Адресати Божого милосердя

Привілейованими адресатами Божого милосердя цього Святого року мають стати потребуючі люди, які живуть поруч із нами: вдови, сироти, недужі, самотні, вимушено переселені, поранені й покалічені війною, знедолені, відкинуті, забуті тощо. До них усіх насамперед Бог скеровує свої слова потіхи та бажає – за нашим посередництвом – дати відчути їм свою люблячу і милосердну присутність.

Голодного нагодувати.

Статистика

Згадати про голодомор в Україні.

Євхаристія – як вершина нашої трапези!.

Можна роздрукувати фото голодуючих дітей і повішити у церкві.

ДІЛА МИЛОСЕРДЯ
ДЛЯ ТІЛА

Бути чуйним

Практикування трьох перших діл для душі: у сумніві доб­ре порадити, невмілих навчити і тих, що грішать, напоум- лювати - скеровує наш погляд поза нас самих. Воно заохочує відновити чуйність, що поєднує співчуття і любов до тих, котрі її потребують, мають недостатньо знань чи заблукали.

Тим, хто в сумніві, дати добру пораду. Біблійна традиція каже про важливість поради, дораджу­вання так: «Де багато дорадників, там справи стоять добре» (пор. Прип. 11,14); «Мудрого знання помножиться, як повінь, і рада його - як джерело життєве» (пор. Сир. 21,13); «Розумні сяятимуть небесним сяйвом» (пор. Дан. 12, 3).

Який же критерій доброї поради? Ось слова мудреця Сираха, в яких він зачіпає питання правди і вирішального зна­чення справедливого сумління, яке цю правду шукає: «Три­майся поради серця свого: для тебе над нього нема нічого вірнішого. Душа бо чоловіка звістить часто краще, ніж сім вартових, що височать на вартівні. Понад усі ж бо речі - до Всевишнього молися, щоб дорогу твою спрямував до прав­ди» (37,13-15).

Блез Паскаль (1623-1662) у простій формі представляє силу розуму як тоді, коли він сумнівається, так і тоді, коли він уміє прийняти власну обмеженість і знає, що далі не про­сунеться. Це текст-парадигма. Загалом тут ідеться про ко­ристання зі свободи - давання і приймання порад, щоб від­різнити правду від того, про що Паскаль уміє з делікатною рівновагою (пор. Р. Фізікелла) сказати так: «Треба вміти там, де треба - сумніватися, де треба - стверджувати, а де треба - скоритися. Хто чинить по-іншому, той не осягає сили розуму. Декотрі люди грішать проти цих трьох принципів, або твер­дячи, що все можна доказати, бо не розуміються на доказах; або сумніваючись у всьому, бо не розуміють, де необхідно скоритися; або погоджуючись зі всім, бо не знають, де слід розрізняти» (Б. Паскаль. Думки, 268).

Щодо сьогодення, то можемо сказати, що, мабуть, най- потрібнішим є радити, ставлячи запитання, особливо ті, що стосуються сенсу життя і майбутнього - «засадничі питання, які супроводжували все людське буття: Хто я? Звідки прий­шов і куди йду? Чому існує зло? Що мене чекає після цього життя?» (пор. св. Іван Павло II. Віра і розум (Fides et ratio) (1998), 1).

Кожне діло милосердя для тіла є засобом для вирішення якоїсь потреби ближнього. У своєму тілі людина може по­стійно досвідчувати нестачу необхідних засобів, чи то внут­рішніх (по-перше, їжі; по-друге, води), чи то зовнішніх (по- третє, одягу; по-четверте, даху над головою), або ж може відчувати тимчасову нестачу: внутрішню (по-п’яте, здоров’я) чи зовнішню (по-шосте, свободи; по-сьоме, поховання). Від­повіддю на всі ці потреби й нестачі є сім діл милосердя що стосуються тіла. (пор. І.Ноє) Ось короткі роздуми про кожне:

Голодних нагодувати

(Мт. 25, 35)

«Хліб наш щоденний дай нам нині» (Мт. 6, 11) - звучить У Господній молитві (пор. Мт. 6, 9-13; Лк. 11, 1-4). Основною їжею в Палестині був хліб, тому зазвичай «їсти» означало «їсти хліб» (Ді. 37, 25). Особливе значення хліба відображе не в тому, що молитва про хліб скерована до Бога. Його на­зивають Тим, хто «дає поживу всякій плоті» (Пс. 136, 25), бо коли не вистачає хліба, то не вистачає всього (пор. Ам. 4, 6; Бут. 28, 20).

Серед земної поживи хліб має багато символічних значень.

По-перше, манну названо «хлібом з неба», «хлібом могутніх» (Пс. 78, 24-25) та «ангельською поживою» (Муд 16, 20). Та­кож манну вважають символом «Божого Слова» (Втор. 8, 3; Іс. 55, 2.6.11), повчань Мудрості (Прип. 9, 5) і самої Мудрості (Сир. 15, 3; пор. 24,18-20).

З іншого боку, голод характерний для вбогих, яких Ісус оголошує блаженними, бо вони спраглі справедливості (Мт. 5, 6). Крім того, тут звучить відповідь Ісуса на першу спокусу (взяту з Втор. 8, 3): що «чоловік житиме не самим хлібом, а кожним словом, що виходить з уст Божих» (Мт. 4,4; Лк. 4, 4).

Послання св. Якова (2,14-17) у відповідь на проблеми пер­вісної Церкви виразно пояснює:

Яка користь, мої брати, коли хтось каже, що має віру, але діл не має? Чи може його спасти [сама] віра? Коли брат або сестра будуть нагі й позбавлені засобів що­денного прожитку, і хто-небудь з вас до них скаже: «Йдіть собі з миром, грійтеся та годуйтесь», і не дасть їм потрібного для тіла, то що це допоможе? Так само й віра, коли діл не має, мертва сама в собі.

Текст енцикліки Папи Венедикта XVI Любов у правді (Caritas in veritas) (2009) може послужити для нас синтезом, оскільки ставить діло милосердя «голодних нагодувати» як завдання для Церкви, бо саме так робив Ісус із Назарету. Венедикт XVI пояснює текст Мт. 25 так:

У багатьох бідних країнах надалі зберігається і загрожує поглибленням гранична непевність життя через дефіцит хар­чів: голод збирає ще багато жертв посеред стількох «Лазарів», яким не дозволяють сидіти при столі багатих, як говорив Павло VI. «Нагодувати голодних» (пор. Мт. 25,35,37,42) - це етичний імператив для всієї Церкви, що відповідає заклику її Засновника, Господа Ісуса, бути солідарними та ділитися. Крім того, подолання голоду у світі в часи глобалізації стало метою, до якої треба прямувати, щоб зберегти мир і стабіль­ність планети. Голод залежить не так від недостатніх мате­ріальних ресурсів, як, швидше, від недостатніх суспільних ресурсів, найважливіші з яких мають інституційну природу. Тобто бракує структури економічних інституцій, які були би здатні гарантувати регулярний і відповідний, з точки зору харчування, доступ до продуктів і води, а також розв’язувати проблеми, пов’язані з першочерговими потребами, та долати виклики справжніх продовольчих криз, спричинених при­родними причинами або безвідповідальною внутрішньою і міжнародною політикою. Проблемою неналежного забез­печення їжею потрібно зайнятися в довгостроковій перспек­тиві, усуваючи структурні причини, які її спричинюють, і розвиваючи сільське господарство в бідних країнах через інвестиції в інфраструктуру сільських областей, у системи зрошення, транспорт, організацію ринків, формування і по­ширення відповідних аграрних технологій - тобто тих, ко­трі дають змогу найкраще задіювати доступні на місцевому рівні людські, природні та суспільно-економічні ресурси, щоб гарантувати їх утримання на довгий період. Усе це тре­ба реалізовувати, залучаючи місцеві спільноти до вибору та рішень щодо використання придатної для обробітку землі. Могло б бути корисним узяти до уваги нові перспективи, які відкриваються завдяки правильному застосуванню традицій­ної технології землеробства, а також нових технологій, якщо після належного випробування їх буде визнано відповідни­ми, екологічними і такими, що враховують потреби частини населення, яка перебуває в найбільш невигідному становищі. Водночас не слід нехтувати питанням справедливої аграр­ної реформи в країнах, що перебувають на шляху розвитку. Право на харчування і воду відіграє важливу роль у забезпе­ченні низки інших прав, починаючи від основного - права на життя. Тому необхідно, щоб визрівала солідарна свідомість, яка вважає харчування і доступ до води загальним правом усіх людських істот, що не допускає якихось відмінностей чи дискримінації (СУ 27).

Висновок

Голод є символом потреби у справжній по­живі. Євангеліє від св. Йоана конкретизує, що лише Ісус, бу­дучи «хлібом життя» (Йо. 6, 5.35), може наситити цей голод. Дуже повчально, що від самих податків осердям звершен­ня Євхаристії є ділення хлібом, який роздається («ламання хліба», Лк. 24, 35; Ді. 2, 42; 20, 7), виражаючи цим, що Євха­ристія бере свій початок від акту ділення і дарування, коли Ісус «взявши хліб, віддав хвалу, поламав, дав їм і мовив: “Це - моє тіло, що за вас віддається”» (Лк. 22,19; 1 Кр. 11,24). Тому II Ватиканський собор назве святе таїнство Євхарис­тії «джерелом та вершиною всього християнського життя» (БО 11).

Євхаристія – вершина нашої трапези і цілого життя.

Спраглих напоїти

(Мт. 25, 35)

«А по тому Ісус, знавши, що все вже довершилося, щоб здійснилось Писання, промовив: “Спраглий я! ”» (Йо. 19, 28). Спрага Ісуса - страшна мука засуджених на смерть на хрес­ті - нагадує смертельну тривогу з псалма 69, 22: «Вони кла­ли полин мені до страви, і в згазі моїй напували мене оцтом». Крім того, вона має ще глибше значення, пов’язане з бажан­ням Ісуса звернутися до Отця словами псалмоспівців: «Боже, Ти Бог мій! Тебе шукаю пильно. Тебе душа моя прагне, Тебе бажає тіло моє в землі сухій, спраглій і безводній» (Пс. 63, 2) а також: «Душа моя жадає Бога, Бога живого, - коли бо при­йду й побачу обличчя Боже? (Пс. 42, 3). Відлуння тих слів чуємо в проханні Ісуса, зверненому до самарянки: «Дай мені напитися» (Йо. 4, 7).

Вода в Біблії

Вода в Біблії сама по собі має символічне значення. Вода, яка потекла зі скелі в пустелі, означає Божий дар вибрано­му народові (пор. Вих. 17, 1-7; Чиє. 20, 1-13). Вода стає сим­волом самого Бога в чудовій молитві з псалма 42, 2 і далі: «Як лань прагне до водних потоків, так душа моя прагне до тебе, Боже», а в пророчому тексті Єремії 2, 13 чуємо: «... покинули мене, джерело води живої» (пор. Іс. 12, 2 і далі- Єр. 17,13).

У Новому Завіті нагадано, що апостольське служіння не­се зі собою тяжку працю і труднощі, а серед них - «голод і спрага» (1 Кр. 4,11; 2 Кр. 11, 27). Тому напоїти спраглих, хоча б дати кухлик водиці учням, яких послав Господь, - це вчи­нок, якого Господь не забуде (пор. Мт. 10, 42; Мр 9, 41). Отож не дивно, що в Книзі Одкровення надію на визволен­ня сформульовано так: «Ні голоду, ні спраги не матимуть уже більше, і не палитиме їх ні сонце, ні жадна спека» (Од. 7,16).

Важлива символіка води отримує своє повне значення у християнському хрещенні. Як очищує вода, так очищує і хрест, бо «вас же тепер спасає прообраз цього, тобто хре­щення, позбуття не тілесної нечистоти, а прохання доброго сумління в Бога через воскресіння Ісуса Христа» (1 Пт. З, 21). Тому хрест вважається «купіллю відродження і відновлен­ням Святого Духа» (Тит.. З, 5; пор. Йо. З, 5). Згідно з інтер­претацією багатьох Отців Церкви і вагомих богословів (на­самперед - Августина і Томи Аквінського), заповідання свя­того таїнства хрещення можна символічно вбачати у воді, яка витекла з боку розп’ятого Ісуса (пор. Йо. 19, 34).

На завершення розгляду цього діла милосердя, яке тісно пов’язане з попереднім: голодних нагодувати, варто пригада­ти тут слова найновішої енцикліки Папи Франциска Славен будь (Laudato si) (2015) про проблему води. Розпочинаючи свої роздуми, він проникливо стверджує, що цілі народи, а зокрема діти, хворіють і помирають, п’ючи воду, не при­датну для пиття, а водночас триває зараження водоносних пластів землі відходами з фабрик і міст. З цієї причини, стверджує Папа, «доступ до питної, безпечної води є істот­ним, фундаментальним і загальним правом людини, оскіль­ки визначає виживання осіб, а тому є умовою користання з інших прав людини. Цей світ має значний суспільний гріх перед убогими, котрі не мають доступу до питної води, бо це є відмовою їм у праві на життя, яке ґрунтується на невід­дільній гідності людської особи» (30).

Пояснення сценки

Суд – образ кінця світу. Парузія, Другий прихід Христа. Суд живих і мертвих.

Пан Забіяка Василь Петрович – справжній злочинець, що накоїв багато лихого. Він справедливо є засуджений.

Суддя – образ Всемогутнього Бога-Отця. Що є справедливим і за добро нагороджує і за зло карає.

Адвокат - образ нашого Ангела-Хоронителя, що завжди за нас заступається і спонукає до добрих справ, бореться за нас.

Прокурор – образ диявола, батька брехні, що завжди хоче нас кинути у зневіру, відвертати грішника від навернення і говорити йому, що кращим він уже не буде НІКОЛИ.

P.S. Спонукати дітей під час обіду поділитися 1 канапкою із ближнім.

Коли дощ можна дивитися фільм (ролик) про Мати Терезу.

Вміти поділитися хлібом.

«Хто дасть склянку води, той не втратить своєї нагороди».

Амніністія = спасительне діло Ісуса Христа.

«Без діл мертва»