Закупорка стравоходу.

Стоматит.

Запалення слизової оболонки ротової порожнини.

Етіологія. Виникає первинно, або вторинно. Первинні обумовлені впливом механічних, хімічних, термічних або біологічних факторів; вторинні являються наслідком цинги, пелагри, цукрового діабету, нефриту, гастроентериту, чуми і ін. причиною стоматиту у собак являється зубний карієс.

Симптоми. Стоматит може бути катаральний, везикулярний, виразковий, дифтеритний, флегмонозний і гангренозний; може протікати гостро або хронічно, може бути вогнищевим або дифузним. Порушення акту жування, із ротової порожнини виділяється тягуча піниста слина; собака чавкає, тре морду об передні лапи, непокоїться, відказується від улюбленого корму. Оглядом виявляють набряк слизової і різні форми її пошкодження (пустули, виразки і ін.); із рота неприємний запах.

Лікування. Дають тварині рідкі корми – молоко, бульйони, желе, киселі, рідкі каші.

При травматичному стоматиті встановлюють та усувають причину: видаляють чужерідне тіло, зломаний зуб і т.д.

Ротову порожнину зрошують розчинами дезінфікуючих і в’яжучих речовин – борна кислота, перекис водню, питна сода,перманганату калію, настоянка календули, відвар ромашки, листя евкаліпта, фенілсаліцилату, етакридину лактат, фурациліну, розчином бури, розчином Люголя і ін.; змащують йод гліцерином, розчином міді сульфату. Зменшують запальні явища в’яжучі засоби – 1% водний або гліцериновий розчин таніну, відвар кори дуба, розчин квасців.

За необхідності призначають всередину сульфаніламідні препарати: триметазин, дитривет, бісептол, стрептоцид, в тяжких випадках – антибіотики – бензилпеніцилін, гентаміцин, цефазолін.

При виразкових стоматитах – ефективні аплікації водного розчину мефенаміну 1-2 рази на добу, метил урацил.

Якщо стоматит викликаний карієсом, задають таблетки натрію фториду, фторлан.

При стоматиті внаслідок кандидамікозу слизову оболонку змазують розчином Люголя, мазь амфотерицина, розчин бриліантової зелені, 0,5 % водний розчин метиленової зелені.

Додатково до основного лікування назначають препарати аскорбінової кислоти.

Фарингіт.

Запалення глотки.

Етіологія і патогенез. Розрізняють первинний і вторинний фарингіт. Первинний виникає при зниженні загальної резистентності організму, його виснаженні, внаслідок чого відбувається підвищення вірулентності мікрофлори і виникнення запалення. Часто причиною фарингіту являється жадібне ковтання великих кусків дуже гарячого або дуже холодного м’яса. Інші фактори – травми, простуда, холодне напування. Вторинний являється ускладненням риніту, стоматиту, ларингіту, або при інфекційних хворобах.

Під дією причинного фактору виникає запалення слизової оболонки м’ягкого піднебіння, глотки, а також заглоткових лімфатичних вузлів. Запалення протікає гостро і хронічно, буває катаральним, крупозним, дифтеритним, виразковим і флегмонозним. У собак частіше відмічається катаральний фарингіт.

Симптоми. Порушення акту ковтання, пригнічення, відказ від їжі, кашель, болючість, підвищення загальної і місцевої температури. При огляді глотки виявляють запальну гіперемію її слизової оболонки, інколи інородці тіла.

Лікування. Гострий фарингіт як правило, перебігає з гострим ринітом, тому вводять в носову порожнину інтерферон, ефективність лікування краща при перших ознаках хвороби. В ніс також закапують або застосовують для інгаляцій засоби, що сприяють розрідженню слизу та гною – рибонуклеазу, дезоксирибонуклеазу.

Для полоскання (методом спринцування), застосовують розчин бікармінту по 1-2 таблетці на 1 стакан води, настой квітів ромашки з борною кислотою та гліцерином. Слизову змазують йод гліцерином. При підвищеній температурі – стрептоцид, етазол, бісептол або антибіотики – бензилпеніцилін, гентаміцин, ципролет.

При хронічному фарингіті застосовують суміш для тепло-вологих інгаляцій: натрію хлорид, натрій гідрокарбонат, кальцій хлорид, глюкоза. Глотку змащують танінгліцерином.

Спокій, оптимальні умови годівлі і утримання. При неможливості ковтання застосовують поживні клізми. Місцево застосовують тепло (тепле укутування, зігріваючі компреси, грілки і ін.), фізіотерапевтичні процедури (УВЧ, солюкс, УФ-опромінення).

Всередину призначають калію йодид, галаскорбін, екстракт алое п/ш, ФиБС як стимулюючі захисних сил організму.

Закупорка стравоходу.

Етіологія. Частіше виникає у цуценят після відлучення від матері внаслідок проковтування неїстівних великих, інколи колючих і гострих предметів. Буває повною неповною, первинною і вторинною.

Патогенез. Тривала обтюрація і травмування супроводжується запаленням стінки стравоходу, набряком.

Симптоми. Неспокій тварини, відказ від корму, утруднені ковтальні рухи, запалення, набряк і болючість стравоходу на місці закупорки, інколи рвота. При обтюрації шийної частини стравоходу можна пропальпувати стороннє тіло і вогнище запалення. Закупорку грудної частини стравоходу розпізнають шляхом зондування, за допомогою езофагоскопії.

Лікування. Стороннє тіло може бути видалене із блювотою після підшкірного введення апоморфіну, або його проштовхують в шлунок зондом. В інших випадках проводять езофаготомію і стороннє тіло дістають оперативним методом.