Аналіз інформаційних потоків, вибір моделі

Розділ 1

Проектування інформаційної системи "СТРАХОВА КОМПАНІЯ"

1.1 Аналіз предметної області

Перший кроком у розробці інформаційної системи є аналіз предметної області. На даному етапі аналізуються запити користувачів, відповідно до них визначається мета створення інформаційної системи, вибираються інформаційні об'єкти та їх характеристики, які визначають зміст проектованої бази даних.

Метою створення інформаційної системи «Страхова компанія» є облік клієнтів страхової компанії, ведення документації, ведення фінансових рухів страхової компанії.

Із набуттям Україною незалежності економічні й соціальні перетворення, що відбуваються нині, зумовили необхідність побудови адекватної системи страхування, яка б стала надійним захистом для юридичних і фізичних осіб від матеріальних втрат, спричинених стихійним лихом, нещасним випадком чи іншими ризиковими обставинами.

Досвід країн із ринковою економікою підтверджує, що розвинута система страхування активно сприяє економічній стабільності, зміцненню фінансової системи, активізації інвестиційних процесів і розв'язанню соціальних проблем. Складність процесу створення страхової системи в Україні полягає ще й у тому, що упродовж попередніх років на її території страхування було державною монополією. Отже, нині на страховому ринку України відсутній досвід, не вистачає кваліфікованих кадрів, немає відповідної інфраструктури. Дуже мало в Україні проводилось наукових досліджень із питань страхування, не розвинена й правова основа, на стадії становлення перебуває низка страхових послуг.

Страхування як складова фінансової науки набуло свого розвитку протягом XIX і XX століть. У цей час було оприлюднено найбільше фундаментальних досліджень із проблем страхування. Страхування як важлива підсистема фінансів одержало правове підґрунтя у законодавствах більшості країн світу. Проблемам страхування присвячували свої роботи кращі представники фінансової науки, серед населення підвищувалася страхова культура.

-1-

Із розвитком ринкової моделі економіки в Україні постала потреба в розвитку страхової справи. Тому початок 90-х років став етапом бурхливого розвитку приватних страхових компаній. Проте за відсутності законодавчої бази це був досить невпорядкований процес, який якщо й мав позитивні ознаки щодо набуття певного досвіду, не зміг протистояти вагомішим негативним проявам, що призвели до появи недовіри населення і юридичних осіб до страховиків.

У травні 1993 року був виданий Декрет Кабінету Міністрів України "Про страхування", який поклав початок створенню цивілізованої системи страхування в державі. Відповідно до Декрету було введено ліцензування страхової діяльності, систему звітності страховиків і методи державного регулювання страхового ринку. Було створено Державний комітет у справах нагляду за страховою діяльністю з наданням йому відповідних функцій і повноважень.

Усе це сприяло поглибленню сфери страхування, появі нових видів і форм страхової діяльності, зростанню страхових резервів. Водночас стали очевидними й вади у законодавстві. Передусім не відсутність чітко врегульованих питань створення технічних резервів, недосконалість системи перестрахування та діяльності страхових посередників.

Важливим кроком у цьому напрямку було прийняття в 1996 р. Закону України "Про страхування", де йшлося про підвищення вимог до реєстрації страховиків, розмірів і структури їхніх статутних фондів, встановлення порядку розрахунків резервів, системи контролю за рівнем платоспроможності страховиків, упорядковання видів обов'язкового страхування. Усе це сприяло розвиткові страхової справи. На сьогодні в Україні працюють понад 240 компаній, що мають досить великі обсяги статутних фондів і резервів, добру репутацію.

Важливим є й те, що обсяги страхових резервів протягом останніх років зростають швидше, ніж страхові премії. Це вже показник зростання фінансової надійності страховиків, збільшилися також обсяги страхових послуг, а страховий ринок набув якісніших ознак.

-2-

Система страхування в Україні, як підтверджує досвід її функціонування, потребує постійного вдосконалення. Основними напрямками такої роботи є:

розвиток й удосконалення нормативної бази;

обґрунтування й досягнення оптимальної структури між різними формами страхування;

залучення коштів страхових фондів на потреби інвестиційних вкладень;

інтеграція страхування до європейських страхових структур;

створення об'єднань страховиків із метою зміцнення їх фінансового становища та надійності щодо здійснення страхових операцій;

залучення страхового ринку для вирішення питань соціальної політики держави.

Також варто згадати про самий ринок страхових послугі що він собою являє.

Ринок страхових послуг — це складова фінансового ринку, яка є системою правових та організаційних заходів із реалізації страхового продукту. Страховим продуктом або послугою є страховий захист. Об'єктом ринку страхових послуг є страховий продукт. Суб'єктами цього ринку виступають: страховик; страхувальник; посередник і держава.

Страховиками виступають різноманітні за формами власності та видами страхування організації — страховики та інформаційно-консультативні структури. Страховик — це організація, яка бере на себе за певну плату зобов'язання відшкодувати страхувальникові завданий страховим випадком збиток або виплатити страхову суму. Головне завдання страховика надавати страхові послуги.

Страховиками можуть виступати також фізичні особи, які мають відповідну ліцензію й об'єднані у відповідні структури, що мають назву синдикатів. Характерним прикладом може бути лондонська організація Лойд, яка існує майже три століття і має репутацію надійного та кваліфікованого страховика. Проте організації такого типу значного поширення не набули.
-3-
У багатьох країнах світу страховиками виступають страхові компанії в формі акціонерних товариств. Акціонерне товариство створюється і діє зі статутним капіталом, поділеним на певну кількість акцій. Власники акцій беруть участь в управлінні товариством і отримують дохід у формі дивідендів. Акціонерні товариства бувають закритого й відкритого типу. Найперспективнішими є відкриті акціонерні товариства.

За територіальною ознакою компанії страховиків можна поділити на місцеві, регіональні, національні й транснаціональні. Порядок створення і діяльності страховиків регулюється законодавством держави. Фінансові ресурси, що забезпечують надійність виконання зобов'язань страхової компанії включають сплачену частину статутного фонду та систему страхових резервів. У більшості країн світу страховики створюють свої об'єднання, ліги, асоціації з метою координації дій на страховому ринку та захисту власних професійних інтересів.

Іншим учасником ринку страхових послуг с страхувальник. Це юридичні особи та дієздатні громадяни, які уклали зі страховиками договори страхування або є страхувальниками відповідно до чинного законодавства. Страхувальник зобов'язаний сплатити страхові внески і має право в разі настання страхового випадку отримати відшкодування в межах застрахованої відповідальності або страхової суми, обумовленої у страховому полісі.

Третім важливим учасником ринку страхових послуг є посередники. У страхуванні бувають різні типи посередників. Вони включають: страхових агентів; страхових брокерів; посередницькі функції можуть виконувати банки, туристичні компанії, відділення зв'язку, автосалони, а також безпосередньо персонал страхової компанії. Страхові агенти це, як правило, фізичні особи, які діють від імені страховика і за його дорученням, укладають договори страхування, проводять роботу з одержання страхових платежів, виплати страхових відшкодувань. Вони діють на основі договору зі страховиком, в його інтересах за комісійну винагороду.

Страховими агентами в деяких випадках можуть бути юридичні особи. Це транспортні підприємства при здійсненні обов'язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті, нотаріальні контори, банки, які поряд із послугами з основної діяльності можуть укладати

-4-

договори страхування. Взаємовідносини агентів юридичних осіб зі страховиками регулюються відповідними угодами.

Із розвитком страхової справи набуває поширення і така форма посередництва, як генеральні страхові агенти. Генеральні агенти — це фізичні особи, що уповноважені одним або кількома страховиками, яких вони представляють у тому чи іншому територіально-адміністративному регіоні. Робота такого агента контролюється інспектором і працівниками страхової компанії, яка його уповноважила.

Завершеної інформаційною системою можуть використовуватися будь фірми, що займаються страхуванням громадян та їх майна. З точки зору користувача, інформаційна система «Страхова компанія» повинна зберігати всю необхідну інформацію для страхування громадян та їх майна, а так само видавати її на вимогу в зрозумілому і наочному вигляді, а так само інформаційна система повинна бути проста у використанні.

Завданням страхової компанії є відстеження фінансової діяльності компанії. Компанія має різні філії по всій країні. Кожна філія характеризується назвою, адресою та телефоном. Діяльність компанії організована таким чином: в компанію звертаються різні особи з метою укладення договору про страхування. Залежно від прийнятих на страхування об'єктів і страхуються ризиків, договір укладається за певним видом страхування (наприклад, страхування автотранспорту від викрадення, страхування домашнього майна, добровільне медичне страхування). При укладанні договору фіксується дата укладення, страхова сума, вид страхування, тарифна ставка і філія, в якому укладався договір.

В даний час для проектування БД активно використовуються CASE-засоби, в основному орієнтовані на використання ERD (Entity - Relationship Diagrams, діаграми «сутність-зв'язок»). З їх допомогою визначаються важливі для предметної області об'єкти (сутності), відносини один з одним (зв'язку) та їх властивості (атрибути). Слід зазначити, що засоби проектування ERD в основному орієнтовані на реляційні бази даних (РБД), і якщо існує необхідність проектування іншої системи, скажімо об'єктно-орієнтованої, то краще обрати інші методи проектування.

У рамках заданої предметної області можна побудувати наступний список сутностей: «договори», «вид страхування», «філія».

-5-

Також в страхуванні відіграють велику роль системи страхової відповідальності. Про них ми зараз і поговоримо. Система страхової відповідальності, що є головною частиною будь-якого договору страхування, визначає розмір, умови і методику здійснення страхового відшкодування збитку в майновому страхуванні і страхуванні відповідальності за шкоду майна. Ця система визначає наявність функціонального співвідношення? між страховою сумою S0, страховою вартістю об’єкта страхування WС, страховим збитком Uc, франшизою F і сумою виплачуваного страхового відшкодування SВ:

Sв =?{Wс;Sо;Uc;F}

Згідно з принципом граничної сумлінності, вид використовуваної системи обов’язково повинен зазначатися у договорі страхування, оскільки від цього залежить методика визначення збитків і сума страхової виплати, яку одержить страхувальник для компенсацію заподіяної йому шкоди. Адже системи відрізняються одна від одної принципом вартісної оцінки об’єкта страхування, обсягом завданої шкоди, яка буде відшкодовуватися страховиком, та засобом відшкодування завданої шкоди.

Застосовуються такі системи страхової відповідальності:

1) система повної (або дійсної) вартості;

2) система першого ризику;

3) система пропорційної відповідальності;

4) система відбудовної вартості;

5) система “дробової” частини ризику;

6) система граничної відповідальності;

7) система “нове за старе”.

Система повної (дійсної) вартості полягає в наступному.

Страхова сума S0 визначається як дійсна страхова вартість майна WС на початок дії договору страхування. Страхове відшкодування дорівнює розміру застрахованого збитку Uc, що може дорівнювати прямому (Uc=Uс(п)) або прямому плюс сума непрямих (Uc=Uс(п)+?Uс(н)) збитків, з врахуванням встановленої у договорі страхування франшизи. Страховик несе повну відповідальність за об’єкт в обсязі повної вартості останнього, виплачуючи відшкодування за кожен заподіяний збиток (шкоду) в обсязі первісної страхової суми, зменшеної на суму страхової виплати за попереднім страховим випадком. Дострахування при цьому неможливе.

Приклад. Вартість об’єкта страхування і розмір страхової суми дорівнюють 2000 грн.

-6-

Безумовна франшиза 5%, або 100 грн. Внаслідок пожежі майно частково ушкоджено, збиток страхувальника складає 1500 грн. Розмір страхового відшкодування складе 1500 - 100 = 1400 грн. Після виплати страхова сума становить 2000 – 1400 = 1600 грн. Повторний страховий випадок завдав збитків в обсязі 1400 грн. Друга виплата становить 1400 – 100 = 1300 грн, після чого страхова сума становить 1600 – 1300 = 300 грн. Збиток за наступним страховим випадком буде відшкодовуватися у розмірі не більше 300 грн, після чого договір страхування припинить свою дію внаслідок виконання страховиком його зобов’язань по договору у повному обсязі.

Система першого ризику визначає розмір покриття завданої шкоди у межах страхової суми. Страхове відшкодування SВ виплачується у розмірі завданої шкоди UC, але виплата не може перевищувати встановлену страхову суму S0. Компенсується вся шкода у межах цієї страхової суми:

SB= Uc? S0,

“Другий ризик” (тобто шкода UC, що перевищує страхову суму S0) не відшкодовується. При використанні цієї системи не потрібно оцінювати вартість всього об’єкту страхування (наприклад, вартість складного майнового комплексу), тому що для розрахунку страхової виплати необхідно знати тільки розмір завданої шкоди. Система використовується у випадках, якщо оцінка вартості всього об’єкту страхування дуже складна, практично неможлива або склад об’єкту страхування постійно змінюється. Дострахування за цією системою неможливе.

Приклад. Комплекс з трьох житлових споруд застрахований за системою першого ризику на страхову суму 1.100 тис. грн. Шкода, заподіяна одному з будинків цього комплексу внаслідок пожежі, складає 1.500 тис. грн. Страхове відшкодування виплачується у сумі 1.100 тис. грн., після чого договір страхування припиняється.

Система пропорційної відповідальності визначає виплату страхового відшкодування пропорційно коефіцієнту покриття збитків через неповне страхування вартості об’єкта. Страхова сума встановлюється в обсязі, що не перевищує дійсну реальну вартість об’єкта, тобто S0 < WС. Коефіцієнт Kn покриття збитків страховиком дорівнює відношенню страхової суми S0 до страхової вартості об’єкта WС, а страхове відшкодування визначається за формулою

SB=Uc•Kn=Uc•S0 /WС,

де Uc – фактичний обсяг страхового збитку. За такою системою страхувальник бере участь у відшкодуванні усіх збитків у частині,

-7-

пропорційній розміру (1- S0/WС). Чим менше Kn, тим більша частина збитку залишається на відповідальності страхувальника. Факт страхування за пропорційною відповідальністю може визначатися у договорі в якості застереження із спеціальною назвою “еверідж”. Ця система може застосовуватися для комерційних страховок, у яких вона може виступати еквівалентом індексації вартості об’єктів відповідно до показників інфляції.

Для системи пропорційної відповідальності можливе одночасне дострахування об’єкта від тих самих ризиків до загальної страхової суми, при якій сумарний коефіцієнт покриття збитків дорівнюватиме Kn=1.

Приклад. Вартість об’єкта страхування 2400 грн.; страхова сума 1200 грн. Збиток у результаті ушкодження об’єкта склав 400 грн. У цьому випадку страхове відшкодування складає

SB= 400 • (1200/2400) = 200 (грн).

Система відбудовної вартості означає, що страхова сума визначається або в обсязі ціни об’єкту як за нове майно, або не вище максимальної вартості робіт (послуг) по відновленню ушкодженого об’єкту страхування до первісного стану. Сума страхової виплати визначається в обсязі вартості нового майна або поточної вартості відновлювальних (ремонтних, відбудовних, лікувально-профілактичних) робіт або послуг. Знос майна, що мав місце від початку дії договору страхування до настання страхового випадку, може не враховуватися. Страхування за системою відбудовної вартості відповідає принципу повноти страхового захисту. Приклади застосування цієї системи:

• для майнового страхування і страхування відповідальності за шкоду, завдану майну – страховик або сплачує повну вартість ушкодженого майна з наступним застосуванням принципу абандону, або фінансує роботи (послуги) по відновленню ушкодженого майна до робочого стану, в якому майно було при укладанні договору страхування (можливе врахування вартості поточного зносу майна);

• для особистого страхування (як правило, тільки для медичного страхування) – страховик оплачує вартість медичних послуг, наданих згідно умов договору медичного страхування для відновлення стану здоров’я застрахованої особи.

Можливість застосування такої системи визначена у ст.16 ЗУ “Про страхування”, згідно з якою у разі настання страхового випадку страховик зобов’язаний або здійснити страхову виплату, або подати допомогу, виконати послугу тощо страхувальнику або іншій особі, визначеній у

-8-

договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування.

Система “дробової” частини ризику вимагає встановлення двох страхових сум: власне страхової суми S0 (сума максимально можливої шкоди) і суми показаної вартості об’єкту страхування SП. Після настання страхового випадку, відшкодування завданої шкоди Uc здійснюється в межах страхової суми S0. Тобто, якщо на момент завдання шкоди дійсна страхова вартість об’єкта WС не перевищує суму показаної вартості (WС? SП), страхування за системою “дробової частини” відповідає страхуванню за системою першого ризику. Однак якщо дійсна страхова вартість об’єкта страхування WС на момент завдання шкоди буде більше ніж зазначена у договорі страхування сума показаної вартості SП, то застосовується принцип пропорційного відшкодування завданої шкоди за формулою:

SB=Uc • SП / WС.

Приклад. На дату початку дії договору страхування вартість всього майна на складі SП = 400 тис. грн., однак застраховано тільки майно, що може бути ушкоджене від заливання водою з вартістю цього майна S0 = 100 тис. грн. Внаслідок заливання завдано шкоду Uc =40 тис. грн.

Сума виплати залежить від дійсної вартості всього майна на складі у момент заливання:

1) Якщо ця вартість не перевищує SП, сума виплати буде дорівнювати SB= Uc =40 тис. грн.

2) Якщо ця вартість на дату страхового випадку перевищує SП і становить 500 тис.грн., то сума відшкодування буде дорівнювати SB=Uc• SП /Wc=40 •400.000/500.000 = 32 тис. грн.

Система граничної відповідальності застосовується для страхування ризику неотримання запланованого фінансового результату підприємницької діяльності і припускає наявність заздалегідь визначеної межі виплачуваної суми страхового відшкодування у вигляді коефіцієнта покриття шкоди КГР. Сума відшкодування визначається як добуток цього коефіцієнта КГР на різницю між заздалегідь запланованим розміром кінцевого результату DПЛ і реально отриманим результатом DР:

SВ= КГР (DПЛ – DР).

Якщо внаслідок настання страхового випадку рівень реального результату, отриманого страхувальником, буде менше за визначену межу, то повинна відшкодовуватися різниця між плановим показником і фактично отриманим

результатом. Система граничної відповідальності використовується при

-9-

страхуванні сільськогосподарських ризиків неотримання запланованого врожаю, приплоду молодняка і т.п., а також фінансових ризиків неповної реалізації інвестиційних і інноваційних проектів.

Особливістю цієї системи є “прихований” характер завдання у договорі страхування страхової суми як ліміту відповідальності страховика. Це необхідно, наприклад, для визначення абсолютного розміру франшизи тощо. Для обрахування розміру страхової суми необхідно скористатися умовою S0= SВ.макс, що досягається при DР = 0. Внаслідок цього отримуємо S0= КГР •DПЛ.

Приклад 1. Середній прибуток від впровадження інвестицій у 500 тис. грн запланований у розмірі 45%. Фактично отриманий прибуток склав 37%. Коефіцієнт покриття KГР = 75%. Знайти суму страхового відшкодування. Знаходимо суму збитку UC:

UC = 500000 [(45% -37%): 100%] = 0,08•500000 = 40000 грн.

Тоді страхове відшкодування складає

SB = 40000• 0,75 = 30000 грн.

Приклад 2. Середній врожай зерна у регіоні за останні сім років за статистикою складає 100 ц/га. Фактично отриманий врожай склав 90 ц/га. Коефіцієнт покриття KГР = 80%. Знайти суму страхового відшкодування. Знаходимо суму загального збитку:

UC = 100 ц/га - 90 ц/га = 10 ц/га.

Відшкодовуватися буде лише частка збитку, яка дорівнює 80% від загального збитку:

= 10 ц/га•0,8 = 8 ц/га.

Сума страхового відшкодування буде дорівнювати добутку числа гектарів, з якого зібрали застрахований врожай, на вартість 1 ц зерна за цінами осені поточного року, і на питомий збиток, який дорівнює 8 ц/га.

Система “нове за старе” передбачає не здійснення на користь страхувальника або потерпілої особи відповідної суми страхової виплати, а заміна ушкодженого майна на нове майно з функціональними характеристиками, які еквівалентні характеристикам старого майна на дату укладення договору страхування. Ця система використовується, як правило, для страхування майна або для страхування відповідальності за шкоду, завдану визначеному майну (наприклад, при страхуванні відповідальності перевізника за шкоду, завдану конкретному вантажу, або при страхуванні відповідальності орендаря за шкоду, завдану орендованому ним майну).

За цією системою завжди страхуються скляні інженерно-будівельні

-10-

конструкції (скляні двері, стіни, стелі та перегородки, вітрини, віконне скло тощо), а також меблі, посуд, столові прибори та інше типове обладнання кафе, ресторанів, інших місць масового відвідування. Можуть також страхуватися за цією системою комп’ютери та інше типове обладнання робочих місць для комп’ютерних класів, фірм, що займаються розробкою програмних продуктів, інших організацій із масовим застосуванням типової комп’ютерної техніки тощо. За цією системою також можуть бути застраховані речі першої необхідності, що знаходяться у особистому користуванні осіб, які відряджені у інші міста для виконання робіт роз'їзного характеру.

1.2 Концептуальне проектування

Концептуальне проектування технічних систем - початкова стадія проектування, на якій приймаються визначають подальший вигляд рішення, і проводиться дослідження і узгодження параметрів створених технічних рішень з можливою їхньою організацією.

Повний цикл розробки включає концептуальне, логічне і фізичне проектування ІС. Концептуально проектування полягає у створенні концептуальної моделі даних для аналізованої частини підприємства. Ця модель даних створюється на основі інформації, записаної в специфікаціях вимог користувачів. Концептуальне проектування бази даних абсолютно не залежить від таких подробиць її реалізації, як тип обраної цільової СУБД, набір створюваних прикладних програм, використовувані мови програмування, тип обраної обчислювальної платформи, а також від будь-яких інших особливостей фізичної реалізації. Створена концептуальна модель даних підприємства є джерелом інформації для етапу логічного проектування бази даних.

Кожна філія здійснює страхування клієнтів і укладає з ними договори, виходячи з цього зв'язок між сутностями «договір» і «філія» має тип 1: М. Кожен договір укладається за певним видом страхування, це означає що між сутностями «Вид страхування» і «Договори» існує зв'язок яка має тип 1: М.

Після закінчення даного етапу отримуємо концептуальну модель, інваріантну до структури бази даних. Розроблена модель забезпечує високу ефективність функціонування системи, що базується на незалежності бази даних і використанні ефективних методів її обробки.

Проектування є найбільш важливим етапом для успішної реалізації проекту.

Проектування дозволило створити модель розробляється інформаційної системи, що дозволяє вже надалі приступити до створення конкретної

-11-

програмної розробки, використовуючи готовий проект інформаційної

системи предметної області.

1.3 Програми, які використовуються в Україні з метою надійного страхування особи.

Зараз в Україні набирає популярності страхова програма "Актив"... Про неї ми зараз і поговоримо.

Умови страхування за програмою «Актив»

Страхувальник – дієздатна фізична особа, юридична особа.

Застрахована особа – фізична особа віком:

• на дату початку дії договору страхування від 16 років до 70 років включно;
• на дату закінчення строку дії договору страхування 75 років.

Страхувальник- -фізична особа та застрахована особа можуть бути як однією особою, так і різними особами.

Страховий випадок:

• смерть застрахованої особи з будь-якої причини, яка настала в період дії програми страхування;
• дожиття застрахованої особи до закінчення строку дії програми страхування.

Страхова сума фіксована. Розміри страхових сум за обома страховими випадками є рівними.

Мінімальний розмір – 25 000 гривень.

Розмір страхових виплат:

• у разі смерті застрахованої особи – у розмірі 100% страхової суми за програмою «Актив» + ДІД;
• у разі дожиття застрахованої особи до закінчення строку дії програми – у розмірі 100% страхової суми за програмою «Актив» + ДІД.

Страхові виплати збільшуються на розмір додаткового інвестиційного доходу (ДІД), отриманого від розміщення коштів резервів зі страхування життя за цією програмою страхування.

Вигодонабувачі призначаються страхувальником за погодженням із застрахованою особою.

-12-

Строк дії договору страхування на умовах програми «Актив»:

• Мінімальний – 5 років;
• Максимальний – 50 років.

Територія дії – договір діє на території усіх країн світу 24 години на добу.

Валюта страхування – національна валюта України – гривня.

Можливість підключення будь-яких додаткових програм страхування.

Розділ 2

Розробка інформаційної системи "Страхова компанія"

Створення баз даних

У процесі вироблення вимог до бази даних варто виокремити такі етапи:

Постановка завдання.

Аналіз інформаційних потоків, вибір моделі.

Розглянемо цих етапів:

Постановка завдання

Необхідна розробка наступних проектних матеріалів

бланків вхідних і вихідних документів;

структури всіх економічних показників;

моделі «сутність - зв'язок»;

структури реляційної БД в 3 нормальної формі;

реалізації запитів до реляційної БД засобами реляційної алгебри.

У програмовій частини необхідна:

реалізація отриманих таблиць на одній із СУБД;

програмування роботи локальної БД, реалізація запитів мовою SQL.

Аналіз інформаційних потоків, вибір моделі

На цьому етапі потрібно логічно побудувати інформаційну систему, покликану автоматизувати процес обліку даних якійсь галузі людської діяльності; аналізуючи інформаційні потоки, необхідно вибрати модель бази даних.

У цій курсовій роботі потрібно розробити додаток до роботи з базою даних «Страхова Компанія», систему управління якої варта автоматизації роботи Страховий компанії. Страхова компанія є проміжним ланкою між страховими агентами і клієнтами. Наявність цієї ланки необхідно, оскільки будь-яка страхової компанії є посередником у взаєминах страхової агент-клієнт.

Програмне забезпечення для роботи з базами даних використовується на персональних комп'ютерах вже досить давно. На жаль, ці програми або були елементарними диспетчерами зберігання даних і не мали засобів розробки додатків, або були настільки складні і важкі, що навіть добре розбираються в комп'ютерах люди уникали працювати з ними до тих пір, поки не отримували повних, орієнтованих на користувача додатків. Access - це функціонально повна реляційна СУБД. У ній передбачені всі необхідні вам засоби для визначення і обробки даних, а також для керування ними при роботі з великими обсягами інформації.

Отже, існує три виду документів, що необхідні функціонування страхової компанії; це відомості про співпрацівників компанії, види страхування і страхового поліса. У відомостях працівників компанії вказуються прізвище, ім'я і по батькові співробітника, його індивідуальний код, відділ, коли він працює, а як і призначений оклад. У видах страхування відбиваються назва події страхування, його код і сфера страхування. Страховий поліс є основний документ в будь-якій страховій компанії та відбиває прізвище, ім'я, по батькові імені клієнта й страхового агента, який сформував поліс, подія страхування, термін дії документа, періодичність страхових внесків, а як і їх суму, суму виплат і вартість самого поліса.

Отже, існує три виду документів, що необхідні функціонування страхової компанії; це відомості про співпрацівників компанії, види страхування і страхового поліса. У відомостях працівників компанії вказуються прізвище, ім'я і по батькові співробітника, його індивідуальний код, відділ, коли він працює, а як і призначений оклад. У видах страхування відбиваються назва події страхування, його код і сфера страхування. Страховий поліс є основний документ в будь-якій страховій компанії та відбиває прізвище, ім'я, по батькові імені клієнта й страхового агента, який сформував поліс, подія страхування, термін дії документа, періодичність страхових внесків, а як і їх суму, суму виплат і вартість самого поліса.

Розглянемо вихідний документ «Страховий поліс»:

. У загальній заголовної частини розташуємо такі реквізити, як назва організації, номер документа, ім'я клієнта (того кого оформлений страхового поліса), тому що ці реквізити ставляться до всього документа.

. До предметним рядкам документа належать до тому випадку реквізити: найменування події страхування, термін дії поліса, періодичність страхових внесків, сума страхових внесків, сума виплат, оплата поліса.

. До заверительной частини документа ставляться реквізити: ім'я страхового агента (оформившего документ) й ім'я директора страхової компанії за підписами, дата.

Ще однією вхідним документом є документ «Види страхування».

. До загальної частині належать такі реквізити: найменування документа, назва організації.

. Предметные рядки документа відбивають такі реквізити: код події страхування, найменування події страхування, а як і сферу страхування.

. До заверительной частини документа віднесемо реквізити: ім'я директора страхової компанії, підпис директора, дата.

ВАТ «РІКС»

ПЛАНИ СТРАХУВАННЯ

На наступний етап слід продумати структуру економічних показників шляхом розчленовування всіх відомостей на показники, і потім об'єднати реквізити родинних показників за принципом «Один ставлення включається група економічних показників з складом реквизитов-признаков». Такий їхній підхід дозволяє створити структуру бази даних із мінімальної надмірністю.

Показником є стосунки із мінімальним набором реквізитів, здатних утворити самостійний документ. Як відомо у складі показника має входити один реквизит-основание і кілька реквизитов-признаков, однозначно характеризуючих умови існування підстави.

Тут треба сказати, у процесі роботи було скориговано список реквізитів, поданий у завданні до курсової роботі. Так було вилучено такий реквізит як «Агент, який оформив поліс», оскільки розроблювана база даних дозволятиме зв'язок між страховим полісом і списком всіх страхових агентів. Також в представлений список було додано такі реквізити: «Код клієнта», «Код відділу» (задля забезпечення кращої автоматизації роботи з базою даних); «Найменування події страхування» (до подання повнішої і зрозумілої інформації); «Оплата за поліс, Оклад» (для реалізації розрахунку зарплати).

У проектованої базі даних сутностями будуть: АГЕНТ, ВІДДІЛ, КЛІЄНТ, ПОДІЇ СТРАХУВАННЯ, ПОЛІС.

Необхідно розрізняти такі поняття, як тип суті Доповнень і примірник сутності. Поняття тип сутності належить до набору однорідних особистостей, предметів, подій чи ідей, виступаючих як єдине ціле. Примірник сутності належить до конкретної речі у традиційному наборі. Наприклад, типом сутності то, можливо АГЕНТ, а примірником - дані кожної конкретної страхового агент.

Атрибут - пойменована характеристика сутності. Прикладами атрибутів для сутності КЛІЄНТ будуть індивідуальний код клієнта, його, ім'я, по батькові та т.д.

Ключ - мінімальний набір атрибутів, по значенням яких можна однозначно знайти необхідний примірник сутності. Приміром по суті ПОЛИС виключення з атрибутів такого як код поліса не дозволить однозначно визначити даний документ, тому ключем сутності ПОЛИС є атрибут - код поліса.

Зв'язок - асоціювання двох чи більше сутностей. Для виявлення перетинів поміж сутностями необхідно, принаймні, визначити самі сутності та їх атрибутный склад.