РОЗДІЛ І. Архетип Богині-Матері у світовій міфології

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Інститут філології

Кафедра Близького Сходу

Культ Богині-Матері в індійській міфології

Курсова робота

cтудентки ІІ курсу,

cпеціальності "Мова і література

гінді та переклад",

Войцещук Тетяни Юріївни

науковий керівник:

асист. Рибалкіна Ю. О.

Київ – 2016

ЗМІСТ

ВСТУП

Розділ І. Феномен Богині-Матері в світовій міфології

Розділ ІІ Жіночий космічний принцип у індуїзмі

2.1.Адіті – космогонічний образ

2.2.Шакті – животворна енергія

Розділ ІІІ. Девібхаваті-Пурана – джерело знань про Махадеві

Розділ ІV. Аналіз богині Шрі Лакшмі

4.1Символіка іконографії

4.2.Св'ята пов'язані з поклонінням Лакшмі

Розділ V. Еманації Махадеві

5.1. Калі

5.2. Сарасваті

5.3. Парваті

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП

Актуальність роботи. Вивчення мови неможливе без розуміння культурного ґрунту на якому вона зросла. Ключем, котрий відкриває шлях до цього розуміння є міфологія. Образ Богині Матері проходить червоною ниткою скрізь індійське мистецтво та релігію, починаючи з давніх священних писань і щоденних обрядів, а закінчуючи розписом горщиків та манерою одягатись. Отже, знання міфології є необхідним для індологів для подальшого розвитку тематики, проведення подібності між слов’янською та індійською культурами, а також розуміння менталітету індійців.

Метою курсової роботи є поглиблення знань про індійську культуру, традиції та світобачення, зокрема дослідження, аналіз та узагальнення відомостей про основні релігійні течії, що стосуються культу Богині-Матері, а також їх вплив на формування культурної спадщини народу.

Поставлена мета передбачає розв'язання таких завдань:

- опрацювати та здійснити критичний аналіз літератури та наукових джерел, що пов’язані з культом фемінного божества;

- проаналізувати релігійні терміни, що складають основну релігійної філософської системи індуїзму;

- опрацювання спеціальної літератури з історії релігії та виокремлення лексики, назв для позначення атрибутів богинь;

- опрацювання давніх священних текстів з метою глибшого розуміння міфотворчого процесу;

- узагальнення результатів власних спостережень над теоретичним та практичним матеріалом з обраної теми.

Об'єктом дослідження є культ Богині-Матері в індійській міфології

Предметом курсової роботи є культурна спадщина індійців, що відображена у їх віруваннях і культах

Методи дослідження – основним методом курсової роботи є описовий, крім того ми здійснювали пошук літератури та критичний аналіз текстів.

РОЗДІЛ І. Архетип Богині-Матері у світовій міфології

«В самых тварях, сие можно приметить: что тогда ж, когда согнивает, старое на ниве зерно: выходит из него новая зелень: и согнитие стараго, есть рождением новаго. Дабы где падение: тут же присутствовало и возобновление: свидетельствующее, о премудром Ея, и все сохраняющем Миростроительстве»

Г. Сковорода

Впродовж всього існування людської цивілізації одним з ключових образів світової міфології є архетип фемінного божества - богиня-матір. Це енергія, що уособлює космічний жіночий принцип, первозданну функцію «народження-смерть-народження» – ключовий механізм існування всесвіту, який полягає у вічному коловороті смертей і народжень з ціллю вічного повторення для підтримки життя на землі. У індіанців, населяючих райони Траумара, існує легенда про Ла Лобу– жінку-вовчицю, котра бігає по сухим гирлам рік і пустельним дюнам в пошуках кісток вовків, а найшовши їх – співає над ними свою сакральну пісню, доки кістки не обростають м’язами, а згодом і шерстю. Коли пісня підходить до кінця, тварина починає дихати, встає на міцні лапи і біжить у пустелю, де під час бігу стає жінкою, що сміється. У єгиптян це Ізіда, що збирає по шматочках тіло свого мертвого чоловіка і брата Осіріса. Вона створює першу в історії мумію і, перетворившись на соколицю, припадає крилами до тіла чоловіка, щоб заспівавши свою пісню – завагітніти.

Необхідно усвідомлювати що сама жіноча енергія, в своєму чистому вигляді є безтілесною, абсолютно нематеріальною силою, котра проходить скрізь усі об’єкти фізичної і психічної реальності. Говорячи про психічну або ж ментальну реальність маємо на увазі колективні несвідоме. Являючись центральним образом психічного життя людей, жіноча енергія проявляється у різних алегоріях, хоча сама по собі, вона є символом. У відповідь на зов дикої природи, людина, керуючись інтуїцією і творчими силами, створила цілий ряд божеств, що лягли в основу світової міфології. Археологія дає нам свідчення щодо широкого поширення культу Матері в кам'яному віці. На територіях від Піренеїв до Сибіру: в доарійській Індії, в доізраільскій Палестині, в Фінікії та Шумері, і сьогодні знаходять жіночі фігурки, вирізані з каменю або кістки. Такі статуетки називають палеолітичними «Венерами». У них є спільні риси: великі груди, широкі стегна, округлий живіт. Голова і руки не виражені або відсутні.

Найчастіше, архетип богині-матері зв’язаний з космогонією, а отже творчістю, сексуальністю, а також культами родючості та смерті. Так у древніх греків це Гея - земля, що народилась вслід за Хаосом і дала життя небу і морю, а також всьому живому. Аналогічною є Мама Пача у інків, адже у перекладі з кечуа “pacha” – означає час, простір, Всесвіт, а «mama» - мати. Аналогічною є Мать Сира-Земля у слов’ян, а згодом і Мокош – богиня родів, пряля долі. У алтайців, киргизів, башкирів та хакасів головним божеством була Унай – покровительниця усього живого, чиє ім’я у перекладі з тюркської означає «матка». У аккадців це Іштар або Істар – богиня родючості та сексуальності. В одному із міфів Іштар, подібно грецькій Персефоні і китайській Аматерасу, перебуває заточеною у підземному царстві і тоді все живе перестає давати плоди і починає в’янути, а тварини перестають розмножуватись. Та не лише з дітонародженням, любов’ю та багатими врожаями зв’язана Велика Богиня. Так Ерешкігаль у шумерів і Аллат у халдеїв– повелительниці підземного царства, покровительниці мертвих. У Індуїзмі це богиня Дурга,. На Балі, де культ Дурги є одним з провідних, вірять, що ця богиня віддає тіла мертвих назад Всесвіту. Повітрю – волосся, жар тіла – сонцю, вологу – морю, душу – вітру. Це вірування заслуговує особливою уваги, адже воно є вірогідними і з наукової точки зору – енергія нікуди не дівається, тому ймовірно що після смерті, атоми нашого тіла розлітаються у хаотичному порядку, стаючи вітром, промінням, листям і тд. Ще одною індійською богинею, зв’язаною з культом смерті є Калі – руйнівний аспект бога Шиви, функції якої є дуже складними і багатогранними, тому будуть розглянуті і окремому розділі.

Отже, індуїзм, як і інші вірування праіндоєвропейського ареалу, не став виключенням і культ Богині - Матері виконав функцію наріжного каменю у його формуванні.