Полезное:
Как сделать разговор полезным и приятным
Как сделать объемную звезду своими руками
Как сделать то, что делать не хочется?
Как сделать погремушку
Как сделать так чтобы женщины сами знакомились с вами
Как сделать идею коммерческой
Как сделать хорошую растяжку ног?
Как сделать наш разум здоровым?
Как сделать, чтобы люди обманывали меньше
Вопрос 4. Как сделать так, чтобы вас уважали и ценили?
Как сделать лучше себе и другим людям
Как сделать свидание интересным?
Категории:
АрхитектураАстрономияБиологияГеографияГеологияИнформатикаИскусствоИсторияКулинарияКультураМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОхрана трудаПравоПроизводствоПсихологияРелигияСоциологияСпортТехникаФизикаФилософияХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника
Слобідська Україна в другій половині хvii – ХVIII СТ. Заселення краю, адміністративний устрій, політичне та господарське життя.
|
|
Адміністративно-територіальний устрій Гетьманщини
Зберігався майже без змін з часів Національно-визвольної війни. Наприкінці XVII ст. на Лівобережжі існувало 10 полків, які одночасно були адміністративно-територіальними і військовими одиницями.
Адміністративно-територіальний устрій Слобідської України
Сформувалося п’ять козацьких полків - Острогозький, Харківський, Сумський, Охтирський та Ізюмський. Ці полки, як і в Гетьманщині, були не тільки військовими, а й адміністративно-територіальними одиницями. Полки поділялися на сотні. Полком керував полковник із полковою старшиною. Посада полковника була виборною. Він очолював адміністрацію полку, стверджував судові постанови, роздавав поселенцям вільні землі, а також командував полком під час походів.
Полковників обирали довічно. Крім того, на Слобідській Україні нерідко траплялося успадкування посади полковника. Це зумовлювалося особливостями заселення нових земель: полковники звичайно були ватажками переселенських груп. Вони мали надзвичайний авторитет, бо фактично були засновниками полків, на відміну від Гетьманщини.
ВЛАДА В ЛІВОБЕРЕЖНІЙ ГЕТЬМАНЩИНІ ТА СЛОБІДСЬКІЙ УКРАЇНІ
Гетьманщина
· Місце Генеральної військової ради ще за Богдана Хмельницького заступила Старшинська рада. До її складу входили гетьман і генеральна старшина - обозний, писар, двоє суддів, двоє осавулів, бунчужний, а також 10 полковників. Ця рада встановлювала розміри податків, оренди, виносила ухвали з питань оборони.
· Безпосереднє ведення справ покладалося на Генеральну військову канцелярію.
· Найвищою посадовою особою в Гетьманщині був гетьман.
· У другій половині XVII ст. його обирала вузька Старшинська рада, рішення якої схвалювало козацьке військо на Генеральній військовій раді.
· Остаточно затверджував гетьмана цар.
· Влада гетьмана хоч і обмежувалася царатом, проте у вирішенні питань внутрішнього життя Лівобережної України залишалася значною.
· Повноваження гетьмана визначалися спеціальними статтями (умовами), що укладалися між гетьманом і царем.
o Гетьман, зокрема, мав право надавати старшині у власність землю за службу, призначати на посади.
o Гетьман визначав також напрями внутрішньої політики Гетьманщини, умови переговорів або листування з урядами інших держав.
· Дорадчі права при гетьманові мала Рада генеральної старшини.
Слобідська Україна
· У Слобідській Україні посади гетьмана не існувало, не було й генеральної старшини. У цьому полягала ще одна особливість адміністративно-політичного устрою Слобожанщини, накинута царатом.
· Слобідські полковники підпорядковувалися безпосередньо бєлгородському воєводі.
· Кожний полк окремо і в різний час одержував царську жалувану грамоту, в які визначалися його права на козацький устрій, вільну торгівлю, звільнення від податків на землю тощо.
· Вибраних у полках полковників бєлгородський воєвода, якому вони підпорядковувалися у військових справах, пропонував цареві як... кандидатів на цю посаду.
· Кількісний склад козацьких полків не був постійним.
· Реєстр усіх слобідських полків містив перелік козаків, які мали відбувати військову службу.
СОЦІАЛЬНІ СТАНИ
Після Національно-визвольної війни українське суспільство зазнало великих змін.
Козаки
· Чисельність козацтва зростала, воно перетворилося на привілейований стан.
· Козаки записувалися поіменно в урядових реєстрах і підлягали тільки владі гетьмана та старшини.
· Вони отримували право на вільне проживання в містах і селах, заняття ремеслом, торгівлею, промислом.
· Зберігався традиційний козацький суд.
· Козаки звільнялися від податків, їхнім основним обов’язком була військова служба.
· Козацтво було провідним станом і в Слобідській Україні.
· Козаки володіли землею, працювали на ній у власних господарствах, мали право вільно торгувати, не сплачувати податків.
· Так само, як і в Гетьманщині, їхньою головною повинністю була військова служба.
· Найчисленнішу групу становили городові козаки - так називали козаків, що мешкали у містах, містечках, селах, хуторах Гетьманщини і Слобідської України, на відміну від низових (запорозьких) козаків.
· У другій половині XVII ст. із середовища козацтва виокремилась козацька старшина, яка посідала панівне місце в суспільстві.
Українська шляхта
· Зберігалася у Гетьманщині. Вона дедалі більше зливалася з козацькою старшиною внаслідок отримання старшинських прав і привілеїв.
Селяни
· Численна верства Гетьманщини. Після Національно-визвольної війни їхнє становище змінилося. Вони здобули право змінювати місце проживання, вільно вступати до козацького стану (єдиною перешкодою було майнове становище, бо військова служба відбувалася за власний кошт).
· Особисту свободу зберігали селяни і в Слобідській Україні. Їхня відмінність від козаків полягала у тому, що вони мали платити податок до царської казни.
Міщани
· Їхнє становище у другій половині XVII ст. зазнало змін.
· Воно визначалося царськими грамотами й нормами магдебурзького права.
· Частина мешканців міст покозачилася (60-80%). Натомість до стану міщан записувалися деякі селяни.
· Міщани отримали право вільно володіти землями; їх не обмежували в ремеслах, промислах, торгівлі.
· Вони сплачували податки й виконували повинності на користь держави, які, одначе, були значно менші, ніж за Речі Посполитої.
· Багато міщан було серед переселенців до Слобідської України. Вони, як і селяни, більше жили з хліборобства, проте не цуралися й ремесел, запровадивши цеховий устрій, подібний до того, який існував у Гетьманщині.
Духівництво
· Привілейований стан Гетьманщини та Слобідської України.
· Його становище визначалося тим, що православ’я мало статус державної релігії.
· На православну церкву гетьманський уряд покладав надзвичайно важливе завдання - бути ідеологічною опорою незалежної козацької держави.
· Не випадково всі гетьмани допомагали церкві: чи то фінансово підтримуючи монастирі, чи то дбаючи про поліпшення освіти священиків і сприяючи друкуванню церковних книг.
Date: 2016-07-05; view: 457; Нарушение авторских прав