Договір банківського рахунка в правовідносинах з іноземним елементом

Розрахункові відносини в усьому світі, і в Україні, зокрема, мають важливе значення в організації грошового обігу, під яким розуміється рух коштів в готівковій та безготівковій формі. Розрахунки між юридичними особами, як правило, здійснюються у безготівковій формі через банки, що значно спрощує та прискорює грошовий обіг. Можливість здійснення безготівкового розрахунку регламентується договором банківського рахунку, який регулює відносини між комерційними банками та клієнтами.

Відповідно до ст. 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунку банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунку та проведення інших операцій за рахунком.

Договір банківського рахунку входить в послуги на розрахунково-касове обслуговування, які надають банки, оскільки відповідно до п.1.37 ст.1 Закону України від 05.04.2001 року „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” розрахунково-касове обслуговування – це послуги, що надаються банком клієнту на підставі відповідного договору, укладеного між ними, які пов’язані із переказом коштів з рахунку (на рахунок) цього клієнта, видачею йому коштів у готівковій формі, а також здійснення інших операцій, передбачених договором.

Для розуміння правової природи відносин між банком та клієнтом з приводу банківського рахунку є необхідність наукового дослідження даного поняття. У довідниковій літературі банківській рахунок розглядається як облікова одиниця, що застосовується у банківській справі з метою обліку прав грошових вимог клієнта до банка, що виникають з договору банківського рахунку, а також для обліку процесу виконання цього договору шляхом банківських операцій, передбачених для відповідної категорії банківських рахунків [13, с.48].

Так В. Луць зазначає, що договір на розрахунково-касове обслуговування містить комплекс взаємних зобов’язань сторін щодо користування коштами і банківськими послугами, а саме:

а) використання банком тимчасово вільних коштів клієнта;

б) здійснення розрахункових операцій;

в) касове обслуговування;

г) транспортне обслуговування перевезення готівки [90, с.229].

Можливо ще привести приклади, коли договором банківського рахунку передбачені інші зобов’язання: надання банком інформаційних послуг та здійснення електронного обслуговування клієнта; сплачування клієнтові процентів за залишок коштів на рахунку.

Взагалі інститут банківського рахунку носить специфічний характер, який полягає у множинності публічно-правових норм, які покликані його регулювати.