Главная
Случайная страница
Полезное:
Как сделать разговор полезным и приятным
Как сделать объемную звезду своими руками
Как сделать то, что делать не хочется?
Как сделать погремушку
Как сделать так чтобы женщины сами знакомились с вами
Как сделать идею коммерческой
Как сделать хорошую растяжку ног?
Как сделать наш разум здоровым?
Как сделать, чтобы люди обманывали меньше
Вопрос 4. Как сделать так, чтобы вас уважали и ценили?
Как сделать лучше себе и другим людям
Как сделать свидание интересным?
Категории:
АрхитектураАстрономияБиологияГеографияГеологияИнформатикаИскусствоИсторияКулинарияКультураМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОхрана трудаПравоПроизводствоПсихологияРелигияСоциологияСпортТехникаФизикаФилософияХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника
|
Стаття 265. Поворот виконання судових рішень
Питання про поворот виконання судового рішення вирішує суд апеляційної чи касаційної інстанції, якщо, скасувавши судове рішення (визнавши його нечинним або таким, що втратило законну силу), він закриває провадження у справі, залишає позовну заяву без розгляду або відмовляє у задоволенні адміністративного позову чи задовольняє позовні вимоги у меншому розмірі.
У випадках, встановлених частиною першою цієї статті, суд, ухвалюючи нове судове рішення, повинен зобов'язати позивача повернути відповідачеві безпідставно стягнене з нього за скасованим судовим рішенням або визначити інший спосіб і порядок здійснення повороту виконання.
3. Якщо питання про поворот виконання судового рішення не було вирішене судом апеляційної чи касаційної інстанції, заява відповідача про поворот виконання розглядається адміністративним судом, у якому знаходиться справа. Заяву про поворот виконання може бути подано протягом одного року з дня виникнення підстав для повороту виконання.
За подання заяви про поворот виконання судовий збір не сплачується.
Суд розглядає заяву про поворот виконання у судовому засіданні з повідомленням осіб, які беруть участь у справі, і постановляє ухвалу, яку може бути оскаржено у загальному порядку. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.
Коментар:
Предмет регулювання та цілі статті
1. Стаття регулює порядок вирішення питання про поворот виконання судового рішення, яке було скасоване або змінене, зокрема, у такий спосіб, що стягувач повинен повернути боржнику те, що він отримав за таким судовим рішенням. Стаття спрямована забезпечити інтереси добросовісного боржника, який виконав судове рішення, яке, як згодом виявилося, було помилковим.
2. Особливості повороту виконання у деяких категоріях адміністративних справа визначено наступною статтею.
Вирішення питання про поворот виконання судового рішення судом вищої інстанції
3. Суд апеляційної інстанції, а також суд касаційної інстанції, зокрема й Верховний Суд України у разі скасування чи зміни судового рішення, яке вже було виконано, одночасно може вирішити питання про поворот його виконання, якщо це необхідно для відновлення правового становища, що існувало до виконання судового рішення. Поворот виконання може відбуватися у різні способи:
1) якщо рішення мало майновий характер, тоді суд зобов'язує позивача (стягувача) повернути відповідачеві (боржнику) безпідставно стягнене чи одержане;
2) якщо позивач (стягувач) не може повернути, наприклад, індивідуально визначене майно, то на нього може бути покладено обов'язок компенсувати відповідачеві (боржнику) вартість цього майна;
3) якщо у зв'язку зі скасуванням чи зміною судового рішення відновлює дію якийсь нормативно-правовий акт чи його положення, тоді суд може покласти на відповідача (боржника) обов'язок опублікувати оголошення про це в офіційному виданні, у якому було опубліковано акт, за аналогією з частиною одинадцятою статті 171 КАСУ;
4) будь-який інший спосіб, необхідний для відновлення попереднього становища, що існувало до виконання судового рішення, або інше поновлення прав та інтересів відповідача (боржника).
Вирішення питання про поворот виконання судового рішення за наслідками його перегляду за нововиявленими обставинами
4. Незважаючи на відсутність прямої вказівки у коментованій статті, аналогічні рішення суд може прийняти за наслідками провадження за нововиявленими обставинами, якщо він скасовує чи змінює попереднє судове рішення, що було вже виконано. Необхідність застосування аналогії тут зумовлена наявністю таких самих підстав для повороту, а також необхідності досягти цілей цієї статті - повернути до попереднього становища.
Вирішення питання про поворот виконання судового рішення судом, де знаходиться справа
5. Якщо питання про поворот виконання судового рішення, що вже виконане, не вирішив суд, який скасував чи змінив судове рішення, тоді це питання може бути окремо розглянуте в адміністративному суді, у якому знаходиться справа, за заявою відповідача (боржника). Зазвичай це адміністративний суд першої інстанції, якому повертається справа. Однак відповідач (боржник) може подати заяву відразу до суду апеляційної чи касаційної інстанції, поки там ще знаходиться справа.
6. Заяву про поворот виконання може бути подано у межах одного року з дня набрання законної сили рішенням, яким скасоване або змінене судове рішення, що було виконане. За подання заяви про поворот виконання судовий збір не сплачується - це просто нагадування, оскільки законом не встановлено й обов'язку сплачувати у цьому випадку судовий збір.
7. Суд у складі одного професійного судді (частина п'ята статті 257 КАСУ) розглядає заяву про поворот виконання у судовому засіданні з повідомленням осіб, які беруть участь у справі. Задовольняючи заяву, суд повинен зобов'язати позивача повернути відповідачеві безпідставно стягнене з нього за скасованим чи зміненим судовим рішенням, або визначити інший спосіб і порядок здійснення повороту виконання.
Неприбуття у судове засідання осіб, які беруть участь у справі, не перешкоджає судовому розгляду цього питання, якщо вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тобто з дотриманням вимог глави 3 "Судові виклики і повідомлення" розділу II КАСУ.
Коментована стаття не встановлює строку розгляду питання про поворот виконання, однак, на наш погляд, тут допустимо застосовувати десятиденний строк з дня надходження заяви за аналогією з порядком вирішення більшості інших процесуальних питань під час виконання судових рішень.
8. Ухвалу суду, як про задоволення заяви про поворот виконання судового рішення, так і про відмову у задоволенні цієї заяви, може бути оскаржено у загальному порядку, тобто з урахуванням того, суд якої інстанції постановив таку ухвалу, та вимог глав 1 - 3 розділу IV "Перегляд судових рішень" КАСУ.
При вивченні третього питання (Особливості повороту виконання в окремих категоріях адміністративних справ) необхідно звернути увагу на те, що
Згідно Кодексу адміністративного судочинства України
Стаття 266. Особливості повороту виконання в окремих категоріях адміністративних справ
1. Поворот виконання постанови про відшкодування шкоди, завданої суб'єктом владних повноважень каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, постанови про присудження виплати пенсій чи інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів, а також постанови про присудження виплати заробітної плати чи іншого грошового утримання у відносинах публічної служби допускається, якщо скасована постанова була обґрунтована на повідомлених позивачем завідомо неправдивих відомостях або поданих ним підроблених документах.
Коментар:
Предмет регулювання та цілі статті
1. Стаття порівняно із загальними правилами статті 265 КАСУ встановлює особливості повороту виконання в окремих категоріях адміністративних справ соціального характеру. У таких справах поворот виконання не проводиться, якщо позивач (стягувач) діяв добросовісно, а судове рішення, що було виконане, стало результатом помилки суду.
2. Наявність статті обумовлена ідеєю не порушувати соціальну справедливість при вирішенні питання про поворот виконання судового рішення, а також аналогічними правилами у подібних справах в цивільному судочинстві (див. статтю 382 ЦПКУ).
Недопустимість повороту виконання в окремих категоріях адміністративних справ
3. Згідно з правилами коментованої статті не допускається поворот виконання судових рішень за вимогами про:
1) відшкодування шкоди, завданої суб'єктом владних повноважень каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи;
2) присудження виплати пенсій чи інших періодичних платежів (соціальної допомоги тощо) з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів;
3) присудження виплати заробітної плати чи іншого грошового утримання (наприклад, грошового утримання судді у відставці) у відносинах публічної служби.
Тобто, якщо особа добросовісно одержувала за скасованою чи зміненою постановою певні виплати, то вона не повинна повертати ці кошти чи надміру одержані кошти. З набранням законної сили новим судовим рішенням вона лише втрачає право на одержання подальших виплат або зберігає це право щодо виплат у меншому розмірі.
Можливість повороту виконання
4. У зазначених вище категоріях адміністративних справ усе-таки може відбутися поворот виконання у випадках, якщо постанова суду стала результатом недобросовісної поведінки позивача (стягувача), а не порушень з боку суду. Тому, якщо скасована постанова була обґрунтована на повідомлених позивачем завідомо неправдивих відомостях або поданих ним підроблених документах, суд повинен допустити поворот виконання. Зазвичай постанову може бути скасовано з таких підстав за наслідками провадження за нововиявленими обставинами.
| При вивченні четвертого питання (Судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах) необхідно звернути увагу на те, що
Згідно Кодексу адміністративного судочинства України
Стаття 267. Судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах
1. Суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
2. За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання постанови суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штраф у розмірі від десяти до тридцяти мінімальних заробітних плат.
3. Частину третю виключено.
4. Половина суми штрафу стягується на користь позивача, інша половина - до Державного бюджету України.
5. Питання про накладення штрафу вирішується за клопотанням позивача або за ініціативою судді у судовому засіданні з повідомленням сторін. Неприбуття у судове засідання сторін, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду цього питання.
6. Суддя за клопотанням органу чи посадової особи, відповідальних за виконання постанови, на підставі відповідних доказів зменшує розмір штрафу на користь Державного бюджету України за невиконання або неналежне виконання постанови на суму штрафу, який було накладено за ці ж дії державним виконавцем відповідно до законодавства про виконавче провадження.
7. Ухвала суду про накладення штрафу, що набрала законної сили, направляється для виконання до державної виконавчої служби. З наступного дня після набрання ухвалою законної сили на суму заборгованості без додаткового рішення суду нараховується пеня у розмірі трьох відсотків річних з урахуванням індексу інфляції.
8. Сплата штрафу не звільняє від обов'язку виконати постанову суду і подати звіт про її виконання. Повторне невиконання цього обов'язку тягне за собою застосування наслідків, установлених частинами першою і другою цієї статті, але розмір нового штрафу при цьому збільшується на суму штрафу, який було або мало бути сплачено за попередньою ухвалою.
9. Особа-позивач, на користь якої ухвалено постанову суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такої постанови суду або порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду.
У такій заяві зазначаються:
1) найменування адміністративного суду, до якого подається заява;
2) ім'я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі;
3) ім'я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі;
4) ім'я (найменування) третіх осіб, які брали участь у розгляді справи, поштова адреса, номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі;
5) номер адміністративної справи;
6) відомості про набрання постановою законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження;
7) інформація про день отримання виконавчого листа та пред'явлення його до виконання;
8) інформація про хід виконавчого провадження;
9) документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви;
10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються.
На підтвердження обставин, якими обґрунтовуються вимоги, позивач зазначає докази, про які йому відомо і які можуть бути використані судом.
До заяви додаються докази її надсилання рекомендованим поштовим відправленням з повідомленням про вручення відповідачам і третім особам не раніше семи робочих днів до дня подання заяви до суду.
Заява підписується позивачем або його представником із зазначенням дня її підписання. У разі якщо заява подається представником, у ній зазначаються ім'я представника, його поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі. Одночасно із заявою подається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника.
Таку заяву може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред'явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідною постановою суду.
У разі відповідності заяви вказаним вище вимогам вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання. Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду такої заяви.
У разі невідповідності заяви вказаним вище вимогам вона ухвалою суду, прийнятою в порядку письмового провадження, повертається заявнику. Така ухвала суду може бути оскаржена.
10. За відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. У разі наявності підстав для задоволення заяви суд ухвалює одну із постанов, що передбачені частиною другою статті 162 цього Кодексу.
Така постанова може бути оскаржена лише в апеляційному порядку.
11. Окремі ухвали, а також ухвали щодо накладення штрафу, постановлені відповідно до цієї статті, можуть бути оскаржені лише в апеляційному порядку.
12. Судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється також у порядку, встановленому статтею 181 цього Кодексу.
Коментар:
Предмет регулювання та цілі статті
1. Стаття встановлює повноваження адміністративного суду щодо здійснення контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах з метою забезпечення їх повного, правильного і своєчасного виконання.
Форми судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах
2. Коментована стаття передбачає дві процесуальні форми контролю адміністративного суду за виконанням судових рішень в адміністративних справах:
1) судовий контроль за ініціативою суду, що ухвалив відповідне судове рішення (частини перша - друга);
2) судовий контроль за ініціативою осіб, які беруть участь у справі, чи інших заінтересованих осіб (частина третя).
Ці форми контролю відрізняються як ініціатором, так і предметом контролю і процесуальним інструментарієм.
Контроль за ініціативою суду
3. У силу принципу офіційності суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, у тому ж кількісному і, якщо це можливо, персональному складі має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, який програв справу і на якого покладено певні обов'язки, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Це може бути зроблено у тому ж самому судовому рішенні (у резолютивній частині) або в письмовій ухвалі.
4. Суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов'язків згідно із судовим рішенням та можливості суб'єкта владних повноважень їх виконати.
5. КАСУ не містить вимог до звіту про виконання рішення. На наш погляд, він повинен бути викладений у письмовій формі і містити: реквізити судового рішення, яке повинно бути виконане, стан його виконання (виконане повністю, частково, не виконане), повний перелік дій суб'єкта щодо виконання цього рішення, причини невиконання, якщо рішення виконане не повністю або не виконане. До такого звіту належить додати копії документів, які б підтверджували інформацію, викладену у звіті. Звіт подається до суду, який його витребував, у строк, встановлений цим судом.
6. За наслідками розгляду звіту або в разі його ненадходження у встановлений строк суд може постановити окрему ухвалу (див. статтю 166 КАСУ). Окрема ухвала може направлена судом як до суб'єкта владних повноважень, що не виконав рішення, так і до суб'єкта владних повноважень вищого рівня для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли невиконанню судового рішення. В окремій ухвалі також може бути вказано на підстави для притягнення до юридичної відповідальності осіб, які не виконали або не забезпечили виконання судового рішення. Відповідно до частини третьої статті 166 КАСУ особи, інтересів яких стосується окрема ухвала, можуть її оскаржити.
Контроль за ініціативою заінтересованих осіб
7. Контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах також здійснюється через розгляд адміністративними судами адміністративних позовів стосовно рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби за правилами статті 181 КАСУ. Але такий контроль здійснюється внаслідок звернення до адміністративного суду з новим адміністративним позовом заінтересованої особи і його предметом є лише діяльність державної виконавчої служби, але не суб'єкта владних повноважень, який не виконує судове рішення в адміністративній справі.
Відмінність від цивільного (господарського) судочинства
8. Ні цивільне, ні господарське судочинство не уповноважують контролювати виконання судового рішення у відповідних справах за власною ініціативою. Водночас вони передбачають можливість оскаржувати рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця, однак на відміну від адміністративного судочинства там не потрібно подавати новий позов та ініціювати нове провадження, але правила розгляду таких скарг дуже подібні до тих, що існують і в адміністративному судочинстві.
|
|
Date: 2016-05-25; view: 442; Нарушение авторских прав Понравилась страница? Лайкни для друзей: |
|
|