Поняття суспільного виробництва : його фактори і структура.Крива виробничих можливостей

Вихідним моментом економічної діяльності людей є виробництво. Суспільне виробництво – це цілеспрямована діяльність людини, усього суспільства по створенню необхідних благ та послуг. Процес виробництва передбачає існування і взаємодію кілька необхідних факторів. По-перше, участь у виробничому процесі повинна приймати людина з певними здібностями та трудовими навичками (особистий фактор виробництва). В економічній літературі здатність людини до праці називається робочою силою. Праця – це процес застосування здібностей та трудових навичок людей, прикладення їх фізичних та розумових зусиль для виробництва продукту. По-друге, необхідно мати сировину, матеріали, з яких буде виготовлятися продукт. Те, над чим працює людина, те, що вона перетворює в результат праці, називається предметами праці. По-третє, необхідні певні умови для здійснення процесу праці – машини, інструменти, обладнання, будинки тощо. Все те, за допомогою чого відбувається процес праці, називається засобами праці. Предмети праці у сукупності з засобами праці являють собою засоби виробництва (речовий фактор виробництва). Об’єднання особистого фактора з речовим, їх взаємодія у виробничому процесі, обумовлюють утворення продукту праці – кінцевої мети виробництва. Сукупність особистих і речових факторів виробництва утворює продуктивні сили суспільства. Таку логічну, ґрунтовну характеристику факторів виробництва здійснив К.Маркс

Суспільне виробництво має певну структуру. Його можна розподілити на матеріальне (промисловість, сільське господарство, транспорт, будівництво, торгівля) та нематеріальне (охорона здоров’я, освіта, духовні та культурні цінності тощо). Сукупність галузей, що обслуговують виробництво, складає виробничу інфраструктуру. Це – будівництво та експлуатація доріг, каналів, мостів, складів, виробничих будівель, водопостачання, каналізація, зв’язок, фінансово-кредитне обслуговування, консультаційні послуги тощо. Невиробнича (або соціальна) інфраструктура опосередковано пов’язана з виробництвом (підготовка кадрів, охорона здоров’я, соціальне обслуговування, кредитування, страхування та ін.).

10 Економічна та соціальна ефективність суспільного виробництва Економічна ефективність. Кожне виробництво – це цілеспрямована витрата ресурсів з метою отримання певних результатів. За цих виникає необхідність вимірювання співвідношень результатів та витрат. Економічно ефективним вважається виробництво (на будь-якому його рівні), в якому максимум результату забезпечується мінімумом витрат. Ефективність суспільного виробництва показує відношення величини створених товарів та послуг до сукупних витрат суспільної праці (живої та уречевленої). Для порівняльної оцінки ефективності суспільного виробництва в різних країнах використовують показники суспільного виробництва на душу населення. Вони розраховуються діленням ВВП, ЧВП, ВНД, ЧНД, ОД, БД на середньорічну кількість населення.

Окремі сторони ефективності суспільного виробництва вимірюють за допомогою конкретних показників. Велике значення мають показники рентабельності. Усі вони відносні й показують, скільки одиниць прибутку (балансового, чистого, операційного, оподаткованого тощо) отримують на одиницю реалізованої продукції (активів, виробничих фондів, власного капіталу тощо). Сукупність показників рентабельності всебічно відбиває ефективність виробничої, інвестиційної та фінансової діяльності підприємства, а, значить, сприяє пошуку резервів покращання результатів виробництва.

Для оцінки рівня продуктивності праці також використовують систему показників, серед них важливу роль відіграють узагальнюючі показники, які характеризують середньорічне (середньоднівне, середньогодинне) вироблення продукції одним робітником. Щоб отримати такий показник, необхідно вироблений продукт у грошовому виразі поділити на кількість зайнятих у його виробництві. Оберненим показником продуктивності праці є показник трудомісткості. Він показує, скільки праці витрачається на одиницю продукції.

Показник фондовіддачі показує скільки чистої виручки від реалізації продукції припадає на одиницю основних виробничих фондів. Обернений показник – фондомісткість.

Показник матеріаловіддачі показує скільки чистої виручки від реалізації продукції припадає на одиницю матеріальних витрат. Обернений показник – матеріаломісткість.

Соціальна ефективність. При відповіді на це питання необхідно аналізувати відповідність кількості та видів вироблених благ основним соціальним потребам суспільства, інтересам окремої людини. Виходячи з цього вчені-економісти вважають інтегруючим показником соціальної ефективності виробництво товарів народного споживання в загальному обсязі виробництва за певний період (переважно рік).

Порівняльний аналіз частки товарів народного споживання (ТНС) в загальному обсязі виробництва в Україні та розвинутих країн світу показує певні “перекоси” у структурі нашого виробництва. Так, якщо частка ТНС в загальному обсязі виробництва в українській економіці наприкінці XX ст. становила приблизно 23% (а на початку 90-х років це було 30%), то в ринкових країнах вона становить майже 70%. Чим обумовлено зниження частки ТНС в Україні в 90-ті роки минулого століття? Серед основних причин такого становища є застаріла структура виробництва (переважання металургійної промисловості, важкого машинобудування, занепад легкої, харчової промисловості), велика частка у структурі суспільного виробництва ВПК, низький технічний рівень виробництва, де виробляються предмети споживання, високі витрати матеріалів на одиницю продукції тощо.

Необхідно зазначити, що в останній період дослідники, які аналізують проблему соціальної ефективності суспільного виробництва, велику увагу приділяють визначенню так званих соціальних витрат. Мова йде про побічні результати господарської діяльності – забруднення навколишнього середовища, рівень захворюваності, рівень злиденності та ін.

Велике значення також для оцінки соціальної ефективності має аналіз обсягу та якості так званих соціальних благ, які надають населенню країни. Результатом користування ними населенням є рівень освіти, здоров’я, життєвий рівень тощо.

11 Результативні показники суспільного виробництва В кожній країні функціонує велика кількість підприємств. У сукупності вони представляють економіку як цілісну систему, сукупне виробництво суспільства. Для оцінки ефективності його функціонування необхідна система надійних, взаємопов’язаних макроекономічних показників, розрахованих по певній методиці, в межах певної моделі. Країни з ринковою економікою використовують модель, яка називається система національних рахунків (СНР). Україна з 1992 року також перейшла на цю систему, хоча раніше, коли вона знаходилася в складі СРСР, використовувала іншу систему – БНГ (баланс народного господарства). СНР базується на відповідних методологічних принципах, серед яких перш за все необхідно виділити такі: 1) продуктивною є будь-яка економічна діяльність, котра приносить доход суб’єктам цієї діяльності; 2) в основі СНР лежить концепція про тотожність між витратами на виробництво сукупного продукту і доходом, одержаним від його продажу; 3) СНР виходить із того, що економіка знаходиться в постійному кругообороті, а кругооборот – це безперервний потік “витрати-доходи”; 4) ключовим поняттям у структурі показників виробництва є додана вартість, яка характеризує внесок конкретної сукупності факторів виробництва у створення вартості в масштабах економіки в цілому. Додана вартість, як внесок кожного окремого робітника, розглядається в СНР стосовно виробника, а не продукту.

Необхідно зауважити, що СНР не с застиглою, незмінною системою. Вона постійно вдосконалюється. Згідно з концепцією, затвердженою ООН у 1993 р., на початку 1995 р. Мінстат України завершив розробку національних рахунків України. Які ж основні показники розраховуються сьогодні в Україні і дають можливості не тільки отримувати якісні характеристики результатів економічного розвитку країни, пов’язані з виробництвом і споживанням продуктів та послуг, розподілом та перерозподілом доходів, формуванням національного багатства країни, а й використовувати їх з метою міжнародних зіставлень, порівнянь? Останнє також є важливим, оскільки макропоказники, які розраховувалися в системі БНГ відрізнялися по складу від тих, що розраховувалися в системі СНР, і щоб здійснити будь-яке порівняння, необхідно було наші показники приводити у відповідальність з західними за допомогою певних поправочних коефіцієнтів. Зрозуміло, що таке коректування не сприяло підвищенню рівня достовірності результатів.

Центральне місце серед макроекономічних показників займає валовий внутрішній продукт (ВВП). Валовий внутрішній продукт – це сукупна ринкова вартість кінцевої продукції та послуг, що вироблені резидентами країни за рік.

Введення в визначення поняття “кінцева продукція” означає, що при обчисленні ВВП не враховується проміжна продукція, тобто продукти та послуги, використані в процесі виробництва. Тим самим виключається повторний рахунок.

На основі ВВП в СНР розраховуються похідні показники. Серед них:

4. Чистий внутрішній продукт (ЧВП) – його розраховують як різницю між ВВП і споживанням основного капіталу, тобто сумою амортизації поточного року;

5. Валовий національний доход (ВНД) – сума внутрішніх первинних доходів, тобто ВВП плюс чисті зовнішні первинні доходи, які отримані резидентами даної країни від інших країн;

6. Валовий наявний національний доход (ВНД_н) – ВНД плюс чисті поточні зовнішні трансферти (різниця між поточними трансфертами, отриманими з-за кордону і переданими за кордон);

7. Чистий національний доход (ЧНД) – від ВНД необхідно відрахувати споживання основного капіталу (амортизацію);

8. Чистий наявний національний доход (ЧНД_н) – від ВНД_н необхідно відрахувати споживання основного капіталу (амортизацію);

9. Особистий доход (ОД) – складається із первинних доходів домашніх господарств та їх вторинних доходів, які не зароблені, але отримані внаслідок перерозподілу первинних доходів (внутрішні соціальні трансферти та чисті зовнішні соціальні трансферти);

10. Особистий безподатковий доход (БД) – він обчислюється як різниця між особистим доходом і особистими податками (прибутковий податок, податки на особисте майно, на спадщину та ін.).

Макроекономічні показники – це показники в грошовій формі. Тому їхній рівень та динаміка залежать як від фізичних обсягів виробництва, так і від рівня цін. З метою нівелювання цінового фактора в макроекономічних розрахунках обчислюють два види ВВП: 1) номінальний ВВП – це показник загального обсягу виробництва, який обчислюється в поточних, тобто в фактичних цінах даного року; 2) реальний ВВП – це показник загального обсягу виробництва, який обчислюється в постійних цінах, тобто в цінах року, який приймається за базу. Реальний ВВП не враховує зміну рівня цін.