учитель повинен систематично перевіряти та оцінювати якість вико­нання письмової роботи учнями, оскільки це дає йому можливість виз­начити рівень їхніх знань, умінь і навичок і планувати навчально-корекційну роботу на діагностичній основі.

Усі письмові роботи, зокрема диктанти, перекази, твори, а також са­мостійні роботи навчального і контрольного характеру слід перевіряти до наступного уроку.

Перевірку слід закінчувати роботою над помилками (колективною чи самостійною).

Письмову роботу над помилками виконують у зошитах для контроль­них робіт після їх перевірки, а продовжують закріпленням правильних написань, дій на наступних уроках у робочих зошитах.

Кожен вид помилок як з мови, так і з математики потребує від учи­теля відповідного способу виправлення.

Графічно неправильно написану літеру або цифру вчитель підкрес­лює і на полях чи в окремому рядку (для практичного вправляння) дає зразок правильного їх написання. Погана каліграфія свідчить про неусвідомлення учнем алгоритму дії під час написання літери (звідки починати, куди вести, де закінчити), тому під час роботи над графічними помилками варто запропонувати учням аналітичні вправи для поелементного аналізу та синтетичні — на конструювання різних літер з однакових елементів тощо. Таким вправлянням необхідно приділяти якнайбільше уваги на початковому етапі навчання письма, бо виправити набуту школярами неправильну графічну навичку прак­тично неможливо.

Помічену в слові (в обчисленнях) помилку чи неправильно вжите слово вчитель перекреслює, а саме виправлення має зробити учень, користуючись орфографічним, перекладним чи тлумачним словни­ком, правилом у підручнику або порадившись з учителем, з кимось з однокласників.

Під час формування графічних навичок допускається підкреслю­вання неправильної форми літери чи цифри, виправлення їх, показу­ючи цим, де саме учень припускається, помилки, неправильність нахи­лу показується похилою лінією поряд зі знаком, який дитина написала неправильно.

Стилістичні і лексичні помилки підкреслюють у тексті хвилястою лінією, а в процесі роботи над ними найтиповіші колективно обговорю­ють, внаслідок чого неправильно побудовані речення удосконалюють шляхом розгляду різноманітних пропозицій, потім записують у зошит. Після цього школярам пропонують зробити решту виправлень са­мостійно чи в парі з однокласником.

Пунктуаційні помилки вчитель виправляє власноруч, але в процесі їх опрацювання вимагає від дітей аргументованого пояснення надписаних чи дописаних пунктуаційних знаків на основі правил чи наведення відповідних прикладів.

За такої організації перевірки письмової роботи в учнів формуються вміння здійснювати самоперевірку, надавати взаємодопомогу, у разі по­треби користуватися довідковою літературою, насамперед — словниками.

До виправлення помилок у письмових роботах учнів учитель має підходити диференційовано: у зошитах сильніших учнів ставити помітку на полі в рядку, в якому допущено помилку; у середніх — можна підкреслити слово з помилкою, а саме виправлення пропонується зроби­ти учням самостійно. Виправляти повністю записи потрібно в зошитах слабких учнів, подаючи правильний зразок. Такий підхід до перевірки учнівських зошитів потребує повторного їх перегляду.

Помічену в обчисленнях помилку вчитель тільки підкреслює, а учень повинен правильно обчислити й виправити її. У зошитах школярів, які самостійно не можуть виправити неправильний результат обчислення, учитель може закреслити його і зверху написати правильний.

Виправляти неправильний результат по написаному не дозволяється.

Якщо учень помилився під час розв'язування складеної задачі в до­борі першої дії чи в обчисленнях у ній, треба запропонувати, щоб він правильно розв'язав усю задачу і заново переписав її розв'язання.

Якщо задача розв'язана правильно, але нечітко (невдало) сформу­льовано одне — два запитання чи пояснення, варто підкреслити цей текст і запропонувати учневі правильно його сформулювати і записати заново.

Усі записи, зроблені вчителем в учнівському зошиті (виправлення по­милок, підкреслення, зразки письма, оцінка, фрази типу Правильно, Уже значно краще тощо), повинні бути виконані чітко й охайно червоним чорнилом або пастою, мають бути взірцем для учнів. Пропуски помилок, неохайне виправлення, недбало написані зразки літер, цифр, слів затри­мують розвиток грамотності учнів.