Центри походження і різноманітності культурних рослин

Тема: Центри різноманітності та походження культурних рослин і тварин

І. Навчальні цілі: з’ясувати внесок М. І. Вавилова в розвиток селекції, вивчити вчення М. І. Вавілова про центри походження і різноманітності культурних рослин; визначити райони одомашнення і походження порід свійських тварин.

ІІ. Вихідні знання та вміння.

Студент повинен знати центри походження і різноманітності культурних рослин;вміти охарактеризувати районами одомашнення і походження порід свійських тварин.

ІІІ. Завдання до самостійної роботи.

3.1. Вивчити рекомендовану літературу

3.2. Скласти конспект за планом:

Центри походження і різноманітності культурних рослин

Райони одомашнення і походження порід свійських тварин.

3.3. Відповісти на питання до самоконтролю:

1. Які центри походження і різноманітності культурних рослин встановив М.І. Вавилов?

2. Яке значення для селекції мало встановлення центрів походження і різноманітності культурних рослин?

3. З чим пов'язані райони одомашнення і походження порід свійських тварин?

4. Які види ссавців були одомашнені людиною? Хто були їхні предки?

5. Які види птахів одомашнила людина? Хто були їхні предки?

6. Які види свійських комах вам відомі?

7. Які основні напрями селекції собаки свійського, коня, великої рогатої худоби, курей?

ІУ. Рекомендована література.

Біологія:Підруч.Для 10 кл. Загальноосвіт. навч. закладів/ М.Є.Кучеренко, Ю.Г.Вервес, П.Г.Балан,В.М.Войціцький. – 2-ге вид.доопр. – К.: Генеза, 2004. – с.92-97.

Опорний конспект

Тема: Центри різноманітності та похлдження культурних рослин і тварин

Мета: вивчити центри походження і різноманітності культурних рослин; з´ясувати райони одомашнення і походження порід свійських тварин.

План

1.Центри походження і різноманітності культурних рослин

2.Райони одомашнення і походження порід свійських тварин.

Перші спроби введення в культуру рослин і приручення тварин здійснено ще 20-30 тис. років тому, проте масового характеру вони набули лише за останні 4-6 тис. років.

Центри походження і різноманітності культурних рослин

Центри походження і різноманітності культурних рослин досліджував М.І. Вавилов. Під його керівництвом у 20—30-х роках XX століття здійснено численні експедиції в різні куточки нашої планети. Вони встановили центри різноманітності для різних видів культурних рослин..

М.І. Вавилов зробив висновок, що центри різноманітності культурних рослин є одночасно і районами їхнього походження. Спорідненість культурних рослин із дикими видами встановлюють на підставі всебічного порівняльно-морфологічного аналізу, передусім каріотипу, а також біохімічних і фізіологічних досліджень.

Виявлення центрів походження і різноманітності культурних рослин підказало вченим, де саме потрібно шукати різноманітний вихідний матеріал для селекційної роботи.

Завдяки експедиціям М.І. Вавилова створено унікальну колекцію насіння близько 1600 видів культурних рослин, яку з успіхом використовують у селекційній роботі й нині. М.І. Вавилов виділив 7 основних центрів різноманітності та походження культурних рослин (мал. 87):

1. Південноазіатський тропічний (тропічна Індія, Індокитай, Південний Китай, острови Південно-Східної Азії): батьківщина рису, цукрової тростини, огірків, кількох видів цитрусових, бананів, багатьох інших плодових і овочевих культур.
2. Східноазіатський (Центральний і Східний Китай, Японія, Корея, Тайвань): батьківщина сої, гречки, редьки, яблуні, груші, сливи, шовковиці, кількох видів проса, деяких цитрусових.
3. Південно-Західноазіатський (Мала і Середня Азія, Кавказ, Іран, Афганістан, Північно-Західна Індія): батьківщина гороху посівного, сочевиці, кількох видів м'якої пшениці, жита, ячменю, вівса, деяких інших зернових і бобових, моркви, цибулі ріпчастої, бавовнику, льону, винограду, абрикосу, груші, мигдалю, волоського горіха та деяких інших плодових культур.
4. Середземноморський (країни, розташовані по узбережжю Середземного моря): батьківщина цукрового буряка, капусти, маслини, деяких кормових культур (конюшини, люпину тощо).
5. Абіссінський (Абіссінське нагір'я, частина Аравійського півострова): батьківщина твердої пшениці, особливої форми ячменю, зернового сорго, одного виду бананів та інших рослин.
6. Центральноамериканський (Південна Мексика і острови Карибського моря): батьківпщна кукурудзи, червоного перцю, квасолі, гарбуза, тютюну, какао, довговолокнистого бавовнику тощо.
7. Південноамериканський (Андійський) (частина Анд уздовж узбережжя Південної Америки): батьківщина картоплі, помідорів, арахісу, ананасу, хінного дерева та інших рослин.

Дослідження показали, що дикі предки одних культурних рослин у природі не трапляються (наприклад, цибуля ріпчаста), тоді як інших - поширені й нині у природних екосистемах (наприклад, дика капуста). Певні культурні рослини людина створила методом віддаленої гібридизації (наприклад, рапс - гібрид капусти і свиріпи). Залежно від мети вирощування культурних рослин, кількість видів яких перевищує 25 000, розрізняють харчові, лікарські, технічні (олійні, ефіроолійні та ін.), кормові, декоративні тощо.

Завдяки селекційній роботі виведено велику кількість сортів культурних рослин (наприклад, пшениці понад 4 000 сортів, тюльпанів - 8 000).

Учені вважають, що одними з перших окультурено кукурудзу, гарбуз, кокосову пальму, ячмінь, пшеницю, цибулю, рис, горох посівний.

Хоча землеробство на території України розвивається понад 5 тисячоліть, майже всі культурні рослини, які вирощують у нас, походять з інших країн. Проте багато їхніх сортів створено саме в нашій країні.