Емісійна політика держави

ЕМІСІЯ ГРОШЕЙ (issue of money) – випуск в обіг нових грошових знаків (від лат. emissio – випуск). Е.г. є однією із найважливіших функцій центрального банку, якому належить монопольне право емісії національної валюти та організації її обігу. Здійснюючи Е.г., центральний банк намагається забезпечити таку кількість грошей в обігу, яка необхідна для обслуговування процесу обміну товарами та послугами в економіці.

Обсяг Е.г. розраховується на підставі прогнозних макроекономічних показників розвитку економіки: обсягу валового внутрішнього продукту, інфляції, параметрів бюджету, доходів населення тощо.

Е.г. як правило, здійснюється в безготівковій формі шляхом зарахування відповідної суми коштів на кореспондентські рахунки банків у Національному банку України. Коли ж гроші вилучаються з обігу, то відповідна сума, навпаки, списується з цих рахунків.

Процедура Е.г. суворо регламентована і здійснюється центральним банком через валютний, фондовий та кредитний канали та забезпечується отриманням Національним банком України еквівалентного обсягу іноземної валюти або ліквідних фінансових інструментів. У разі необхідності через ці ж канали відбувається й вилучення грошей з обігу.

Через валютний канал гроші випускаються/вилучаються шляхом здійснення Національним банком України операцій з купівлі/продажу іноземної валюти на міжбанківському ринку.

Через фондовий канал гроші випускаються/вилучаються шляхом здійснення Національним банком України операцій з купівлі/продажу на відкритому ринку державних цінних паперів.

Через кредитний канал гроші випускаються шляхом здійснення Національним банком України підтримки ліквідності банків через механізми рефінансування. При цьому кошти випускаються на зворот­ній основі під відповідне забезпечення, яке надається Національному банку України в заставу на визначений термін (від 1 до 365 днів залежно від інструменту рефінансування), після якого повертаються до Національного банку України та вилучаються з обігу.

Важливим показником забезпеченості обороту ВВП грошовою масою є коефіцієнт (рівень) монетизації.

МОНЕТИЗАЦІЯ ЕКОНОМІКИ (monetization of economy) – макроекономічний показник, що характеризує ступінь забезпеченості економіки грошима, необхідними для здійснення платежів і розрахунків, та відображає забезпеченість процесів виробництва та споживання відповідною грошовою масою. М.е. – це інтегральний показник, який відображає довіру суспільства до національної валюти, до політики монетарної влади, а також рівень кредитної активності. У кінцевому рахунку, рівень М.е. визначається рівнем розвитку економіки.

М.е. розраховується, зазвичай, як відношення грошового агрегату М2 (готівка, грошові кошти на рахунках підприємств і внески населення в банках) до ВВП у відсотках. Інколи для розрахунку коефі­цієнта монетизації (monetization ratio) використовують агрегат М3 – показник «широких грошей». Показник рівня М.е. обернено пропорційний до швидкості обертання грошей: при збільшенні коефіцієнта монетизації швидкість обертання грошей зменшується і, навпаки.

Критерієм економічної безпеки України є рівень монетизації, що дорівнює 40%.

водночас в промислово розвинутих країнах Центральної та Східної Європи цей показник досягає 70-80 %. Безумовно, ряд країн мають значно нижчий за Україну рівень монетизації: Росія – 28,98 %, Румунія – 26,64 %, Білорусь – 16,60 %, але, як відомо, в цих країнах широко застосовуються адміністративні методи управління економікою, особливо в Білорусі.

Наслідки низького рівня монетизації економіки:

- зростання кризи неплатежів

- зростання частки бартерних операцій

- недотримання термінів сплати податків

- посилення доларизації економіки

- зростання частки тіньового сектору

- порушення термінів виплати зарплат, пенсій та стипендій.

Доларизація (мультивалютність) – збереження активів в іноземній валюті.

Доларизація економіки має як негативні, так і позитивні наслідки. Передусім шкідливість доларизації для національної економіки проявляється у таких наслідках:

– провокується недовіра до української гривні, як валюти аутсайдера;

- знецінення національної валюти

– національні гроші неспроможні виконувати свої базові функції – виступати єдиним засобом нагромадження і всезагальним еквівалентом на території держави, яка їх репрезентує;

- посилення залежності національної економічної політики держави від фінансових міжнародних організацій, зокрема від МВФ

- зростання ризикованості середовища, в якому здійснюється грошово-кредитна політика

– втрачаються значні потенційні емісійні доходи від випуску державою національних грошей. Йдеться про втрату сеньйоражу – різниці між номінальною ціною грошей і витратами на їх виготовлення; окрім того, держава потрапляє у певну економічну залежність від країни – емітента іноземної валюти, яка використовується у внутрішньому грошовому обігу;

– утруднюється управління грошово-кредитною сферою з боку НБУ через ускладнення контролю за динамікою депозитів у іноземній валюті і масою готівкової іноземної валюти в обігу;

– розширення та зміцнення тіньової економіки.

До позитивних результатів доларизації економіки можна зачислити:

– забезпечує завдяки твердості іноземної валюти певну гарантію збереженню і зростанню заощаджень населення;

– сприяє збільшенню іноземних та вітчизняних інвестицій;

– стимулює повернення раніше вивезеного за кордон національного капіталу.

Однак ці позитивні моменти доларизації є тимчасовими і незначними з її шкідливими наслідками.