І мудрість ваша від років сходить.

До 70тиріччя Валентини Федорівни присвячується!

Здрастуйте бабусю, щиро вітаю!

Як ся маєте, скажіть добре, благаю.

Це ваш онук,той що старший – Женя я

Зі святом вітаю вас цього дня,

Бажаю здоров’я, у побуті ладу,

Щастя, хоч трохи,стільки прожити – скільки вже позаду.

Ювілей не так часто буває в житті,

Тож відсвяткуйте, зробіть ласку собі.

Де б я не був, де інколи з’являються мені

Оті далекі теплі вечори,

Коли накрившись ковдрою, хмаринкою немов,

Лежав і слухав казки, що диктувала вам любов.

Згадую я в думках короля Дроздоборода,

Герой казок Котигорошко, та гуси що поцупили малого,

І миттю сумом покриваються вони,

Бо ті часи давно минули, тепер лишились тільки сни.

Бабусю, як же я по вам сумую,

Сумую я по ріднім обідця, по хаті я сумую,

Стільки часу минуло, а ви все там –

У хаті, де жили батьки, де можна дати пращурам

Подать поваги, та пам'ять вшанувать.

За це ми вас ще більше поважаєм.

Ви наш герой,бабусю, вклоняюсь вам - моя вам шана.

Мало лишилось працьовитих, одні лише пани,

Майже усе життя всі сили даєте землі,

Тяжкою працею даються дари її, як нагороди

Обмін поту й крові на рослини й воду.

І коли дивився я на вас, як ви ідете,

Як в’язку буряну чи сіна на радні несете,

Коли берете в руки серп чи сапу,

Мені здається так і виглядала мати

Того Шевченка, що Тарасом звали, і він писав

Саме про вас в свої віршах.

І хоч немає в вас рідних дітей – ви багатодітна мати:

Племінники, онуки - ви всіх нас любите і всі ми б мали пам’ятати.

Так соромно мені стає, коли я забуваю подзвонити

Ррум’яном суму криюсь я, стаю себе корити,

Бо ви нам стільки помагали своїм трудом, хоча не тільки -

Ви вірите у нас завжди, бо ми як малі діти,

Добра ви нам бажаєте завжди

І як би тяжко вам не було, ви не казали «сино, поможи»

Ви горді, волею наповнен кожен подих,

І мудрість ваша від років сходить.

Хоча давно минули ті роки, коли малим по дворі бігав,