Аналіз схеми електричної принципової

Діагностично зручним признаком, який дозволяє судити про стан зору, є здатність ока помічати швидкі зміни тестового зображення.

В основі даного дослідження принцип випромінювання пучка інфрачервоного світла рефрактометром. При цьому спеціальні датчики проводять реєстрацію зображення цього пучка до і після моменту відображення його від сітківки. Таким чином, прохідний світло реєструється комп'ютером двічі: при вході і при виході з ока. Вся інформація, в тому числі параметри променя, аналізується спеціальним програмним забезпеченням, в результаті цього аналізу видається значення рефракції. Робота авторефрактометра повністю автоматизована, і пацієнту необхідно тільки знаходитися в нерухомому положенні і не відривати свій погляд від спеціальної мітки.

Для того щоб правильно визначити рефракцію, необхідно щоб розслаблення акомодації було максимальним. Для цих цілей фіксаціонную мітку розташовують як би на нескінченно великій відстані. Відмінною рисою цього дослідження є точне отримання даних про анизометропии (величина, що показує різницю рефракції між очима) і силі циліндра (величина, що показує ступінь астигматизму).

Хоча й при вимірюванні можливі похибки, все одно цей метод є найбільш зручним і швидким. Результати такої діагностики можуть інтерпретуватися тільки професіоналом, однак вони однозначно служать певною точкою відліку для майбутніх досліджень, наприклад, для перевірки гостроти зору. Дуже зручна авторефрактометрія для фахівця, що займається підбором окулярів або контактних лінз. Проте, офтальмолог, швидше за все, призначить додаткові дослідження. Варто зауважити, що проведення Авторефрактометрія неможливо при непрозорих оптичних середовищах, наприклад, при помутнінні кришталика, рогівки або склоподібного тіла. Це пов'язано з тим, що така середу порушує проходження тестових пучків світла до сітківки і назад.

На схемі електричній принциповій світло генератора, що формує красно-чорні та зелено-чорні меандри (світло діод АЛСЗЗ1 АМ) різної частоти, яка одразу ж вимірюється.

Задаючий генератор приладу виконаний на елементах DD5.3, DD5.4, R3, R4, C1. Він збуджується на частоті Fir=1/2(R3+R4)C1. Лічильник DD2 знижує Fir в 4 раза – цей сигнал (вивід 4) поступає на вимірювальний блок DD3, DD4, HG1 – та в 64 раза (сигнал на виводі 12) – до робочої частоти самого світлогенератора.

Інтервал часу, на якому виконується вимірювання частоти, - 64мс. Він формується генератором, частота якого задана та стабілізована кварцовим резонатором ZQ1. Лічильником-дільником DD1 ця частота понижається до величини, при якій на виході Q12 DD1 виникає «одиничний» імпульс потрібної тривалості.

Вимірювана частота в 16 разів вище частоти проходження самих «світлових» меандрів. Це дозволило прискорити вимірювання, зробити його слідкуючим. (затримка менше 0,25 с).

При ввімкненні приладу всі його лічильники встановлюються в нульове положення імпульсом, тривалість якого близька R6C6=0,5 c. Кожний елементарний вимір частоти починається зі з’явлення на виходах Q12 та Q13 лічильника DD1 стартової комбінації «11». Її фронтом лічильники DD3 та DD4 встановлюються в нульовий стан (довжина імпульсу на їх R-входах –R5C3=10 мкс), на виході елемента DD6.2 з’являється сигнал «1», що дозволяє рахувати. Це буде тривати до тих пір, поки на виході Q12 не з’явиться «0» (це трапиться через 64 мс). З цього моменту та до початку наступної стартової комбінації на табло HG1 буде демонструватися результат тільки що проведеного вимірювання.

Перемикачем SA1 встановлюють кольоровість меандра: або «червоно-чорний», або «зелено-чорний». Яскравість світіння світло діода в обох цих режимах встановлюють (якщо це потрібно) підбором опорів резисторів R10 та R11.

Всі постійні резистори в приборі – типу МЛТ-0,125; змінний R4 – лінійний (Тип А), зі зручною ручкою. Конденсатори С1…С4 – КМ-6 чи їм подібні, С5 – К50-35. Транзистори VT1, VT2 – майже будь-які p-n-p. Оскільки один з елементів мікросхеми D.D6 тут не використовується, його входи потрібно з’єднати з «+» джерела живлення або з «землею».

З чотирьох розрядів табло ИЖЦ5-4/8 тут використовуються лише два. Це може бути, звичайно, будь-яка пара, але краще виглядають суміжні розряди. (В нас за комутовані два молодших розряда цього табло).

Світлодіод HL1 виносний, змонтований в глибині зачорненої воронки, яку прикладають до ока так, щоб світло діод оказався би в полі центрального зору.

Інерційність нормального ока досить мала: на червоні мелькання світло діода він перестає звертати увагу лише на частотах 40..42 Гц, зелені – ще на 2..3 Гц вище. Зниження частоти, при якій око перестає звертати увагу мелькань, до 35..30 Гц та значне розходження частот для червоного та зеленого – привід для звернення до лікаря.