Зайнятість і безробіття: причини, основні риси, види й наслідки

Дисбаланс ринку праці, як правило, має хронічний характер. Тому проблеми зайнятості розглядаються всіма економічними школами.

1. Англійський священик Мальтус сформулював закон народонаселення, відповідно до якого виробництво продуктів харчування збільшується в арифметичній прогресії (1, 2, 3, 4, 5...), а приріст населення – у геометричній (2, 4, 8, 16, 32...). У наявності цієї залежності мальтузіанство бачило основну причину безробіття і виправдовувало “природні” методи регулювання чисельності населення: війни, епідемії, стихійні лиха й т. ін.

2. Класична політична економія вважала ринок саморегулюючою системою, де немає місця вимушеному безробіттю, а добровільне означає, що працівник не хоче працювати за низьку заробітну плату і, поки шукає роботу з високою оплатою, добровільно не працює.

3. У марксистській теорії безробіття розглядається як внутрішньо властиве капіталізму явище, викликане зростанням органічної будови капіталу й витісненням з виробництва особистого фактора, що утворює резервну армію праці чи безробіття. Відповідно до цієї концепції безробіття існує в поточній, застійній і прихованій (аграрній) формі. Висновок з марксистської економічної теорії полягає в необхідності заміни капіталізму новим суспільним ладом.

4. Родоначальником сучасної теорії зайнятості вважають Кейнса. Він стверджував, що:

– ринок вільної конкуренції не є саморегулюючим;

– рівновага ринку не гарантує повної зайнятості.

5. Сьогодні зростає кількість прихильників класичних ідей (неокласичний напрямок), які вважають, що повинен існувати “природний рівень безробіття”, а позбутися його взагалі неможливо.

Зайнятість населення – найважливіша категорія економічної теорії.

Під зайнятістю розуміється чисельність дорослого працездатного населення, забезпеченого роботою.

Та частина дорослого працездатного населення, що не має і шукає роботу, утворює безробітних.

Сумарна чисельність зайнятих і безробітних складає загальні ресурси праці в економіці, або робочу силу.