Полезное:
Как сделать разговор полезным и приятным
Как сделать объемную звезду своими руками
Как сделать то, что делать не хочется?
Как сделать погремушку
Как сделать так чтобы женщины сами знакомились с вами
Как сделать идею коммерческой
Как сделать хорошую растяжку ног?
Как сделать наш разум здоровым?
Как сделать, чтобы люди обманывали меньше
Вопрос 4. Как сделать так, чтобы вас уважали и ценили?
Как сделать лучше себе и другим людям
Как сделать свидание интересным?
Категории:
АрхитектураАстрономияБиологияГеографияГеологияИнформатикаИскусствоИсторияКулинарияКультураМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОхрана трудаПравоПроизводствоПсихологияРелигияСоциологияСпортТехникаФизикаФилософияХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника
У акул, скатов, химер имеются придаточные половые железы (передняя часть почки, становящаяся лейдиговым органом); выделения железы примешиваются к сперме
|
|
Репродуктивні система тварин класу Амфібії (Amphibia). Всі земноводні є роздільностатевими тваринам, які мають парні статеві залози. У самців жаби сім’яники мають округлу форму, білуватого кольору, прилягають до черевної поверхні нирок та висять на брижейці. Над сім’яниками розташовані жирові тіла, вони слугують для живлення сім’яників. Восени, коли сім’яники малі, жирове тіло велике; навесні, коли збільшуються сім’яники, воно дуже зменшується. Від сім’яників відходять багато чисельні сім`явиносячи канальні, що проходять нирку та впадають у вольфів канал, що у самців амфібій виконує одночасно функції сечівника та сім’япроводу. Перед входженням в клоаку він утворює розширення – сім’яний міхурець (vesicula seminalis), який є резервуаром для сперми. Вольфові канали сечостатевими отворами відкриваються в клоаку. У деяких самців, зокрема у хвостатих земноводних у вигляді тоненьких трубочок зберігаються рудименти мюллерових каналів. Копулятивних органів у амфібій немає.
Рис. Сечостатева система самця жаби: 1. сім’яник; 2. жирове тіло; 3. нирка; 4 вольфів канал; 5. сім’яні міхурці;6. клоака; 7. сечовий міхур; 8 задня пола вена; 9. Сім`явиносячі канальні; 10 наднирник. Джерело: http://www.zoofirma.ru/knigi/zoologija-pozvonochnyh/3446-vydelitelnaja-i-polovaja-sistemy-zemnovodnyh.html
Парні яєчники у самок амфібій мають зернисту будову, вони підвішені на брижей ці, навесні заповнюють всю порожнину тіла. Над ними розташовані жирові тіла. Парні,тонкі, довгі звивисті яйцепроводи (oviducti) – мюллерові канали відкриваються воронкою, що розташована в області серця, в порожнину тіла; нижня маткова частина яйцепроводів розширена та відкривається в клоаку. Вольфові канали у самок виконують функцію тільки сечівників. В залозах яйцепроводів синтезуються речовини для слизових білкових оболонок яєць. Воронки яйцепроводів приростають???до серцевої сумки, тому при скороченні серця вони стискаються по черзі та розправляються. При цьому яйцеклітини засмоктуються з порожнині тіла в яйцепровід. Під час розмноження яйцепроводи сильно подовжуються та набувають товстих стінок.
Созревшие яйца через разрыв стенок яичника выпадают в полость тела, подхватываются краями воронки,
Рис. Сечостатева система самки жаби:
1 — воронка яйцепроводу, 2 — яйцепровод, 3 — маточний відділ яйцепроводу, 4 — клоака, 5 — сечовий міхур, 6 — правий яєчник, 7 — нирка, 8 — жирове тіло
Джерело: http://www.zoofirma.ru/knigi/zoologija-pozvonochnyh/3446-vydelitelnaja-i-polovaja-sistemy-zemnovodnyh.html
Статева система хвостатих та безногих амфібії має багато схожих рис. Відмінністю є те, що у більшості самець виділяє сперму в особливому мішечку – сперматофорі, який самка захватує краями клоаки. У безногих амфібій самець вводить сперму в клоаку самки при дпомозі власної клоаки, яка може вирячуватися назовні. У черв яг є статевий орган, він є також у північноамериканської хвостатої жаби (Ascaphus trueli).Безхвості амфібії є живонарождуючими.
Статева система рептилій ( Reptilia ). Плазуни є роздільностатевими тваринами.Сім`яники у рептилій парні, розташовані по боках поперекового відділу хребта. Від сім’яників відходять багато чисельні канальні, що утворюють придаток сім’яника (epididymis).Він подовжується в сім’япровід (vas deferens), що відкривається у сечівник (вольфів канал)поблизу його входження в клоаку (Рис.). З появою тулубової нирки у рептилій вольфів канал виконує роль тільки сім’япроводу та повністю відсутній у самок. Вольфів канал відкриваються в клоаку, утворюючі сім’яний міхурець. Від заднього відділу клоаки відходять копулятивні органи, що мають вигляд двох мішків, стінки яких мають багато кровоносних судин. При статевому збудженні вони можуть вирячуватися назовні у вигляді циліндричних утворів з розширеною та роздвоюванню верхівкою. Такі копулятивні органи властиві тільки ящіркам та зміям(Рис.).У крокодилів один непарний статевий член самця ((penis) має подовжену борозну, отвір клоаки також у вигляді подовженої щілини. У черепах статевий орган має схожу будову. Статеві члени або заховані, або вивернуті навиворіт і заховані усередині тіла. У самців лускатих плазунів копулятивним органом є хеміпенис, який знаходиться в порожнині тіла, має печеристі тіла. Цей орган часто має шипи або крючки або може бути роздвоєним. (Рис.) Єдиним виключенням у рептилій є гатерії (Рис.) (туатари Sphenodon punctatus) – сучасний представник давнього ряду дзьобоголових, які не мають копулятивних органів.При спарюванні статеві отвори самця ті самки приходять в тісне зіткнення.
Джерело: http://vetserpent.ru/blog/post/mochepolovaya_sistema/
Рис. Гаттерія Джерело: Tuatara.jpg
Рис. Зовнішні статеві органи самця ящірки. Видні два копулятивних мішки. Джерело: www.zoofirma.ru/.../3487-vydelitelnaja-i-polovaja- sistem y-reptilij.html
Рис. Вивернутий хеміпеніс гримучої змії (Crotalus Adamanteus). автор Mokele Джерело: Wikimedia Commons
Статева система всіх самок птахів за деякими виключеннями є асиметричною та складається з одного лівого яєчника та яйцепроводу (Рис).
Рис. Сечостатеві органи голуба) за Гудрич). І – самець; ІІ – самка. Джерело: http://www.zoofirma.ru/knigi/zoologija-pozvonochnyh/3544-vydelitelnaja-i-polovaja-sistemy-ptits.html
1. – нирка; 2- сечівник; 3- клоака; 4. – наднирник; 5- сім’яник; 6 – сім’япровід; 7 сімяний міхурець; 8- яєчник; 9- яйцепровід; 10 – рудимент правого яйцепроводу.
Рис. Репродуктивна система птахів. 1. – сімяники; 2- нирки;
3.- сім`явивідний проток; 4 – клоака; 5 – яйцеклітини; 6- воронка;7- яйцепровод;
8.- перешийок;9 – яйце з шкаралупою в «матці»; 10.- клоака. Джерело: http://www.zyblik.info
Правий яєчник та яйцепровід зазвичай є рудиментарними. Він розвивається тільки у денних хижаків, сов, гагар, папуг, пастушків, деяких курячих. Проте навіть розвинений правий яєчник функціонує рідко. В більшості випадків яйця, що дозріли в правому яєчнику, виводяться через лівий яйцепровід, тому що наявність функціонуючого правого яйцепроводу є рідкісним явищем. Правий яєчник та яйцепровід зазвичай є рудиментарними. Причиною редукції правої частини статевої системи у самок птахів можливо є в тому, що птахи відкладають відносно крупні яйця з жорсткою шкаралупою, які дуже повільно рухаються яйцепроводом (у курей 1-2 доби). Яєчник у вигляді зернистого тіла невірної форми та різних розмірів (в залежності ввід ступеню зрілості яєць). Лівий яйцепровід відкривається розширеною воронкою в порожнину тіла біля яєчнику. Він є звивистою трубкою з товстими стінками, яка відкривається в клоаку. Верхній, найдовший відділ яйцепроводу має назву фаллопієвої труби (tuba Fallopii), в середині якої містяться багато чисельні складки та різні залози в стінках труби, зокрема білкові. Білок вкриває яйце товстим шаром за 3-6 годин у курки. В наступному, більш тонкому відділі яйце вкривається двома підшкаралуповими оболонками. Наступний широкий відділ з тонкими стінками називають маткою (uterus), що також багата на залози, які утворюють вапняну оболонку шкаралупи та забарвлюють її пігментами. У матці яйце знаходиться від 12 – до 20 годин, у голуба – 41 годину. Матка переходить у вузьку піхву (vagina) – вона коротка, має розвинену мускулатуру, з неї яйце виходить в клоаку та далі назовні.
Чоловіча репродуктивна система птахів включає парні сім’яники та вивідні протоки. Сім’яники розташовані в порожнині тіла, від них відходить сім`явивідний проток до клоаки. У самців деяких видів птахів (африканськи страуси, ему. нанду, ківі, гусеподібні, тощо) може бути примітивний статевий орган для внутрішнього запліднення. Цей орган у страусів на відміну від ссавців може наповнюватися лімфою, але не кров’ю (Рис.). Вчені дійшли висновку, що за анатомічною будовою статеві органи африканського страуса, ему, нанду дуже близькі до статевого органу рептилій. Тканини, що заповнюються лімфою мають таку ж щільність, будову, що і печеристі тіла пенісу ссавців. Скоріше за все, пеніс був у загального рептильного, але потім більшість птахів від нього відмовилися. предка Учёные пристальнейшим образом рассмотрели строение пениса африканского страуса, эму и нанду и пришли к выводу, что по своему анатомическому строению он весьма близок к половому органу рептилий. Дослідники звернули увагу на відмінності у статевій поведінці у нанду та ему. Нанду полігамні, їхній статевий член досить великий; ему – моногамні, іхні самці мають набагато менший пеніс. Ч. Дарвін обґрунтовував появу пенісу у ссавців тим, що його власники можуть надавати самиці більше задоволення, тому мають переваги у статевому доборі. Те, що багато птахів відмовилися від цього надбання цим пояснити не можна, може тому, що «хотіли» літати та стати легшими.
Рис. статевий орган африканського страуса, що є спадком від рептилій. Фото tbd1. Джерело: http://animalworld.com.ua/news
Єдине походження може пояснити той факт, що пеніс є у досить далеких одна від одної груп птахів. У гусеподібних він відносно довгий. У самок гусеподібних в процесі еволюції утворилися складні статеві шляхи, що дозволяє ним контролювати долю сперми самця під час спарювання або після нього – викинути її або залишити. У деяких качурів унікальна форма та розмір пенісу(Рис.), можливо, є пізнішою адаптацією, що виникла в жорстокої «війні статей».Пеніс качура аргентинських озерних качок може сягати в довжину 42 см, що може бути більше довжини його тіла(Рис). Такий пеніс може перейти в стан ерекції всього за 3 секунди. Крім розмірів пеніс аргентинської савки має складну будову: основа його вкрита шипиками та кінець м’який, нагадує щіточку. Вид цих птахів характеризується проміскуїтетом: на водному току групи самців приваблюють самок сумісними демонструваннями, зокрема, і пенісу, що є стимулом для самок до вибору найкращого самця. Інше пояснення – гіпертрофований складний пеніс самця може бути використаний для прочищення піхви самок від сперми інших ссавців. Ця ідея як і вся концепція конкуренції сперми (sperm competition) створена для пояснення, ролі спеціалізованих елементів шлюбної поведінки при виборі партнера та ставому доборі.(Див.Birkhead, Biggins, http://beheco.oxfordjournals.org/cgi/content/abstract/9/3/253).
Рис. Качур аргентинської (південноамериканської) савки (Oxyura vittata). Джерело: http://animalworld.com.ua/news
Африканские страусы — счастливые обладатели мужского полового органа, доставшегося им в наследство от рептилий (фото tbd1). http://animalworld.com.ua/news
Репродуктивна система тварин класу Ссавці (Mammalia)
Органи розмноження у самців: парний сім’яник, що розташований або в порожнині тіла або в складці шкіри – мошонці; сперма виводиться сім’япроводами через копулятивний орган. Сімяні міхурці та предстательна залоза виділяють секрет, що утворює рідину сперми та активує сперматозоїди(Рис.). Принципової відмінності в будові статевої системи у людини та інших плацентарних тварин немає.
Чоловіча статева система. Парні сім’яники (яєчки - testis, або
orchis) виконують дві важливі функції:
– генеративну:утворення сперматозоїдів;
- ендокринну: синтез та секреція чоловічих статевих гормонів.
Сім’яники мають сполучнотканинну капсулу та ззовні вкритий серозною оболонкою. Від капсули всередину органу відходять сполучнотканинні перегородки, які розділяють орган на 150 – 250 долів. Кожна долька має 1-4 звивистих сім’яних канальці, в яких відбувається сперматогенез. Стінка звивистого канальця складається з сперматогенного епітелію, розташованого на базальній мембрані, шару міоїдних клітин та тонкого волокнистого шару, що відокремлює каналець від інтерстиціальної тканини. Міоїдні клітини при скороченні сприяють просуванню клітин сперматогенного епітелію. Сім`яники мають два анатомо - фізіологічних компартменти (Рис.).. Зовнішній компартмент утворений пухкою сполучною тканиною, в якої розташовані судини, нерви та інтерстіціальні гландулоцити - клітини Лейдіга, які виробляють статеві гормони – андрогени. Внутрішньо канальцевий компартмент поділений на базальний та адлюмінальний видділи, що розрізняються за функціями.Епітелій всередині канальці складається з двох типів клітин:сперматогенного епітелію та сустеноцитів (клітин Сертолі або підтримуючих клітин). Клітини Сертолі з одного боку контактують з базальною мембраною, з іншого – лежать в фетальному сім’янику між клітинами сперматогенного епітелію.
.
Рис. Будова сім’яника. Джерело.Gray1149.png, Джерело:. Джерело.http://ru.wikipedia.org
Проток, що виносить сперматозоїди (ductusdeferens) з сім’яника, проходить через паховий канал, потім по бокових стінках таза вниз та назад та спрямовується до дна сечового міхура, де обидва протоки наближуються. В кінцевому відділі кожного протоку, що виносить сім`я, стінка випячується та утворює бокові сім’яні міхурці (vesicula seminalis). Їхня складчаста слизова оболонка виробляє густий жовтуватий секрет, який змішується зі спермою та розріджує її, живить та активує???сперматозоїди. Загострений видільний проток кожного сім’яного міхура з’єднується з кінцевим відділом сім`явиносячого протоку та утворює сім`явикидаючий проток, довжиною біля 2 см, який проходить скрізь предстательну залозу та відкривається в предстательну частину чоловічого сечівника вузьким отвором, що розташований у основи сім’яного горбику. Предстательна залоза (prostata/glandula prostatiса) складається з 30-60 простатичних залоз, епітелій яких виробляє рідкий білуватий секрет – компонент сперми. Розрідженню еякуляту в простаті сприяє простатоспецифічний антиген, який є протеазою химотрипсинового типу. Кожна долька оточена гладенькими м’язами. Скорочення м’язового апарату під час еякуляції сприяє викиданню секрету з залоз простати в сечовивідний канал. Бульбоуретальні залози (куперові – glandula bildourethralis)відкриваються в просвіт сечівника, вони виробляють в’язкий секрет, що захищає слизову оболонку сечівника від подразнюючої дії сечі. Речовини, що синтезують простата, куперовві залози та сімяні міхурці додаються до сперми під час її проходження по протоках, розріджують її та підвищують життєдіяльність сперматозоїдів, активують їх.
Васкулярізація сім’яника забезпечується через гілку внутрішньої сім’яної артерії, що входить до складу сім’яного канатика в середостінні, де він розгалужується на сітку капілярів, які проникають по сполучнотканинним перегородкам всередину долів та оточують сім’яні канальці. Біля цих капілярів скупчуються інтерстеціальні клітини. Лімфатичні капіляри також утворюють сітку між канальцями сім’яника, потім утворюють виносячи судини.
Нервові волокна, як симпатичні, так і парасимпатичні, проникають в сім’яник разом з кровоносними судинами. В паренхімі сім’яника розсіяні чутливі нервові закінчення. Нервові імпульси здатні дещо впливати на генеративну та ендокринну функції, але основна регуляція – гуморальна.
В положенні сім’яників в тлі ссавців спостерігається велика різноманітність: у китів, сирен, слонів, даманів, носорогів, багатьох неповнозубих вони все життя залишаються в порожнині тіла; у іжаків, зайців вони опускаються в мошонку під час спарювання; у більшості тварин (парнокопитні, хижаки, примати, рукокрилі, тощо) на протязі життя вони залишаються в мошонці.
Рис. 2. Будова статевої системи самців (собаки) http://www.litmir.net/br/?b=132840&p=2
А — схема будови (вид зверху); Б — будова сімяника; В — топографія статевих органів (вид збоку); ао — анальний отвір, бст — черевна стінка; л — луковиця голівки; мк — сечостатевий канал; мп — сечовий міхур; пж — предстательна залоза; пк — кісточка пенісу; пс — придаток сімяника; пхк — паховий канал; пч нирки;пт печеристе тіло; с — сім’яник; свп — сімявиводячий проток; сд — дольки семенника; сик — семяизвергающий канал; ск — сім’яні канальні; сп — семяпровод; я — яєчко.
По суті справи репродуктивні органи самців ссавців є системою канальців, частина яких найменші, сильно звивисті утворюють скупчення – залози. В сім’яниках відбувається формування сперматозоїдів, тому їх називають сім’яними канальцямі. Ззовні сім’яник є компактним овальним тільцем, що вкрито щільною оболонкою, від якої всередину залози відходять сполучнотканинні перетинки. Вони розділяють залозу на багато дольок. Кожна долька містить систему розгалужень одного сім’яного канальця. Всі канальці сім’яника збираються в один проток, по якому статеві клітини доставляються до пенісу. Придаток сім’яника є залозою, яка формується у місці, де канальні сім’яника збираються в один проток, тобто саме на сім’янику та грає роль у виведенні сперматозоїдів з гонади. Крім того придаток сім’яника виробляє секрет, який при змішування зі сперматозоїдами формує сім’яну рідину. Остання забезпечує живлення та нерухомість сперматозоїдів. Через протоки, що виносять сперму та викидають її в непарний сечовипускний канал. Задні частини цих протоків називають сім`яізвергательними каналами.Непарна частина статевих провідних шляхів самця слугує для виведення як статевих продуктів, так і сечі(уретра). Сімяізвергательні канали відкриваються в уретру двома отворами за сечовим міхуром, саме тут відкривається проток і предстательної залози. Предстательна залоза (простата) синтезує секрети, які також приймають участь у формуванні сперми – вони її розріджують, збільшуючи об’єм еякуляту, підтримують життєдіяльність сперматозоїдів та активують їх. У дорослих плацентарних ссавців сім’яник, що розташований у мошонці підвішений на сім’яному канатику, у людини товщиною з мізинець. Він починається розширеним кінцем від заднього краю придатку, тягнеться вверх, потім проходить через паховий канал до внутрішнього отвору, де розділяється на два пучки та перестає існувати як канатик. До його складу входять судини, нервові волокна та м’язи, що підіймають яєчко. Або не дають опустися повністю на дно мошонки. Їхнє скорочення узгоджено з скороченням черевних м’язів. Статевий член починаться на буграх седалищной кістки таза двома ніжками. Ніжки утворюють тіло пенісу, що розташоване в проміжності та срамної ділянці. На верхній поверхні статевого члену є невеликий жолоб, в якому розташовані нерви, артерії та вени., на нижньої поверхні – жолоб для сечостатевого каналу. Тіло статевого члену закінчується голівкою, яка має велику кількість нервових закінчень, що надають підвищену чутливість. У деяких тварин статевий член утворює S- подібний вигин, що розпрямляється при ерекції. Основу пенісу складають три кавернозних тіла, два з яких починаються від бугрів седалищної кістки та з’єднуються, утворюючи тіло статевого члену; трете - печеристе тіло уретри, що оточує сечостатевий канал та плавно переходить у губчасте тіло голівки. Печеристі тіла складаються з щільної білкової оболонки, що утворює всередині багато чисельні перетинки, між якими є великі простори. Вони з’єднані між собою та сильно наповнюються кров’ю при статевому збудженні. Печеристі тіла багато постачаються кров’ю; від голівки пенісу кров двома венами голівки відводиться до цибулини, звідти ще двома венами (срамними); срамні вени мають особливий стискатель, що здатний перекривати відтік крови під час статевого збудження, внаслідок чого кров заповнює печеристі тіла та статевий орган набуває пружності й значно збільшується в розмірі, особливо цибулина голівки (стан ерекції). У деяких тварин в основі пенісу з фіброзної тканини утворюється статева кістка, що виконує опорну функцію (хижаки, ластоноги, китоподібні). Форма та будова голівки, розміри статевого члену, ступень розвитку печеристих тіл та губчастих утворів у різних видів тварин мають характерні відмінності, але у всіх тварин голівка пенісу знаходиться у спокійному стані в порожнині препуціального мішка, в шкірі якого є спеціалізовані залози (препуціальні); їхній слизовий секрет грає роль змазки, а також, можливо, входить до складу міток сечою у деяких тварин, зокрема псових.
Копулятивний орган складається з печеристих тіл, що оточують сечостатевий канал: в передній частині печеристих тіл у псових розташована невелика кістка, кінцева частина якої хрящова. Він розташований під черевною по верхньою тіла в паху, точений складкою покривів – піхвою пенісу. Складка шкіри щільно облягає корінь та тіло статевого члену, та вільно його голівку таким чином, що біля неї утворюється порожнина. Складка біля голівки має назву крайньої плоті (препуція) та порожнина – препуціальної порожнини. Тут в шкірі розташовані спеціалізовані залози Задня частина голівки пенісу (ділянка між голівкою та тілом) названа цибулиною голівки. Печеристі тіла багато постачаються кров’ю; від голівки пенісу кров двома венами голівки відводиться до цибулини, звідти ще двома венами (срамними); срамні вени мають особливий стискатель, що здатний перекривати відтік крови під час статевого збудження, внаслідок чого кров заповнює печеристі тіла та статевий орган набуває пружності й значно збільшується в розмірі, особливо цибулина голівки (стан ерекції). Пеніс має складну мускулатуру.
Рис.. Будова статевого члену у ссавців.
А — будова пенісу; Б и Г убрать; г — голівка пенісу, св — срамні вени; тп — тіло пенису.
У жеребца половой член сильно развит в толщину; головка в состоянии эрекции представляет собой грибовидное образование (диаметром 12 — 15 см) за счет хорошо развитого пещеристого тела головки венозного происхождения. На нижней поверхности головки имеется ямка с отростком мочеполового канала (длина 1,5 см). Длина полового члена 50 — 80 см, S-образного изгиба нет. Препуциальный мешок двойной, состоит из наружного и внутреннего препуция (листков).[1][2]
Жвачныe[править | править исходный текст]
Быки[править | править исходный текст]
У быка половой член тонкий и длинный, с заострением на конце, имеет S-образный изгиб. На кончике полового члена различают шейку головки, отросток мочеполового канала и слабовыраженную головку. На шейке головки находится шов — связка, закрученная в левую сторону. При эрекции диаметр полового члена увеличивается незначительно, но при выпрямлении изгибов его длина достигает 100—150 см. Во время эякуляции кончик пениса загибается и поворачивается вокруг своей оси, описывая почти полный круг с диаметром 12 — 14 см. Конечная часть полового члена помещается в препуциальном мешке, который находится впереди мошонки, ближе к пупку.[2]
Козьи[править | править исходный текст]
У барана и козла половой член тонкий и длинный, на кончике его есть отросток мочеполового канала длиной 3 — 4 см (у барана он S-образно изогнут, у козла — прямой), который во время эякуляции вибрирует, разбрызгивая сперму во влагалище при естественном осеменении. При эрекции диаметр полового члена увеличивается незначительно, но при выпрямлении изгибов его длина достигает до 30 см. Тело полового члена без особых границ переходит в головку, которая на своем заостренном конце имеет левостороннюю спиралевидную скрученность.[1][2]
Свиньи[править | править исходный текст]
У хряка половой член тонкий, в конечной части спиралеобразно закручен. Связки, втягивающие половой член в препуций, начинаются от крестцовой кости и около задней части S-образного изгиба переходят на половой член. Длина полового члена при эрекции 80 см. В верхней стенке передней части препуция есть слепой мешок — дивертикул препуция.[1][2]
Собаки[править | править исходный текст]
Пенис пса.
У кобеля в передней части полового члена имеется кость длиной 8 — 10 см, покрытая кавернозным телом головки. Верхний край кости выпуклый, снизу есть желоб, в котором проходит мочеполовой канал, спереди наращивается хрящом или фиброзной тканью. Головка полового члена длинная цилиндрической формы с приостренным концом. У основания головки кобеля во время эрекции набухают так называемые «луковицы», которые увеличиваются в размере (примерно в 5 раз по сравнению с обычным состоянием) и препятствуют извлечению полового члена из влагалища суки. Препуций имеет два листка, на которых у основания головки расположены лимфатические фолликулы. Длина полового члена до 15 — 20 см, в зависимости от размерности породы.[3][2]
Кошки[править | править исходный текст]
У кота половой член имеет цилиндрическую форму, состоит из двух пещеристых тел. Головка с заостренным концом. В основе головки — кость длиной 2 — 3 см, а сама головка на своей поверхности имеет небольшие выросты, или ороговевшие шипики. Корень и тело полового члена заключены в кожный футляр. Кожа покрывает также и головку, но образует при этом складку — крайнюю плоть, или препуций. В спавшемся состоянии головка полового члена находится во втянутом в препуциальную полость состоянии.[2]
Дельфины[править | править исходный текст]
Половой член у самцов дельфинов, как и у других китообразных, лишен кости полового члена и имеет конусообразную форму. Он покрыт плотным эпидермисом кожного типа. Дерма содержит много нервных стволов и кровеносных сосудов. Белочная оболочка полового члена представлена толстым мышечноэластичным слоем, окружающим сравнительно малое по размерам пещеристое тело.
В спокойном состоянии половой член скрыт в половой складке, образует петлю, которая поддерживается мышцами, втягивающими половой член, выдвигается наружу только при половом возбуждении. Когда орган находится в состоянии эрекции, то его почти до половины окружен складкой препуция. Эрекция полового члена у самцов дельфинов происходит частично благодаря фиброэластичному строению, частично за счет расслабления втягивающих мышц и частично вследствие набухания, вызванного приливом крови. В состоянии эрекции орган не претерпевает значительного утолщения и удлинения, благодаря толстой белочной оболочке, и обладает легким S-образным изгибом. Пенис имеет около 27 см в обхвате у основания (что примерно равно 8,6 см в диаметре) и 25 — 33 см длины.[4]
Исландский музей фаллосов — уникальный музей в Рейкьявике, посвященный исключительно изучению пенисов млекопитающих. Музей собирает законсервированные пенисы видов млекопитающих, обитающих в Исландии. Выставляются также экспонаты видов, которые не живут в Исландии, и тематически связанные произведения искусства. Музей насчитывает более 200 экспонатов. С июля 2011 года впервые выставлен также человеческий пенис. Самым крупным экспонатом музея является часть пениса синего китадлиной 170 см и весом 70 кг. Целиком весь орган имел бы длину 5 метров и весил около 350—450 кг. Кости члена хомяков длиной всего 2 мм — это самый маленький экспонат в коллекции, для рассмотрения которого требуется использование увеличительного стекла.
Жіноча статева система. Статева система самки складається з парних яєчників, провідних статевих шляхів та зовнішніх статевих органів (Рис.). Яєчники (ovaria) — парна жіноча статева залоза, яка розташована в порожнині малого тазу. Яєчники лежать під хребтом, кожен з них оточений порожниною, в яку відкриваються канали провідної системи. В яєчнику розділяють центральну частину – мозкова речовина та периферійна частина – коркова речовина. Мозкова речовина містить судини та нерви за забезпечує життєдіяльність залози; у корковій речовині знаходяться фолікули з овоцитами. Так само, як і гонади чоловіків, яєчники виконують дві функції: містять статеві клітини – овоцити, що розташовані в оточенні фолікулярних клітин та разом утворюють фолікули. Після овуляції фолікули перетворюються на жовте тіло. Друга функція – ендокринна – тут синтезуються жіночі статеві гормони. У жінок правий яєчник зазвичай більше, ніж лівий. Медіальна поверхня яєчника повернута до порожнини малого тазу, латеральна з’єднана, що підвішує яєчник з обох боків до стінки малого тазу. Задній край яєчнику вільний, передній брижеечній – фіксований складкою брюшини (брижей кою яєчника) до заднього лістка широкої зв’язки матки. Більша частина яєчнику брюшиною не вкрита. В області брижеечного краю яєчник має заглибину, через яку проходять судини та нерви – ворота яєчнику. Один кінець яєчнику трубний підходить до воронки маточної труби, інший – матковий з’єднаний з маткою власною зв’язкою яєчника. Поряд з яєчником між листками широкої зв’язки матки знаходиться рудиментарний утвір – придаток яєчника (epoophoron) та біляяєчник (paroophoron). Кров в яєчники поступає з яєчникових артерій (гілок черевної частини аорти) та яєчникових гілок маточних артерій. Венозна кров відтікає по одноімених венах, права яєчникова віна впадає в нижню полу вену, ліва – в ліву ниркову вену. Лимфотік відбувається в поперекові та крижові лімфатичні вузли. Яєчники знервуються з спиноможкових вузлів нижньогрудних та поперекових сегментів, черевного аортального та нижнього підчеревного сплетінь.
Рис. 5. Будова статевої системи самок (собаки). http://www.litmir.net/br/?b=132840&p=2
А — схема будови (вид зверху); Б — фолікулярна зона яєчника; В — топографія статевих органів (вид збоку); ао — анальний отвір; бст — черевна стінка; вл — піхва; гф — граафів міхурець; жт — жовте тіло; мк — сечовнік; мп — сечовий міхур; мпд — сечостатеве преддверие; по — статевий отвір; пч — нирки; рм — рога матки; тм — тіло матки; ф1 — одношаровий (первинний фолікул; ф2 — двошаровий й фолікул; ф3 — фолікул, розірвався; шм — шийка матки; яч — яєчник; яц — яйцепровід.
Парні яйцепроводи, гомологічні мюлеровим каналам, відкриваються переднім кінцем в порожнину тіла в безпосередньої близькості до яєчників. Тут яйцепроводи утворюють широкі воронки. Верхній звивистий відділ яйцепроводів називають фаллопієвими трубами. Далі йдуть розширені відділи – матки, які відкриваються в непарний у більшості тварин відділ – піхву. Піхва переходить в короткий сечостатевий канал, в який, крім піхви, відкривається січовник. На черевному боці сечостатевого каналу розташований невеличкий виріст – клітор, що має печеристі тіла та відповідає пенісу самців. У деяких видів у кліторі є невеличка кістка. Будова жіночих статевих шляхів має суттєві відмінності у різних груп ссавців. У однопрохідних ссавців яйцепроводи по всій довжині парні та диференційовані тільки на фалопієві труби та матки, які самостійними отворами відкриваються в сечостатевий синус. У сумчастих ссавців відокремлюється піхва, але часто залишається парною. У плацентарних ссавців піхва завжди непарна та більш верхні відділи яйцепроводів зберігають в різної мірі парний характер. В простішому випадку матка парна та лівий й правий її відділи відкриваються у піхву самостійними отворами (кролики). Таку матку називають подвійною; вона властива багатьом гризунам, деяким неповнозубим. Матки можуть бути з’єднані тільки в нижньому відділі – двороздільна матка деяких гризунів, летючих мишей, хижаків. Злиття значної частини лівої та правої маток веде до утворення дворогої матки хижаків, китоподібних, копитних тварин. У приматів, напівмавп та деяких летючих мишей матка непарна – проста, та парними залишаються тільки верхні відділи яйцепроводів – фалопієві труби (Рис.).
Рис.. Схема будови яйцеводів та матки різних ссавців. Джерело http://animaldir.ru/klass-melkopitayushhie-mammalia
/ - клоачні; //, /// - сумчасті; IV — плацентарні з подвійною маткою; V — з дворогою маткою; VI — з простою маткою;
1. — яйцепроводи; 2.— матка; 3. — піхва;4. — сечостатевий отвір; 5.– сечовий міхур; 6.— клоака; 7 — пряма кишка
В районі зіву матки відбувається звуження просвіту проводячи шляхів та піхва утворює складку, що охвачує кільцем задній відділ тіла матки та формує її шійку. Рис..
Рис. Статева система жінки. Джерело: http://www.webgynecolog.com/
Матка порівняно з яйцепроводами значно розширений їхній відділ; стінки її потовщені та містять м’язовий та судинний шари, а також спеціалізовані маточні залози, що виробляють слизи, гормони та інші секрети. Слизова оболонка матки (ендометрій) в зв’язку з статевими циклами може значно змінюватися. Піхва – невелика м’язова трубка, слизова оболонка якої містить спеціальні залози та також має циклічні зміни. У піхві є м’яз – стискатель, що під час статевого акту може різко скорочуватися та зменшувати просвіт цього відділу. В самий задній відділ піхви відкривається сечівник, отвір якого розташований поблизу від зовнішнього сечостатевого отвору. Цю частину піхви називають сечостатевим переддвіррям. На черевному боці сечостатевого каналу розташований невеличкий виріст – клітор, що має печеристі тіла та відповідає пенісу самців. У деяких видів у кліторі є невеличка кістка. Самки плямистих гієн (лат. Crocuta crocuta) мають такі зовнішні статеві органи, яких більше немає у жодного ссавця. Найбільш помітною їх структурою є клітор такого ж розміру, що пеніс у самців. Всередині клітора проходить сечостатевий канал з отвором, розташованим на кінці. Під час демонструвань домінантної поведінки клітор може на короткий час ерегувати та випрямлятися. Під ним там, де повинна бути піхва,у гієн розташована структура, що нагадує мошонку, але це – жирова подушка. В зв’язку з відсутністю піхви самки плямистих гієн спарюються та народжують через клітор. Найбільшого розвитку мімікрія «під самців» досягається в дитячому віці. Самки копіюючи самців, можливо збільшують власні шанси на виживання. Але, з іншого боку, в зв’язку з ускладненими пологами у гієн велика смертність при пологах і самок, і дитинчат. Зовнішній статевий орган – вульва складається з великих статевих губ, які з’єднані верхніми та нижніми спайками та оточують сечостатевий отвір Рис.). В нижньої частині вульви (петлі) розташований клітор, вени якого мають особливі стискателі, які при статевому збудженні запобігають відтоку крові, що веде до збільшення клітору та підвищення чутливості вульви під час статевого акту.
.
Рис. Зовнішні статеві органи жінки. Джерело: http://www.webgynecolog.com/
.
Репродуктивна система ссавців влаштована за єдиним планом, однак між репродуктивними системами багатьох тварин і людини існують суттєві відмінності. Наприклад, статевий член більшості самців ссавців у неерегованому стані знаходиться всередині тіла, а також містить кістку або бакулюм. Крім того, самці у більшості видів не перебувають у постійному стані фертильності, як у приматів .Як у людини, у більшості груп ссавців сім'яники знаходяться у мошонці, але є і види, у яких вони розташовані у середині тіла, на черевній поверхні тіла, а в інших, наприклад, слонів, сім'яники знаходяться в черевній порожнині біля нирок.
Самки сумчастих мають два піхви, які сполучаються спільним вихідним отвором, але ведуть до двох різних відділів всередині матки.
Date: 2016-05-24; view: 843; Нарушение авторских прав