Методи боротьби з глобальним потеплінням

Пропонуються два основні методи боротьби з глобальним потеплінням: радикальне скорочення викидів в атмосферу і геоінженерні методи. На сьогоднішній день абсолютно незрозуміло, що більш реально зробити: скоротити викиди або прискорити розвиток біоінженерних методів, хоча на даний момент немає жодного вдалого методу їх застосування. При цьому шлях радикального скорочення викидів вже довів свою нереалістичність.

Підписаний у 1997 році Кіотський протокол будувався на різних сценаріях. Але на даний момент ми вже перевиконали найбільш песимістичний із запропонованих сценаріїв. В першу чергу це пов'язано з прискореним розвитком країн третього світу і насамперед Китаю. Якщо в 1990-і роки економічний розвиток КНР відбувався в руслі сценарію Кіотського протоколу, то в 2000-і роки темпи економічного розвитку Китаю різко зросли. Китаю знадобились додаткові енергетичні ресурси, які вони змогли знайти тільки у власному вугіллі. А вугілля — найбільший постачальник CO₂ на одиницю продукції, тому ми й не змогли втриматись в рамках заданих сценаріїв. Зараз, коли Кіотський протокол зазнав фіаско, виявилось, що ми не можемо домовитись між собою. На даний момент замість Кіотського протоколу існує тільки Копенгагенський акорд, тобто добровільні зобов'язання країн з контролю за викидами, але цей документ навіть не прийнятий на офіційному рівні, і, навіть якщо ці зобов'язання дотримуватимуться, це все одно кардинально не змінить ситуацію.

Другий шлях — це біоінженерні методи. Одним з цих методів є закачування CO₂ у шахти. Такі установки вже створюються, але поки жодна з них не запрацювала. У 2009 році був проведений інший експеримент — була зроблена спроба збільшити біопродуктивність океану, з тим щоб фітопланктон вбирав у себе «зайвий» вуглекислий газ з атмосфери. Було знайдено ділянку в океані зі зниженою продуктивністю через дефіцит розчиненого заліза, де і був проведений експеримент. Однак він провалився: після того як було додано розчинене залізо, почався бурхливий розвиток фітопланктону; за розрахунками вчених, планктон повинен був йти на дно, але цього не відбулось, натомість він пішов по харчових ланцюжках, і ефект виявився нульовим. Існують також екзотичні методи, наприклад збільшення відбивних здатностей стратосфери за допомогою спеціальних аерозолів.