Загальне – це об’єктивно існуюча тотожність між предметами, речами явищами, що власвива багатьом предметам, речам і явищам у рамках конкретної якісної визначеності.

Відмінність між загальним і окремим відносна. Кожний предмет, річ, явище являють собою єдність одиничного і загального в тому розумінні, що будь-яка річ, предмет, явище і т.п. мають у собі неповторні, індивідуальні ознаки, риси, властивості і загальні для всіх цих речей, предметів і явищ.

На прикладі розглянемо як взаємопов’язані протилежності загального і одиничного переходять одне в одне. Суспільне вир-во розвивається завдяки тому, що до уречевленої праці невпинно приєднується праця жива, безпосередня. Жива праця – це індивідуальна діяльність трудівника, а уречевлена праця – результат спільної виробничої діяльності людей. Виходить, що індивідуальне, одиничне постійно перетворюється в загальне. З іншого боку, процес споживання продуктів праці виключно індивідуальний, залежить від кількості і якості праці людини, її професії, кваліфікації тощо. Це означає, що уречевлена праця переходить із загального рівня на індивідуальний, одиничний, окремий.

Категорії окремого та загального це філософські категорії, що виражають об'єктивні зв'язки світу, а також міри їх пізнання. Ці категорії також формуються в ході розвитку практично-пізнавальної діяльності. Кожний об'єкт з'являється перед людиною спочатку як щось одиничне. Загальні ознаки, що виявляються у всіх без виключення представників певного класу, розглядаються як загальні.

Розкриваючи об'єктивний зв'язок речей і явищ світу за допомогою категорій одиничного і загального матеріалістична діалектика говорить, що загальне втілює в себе все багатство індивідуального, окремого, що одиничне не існує без загального, а останнє без одиничного, що у відомих умовах одиничне не тільки пов'язане із загальним, але і переходить в нього.

Особливе є проміжною категорією між одиничним і загальним. Воно відображає момент суперечливої єдності одиничного і загального. Особливе є загальним відносно одиничного і одиничним відносно загального. Наприклад якщо взяти ланцюжок «Іван-студен6т-людина», то в ньому Іван є одиничним, студент-особливим, людина-загальним. Відносно Івана загальним є студент, а відносно людини студент є одиничним.

50. Категорія явища та сутності в філософії.

Это философские категории, отражающие всеобщие необходимые стороны всех объектов и процессов в мире. Сущность - совокупность глубинных связей, отношений и внутренних законов, определяющих осмновные черты и тенденции развитие материальной системы. Явление - конкретное событие, свойства итли процессы, выражающие внешние стороны деятельности и представляющие форму проявления и обнаружения некоторой сущности. Категории сущности и явления всегда неразрывно связаны между собой.

Познание сущности даёт возможность отделить подменное объективное содержание явления от его видимости, устранить елементы искажения и субъективности в исследовании.

Во взаимодействии сущности и явления обнаруживается диалектика единства и многообразия. Сущность всегда более устойчиво чем конкретное явление, но в конечном счёте и сущнести всех систем и процессов в мире также изменяется в соответсвии со всеобщими диалектическими законами развития материи.

51.Категорії форми та змісту в філософії.

Философские категории, отражающие взаимосвязь двух сторон природной и социальной реальности: определённым образом упорядаченной совокупности елементов и процесов, образующих предмет и явления, тоесть содержание, и способа его существования и выражения этого содержания, его различных модификаций, то есть форма.

Взаимоотношения содержания и формы - типичный случай взаимоотношения диалектических противоположностей, х-щих как единством содержания и формы, так и противоречиями и конфликтами между ними.

Единство содержания и формы относительно, переходяще, в ходе развития неизбежно возникают конфликты и противоречия между ним. В результате появляется несооответствие между содержанием и формой, которое в конечном счёте разрешается сбрасыванием старой и возникновением новой форсмы, адекватной изминившемуся содержанию. Возникновение, развитие и преодоление противоречий между содержанием и формой, борьба содержания и формы - важный компонент диалектической теории развития.

Причина і наслідок

Причина - це явище, подія, процес і інш.

Слідство - явище процесу, події, якщо:

1) перше передує другому у часі;

2) друге є необхідною умовою, або основою виникнення, зміни або розвитку другого, іншими словами якщо перше породжує друге.

Відносини між причиною і слідством називають причинно-слідчим зв'язком.

Види причинно-слідчих відносин:

1) Класифікація за внутрішнім змістом процесів спричинення; пов'язаний з перенесенням матерії, енергії і інформацій. По ознаці обов'язкового перенесення яких-небудь субстанціально-енергетичних якостей причинний зв'язок відрізняється від інших, неенергетичних зв'язків.

2) Другий тип будується на основі способів вияву причинного зв'язку, які поділяються на динамічні (однозначні) і статистичні (можливі).

Існують також різного роду гносеологічні класифікації, наприклад, виділяють причини загальні, специфічні і головні: об'єктивні і суб'єктивні, безпосередні і посередні, загальні, особливі і одиничні.

Класифікація по числу вступаючих в причинний зв'язок явищ: простої, складові, однофакторні, многофакторні, системні, несистемні і інші.

Date: 2016-07-20; view: 247; Нарушение авторских прав