Фактори, що впливають на розвиток зародка.

Фактори, що впливають на розвиток зародка.

2. Методи профілактики зараження СНІДом.

3.3. Відповісти на питання до самоконтролю:

1. Які шкідливі фактори можуть загрожувати майбутньому плоду?

2.Як впливає на зародок і плод вживання батьками алкогольних напоїв?

3. Як впливає на зародок і плод тютюнопаління майбутніх батьків?

4. До чого приводить наркотичне отруєння?

5. Як можуть вплинути на розвиток зародка венеричні хвороби?

6.Чим небезпечно для майбутнього плодарадіактивне випромінювання?

7. Як відбувається зараження СНІДом?

8. Заходи профілактики:«Основна умова - Ваша поведінка?»Поясніть.

ІУ. Рекомендована література.

1. Тагліна О.В. Біологія. 10 кл.(рівень стандарту, академічний рівень) Підручн. для загальноосв.навч.закл. – Х.: Вид-во “Ранок”, 2010. – с.190-194,202-205.

Опорний конспект

Тема: Вплив способу життя матері і батька на розвиток майбутнього

зародка і плода.

Мета: розглянути фактори, які шкодять здоров´ю зародка, їх вплив на майбутній плод і заходи запобігання.

План

Фактори, що впливають на розвиток зародка.

2. Методи профілактики зараження СНІДом.

Фактори, що впливають на розвиток зародка.

Ембріональний період є найважливішим і найбільш уразливим в життя плоду. Хоча він і триває всього два місяці, в цей час у зародка відбувається формування всіх його основних органів і систем - органогенез (тобто зародження органів). Зараз зародок надзвичайно чутливий до впливу несприятливих факторів, які можуть призвести до великих вад розвитку. У перші 8 тижнів життя плід ще не має самостійних функцій, тому його благополуччя цілком залежить від організму матері. Для плода материнський організм є зовнішнім середовищем. Дитина цілком залежить від її якості.

Несприятливий вплив на дитину можуть надати різні гострі або хронічні захворювання матері, а також шкідливі звички батьків - куріння, алголізм, наркоманія.

Материнське куріння - ризик для обох, матері і дитини. Куріння (незалежно від кількості сигарет) під час вагітності збільшує ризик її несприятливого завершення майже в 2 рази! Після викуреної сигарети жінкою настає спазм кровоносних судин плаценти й плід перебуває в стані кисневого голодування кілька хвилин. Всі токсичні компоненти тютюнового диму легко проникають у плаценту, і у зв'язку з недоліком доставляється кількості кисню відбувається затримка внутрішньоутробного розвитку плоду. Причому концентрація всіх токсичних компонентів в організмі плоду набагато вище, ніж у крові матері. Ускладнення вагітності та пологів, мимовільні аборти, трубна вагітність, передчасні пологи відбуваються значно частіше у жінок, що палять. Жінки, що палять ризикують народити надмірно збудливого дитини з симптомами гіперактивності та дефіциту уваги. Для цих дітей вже у ранньому віці характерні імпульсивність і підвищена дратівливість, навіть рівень інтелектуального розвитку в них нижче середнього. Малюки, народжені курящими мамами, більш сприйнятливі до хвороб дихальних шляхів, до респіраторних захворювань, на третину частіше, ніж всі інші, ризикують отримати діабет або ожиріння.

Вживання алкоголю під час вагітності значно підвищує ризик народження недоношених дітей, а в найбільш важких випадках - розвитку фетального алкогольного синдрому.

Потрапляючи в кров плоду, алкоголь насамперед вражає його мозок, печінка, судинну систему і залози внутрішньої секреції. Концентрація алкоголю в крові плода досягає 80-100% від вмісту його в крові матері. У плоду ще не розвинені ті системи, які знешкоджують алкоголь в організмі дорослої людини, тому його шкідливу дію на плід буде набагато сильніше і довше. У результаті неминуче виникають множинні потворність плоду, сумісні або несумісні з його життям. Перш за все страждає мозок дитини, ті його структури, які визначають розумову діяльність.

Діти з алкогольним синдромом - сукупністю вроджених патологічних ознак у плоду - відстають у розумовому і фізичному розвитку. Народження дітей з каліцтвами, епілепсію, розумовою відсталістю часто пов'язують і з алкоголізмом батька: у чоловіків поступово під впливом частих прийомів алкоголю відбувається переродження внутрішніх органів, наступають незворотні зміни в печінці, судинах серця, статевих залозах. Діти у них народжуються ослабленими, часто і довго хворіють, відстають у фізичному і розумовому розвитку.

Якщо отруєння наркотиками в перші 3 місяці вагітності призводить до різноманітних аномалій скелетно-м'язової системи, нирок, серця та інших органів дитини, то в більш пізні терміни спостерігається затримка росту плода. У 30-50% матерів-наркоманок немовлята мають низьку масу тела.У плоду, при вживанні наркотиків матір'ю, може сформуватися фізична. залежність від наркотичних речовин. У цьому випадку дитина народжується із синдромом абстиненції, який виникає через припинення регулярного надходження наркотиків в його організм після народження. Дитина збуджений, пронизливо кричить, часто позіхає, чхає. У нього підвищена температура, змінений порівняно з нормою м'язовий тонус.

Через тривалу внутрішньоутробної гіпоксії діти у матерів-наркоманок народжуються з порушеннями дихання, розладами діяльності центральної нервової системи, різноманітними вадами розвитку.

Вагітність і венеричні хвороби

Практично всі статеві інфекції можуть призвести до передчасного переривання вагітності, внутрішньоутробного зараження плоду та інфікування новонародженого при пологах. Важливою особливістю є і те, що численні препарати, що застосовуються для лікування статевих інфекцій протипоказані в перебігу вагітності. Сифіліс передається від матері до плоду. Мікроорганізми, що викликають сифіліс, вражають плід, швидко проникаючи майже в усі його тканини і органи, руйнуючи нирки, печінка, кровоносні судини, легені. Якщо дитина виживе, то над ним постійно висітиме загроза захворіти на гостру пневмонію або втратити зір. Якщо жінка вилікується до четвертого місяця вагітності, то дитина може уникнути цієї хвороби. Раннє виявлення сифілісу вкрай важливо для жінки, її партнера і дитини. Якщо під час вагітності ви помітите будь-які виразкові ураження, негайно зверніться до лікаря. Ефективний засіб від сифілісу - пеніцилін і деякі інші ліки, нешкідливі для вагітних.

Сонячне випромінювання Негативний вплив: Ось вже більше 10 років практично все розумне населення Землі знаходилося в абсолютній впевненості, що засмагати і взагалі знаходитися на сонці вкрай шкідливо. Проблема підвищеного сонячного випромінювання особливо актуальна для чутливого організму вагітної жінки. Надлишок сонячної дії веде до утворення родимок, загального старіння шкіри, зниження імунологічної захисту. Крім того, у багатьох жінок під час вагітності та пологів знижується гострота зору, а прямі сонячні промені можуть посилити цей процес. Не можна вагітним забувати і про теплову дію сонця (або ламп солярію, якщо цей спосіб засмаги жінці переважно). У I триместрі, під час ембріонального періоду внутрішньоутробного розвитку, зародок найбільш чутливий до тератогенним чинникам. А сонячна радіація - один з них. Особливо погано впливає перегрів і випромінювання на центральну нервову систему плода. І в сукупності з іншими причинами сонячний вплив може стати причиною важких пороків розвитку плоду.

Зворотний бік проблеми: Все не так страшно. Британські вчені стверджують, що повна відмова від сонячних ванн і засмаги може призвести до дефіциту вітаміну D в організмі. А тотальний недолік цього найважливішого елементу, в свою чергу, небезпечний для деяких людей підвищеною крихкістю кісток, психічними, серцево-судинними та іншими захворюваннями. Тому майбутня мама не повинна повністю відмовлятися від сонця, адже у неї кожен вітамінчік на рахунку - вони необхідні «цеглинки» для організму дитини. Для вагітних компромісним варіантом перебування на сонці є використання спеціальних сонцезахисних і доглядають кремів, дозволених до застосування під час вагітності, а також якісні сонцезахисні окуляри.

Радіактивно випромінювання і його небезпека

При потрапляння радіоактивних речовин всередину організму нищівну силу надають в основному альфа-джерела, а потім і бета-джерела,

Вкрай чутливий до дії радіації мозок плоду, особливо якщо мати піддається опроміненню між восьмою і п'ятнадцятий тижнями вагітності. У цей період у плода формується кора головного мозку, і існує великий ризик того, що в результаті опромінення матері (наприклад, рентгенівськими променями) народиться розумово відстала дитина. Саме таким чином постраждали приблизно 30 дітей, опромінених в період внутрішньоутробного розвитку під час атомних бомбардувань Хіросіми і Нагасакі.

СНІД і вагітність

Під час вагітності мати може передати вірус зі свого кровотоку через плаценту плоду. Плацента - це орган, що з'єднує матір і плід під час вагітності. Плацента дозволяє поживним речовинам з організму матері надходити в організм плоду, і в нормі захищає плід від інфекційних агентів, таких як ВІЛ, що знаходяться в материнській крові. Однак, якщо мембрана плаценти збуджена або пошкоджена, вона вже не так ефективно захищає від проникнення вірусів. У цьому випадку ВІЛ-інфекція може передатися від матері плоду.

2. Методи профілактики зараження СНІДом.

Синдром набутого імунодефіциту - це нове інфекційне захворювання, що спеціалісти визнають як першу у відомій історії людства дійсно глобальну епідемію. Ні чума, не чорна віспа, ні холера не є прецедентами, тому що СНІД рішуче не схожий на жодну з цих і інших відомих хвороб людини. Чума відносила десятки тисяч життів у регіонах, де вибухала епідемія, але ніколи не охоплювала всю планету разом. Крім того, деякі люди, перехворівши, виживали, набуваючи імунітет, і брали на себе працю по догляду за хворими і відновленню постраждалого господарства. СНІД не є рідкісним захворюванням, від якого можуть випадково можуть постраждати деякі люди. Провідні фахівці визначають СНІД як "глобальна криза здоров'я", як першу дійсно всеземную і безпрецедентну епідемію інфекційного захворювання, яке до цих пір після першої декади епідемії не контролюється медициною і від нього вмирає кожен заразилася людина.

СНІД до 1991 року був зареєстрований у всіх країнах світу, крім Албанії. У самій розвиненій країні світу - Сполучених Штатах вже в той час один їх кожних 100-200 чоловік інфікований, кожні 13 секунд заражається один житель США. До кінця 1991 року СНІД у цій країні вийшов на третину місце по смертності, обігнавши ракові захворювання. Поки що СНІД змушує визнати себе хворобою зі смертельним виходом у 100% випадків.

Перші захворілі СНІД люди виявлені в 1981 році. Протягом минулої першої декади поширення вірусу-збудника йшло переважно серед певних груп населення, що називали групами ризику. Це наркомани, повії, гомосексуалісти, хворі уродженої гемофілії (тому що життя останніх залежить від систематичного введення препаратів із донорської крові).

Проте до кінця першої декади епідемії у ВОЗ накопичився матеріал, що свідчить про те, що вірус СНІД вийшов за межі названих груп ризику. Він вийшов в основну популяцію населення.

З 1992 року почалася друга декада пандемії. Очікують, що вона буде істотно важче, ніж перша. В Африці, наприклад, у найближчі 7-10 років 25% сільськогосподарських ферм залишаться без робочої сили через вимирання від одного тільки СПИДа.

СНІД - одне з найважливіших і трагічних проблем, що виникли перед людством у кінці 20 століття. Збудник СНІДу - вірус імунодефіциту людини (ВІЛ) - відноситься до ретровірусів. Назвою ретровіруси зобов'язані незвичайному ферменту - зворотної транскриптазі (ревертаза), яка закодована в їх геномі і дозволяє синтезувати ДНК на РНК-матриці. Таким чином, ВІЛ здатний продукувати у клітках-господарях, таких як "хелперних" Т-4 - лімфоцити людини, ДНК-копії свого геному. Вірусна ДНК включається в геном лімфоцитів, де її перебування створює умови для розвитку хронічної інфекції. До цих пір невідомі навіть теоретичні підходи до вирішення такого завдання, як очищення генетичного апарата клітин людини від чужорідної (зокрема, вірусної) інформації. Без вирішення цієї проблеми не буде повної перемоги над СНІДом.

Хоча вже ясно, що причиною синдрому придбаного імунодефіциту (СНІД) і пов'язаний із ним захворювань є вірус імунодефіциту людини (ВІЛ), походження цього вірусу залишається загадкою. Є переконливі серологічні дані на користь того, що на західному і східному узбережжях Сполучених Штатів інфекція з'явилась у середині 70-х років. При цьому випадки асоційованих зі СНІДом захворювань, відомих у центральної Африці, указують на те, що там інфекція, можливо, з'явилася ще раніше (50-70 років). Як би там не було, поки не вдасться задовільно пояснити, звідки взялася ця інфекція. За допомогою сучасних методів культивування клітин було виявлено декілька ретровірусів людини і мавп. Як і інші РНК-віруси, вони потенційно мінливі; тому в них цілком у них цілком ймовірні такі перерви в спектрі хазяїв і вірулентності, які могли б пояснити появу нового патогена. Існує кілька гіпотез:

1) вплив на раніше існуючий вірус несприятливих чинників екологічних чинників;

2) бактеріологічна зброя;

3) мутація вірусу внаслідок радіаційного впливу уранових покладів на передбачуваній батьківщині інфекційного патогена - Замбії і Заїрі.

Почати розмову про синдром набутого імунодефіциту має сенс з короткого опису тієї системи організму, що він виводить з ладу, тобто система імунітету. Вона забезпечує в нашому тілі сталість складу білків і здійснює боротьбу з інфекцією і злоякісно перероджуються клітинами організму.

Як і всяка інша система, система імунітету має свої органи і клітини. Її органи - це тимус (вилочкова залоза), кістковий мозок, селезінка, лімфатичні вузли (їх іноді неправильно називають лімфатичними залозами), скупчення клітин у ковтку, тонкому кишечнику, прямої кишці. Клітинами імунної системи є тканинні макрофаги, моноцити і лімфоцити. Останні в свою чергу, поділяються на Т-лімфоцити, (дозрівання їх відбувається в тимусі, відкіля і їхня назва) і В-лімфоцити (клітини, що дозрівають у кістковому мозку).

Макрофаги мають різноманітні функції, вони, наприклад, поглинають бактерії, віруси і зруйновані клітини. В-лімфоцити виробляють імуноглобуліни - специфічні антитіла проти бактеріальних вірусних і будь-яких інших антигенів - чужорідних високомолекулярних з'єднаннях. Макрофаги і В-лімфоцити забезпечують гуморальний (від лат. Humor - рідина) імунітет.

Так звані клітинний імунітет забезпечують Т-лімфоцити. Їхній різновид - Т-кілери (від англ. - "Убивця") спроможні руйнувати клітини, проти яких вироблялися антитіла, або вбивати чужорідні клітини.

Складні і різноманітні реакції імунітету регулюються за рахунок ще двох різновидів Т-лімфоцитів: Т-хелперів (помічників), що позначаються також Т-4, і Т-супресорів (гнобителів), інакше позначаються як Т-8. Перші стимулюють реакції клітинного імунітету, другі гнітять їх. У результаті забезпечується нейтралізація і видалення чужорідних білків антитілами, руйнування проникли в організм, і вірусів, а також злоякісних клітин організму, інакше кажучи, відбувається гармонійний розвиток імунітету.

Особливістю вірусу імунодефіциту людини є проникнення в його в лімфоцити, моноцити, макрофаги й інші клітини, що мають спеціальні рецептори для вірусів, і їхніх руйнувань. Це призводить до руйнування всієї імунної системи. У результаті чого організм втрачає свої захисні організми і не в змозі протистояти збудникам різноманітних інфекцій і вбивати пухлинні клітини. Середня тривалість життя інфікованої людини складає 7-10 років.

Як відбувається зараження? Джерелом зараження є людина, уражена вірусом імунодефіциту. Це може бути хворий із різноманітними проявами хвороби, або людина, яка є носієм вірусу, але не має ознак захворювання (безсимптомний вирусоноситель).

СНІД передається тільки від людини до людини:

1) статевим шляхом;

2) через кров, що містить вірус імунодефіциту;

3) від матері до плоду і немовляти.

ВІЛ не живе поза організмом і не поширюється через звичайні побутові контакти. Немає ніякої небезпеки в щоденні спілкування на роботі, школі або вдома. Немає небезпеки заразитися через рукостискання, дотики або обійми. Немає ніякої можливості заразиться в плавальному басейні або туалеті. Немає небезпеки від укусів комарів, москітів або інших комах.

Заходи профілактики.

Основна умова - Ваша поведінка!

1). Статеві контакти - найбільш розповсюджений шлях передачі вірусу. Тому надійний спосіб запобігти зараження - уникати випадкових статевих контактів, використання презерватива, зміцнення сімейних відносин.

2). Внутрішньовенне вживання наркотиків не тільки шкідливо для здоров'я, але і значно підвищує можливість зараження вірусом. Як правило, особи, що уводять внутрішньовенні наркотики, використовують загальні голки і шприци без їхньої стерилізації.

3). Використання будь-якого інструментарію (шприци, катетери, системи для переливання крові) в медичних установах і в побуті при різних маніпуляціях (манікюр, педикюр, татуювання, гоління тощо) де може міститися кров людини, зараженого ВІЛ. Потрібно їх стерилізація. Вірус СНІДу не стійкий, гине при кип'ятінні миттєво, при 56 ° С градусах протягом 10 хвилин. Можуть застосовуватися спеціальні дезрозчини.

Спирт не убиває ВІЛ.

4). Перевірка донорської крові обов'язкова.

Чотирнадцять мільйонів чоловіків, жінок і дітей інфіковані в даний час вірусом імунодефіциту людини, що викликає СНІД. Щодня заражається ще більш 5 тисяч чоловік і якщо не вживати термінових заходів, до кінця сторіччя число інфікованих досягне 40 мільйонів.

Нагадування про СНІД: "Не загине через неуцтво!" - Має стати реальністю для кожної людини.

Література