Главная Случайная страница


Полезное:

Как сделать разговор полезным и приятным Как сделать объемную звезду своими руками Как сделать то, что делать не хочется? Как сделать погремушку Как сделать так чтобы женщины сами знакомились с вами Как сделать идею коммерческой Как сделать хорошую растяжку ног? Как сделать наш разум здоровым? Как сделать, чтобы люди обманывали меньше Вопрос 4. Как сделать так, чтобы вас уважали и ценили? Как сделать лучше себе и другим людям Как сделать свидание интересным?


Категории:

АрхитектураАстрономияБиологияГеографияГеологияИнформатикаИскусствоИсторияКулинарияКультураМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОхрана трудаПравоПроизводствоПсихологияРелигияСоциологияСпортТехникаФизикаФилософияХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника






Мал. 2.1. Рідинно-мозаїчна модель біомембрани





1 - мембранний білок, 2 - молекула полярного ліпіду; стрільцями позначені два типи дифузії: горизонтальної - латеральна дифузія, вертикальної - "фліп-флоп"

Розрізняють три основних класи мембранних білків: ферментні, рецепторні і структурні.

1. Ферментні білки здійснюють прискорення різноманітних хімічних реакцій. У гігантських молекулах ферментів лише невелика частина їхньої структури – активний центр - реалізує власне каталітичну функцію.

Структура мембрани відіграє величезну роль у реалізації каталітичної функції ферменту. Молекули ферменту, що загубили зв'язок із мембраною, у більшості випадків утрачають цілком чи частково свою специфічну активність через зміну конформації, екранування активного центра і т.п. Взаємодія периферичного білка із поверхнею мембрани відновлює його активність.

 

Таблиця 1. Класифікація білків біомембран в залежності від їх функцій.

 

Функції Мембранні білки
Каталізатори метаболізма Ферменти: оксиредуктази, трансферази, ліази изомерази, лигази.
Інші: переносники електронів (цитохроми, білки с негемовим залізом тощо.)
Транспорт Переносники: рухливі переносники
Канали: нерухливі мембранні пори и селективні фільтри
Ворота: специфічна система воріт
Насоси: механізм активного транспорту
Рухливість Мікротрубочки
Мікрофіламенти
Війки, мікроворсинки
Рецепція і передача інформації Хеморецептори: рецептори гормонів та ін.
Рецептори світла: родопсин
Антитіла та інші сполуки, які пов’язані с імунітетом
Збереження структури Волокнисті білки: колаген тощо.
Інші: глікокалікс

Ферментативний каталіз вимагає витрати енергії для реалізації специфічної біохімічної реакції (розщеплення чи синтезу, переносу атомів і їхніх груп, окислювання чи відновлення). Універсальним джерелом енергії в організмі є макроергичні зв'язки в молекулах аденилових нуклеотидів. Тому типовими мембранними білками є різного типу аденозинтрифосфатази (АТФази) – ферменти, які відщеплюють від молекули АТФ один залишок фосфорної кислоти із утворенням аденозиндіфосфата (АДФ).

Енергія, що виділяється, використовується ферментом для здійснення активного транспорту іонів (наприклад, Na+, К++АТФ-аза забезпечує перенос через мембрану іонів Na+ і К+). АТФ-ази енергетично забезпечують роботу м'язів, синтез білків і інших з'єднань, передачу нервового імпульсу і т.п.).

2. Рецепторні білки специфічно зв'язують визначені низькомолекулярні речовини, "розпізнають" їх, обернено змінюючи при цьому свою конформацію. Це зміна, у свою чергу, запускає усередині клітини відповідну реакцію. За допомогою рецепторних білків, розташованих на поверхні плазматичної мембрани, клітина розпізнає хімічні подразники (стимули) із зовнішнього середовища й адекватно на них реагує. Різні типи рецепторів специфічно розпізнають антигенні стимули, гормональні сигнали; комплекси рецепторних білків, що утворяться, із гормонами чи вітамінами іноді переносяться усередину клітини, у її ядро, де і реалізується відповідна реакція.

3. Структурні білки, що не мають специфічної біологічної активності. Вони характеризуються наявністю великих гідрофобних ділянок, тому легко утворюють різної міцності ліпідно-білкові ансамблі – ліпопротеїни мембран. Імовірно, вони служать кістяком, "якорем" для закріплення молекул периферичних ферментних білків, глікопротеїнових структур, що утворять зовнішній шар плазматичної мембрани – глікокалікс.

З іншого боку, до плазматичної мембрани зсередини кріпляться елементи цитоскелета – мікротрубочки, мікрофіламенти, волокна різної структури, що зв'язують у єдину структуру всі мембранні утворення, закріплюючи й орієнтуючи молекули ферментів і рецепторів. Структурні білки також беруть участь у забезпеченні оптимальних умов для функціонування складних ферментних ансамблів. Відомо, наприклад, що заміна одного амінокислотного залишку в гігантській молекулі структурного білка мітохондрій порушує процес зборки ферментів дихального ланцюга.

Глікопротеїни – великий клас мембранних білків, що беруть участь у зв'язуванні різних біорегуляторів не поверхні клітини, у міжклітинних взаємодіях, у транспорті і циркуляції макромолекул. До визначених амінокислотних залишків (найчастіше амидної групі аспарагина) у молекулах глікопротеїнів приєднані олигосахаридні ланцюги, що складаються із 2-10 моносахаридних залишків (іноді 18 і більш). Розрізняють три типи вуглеводних структур у біомембранах: глікопротеїни, протеогликани і гліколіпіди.

У глікопротеінах вуглеводні компоненти гликани мають складну розгалужену аперіодичну структуру. Кислі полісахариди, які мають у своєму складі сульфат, міцно зв'язані із білком одержали назва протеогликанів.

Глікопротеїни плазматичних мембран беруть участь у розпізнаванні "свій –чужий", установлюють міжклітинні контакти аж до склеювання між собою клітин одного типу.

 

Date: 2016-11-17; view: 407; Нарушение авторских прав; Помощь в написании работы --> СЮДА...



mydocx.ru - 2015-2024 year. (0.006 sec.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав - Пожаловаться на публикацию