Розміщення гуртових і отарних ділянок

Розміщення гуртових і отарних ділянок включає:

- встановлення кількості гуртів (отар) їх розмірів;

- визначення площі гуртових і отарних ділянок;

- розміщення і закріплення гуртів (отар) за фермами.

В господарствах з високою розораністю земель, де кормові угіддя займають не більше 20 - 25% забезпечення пасовищами всіх тварин неможливе. В зв'язку з цим виділяють види і групи, для яких організують пасовищне утримання, а інші забезпечуються кормами за рахунок кормових чи інших сівозмін.

Гурти, отари, табуни формують з врахуванням статі, віку, породного складу та продуктивності тварин: гурти корів до 100-200 голів, телята -100, молодняк старше року до 200-300 голів. Отари овець формують на 600 - 1200 голів. Розміри гуртів і отар коректують зврахуванням площі і розміщення окремих масивів пасовищ.

Встановивши кількість і розміри гуртів, визначають необхідну для них площу пасовищ. Площу гуртових ділянок встановлюють виходячи з врожайності і отавності закріплених пасовищ, з врахуванням повної забезпеченості тварин зеленою масою на протязі всього пасовищного періоду.

Необхідну площу для задовольняння потреби в зеленій масі можна обчислити за формулою:

N_ск m_ск T_пп (К_по+ К_л.ск)

Р = ----------------------------------------------- (3.22.)

И _пас

Де Р - площа гуртової ділянки, га;

N_ск - кількість голів в гурті (отарі);

m_ск - норма кормління однієї голови на добу, ц;

T_пп - тривалість пасовищного періоду, дні;

К_по - коефіцієнт пасовищезміни;

К_л.ск - коефіцієнт зайнятості площі під табір, скотопрогони та інше, 0,02-0,03;

И _пас - проектна врожайність пасовищ, ц.

К_по = п_з /п _з.вип. (3.23.)

п_з - загальна кількість загонів;

п _з.вип - кількість загонів які використовуються пі випас.

Величини К_п та К_л.ск залежать від прийнятої схеми пасовищезміни.

Добова потреба однієї голови худоби в зеленій масі (m_ск) складає: для корів і нетелів – 45-55 кг для степової зони та 50-60 кг для лісостепової зони, для молодняку старше року – 25-30 кг для степової зони та 30-35 кг для лісостепової і лісової зон; для молодняку до року – 15 кг для всіх зон.

Тривалість пасовищного періоду залежить від природної зони розташування пасовищ і коливається в межах 150-200 днів. Вона збільшується з півночі на південь і південний схід країни.

При розміщенні гуртових ділянок необхідно враховувати те що:

- найбільш вибагливі до пасовищного корму телята, їм необхідно виділяти пасовища з гарним ніжним травостоєм.

- Для дійних корів відводять найбільш продуктивні пасовища.

- Молодняку старшого віку можна відводити більш сухі пасовища.

- Вівці добре використовують пасовища з низьким травостоєм, але вони чутливі до мокрих місць. Це має значення і для телят.

По різному відносяться групи тварин до переходів. Не бажано великі переходи для телят, корів. Менш чутливі молодняк великої рогатої худоби, вівці.

Для телят виділяють пасовища поблизу ферм (літніх таборів). Відстань від пасовищ до міст стоянки і водопою повинна бути в межах 0,5 - 1 км.

Гуртам корів також відводять пасовища недалеко від ферм або літніх таборів на відстані не більше 1-1,5 км. Гуртам молодняку ВРХ відстань, до місць стоянки і пасовищ, допускається в межах 2,5 км і більше. Вівцям відводять самі віддалені пасовища.

По конфігурації гуртові ділянки повинні бути зручні для організації загінної пастьби худоби. Оптимальна форма витягнутий прямокутник., який дозволяє розмістити два ряди загонів з зручним співвідношенням сторін. В цьому випадку скотопрогін, прокладений уздовж ділянки, забезпечує простоту і зручність перегону худоби в межах гуртової ділянки.