Крімінологічне значення процесса соціалізації неповнолітніх злочинців

Негативна динаміка злочинності неповнолітніх в Україні пов'язана, в першу чергу, з жалюгідним станом суспільства і є проекцією всіх його недоліків і хвороб. Якщо суспільство створює можливості для ефективної життєдіяльності на легітимній основі - це суспільство має симптомами нормального здоров'я. Коли ж суспільство не створює особистості умов для законного досягнення своїх цілей, позбавляє можливості задовольнити свої устремління, насущні і престижні потреби соціально адаптованими способами, не забезпечує особистості можливості самореалізації на соціальній основі - виникає явище аномії, тобто вихід особистості з-під громадського контролю. Таким чином, основною передумовою здорового суспільства є його соціально-економічна інтегрованість, об'єднання єдиними соціальними цінностями, нормами, залучення конкретних індивідів в єдині соціальні програми, керівництво суспільством на загальноприйнятій політичній основі, соціально-психологічна інтеграція, згуртованість великих і малих груп на основі фундаментальних соціальних цінностей. Сучасний стан українського соціуму характеризується поняттям соціального стресу, причому цей стрес багатоаспектний: стрес життя, пов'язаний з неможливістю досягти бажаних цілей, стрес дегуманізації середовища, стрес стрімкого зниження життєвого рівня, стрес побутової невлаштованості, безробіття, стрес нестабільності суспільства і т.д. Ми є свідками кардинальних соціальних реформаційних, корінних перетворень життєдіяльності суспільства, переходу від однієї суспільно-політичної орієнтації в діаметрально-протилежного з усіма наслідками, що випливають звідси соціально-економічними та соціально-психологічними протиріччями. Все це сприяло глибинної переорієнтації молоді від колективістських, духовних цінностей, пропагувалися (але далеко не завжди реалізовувалися) в радянський період на корисливо-індивідуалістичні цінності пострадянського періоду. Природно, що найбільш відчутно й боляче згадані явища вдарили по процесу соціалізації неповнолітніх. Для неповнолітніх особливо важливу роль відіграє найближча соціальна (референтна) група, оскільки реакція оточення є стимулом поведінки підлітка. Спільна злочинна діяльність підлітків надає на співучасників значно більше розтліває вплив, ніж злочин, скоєний самостійно. Злочини неповнолітніх носять переважно груповий характер (в трьох випадках з п'яти вони вчинені групою осіб). До недавнього часу такі групи були нечисленними і нестійкими і після скоєння злочину часто розпадалися. Побудова правової держави, громадянського суспільства мають стати стратегічною метою нашого соціуму. Практичні кроки для вирішення цього завдання в загальному сприятимуть викоріненню злочинності неповнолітніх зокрема. Першопричинами протиправної поведінки виступають не дефекти правосвідомості, а реальні життєві умови, які ці дефекти породжують, оскільки свідомість регулює поведінку людини, а й сама свідомість формується умовами життєдіяльності індивіда. Якщо виконання закону пов'язано з депривації потреб, то особистість переступає межу закону, оскільки не закон визначає поведінку, а поведінка людей визначає закон. У центрі суспільної свідомості правового держави знаходиться не каральна функція права, не кримінально-правова галузь права, а основи громадянського правового регулювання. Кінцевою метою правової соціалізації неповнолітнього повинна стати його поведінку на основі правосолідарніх установок, тобто звична правовіконавча поведінку як стійка особливість моральності. При цьому неповнолітній дотримуватися норм права не зі страху покарання або навіть з почуття солідарності з правом, а на наполегливе моральної потреби здійснювати тільки правомірні дії - жити гідно.