До функції органу нагляду за страховою діяльністю відноситься

a) реєстрація страхових договорів, за якими частина ризиків передається на перестрахування нерезидентам;

b) опрацювання страхових тарифів;

c) контроль за платоспроможністю страховиків;

d) визначення мінімального розміру статутного фонду для страховиків.

Стосовно правил страхування компетенція органу нагляду за страховою діяльністю зводиться до:

a) доповнення або скорочення;

b) перевірки і зауваження по суті, аж до відхилення;

c) реєстрації;

d) затвердження.

Форма страхового захисту, за якою страхувальники, котрі мають споріднені майнові інтереси та ризики, одночасно є членами страхового товариства – це:

a) власне утримання;

b) взаємне страхування;

c) колективне страхування;

d) споріднене страхування.

Страховик − це:

a) страхувальник;

b) застрахована особа;

c) вигодонабувач;

d) страхова компанія.

Якщо об’єкт страхується за одним договором страхування кількома страховиками − це:

a) перестрахування;

b)) страхова операція;

c) страхова відповідальність;

d) співстрахування.

Страхові резерви формуються за рахунок:

a) страхових відшкодувань;

b) страхових премій;

c) страхових сум;

d) франшизи.

Страхувальниками можуть бути:

a) юридичні та фізичні особи;

b) лише юридичні особи;

c) лише фізичні особи;

d) страховики.

Плата страхувальника страховику за отримані послуги – це:

a) страхове відшкодування;

b) страхова сума;

c) франшиза;

d) страхова премія.

Перелік обов`язкових видів страхування встановлений:

a) Цивільним кодексом України;

b) постановою Кабінету міністрів України;

c) Законом України «Про страхування»;

d) Конституцією України.

Розрахунковий нормативний запас платоспроможності страховика визначається на основі:

a) розміру статутного фонду;

b) надходжень страхових премій та страхових виплат;

c) страхових премій, сплачених перестраховикам;

d) кількості страхових полісів.

Угода між двома страховими компаніями, з яких одна − цедент (перестрахувальник) − зобов’язується передати ризики, а друга − перестраховик − прийняти ризики до перестрахування – це:

a) перестрахування;

b) делькредере страхування;

c) договір перестрахування;

d) договір страхування.

Залежно від способу залучення страхувальника до страхового процесу виділяють:

a) змішане та комбіноване страхування;

b) страхування життя та ризикові види страхування;

c) обов’язкове та добровільне страхування;

d) особове та майнове страхування.

Для здійснення обов'язкового страхування порядок і пра­вила проведення, форми типового договору, особливі умови ліцен­зування, розміри страхових сум та максимальні розміри страхових тарифів, затверджує:

a) Президент України;

b) Верховна Рада України;

c) Кабінет Міністрів України;

d) Державна комісія з регулювання ринків фінансових по­слуг України.

Страховий платіж сплачується:

a) страхувальником страховику;

b) страховиком страхувальнику;

c) страховиком третьої особі;

d) перестраховиком страхувальнику.

Кількість чинних договорів страхування − це:

a) страховий портфель;

b) страхові резерви;

c) об’єкти страхування;

d) страховий ринок.

Офіційно вповноважена особа, котра, маючи відповідну фахову підготовку, за допомогою методів математичної статистики обчислює страхові тарифи – це:

a) андеррайтер;

b) аварійний комісар;

c) актуарій;

d) цедент.