Законодавче забезпечення молодіжної політики в Україні: спорт

Рекомендаційний список

«Молодь сьогодні: правова підтримка»

ЗАКОНОДАВЧЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ МОЛОДІЖНОЇ ПОЛІТИКИ В УКРАЇНІ: СПОРТ

2016.

Спорт - це один з найбільш доступних способів підтримки і збереження здоров'я і працездатності людини. З кожним роком з'являються і розвиваються різні форми занять фізичними вправами, удосконалюються нові, незвичайні види спорту, але зацікавленість до них боку більшої частини молоді і студентів залишається досить слабкою і низькою. Істинний обсяг рухової активності молодих людей не може повністю забезпечити їх повноцінне і гармонійний фізичний розвиток і зміцнення здоров'я. Підвищується кількість студентів і школярів, котрі мають відхилення у стані здоров'я.

В даний час спорт набуває настільки високу значимість у суспільстві, що з'являються підстави вважати його одним з основних видів людської діяльності. В системі норм і цінностей суспільства він також відіграє велику роль. Заняття спортом, особливо аматорські, досить часто розглядаються не тільки як спосіб зміцнення і збереження здоров'я, але і як превентивний захід по запобіганню алкоголізації та наркотизації та інших антисоціальних проявів поведінки, особливо в середовищі молоді.

Сучасність б'є на сполох. Наша молодь з кожним роком слабшає, а випадки смертності на заняттях фізичної культури у школах та вишах жахають громадськість. Майже 90 відсотків дітей, учнів, студентів мають відхилення у стані здоров'я.

Незадовільним є нинішній стан здоров'я української молоді. Упродовж останніх десяти років серед молоді відбулося підвищення рівня захворюваності й поширеності хвороб за всіма їх класами. Значного поширення набули соціально зумовлені хвороби. Погіршується епідемічна ситуація щодо ВІЛ/СНІДу, який вражає насамперед молоде покоління.

Серед зареєстрованих споживачів наркотиків молодь віком до 28 років становить 80%. За роки кількість споживачів наркотичних засобів та психотропних речовин збільшується, вік наркозалежної молоді має тенденцію до омолодження. За останні 10 років частка хворих на наркоманію серед неповнолітніх збільшилася у 6-8 разів. Смертність серед осіб цієї групи зросла у 40 разів. Хворіє на наркоманію переважно молодь, яка не працює. Поглиблення цих явищ викликає загрозу демографічної безпеки, оскільки середній вік уражених на наркоманію становить 26 років, тобто є найактивнішим репродуктивним віком.

Окреслилася тенденція до погіршення психічного і духовного здоров'я молодих людей. Кожна третя дитина народжується з відхиленням у розвитку нервової системи. Чимало школярів почувають себе одинокими, перебувають у стані психічної напруги внаслідок конфліктів з однолітками, вчителями та батьками.

Економічні негаразди перехідного періоду негативно вплинули на соціальне здоров'я молоді. Для значної частини молодих людей гострими стали проблеми бідності, безпритульності, безробіття та насильства. Останні роки обмежені ресурси спрямовувалися головним чином на лікування та підтримку невідкладної допомоги, а профілактиці захворювань та популяризації засад здорового способу життя не приділялося належної уваги. За даними опитування «Становище молоді в Україні» відзначається низька доступність медичних послуг (65%).

Головним чинником, що найбільше зумовлює стан здоров'я, є спосіб життя, який ведуть діти і молодь. Здорового способу життя дотримуються небагато юнаків і дівчат (69%). Доведено, що формування здорового способу життя є набагато ефективнішою й економічно доцільнішою стратегією, ніж постійне збільшення витрат на лікування наслідків нездорового способу життя.

Стан фізичного та психічного здоров'я визначає дозвілля молоді. Вільний час українська молодь проводить здебільшого на природі (47%). Популярними є й розважальні види дозвілля, які потребують матеріальних витрат клуби, кафе, кінотеатри (близько 30%). Третина присвячує вільні хвилини своєму хобі. На вибір виду дозвілля впливають рівень освіти і матеріального благополуччя, тип поселення і регіон проживання, стать і вид зайнятості. Селяни частіше проводять час на дискотеках, тому, що там це єдина розвага. Найбідніші респонденти частіше блукають вулицями. Малозабезпечена молодь жодного разу не зазначила, що відвідує концерти класичної й органної музики, виставки та вернисажі, дбає про свою зовнішність і здоров'я, фізичне й духовне вдосконалення. Матеріальний рівень впливає на вибір виду дозвілля, на формування духовної культури. Найнижчим авторитетом у молоді користуються державні культосвітні заклади.

Найпопулярнішим джерелом інформації про здоровий спосіб життя серед молоді, на думку респондентів, є телебачення (75%). На другому місці, але на порядок нижче за популярністю (40%) - найближче оточення, батьки й інші родичі. Інші джерела інформації, такі, як преса, Інтернет, медпрацівники, друзі та знайомі, радіо і науково-популярна література, шануються ще менше.

Діяльність у сфері фізичної культури в Україні, як і будь-яка інша діяльність в межах держави, регулюється відповідни­ми Законами і розробленими на їх підставі підзаконними акта­ми: постановами, указами, рішеннями, програмами, наказами, інструкціями, статутами, положеннями тощо.

Зупинимося детальніше на аналізі окремих законодавчих доку­ментів.

Закон України «Про фізичну культуру і спорт» було прийнято Верховною Радою України 24 грудня 1993 р., як результат законодавчої ініціативи Міністерства України в справах молоді і спорту та депутатської комісії ВР України в справах молоді і спорту. До його підготовки були залучені провідні фахівці галузі. Проект Закону обговорювався в регіонах України, на Колегії Мінмолодьспорту України, в спортивних організаціях, товариствах, що дало можливість внести до нього відповідні змі­ни і доповнення, врахувати нагромаджений в Україні та інших країнах передовий досвід. На заключному етапі до роботи над проектом були залучені досвідчені юристи та депутати. Проект Закону було обговорено і схвалено в парламентських комісіях.

Подібний Закон прийнято в Україні вперше, що свідчить про увагу до проблем галузі з боку Верховної ради, Президента Держави, виконавчих структур влади. У 1999 році до Закону були внесені деякі зміни і доповнення.

Закон визначає загальні правові, соціальні, економічні та організаційні основи розвитку фізичної культури і спорту, визначає участь державних органів, посадових осіб, організацій, підприємств, установ у зміцненні здоров'я громадян засобами фізичної культури. Закон має вісім глав:

Розділ І — Загальні положення;

Розділ II — Суб’єкти сфери фізичної культури і спорту;

Розділ III — Фізична культура;

Розділ IV — Спорт;

Розділ V — Організаційне, кадрове, фінансове та інше забезпечення діяльності у сфері фізичної культури і спорту;

Розділ VІ — Міжнародне співробітництво у сфері фізичної культури і спорту;

Розділ VІІ— Відповідальність за порушення законодавства у сфері фізичної культури і спорту;

У розділі І Закону йдеться про визначення понять фізичної культури і спорту, про завдання фізичної культури, державне регулювання в сфері фізичної культури. Важливим є те, що основним показником стану фізичної культури і спорту є рівень здоров'я і фізичного розвитку населення. Тобто визначальним названо не процес і показники, які його характеризують (масовість, спортивні досягнення, рівень забезпеченості), а кінцевий результат — рівень здоров'я. Цей, на перший погляд, незначний запис у ст.6 істотно змінює підходи до організації фізичного виховання.

На її підставі можлива, зокрема, кардинальна зміна сис­теми оплати працівників фізичної культури і спорту. Адже досі переважна більшість таких працівників (викладачі фізичного виховання, тренери-викладачі ДЮСШ та інші) отримують заробітну платню за кількість відпрацьованого часу, а не за стан здоров'я учнів, чи хоч би тенденцію його зміни. Можна очікувати, що в недалекому майбутньому буде зроб­лено спробу реформувати підходи до оплати праці фахівців фізичної культури.

Основними напрямкамивпровадження фізичної культури ст. 8 вказаного Закону визначає такі:

1. Фізкультурно-оздоровча діяльність.

2. Фізичне виховання.

3. Масовий фізкультурно-спортивний рух.

У подальших статтях цього розділу розшифровується зміст роботи в названих напрямках у різних сферах діяльності: виробничій, соціально-побутовій, навчально-виховній, серед інвалідів, в масовому спорті тощо.

Особливо важливими є деякі нормативні вимоги Глави II Закону.Ось найосновніші:

1. В середніх загальноосвітніх навчально-виховних закладах уроки фізкультури проводяться не менше 3 разів в тиждень.

2. Фізична підготовка військовослужбовців здійснюється у формі спеціальних занять обсягом не менше 4 разів на тиждень.

В складі педагогічних колективів дошкільних дитячих установ та інших закладів освіти передбачаються посади фахівців з фізичного виховання. В дошкільних закладах мають проводи­тися щоденні фізкультурно-оздоровчі заняття.

Передбачено опрацювання державних нормативів фінансування на здійснення фізкультурно-оздоровчих питань.

Окремі статті II глави стосуються фізкультурно-оздоровчої діяльності серед інвалідів і серед окремих категорій громадян (в'язнів) у місцях позбавлення волі.