Позичковий капітал підприємства, його ознаки, переваги й недоліки

Позиковий капітал — це сума коштів, яка формується за рахунок банківській: кредитів, одержаних підприємствам та інших тимчасово залученій: коштів.

Позиковий капітал підприємства можна розділити на дві групи: довгострокові (відображаються в третьому розділі пасиву балансу) і короткострокові (відображаються в четвертому розділі пасиву балансу) кошти. До довгострокового належать ті позикові кошти, термін погашення яких перевищує дванадцять місяців. До короткострокового позикового капіталу можна зарахувати кредити, позики, а також вексельні зобов'язання з терміном погашення менше одного року та кредиторську заборгованість.

Необхідність залучення позикових коштів як джерела фінансування підприємств визначається характером кругообігу основних і оборотних коштів. Як правило, за рахунок власних оборотних коштів підприємства створюють мінімальні запаси товарно-матеріальних цінностей.

З погляду ефективності використання фінансових ресурсів, підприємству раціонально вкладати в оборотні кошти мінімум власних фінансових ресурсів у обсягах, достатніх для створення тільки мінімальних запасів товарно-матеріальних цінностей і витрат виробництва; а всі інші потреби в оборотних коштах доцільно задовольняти за рахунок позикових ресурсів.

Використання підприємствами позикового капіталу має низку переваг, серед яких є такі:

доволі широкі можливості його залучення;

забезпечення зростання фінансового потенціалу підприємства, за необхідності істотного розширення його активів і зростання обсягу господарської діяльності;

нижча вартість порівняно з власним капіталам за рахунок забезпечення ефекту "податкового щита" (вилучення витрат на його обслуговування з бази оподаткування при сплаті податку на прибуток);

Поряд з позитивними особливостями використання позикового капіталу має такі недоліки:

- використання цього капіталу утворює найнебезпечніші фінансові ризики в господарській діяльності підприємства, зокрема, ризик зниження фінансової стійкості і втрати платоспроможності. Рівень цих ризиків зростає пропорційно до зростання питомої ваги використання позикового капіталу;

- активи, сформовані за рахунок позикового капіталу, дають меншу (за інших рівних умов) норму прибутку, яка знижується на суму позикового відсотка, що виплачується;

- всока залежність вартості позикового капіталу від коливань кон'юнктури фінансового ринку;

- складність процедури залучення (особливо у великих розмірах), оскільки надання кредитних ресурсів залежить від рішення інших господарюючих суб'єктів (кредиторів), вимагає у деяких випадках відповідних сторонніх гарантій або застави (гарантії страхових компаній, банків чи інших суб'єктів господарювання надаються, як правило, на платній основі). Попри все згадане вище, підприємство, що використовує позиковий капітал, має вищий фінансовий потенціал свого розвитку (за рахунок формування додаткового обсягу активів) і можливості приросту фінансової рентабельності діяльності, однак більшою мірою генерує фінансовий ризик і загрозу банкрутства (які зростають по мірі збільшення питомої ваги позикових коштів в загальній сумі капіталу, що використовується).

Структура капіталу являє собою співвідношення власних і позикових коштів, що використовуються підприємством для його господарської діяльності. Управління структурою капіталу на підприємстві зводиться до двох основних напрямків: встановлення оптимальних для конкретного підприємства пропорцій використання власного і позикового капіталу; забезпечення залучення на підприємство необхідних видів і обсягів капіталу для досягнення розрахункових показників його структури.