Суть та значення окремого провадження

Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Порушення справ окремого провадження здійснюється на підставі поданої заяви. Зміст заяви повинен відповідати вимогам ст. 119 ЦПК, але стосовно змісту заяв з конкретних справ окремого провадження залежно від специфіки справи, що розглядається, можуть ставитись свої вимоги. Так, наприклад, ст. 258 ЦПК України визначається зміст заяви про встановлення фактів, що мають юридичне значення. В ній повинно зазначатися:

1) який факт заявник просить встановити та з якою метою;

2) причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт;

3) докази, що підтверджують факт.

Рішення суду у справах окремого провадження не підлягають примусовому виконанню, але мають загальнообов'язковий характер (ст. 14 ЦПК). Вони реалізуються шляхом оформлення майнових або особистих немайнових прав громадян: видачею свідоцтва про право власності; виправлення, поновлення чи анулювання запису актів цивільного стану тощо.

Розгляд справ окремого провадження судом пов'язаний зі здійсненням, так би мовити, "судового управління" у випадках, коли законодавець покладає на суд здійснення непритаманної йому функції установлення тих чи інших обставин без розв'язання спору про право. При цьому законодавець виходить із доцільності такого вирішення, покладаючи встановлення юридичних фактів на суд, який має особливий правовий статус суб'єкта судової влади, та поширюючи на процедуру розгляду цих справ форму цивільного судочинства. Саме в цьому й полягає значення окремого провадження в цивільному судочинстві.

По-перше, це справи, порядок розгляду та вирішення яких визначений цивільним процесуальним законодавством, тобто справи про:

1. Обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи (ст. ст. 236-241 ЦПК).

2. Надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності (ст. ст. 242-245 ЦПК).

3. Визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою (ст. ст. 246-250 ЦПК).

4. Усиновлення (ст. ст. 251-255 ЦПК).

5. Встановлення фактів, що мають юридичне значення (ст. ст. 256-259 ЦПК).

6. Відновлення прав на втрачені цінні папери на пред'явника та векселі, ст. 260-268 ЦПК).

7. Передача безхазяйної нерухомої речі у комунальну власність (ст. ст. 269-273 ЦПК).

8. Визнання спадщини відумерлою(ст. ст. 274-278 ЦПК).

9. Надання особі психіатричної допомоги у примусовому порядку (ст. ст. 279-282 ЦПК).

10. Обов'язкова госпіталізацію до протитуберкульозного закладу (ст. Ст. 283-286 ЦПК).

11. Розкриття банками інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб (ст. Ст. 287-290 ЦПК).

До другої групи належать справи, які тільки поіменовані ЦПК України, однак особливості їх розгляду визначені іншими актами законодавства. Такими є справи про:

1. Надання права на шлюб (ст. 23 СК).

2. Розірвання шлюбу за заявою подружжя, яке має дітей, або за заявою будь-кого з подружжя, якщо один з нього засуджений до позбавлення волі (ст. 109 СК).

3. Встановлення режиму окремого проживання за заявою подружжя (ст. 119 СК).

До третьої групи можуть бути віднесені справи, що можуть розглядатися у порядку окремого провадження, якщо вони віднесені актами законодавства до цивільної юрисдикції (ст. 234 ЦПК).

Залежно від характеру вимоги, переданої на розгляд суду, кожна зі справ окремого провадження має свої, лише їй властиві особливості.

Також справи окремого провадження можна класифікувати за об'єктом та способом судового захисту.

Date: 2016-05-24; view: 359; Нарушение авторских прав