Біологічні концепції пояснення злочинності

Засновником позитивізму в кримінології взагалі і біологічному напрямку, зокрема, є Чезаре Ломброзо (1835-1909), який в 1876 надрукував свою працю "Злочинна людина". Ч. Ломброзо під час своїх спостережень прийшов до висновку, що злочинна поведінка причинно обумовлено, що типового злочинця можна ідентифікувати за безпосередніми фізичними характеристиками, таким, наприклад, як скошений лоб, витягнуті або, навпаки, нерозвинені вуха, масивне підборіддя, зморшки на обличчі, великі надбрівні дуги, глибоко посаджені очі і т.д.. Він розробив класифікацію злочинців: природжені злочинці; душевнохворі злочинці;

злочинці по пристрасті, до яких відносяться і політичні маніяки; випадкові злочинці. За Ломброзо, виходило, що одна третина засуджених-це особи, які мають атавістичними ознаками, які зближують їх з дикунами або тваринами, друга третина - це прикордонний біологічний вид, і остання третина - це випадкові правопорушники, які в майбутньому більше ніколи не вчинять злочинів. Ще за життя Ломброзо висунуті ним теоретичні положення уточнили й доповнили його учні Е. Феррі та Р. Гарофало.Енріко Феррі (1856-1928), який надрукував свою працю "Теорія неосудності і заперечення свободи волі", заперечував вільну волю і підтримував теорію причинності. Е. Феррі розрізняв три види факторів схильності до злочинів: антропологічні (фізична будова тіла, психічний стан, особливості статі, віку, сімейного стану, виховання, освіти) фізичні (клімат, особливості ґрунту, температуру повітря, сезонні коливання), соціальні (щільність населення, мораль, релігію, стан промисловості, політичний устрій і т.п.). Біологічні причини він поєднав із соціальними, економічними і політичними факторами. Вважав, що держава повинна стати тим основним інструментом, за допомогою якого можна домогтися поліпшення умов життя людей.