Заходи з охорони праці, протипожежної техніки та охорони навколишнього середовища

4.1 Охорона праці та техніка безпеки

Охорона праці на промислових підприємствах поряд з питаннями правильного ведення технологічних процесів та економічної ефективності виробництва займає одне з провідних місць і вимагає своєчасного та якісного вирішення.

Умови праці працівників, обслуговуючих АСУТП цеху слябінгу, визначаються умовами праці в приміщенні цеху, а також умовами, характерними для технічних засобів АСУТП. У даній АСУТП присутні такі небезпечні фактори як електричний струм, яким живляться пристрої, статичну електрику і електромагнітні поля, рухомі елементи механізмів. До шкідливих факторів відноситься випромінювання монітора ЕОМ, яке в результаті тривалого впливу може призвести до стійкого порушення у стані здоров'я, шум, видаваний при роботі друкуючих і копіюють пристроїв, що знаходяться в приміщенні, відсутність або нестача природного світла, недостатня освітленість робочої зони, а також повітря, що надходить безпосередньо з цеху.

Чинять негативний вплив такі психофізичні чинники як розумове перенапруження, перенапруження зорових і слухових аналізаторів, монотонність праці, емоційні перевантаження, що приводять до розвивається стомлення і зниження працездатності обслуговуючого персоналу АСУ ТП.

При роботі з ЕОМ також діє на людину неіонізуюче випромінювання, джерелом якого служить рядковий трансформатор дисплея. Для зниження дії даного випромінювання відеотермінали розташовані при однорядному їх розміщенні на відстані більше 1 м від стін (задня частина монітора повернена до стіни); робочі місця з дисплеями розташовані між собою на відстані 1,5 м.

Згідно з існуючими "Санітарним нормам проектування підприємств" (СH-245-71) обсяг виробничого приміщення на одного працюючого повинен складати не менше 15 м³, а площа - 4.5 м². Для успішної роботи дуже важливо правильно спланувати робоче місце, яке повинно задовольняти вимогам зручності виконання робіт, економії енергії і часу користувача, раціонального використання площ і обсягів, дотримання правил техніки безпеки. При плануванні робочого місця необхідно враховувати зручність розташування дисплеїв, принтерів, системного блоку, клавіатури, робочого столу користувача, а також зони досяжності рук оператора. Умови експлуатації обчислювальної техніки також накладають ряд умов на параметри мікроклімату, так як перегрів апаратури може привести до виходу її з ладу а занадто низька температура призводить до проблем при запуску вінчестерів і помилок читання на гнучких дисках.

Роботи, що виконуються в приміщенні відділу АСУ ТП відносяться до категорії легких робіт, так як в даному приміщенні виконуються операторські роботи.

Умови праці цеху слябингу характеризуються такими небезпечними чинниками: пил, виділення шкідливих газів, тепловиділення від технологічного обладнання, підвищений рівень шуму, небезпека ураження електрострумом, недостатня освітленість, пожежна небезпека.

Автоматизація - один з найважливіших факторів, що поліпшують умови праці та підвищують техніку безпеки працюючих. Автоматизація і централізація управління сприяють видаленню обслуговуючого персоналу із зон підвищеної небезпеки з важкими умовами праці.

Цех слябінгу є одним з небезпечних цехів на металургійному підприємстві ім.Ілліча. На території підприємства необхідно суворо дотримуватися правил охорони праці та техніки безпеки.

Розглянемо безпеку праці при монтажі, експлуатації, налагодженні і ремонті приладів і засобів автоматизації (Пр ЗА). При виконанні монтажних робіт і ремонтних робіт необхідно дотримуватись вимог СНиП і ССБТ, а також погоджувати всі роботи з діючими стандартами, нормами і правилами.

Електричні прилади ЗА, що встановлюються у вибухонебезпечних приміщеннях і зовнішніх установках, повинні задовольняти вимогам Правил улаштування електроустановок (ПУЕ).

Електричні прилади ЗА загальнопромислового виконання повинні бути ізольовані від вибухонебезпечних приміщень.

Прилади і засоби автоматизації, що встановлюються на відкритому повітрі, повинні бути захищені від атмосферних впливів.

Імпульсні лінії, розділові судини, пов'язані з приладами і засобами автоматизації, повинні бути заповнені інертним, що не застигає і незамерзаючої рідиною, яка розчиняє вимірюваний продукт і не змішується з ним.

Вводи та висновки імпульсних трубок і захисних труб з проводами повинні проводитися через зовнішні стіни.

Під час проведення робіт в порядку поточної експлуатації необхідно виконувати наступні вимоги:

-зв’ясовувати виконання робіт з технологічним персоналом виробничої дільниці;

- вимкнути блокування, сигналізацію (якщо це необхідно).

-провести відключення живлення згідно норм техніки безпеки під час виконання робіт в електроустановці з дотриманням АБВР і БМП.

- демонтаж, монтаж обладнання КВП і А та засоби автоматизації робити відповідно до керівництва по експлуатації для даного типу приладів, справним інструментом в газонебезпечних місцях і вибухозахищених зонах використовувати спеціальний інструмент.

Ревізію, настройку виконувати згідно з інструкцією по налаштуванню для даного типу приладів.

Після монтажу перевірити правильність комутації, після чого включити живлення згідно норм техніки безпеки під час виконання робіт в електроустановці

Довести до відома технологічний персонал виробничої дільниці і узгодити включення обладнання КВП і А та засоби автоматизації.

Включити блокування, сигналізацію (якщо це необхідно).

Всі роботи в порядку поточної експлуатації обладнання КВП і А та засоби автоматизації персоналом ділянки повинні оформлятися в оперативному журналі з точним зазначенням часу і переліком виконаних робіт.

Всі споживачі електричного струму і щити металоконструкцій підлягають заземленню відповідно до ПУЕ незалежно від напруги, що подається.

В приміщеннях, де розташовуються щити автоматизації, повинні бути обладнані системи двостороннього виробничого гучномовного зв'язку (ПГС) або телефонним зв'язком.

Перевірку, регулювання і ремонт всіх приладів засобів автоматизації необхідно здійснювати з дотриманням стандартів і технічних умов. Регулювання і ремонт приладів засобів автоматизації повинні здійснювати тільки працівники служби Управління Автоматизації.

4.2 Електро та пожежобезпека приміщень КВП і А

Електробезпека

Електробезпекою називається система організаційних і технічних заходів і засобів, що забезпечують захист людей від шкідливого і небезпечного впливу електричного струму, електричної дуги, електромагнітного нуля і статичної електрики. Вона досягається: конструкцією електроустановок; технічними способами і засобами захисту; організаційними і технічними заходами. Вимоги (правила і норми) електробезпеки конструкції та улаштування електроустановок викладені в системі стандартів безпеки праці, а також в стандартах і технічних умовах на електротехнічні вироби.

Технічні способи і засоби захисту, що забезпечують електробезпеку, встановлюються з урахуванням (ГОСТ 12,1.019-79): номінальної напруги, роду і

частоти струму електроустановки; способу електропостачання (від стаціонарної мережі, від автономного джерела живлення електроенергією); режиму нейтрали (середньої точки) джерела живлення електроенергією (ізольована, заземлена нейтраль); види виконання (стаціонарні, пересувні, переносні); умов зовнішнього середовища (приміщення: особливо небезпечні, підвищеної небезпеки, без підвищеної небезпеки, на відкритому повітрі).

Для забезпечення електробезпеки повинні застосовуватися окремо або в поєднанні один з одним такі технічні засоби:

- ізоляція струмоведучих частин (робоча, додаткова, посилена, подвійна);

- огороджувальні пристрої;

- попереджувальна сигналізація, блокування, знаки безпеки;

- розташування на безпечній висоті;

- мала напруга;

- захисне заземлення, занулення і захисне відключення;

- вирівнювання потенціалів;

- електричний поділ мереж;

- засоби захисту та запобіжні пристосування.

Справна ізоляція струмоведучих частин. є основною умовою, що забезпечує безпеку експлуатації електроустановок. Основними причинами порушення ізоляції і погіршення її якостей є: нагрівання робочими і пусковими струмами і струмами короткого замикання, теплом сторонніх джерел, сонячною радіацією і т.п.; динамічні зусилля, зміщення, стирання, механічні ушкодження, що виникають при малому радіусі вигину кабелів, надмірних розтягують зусилля при вібраціях і т.п; вплив забруднення, масел, бензину, вологи, хімічних речовин.

У силових і освітлювальних мережах напругою до 1000В величина опору ізоляції між будь-яким проводом і землею, а також між двома провідниками, вимірювана між двома суміжними запобіжниками або так останніми запобіжниками, повинна бути не менше 0,5мОМ, існують норми на якість ізоляції окремих електроустановок.

Стан ізоляції перевіряється перед введенням електроустановки в експлуатацію, після її ремонту, а також після тривалого її перебування в неробочому положенні. Крім того, проводиться профілактичний контроль ізоляції за допомогою спеціальних приладів: омметром і мегомметрів. Правила технічної експлуатації електроустановок споживачів наказують проводити такий контроль в електроустановках до 1000 В, але рідше 1 разу на три роки. У тих випадках, коли силові або освітлювальні проводки мають знижений проти норм опір ізоляції, необхідно вживати негайних заходів до відновлення ізоляції до норми або до повної, або часткової заміни проводки.

Подвійна ізоляція - це електрична ізоляція, що складається з робочої і додаткової ізоляції. Остання передбачена для захисту від ураження електричним струмом в разі ушкодження робочої ізоляції З подвійною ізоляцією (з пластмасовими корпусами) виготовляють електрифікований інструмент, переносні світильники, деякі побутові установки і прилади електровимірювань. На корпусі струмоприймача з подвійною ізоляцією на видному місці наноситься геометричний знак-квадрат в квадраті.

Однією з найбільш ефективних заходів захисту від небезпеки ураження струмом у випадку дотику до металевих неструмоведучих частин електроустановок, які опинилися під напругою, є захисне заземлення.

Захисним заземленням називається навмисне електричне з'єднання з землею або її еквівалентом металевих неструмоведучих частин, які можуть опинитися під напругою внаслідок замикання на корпус або з інших причин. Замикання на корпус можливо в результаті пошкодження ізоляції, торкання струмоведучих частини корпусу машини, падіння проводу, що перебуває під напругою, на нетоковедущие металеві частини і т.

Прінціп дії захисного заземлення полягає в наступному. Припустимо, що корпус струмоприймача не заземлений і він знаходиться під напругою замкнувшейся фази. Дотик людини до такого корпуса рівносильно безпосередньому дотику до фазного провода. Опір людини буде включено між корпусом і землею. Через людини пройде ток який може виявитися небезпечним для його життя. Щоб зменшити цю небезпеку і знизити значення струму, що проходить через тіло людини, до безпечної величини, корпус струмоприймача заземляють, в результаті якого створюється ланцюг, шунтуючі тіло людини н забезпечує для токозамиканія шлях з малим опором. При цьому велика частина струму замкнувшейся фази тече через заземлюючих пристроїв, минаючи тіло людини. Напруга, під яким виявиться людина, при торкнувся до корпуса, буде невелика і значно менше фазного. Якщо врахувати, що опір захисного заземлення має величину 4 Ом і напруга замикання дорівнює 380 В, то струм через тіло людини при наявності захисного заземлення буде близько 1 мА і напруга дотику порядку 1 В, що небезпеки не представляє.

Захисне заземлення повинне застосовуватися в трифазних трипровідних мережах з ізольованою нейтраллю напругою до 1000 В і в мережах з напругою вище 1000 В з будь-яким режимом нейтралі.

Заземленню підлягають корпуса електричних машин, трансформаторів і апаратів, каркаси розподільних щитів і шаф, металеві корпуси освітлювальних приладів і оболонки кабелів, сталеві труби електропроводки та інші металеві конструкції, пов'язані з установкою і огорожею обладнання, металеві корпуси пересувних та переносних струмоприймачів та інш. Не заземляють корпуси електрообладнання, встановленого на заземлених металевих конструкціях і які мають з ним надійний електричний контакт по опорним поверхням; освітлювальна арматура при установці її на дерев'яних конструкціях; корпусу електроприймачів з подвійною ізоляцією; корпусу електровимірювальних приладів, реле, встановлені на щитах, щитках і в шафах.

Заземлюючим пристроєм називається сукупність заземлювача і заземлюючих провідників. Заземлювач - провідник (електрод) чи сукупність металево з'єднаних між собою провідників (електродів), що знаходяться в зіткненні з землею. Заземлювальний провідник - провідник, який з'єднує заземлюючу частину з заземлювачем.

По розташуванню заземлювачів, щодо заземлених корпусів, заземлення діляться на виносні і контурні. При влаштуванні захисного заземлення в першу чергу повинні бути використані природні заземлювачі: прокладені в землі і знаходяться в зіткненні з нею водопровідні та інші металеві трубопроводи, за винятком трубопроводів горючих рідин, горючих або вибухових газів і сумішей. Якщо природних заземлювачів немає або вони не відповідають вимогам ПУЕ, то потрібно влаштовувати штучні заземлювачі. Як штучні заземлювачі застосовуються вертикально забиті в землю: сталеві стрижні діаметром 10-16 мм і довжиною 4,5 - 5 м, кутова сталь із шириною полиць від 40х40 до 60Х6О мм і товщиною не менше 4 мм, сталеві труби діаметром 25-30 мм з товщиною стінок не менше 3,5 мм. Довжина вертикальних заземлювачів з кутової сталі або труб 2,5-3м. Заземлювачі занурюються (забиваються) в грунт в спеціально підготовлені траншеї. Для з'єднання вертикальних електродів між собою і в якості самостійного горизонтального електрода застосовують смугову сталь перетином не менше 48 мм² і товщиною не менше 4 мм або сталь круглого перетину діаметром не менше 10 мм. Штучні заземлювачі і сполучні провідники не повинні мати забарвлення. Не слід розташовувати (використовувати) заземлювачі в місцях, де землі підсушується під дією тепла трубопроводів. У будівлях прокладається магістраль заземлення, яка з'єднується з заземлювачами не менше ніж у двох місцях. В якості заземлюючих захисних провідників (магістралей і відгалужень) можуть бути використані: спеціально передбачені для цієї мети провідники; металеві конструкції будівель (ферми, колони і т. п.); металеві конструкції виробничого призначення (підкранові шляхи, каркаси розподільних пристроїв, шахти ліфтів і т. п.); сталеві труби електропроводки; металеві стаціонарні відкрито прокладені трубопроводи всіх призначень, крім трубопроводів горючих і вибухонебезпечних речовин і сумішей, каналізації і центрального опалення та ін. Ці провідники, конструкції та інші елементи повинні по провідності задовольняти вимогам ПУЕ, забезпечувати безперервність електричного кола на всьому протязі використання.

Принцип дій і область застосування занулення. При появі напруги на корпусах електроустаткування небезпека ураження струмом може бути усунена шляхом швидкого відключення цього обладнання від електромережі. Такий принцип захисту людей здійснюється шляхом занулення корпусів обладнання. Зануленням називається навмисне електричне з'єднання з нульовим захисним провідником металевих неструмоведучих частин, які можуть опинитися під напругою. Принцип дії занулення полягає в тому, що при замиканні будь-якої фази на корпус занулення призводить до однофазного короткого замикання і швидкому зростанню струму замикання до такої величини, яка забезпечується спрацьовування захисту і автоматичного відключення електрообладнання від електромережі. Апаратами захисту можуть бути: плавкі запобіжники, максимальні автомати захисту від струмів короткого замикання та ін. Занулення необхідно застосовувати в електроустановках до 3000В з глухозаземленою нейтраллю. Занулення електроустановок слід виконувати при тих же номінальних напругах і в приміщеннях, в яких передбачено захисне заземлення. Зануленню підлягають тіж металеві неструмоведучі частини електрообладнання, які підлягають захисному заземленню.

Пожежобезпека.

Пожежна безпека на промисловому підприємстві забезпечується заходами, передбаченими «Будівельними нормами і правилами» (СНиП), «Типовими правилами пожежної безпеки для промислових підприємств». Однією з найважливіших заходів пожежної безпеки є застосування конструкцій об'єктів з регламентованими межею вогнестійкості і горючістю.

Запобігання поширенню пожежі забезпечується пристроєм протипожежних перешкод, встановлення гранично допустимих площ, протипожежних відсіків і іншими заходами, продиктованих «Типових правил пожежної безпеки».При проектуванні і будівництві будівель і споруд для виробничих цехів керуються вимогами БНіП "Протипожежні норми проектування будівель і споруд» і СНиП «Виробничі будівлі промислових підприємств». Причинами виникнення пожеж можуть бути:

-порушення технологічних процесів і несправність обладнання;

-порушення технологічних інструкцій;

-утворення значних електростатичних зарядів;

-порушення правил технічної експлуатації електроустановок;

-застосування електроустаткування не відповідає класу пожежної зони;

-несправні опалювальні прилади і печі, залишення їх без відповідного нагляду;

-необережне поводження з вогнем, зокрема розведення багать поблизу горючих матеріалів і будівель;

-відігрівання замерзлих трубопроводів відкритим полум'ям (Факелом, паяльною лампою і т. п.);

-електричні іскри і дуги;

-перегрів провідників струмами коротких замикань і внаслідок перевантажень;

-незадовільний стан контактів в місцях з'єднання проводів або приєднання їх до висновків електрообладнання;

-загоряння ізоляції проводів і обмоток електричних машин і трансформаторів внаслідок пошкодження ізоляції і перевантаження їх струмами.

Найбільш пожежонебезпечними є технологічні процеси, пов'язані з проведенням вогневих робіт (зварювання та різання металу, паяння), а також фарбувальні роботи із застосуванням нітролаків, нітроемалей і фарб, промивка і знежирення виробів.

Значну пожежну небезпеку становлять промислові печі, застосовувані при обробці металів і працюють на рідкому паливі. Щоб уникнути вибуху від скупчилися газів печі, що працюють на рідкому і газовому паливі, перед розпалюванням повинні бути провентильовані механічною вентиляцією.

Застосовувані пально-мастильні матеріали (бензин, гас, масла і ін.) повинні зберігатися в спеціальних вогнетривких приміщеннях в металевій тарі з щільно закриваються кришками.

Входити з відкритим вогнем у склади, де зберігаються легкозаймисті та горючі рідини, не допускається.

Всі матеріали в складських приміщеннях повинні зберігатися на стелажах або в штабелях, складених за родом матеріалів. Між штабелями

повинні бути вільні проходи шириною не менше 1 м, від стін - 0,7 м, а центральний прохід - не менше 2 м.

4.3 Впровадження Lean технологій на базовому підприємстві ПАТ «ІЛЛІЧА»

Одним з головних пріоритетів роботи ПАТ «ММК ім. Ілліча»є забезпечення надійної і безаварійної роботи технологічного обладнання і створення безпечних умов праці на виробництві. На комбінаті ведеться цілеспрямована робота по навчанню та підвищенню професійного рівня фахівців з охорони праці, яким відводиться важлива роль в зниженні виробничого травматизму.

Під організацією робочого місця розуміють впорядковане розташування стола, організаційної оснастки (тобто інструментальних шаф, підносів і лотків для інструментів), а також інших пристроїв, що забезпечують необхідні умови для високопродуктивної і безпечної роботи.

Для забезпечення ефективної організації робочого місця в даний час на комбінаті впроваджується інноваційний інструмент Lean технологій – «Система 5 С».

Система 5С – це п'ять простих принципів раціональної організації робочого простору.

Рисунок 4.3.1 Кроки системи «5 С»

Аналіз Безпеки Виконання Робіт (АБВР) - це обов'язкова послідовність дій, що виконується працівником (групою працівників) самостійно або за участю керівника перед початком і періодично в ході виконання робіт, а також центральний елемент комплексу заходів щодо постійного підвищення рівня безпеки на робочих місцях і запобігання негативного впливу на навколишнє середовище.

Метою проведення АБВР є аналіз можливості безпечного виконання/продовження робіт та виконання необхідних заходів по захисту людей та природи.

АБВР підрозділяється на «5 кроків до безпеки»:

Крок 1. Визначити джерела небезпеки, які існують або можуть виникнути при виконанні даної роботи.

Крок 2. Оцінити можливі наслідки для людей і навколишнього середовища.

Крок 3. Визначити і виконати дії, необхідні для надійного захисту від джерел небезпеки.

Крок 4. Продумати заходи реагування при можливій нештатній ситуації.

Крок 5. Прийняти рішення про можливість почати або продовжити роботу.

Кожний працівник зобов'язаний:

- проводити АБВР самостійно або з участю керівника, з дотриманням методики «5 кроків до безпеки» перед виконанням будь-якої роботи, дорученої керівником;

- прийняти рішення про можливості виконати доручену роботу безпечно;

- у разі неможливості виконати роботу безпечно – не починати роботу, повідомити керівника, брати участь у проведенні АБВР спільно з керівником;

- виконувати розроблені при проведенні АБВР заходи захисту від джерел небезпеки, а також правила ВІД, ПБ і ООС, що стосуються цих робіт.

Ще одним елементом, спрямованим на вдосконалення техніки безпеки та зниження рівню травматизму э використуэма на комбінаті система БМП.

Блокування - маркування - перевірка (БМП)- елемент системи промислової безпеки, спрямований на запобігання включення / спрацьовування / руху будь-якого обладнання (або його елемента) і подачі енергії на нього в той час, коли це може становити загрозу для життя і здоров'я людей (коли люди знаходяться в небезпечній зоні).

Блокування - виконання дій з фізичного відключення обладнання від джерел енергії та запобігання випадкового, несанкціонованого або несвоєчасного підключення джерел енергії.

Маркування - інформаційні бирки, що прикріплюються у місці відключення джерела енергії (на блокіратор або на замок). Такі бирки можуть містити інформацію про причини відключення, про працівників, які виконали її, а також іншу необхідну інформацію.

Перевірка - перевірка обладнання з метою переконатися в тому, що воно не може бути приведено в рух (наприклад, під впливом залишкової енергії) або що в ньому або поруч з ним не можуть з'явитися джерела небезпеки для життя і здоров'я людей (наприклад, токсичні речовини).

Послідовність виконання БМП

Крок 1. Підготовка.

Крок 2. Повідомлення.

Крок 3. Вимкнення / Зупинка обладнання.

Крок 4. Відключення джерел енергії та контроль залишкової енергії
Крок 5. Встановлення блокування - маркування.

Крок 6. Перевірка.

Крок 7. Виконання робіт на обладнанні.

Крок 8. Розблокування / маркування та відновлення працездатності обладнання.

4.4 Охорона навколишнього середовища

Охорона навколишнього середовища на підприємстві характеризується комплексом вжитих заходів, які спрямовані на попередження негативного впливу людської діяльності підприємства на навколишню природу, що забезпечує сприятливі та безпечні умови людської життєдіяльності. Враховуючи стрімкий розвиток науково-технічного прогресу, перед людством постала складна задача - охорона найважливіших складових навколишнього середовища (земля, вода, повітря), схильних сильному забрудненні техногенними відходами і викидами, що призводить до окислення ґрунту і води, руйнування озонового шару землі та кліматичним змінам. Промислова політика всього світу привела до таких незворотних і суттєвих змін в навколишньому середовищі, що це питання (охорона навколишнього середовища на підприємстві) став загальносвітовою проблемою і примусив державні апарати розробити довгострокову екологічну політику зі створення внутрішньодержавного контролю за ПДВ.

Основними умовами для поліпшення екології в країні є: раціональне використання, охорона і трата запасів природного резерву, забезпечення безпеки екології та протирадіаційні заходи, підвищення і формування екологічного мислення у населення, а також контроль над екологією в промисловості.

Охорона навколишнього середовища на підприємстві визначила ряд заходів для зниження рівня забруднень, що виробляється підприємствами:

-виявлення, оцінка, постійний контроль та обмеження викиду шкідливих елементів в атмосферу, а також створення технологій і техніки, які охороняють і зберігаючи природу і її ресурси. Розробка правових законів, спрямованих на охоронні заходи навколишнього середовища та матеріальне

-стимулювання виконаних вимог і профілактики комплексу природоохоронних заходів. Профілактика екологічної обстановки шляхом виділення спеціально відведених територій (зон).

Під охороною навколишнього середовища розуміють сукупність технічних і організаційних заходів, що дозволяють звести до мінімуму або в ідеальному випадку абсолютно виключити викиди в біосферу матеріальних та енергетичних забруднень.

Металургійне виробництво може створювати самі різні забруднення. Це обумовлено великою різноманітністю вживаних в металургії матеріалів, безліччю видів технологічних процесів та великим асортиментом продукції, що випускається.

Основними джерелами забруднення атмосфери на підприємстві є сталеплавильні і чавуноплавильні агрегати мартенівських, електроплавильних, конверторних і ливарних цехів, а також топкові пристрої печей і котельних всіх призначень.

У ливарному виробництві повітря забруднюється пилом, окисом вуглецю, Багато пилу утворюється при роботі підготовчого відділення, а також при транспортуванні формувальної землі, заповненні землею опок. Різноманітними, в тому числі шкідливими для здоров'я людини забрудненнями супроводжуються процеси пайки та зварювання. При роботі металорізального обладнання із застосуванням мастильно-охолоджувальних рідин (емульсій, масел) повітря забруднюється аерозолями цих речовин. При обробці заготовок абразивним інструментом виділяється абразивний пил.

Основні технологічні процеси в машинобудуванні характеризуються досить значними шумом і вібраціями. Найбільш інтенсивні шум і вібрації при роботі технологічного обладнання ковальсько-пресових і штампувальних молотів і пресів.

Так наприклад в прокатних і сталеплавильних цехах, використовується велика кількість води. Стічні води підприємств машинобудування і металообробки містять механічні суспензії піску, окалини, металевої стружки і т. д., а також різні мінеральні масла.

Існує багато методів боротьби з промисловими забрудненнями навколишнього середовища. Умовно їх поділяють на дві групи: пасивні та активні. До числа пасивних відносяться методи, використання яких не пов'язано з безпосереднім впливом на джерело забруднення. Це традиційні методи, що носять захисний характер: раціональне розміщення джерел забруднень, їх локалізація, очищення викидів. Прикладом раціонального розміщення джерел забруднень може бути розташування промислових підприємств з підвітряного боку по відношенню до житлової забудови, щоб продукти горіння, шкідливі гази, кіптява і пил, що виділяються навіть в малих дозах, неслися вітром у бік щодо вільного простору. Між підприємством і житловим районом залишають впорядковану і озеленену санітарно-захисну зону. Локалізація джерел забруднення обмежує поширення їх шкідливого впливу (наприклад, фарбування виробів розпиленням в спеціальних камерах).

Широке поширення мають методи очищення забруднень. Для цієї мети розробляються самі різні очисні пристрої та споруди. Сутність активних

методів боротьби з забрудненнями полягає в удосконаленні існуючих та розробці нових технологічних процесів і обладнання з метою зниження їх шкідливого впливу на навколишнє середовище. Цим методам останнім часом приділяють все більшу увагу, так як вони вирішують проблему охорони навколишнього середовища радикально.

Охорона атмосферного повітря на підприємстві:

- утримувати робоче місце в чистоті, проводячи вологе прибирання, щоб запобігти вторинне опилення і забруднення атмосферного повітря;

- при роботі з сипучими матеріалами максимально використовувати можливість зволоження їх, враховувати напрям вітру з метою найменшого виносу пилу в навколишнє середовище;

- не допускати випуску бракованої продукції, відтворення якої веде до додаткового викиду шкідливих речовин;

- забезпечувати ефективну роботу газопилоочищувальних установок. У випадку аварійного виходу їх з ладу - інформувати керівництво і вимагати відновлення його працездатності.

Висновок: У процесі виконання роботи були розроблені функціональна схема автоматазації та принципіальна електрична схема, був проведен розрахунок звужуючого пристрою та діаметру діафрагми. У роботі були вибрані та проаналізовані системи автоматизації. Наведені заходи з охорони навколишнього середовища, охорони праці та протипожежної техніки.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аксельруд Л.Г., Сухов І.І., Тимчак В.М. Нагрівальні колодязі. Москва, «Металлургіздат», 1961р.

2. Каплан В.Г. Рекуперативні нагрівальні колодязі. Москва, «Металлургіздат», 1954р.

3. Ревун М.П., Гранковська В.І. Автоматичне управління нагріванням металу. Київ, «Техніка», 1973р.

4. Гребельного В.І., Куликов І.В. Підвищення ефективності роботи нагрівальних колодязів прокатних станів. Київ, «Техніка», 1975р.

5. Глинков Г.М., Косирев А.І., Шевцов Є.К. Контроль і автоматизація металургійних процесів. Москва, «Металургія» - 1989р.

6. Каганов В.Ю., Глинков Г.М., Климовицький М.Д., Климушкин А.К. Основи теорії й елементи систем автоматичного регулювання. Москва, «Металургія» - 1987р.

7. А.В. Єрофеєв, «Електронні прилади теплового контролю і регулювань» 2000р.

8. Правила технічної експлуатації електроустаткування 2005р.

9. К.А. Миронов, «Контрольно-вимірювальні прилади» 2005р.