Розробка програмного забезпечення

Предметом захисту бакалаврських атестаційних робіт студентів комп'ютерних спеціальностей є програмний продукт, або технічне забезпечення систем обробки інформації.

Створюваний програмний продукт повинен кваліфікуватися з однієї чи з декількох наступних категорій:

1. Система автоматизації проектування, керування;

2. Інформаційно-пошукова система;

3. Система аналізу й обробки даних;

4. Система, що базується на знаннях;

5. Система моделювання;

6. Система прогнозування;

7. Система оптимізації;

8. Система забезпечення віддаленого зв'язку.

9. Система геометричних перетворень;

10. Система візуалізації;

Кожна з цих категорій визначає високий рівень професіоналізму розробника і програміста.

Програмне забезпечення - це група взаємодіючих програм. Структура програми має жорсткі зв'язки. Програмне забезпечення (ПЗ) - це найбільша вільно зв'язана група програм, що працюють як єдине ціле. У ПЗ не включаються: діаграми, технічні вимоги, графіки розробки, інструкції з користування та інші продукти фази розробки набору програм.

Розробка програмного забезпечення складається із шести етапів:

визначення вимог і задач;

проектування;

програмування;

компонування;

тестування;

документування.

При виконанні бакалаврської атестаційної роботи необхідно чітко усвідомлювати, що програмне забезпечення – це засіб, а не мета. Проте, коли створення програмного продукту є власне бакалаврською роботою, етап розробки (проектування) ПЗ займає важливе місце в пояснювальній записці незалежно від тематики.

З урахуванням бурхливого розвитку комп'ютерних технологій, останні досягнення в яких повинні бути добре відомі студенту-бакалавру як майбутньому фахівцю в області комп'ютерних наук, цей етап зводиться до вибору оптимальних програмних засобів розробки з існуючих. Це можуть бути мови програмування, новітні САПР, інструментальні середовища розробки, Web-технології тощо. Студент повинен творчо проаналізувати функції і можливості, надані цими засобами й обґрунтувати вибір одного з них. Обов'язково необхідно вказувати на використання стандартних програмних засобів проектування.

Вибравши деяке програмне забезпечення, студент може його розглянути докладніше, у вигляді структури. Процес опису можна представляти в різних формах. Обов'язково необхідно описати процес взаємодії користувача з розробленою програмною системою.

Таким чином, практична робота при розробці ПЗ зводиться до створення програмного продукту, що реалізує ціль бакалаврської роботи.

У пояснювальну записку включаються основні положення і кінцевий результат, без усіх кроків критичного оцінювання, аналізу, синтезу, доповнений описом методики взаємодії користувача з системою. Текст програмного коду виноситься в додаток, причому також без зайвих програмних модулів, але з докладними коментарями.

6. ГРАФІЧНИЙ МАТЕРІАЛ

Бакалаврська робота містить у собі графічну і текстову документацію. Графічний матеріал призначений для ілюстрування доповіді на захисті і може містити схеми, креслення, діаграми й ін. Нанесення на плакати зображень, що не мають прямого відношення до розробки, не допускається.

У графічній частині бакалаврської роботи рекомендується виконувати 3 листи (плаката) наступного змісту:

ЛИСТ 1. Матеріали, що пояснюють мету розробки;

ЛИСТ 2. Опис змістовної частини роботи;

ЛИСТ 3. Демонстрація результатів роботи, вхідні чи вихідні форми інтерфейсу програмної системи.

За згодою керівника і з урахуванням особливостей теми бакалаврської роботи склад графічної частини може бути змінений у бік збільшення числа аркушів, що стосується опису теми роботи. Максимальна кількість плакатів обмежена 5 аркушами.

ЛИСТ 1 (ПЛАКАТ 1) повинен розкривати мету, задачі, постановку задачі, проблематику бакалаврської роботи. На 1-му плакаті обов'язково повинна бути тема бакалаврської роботи. На 1-му плакаті зображуються технологічна схема роботи програми, інформаційні потоки між блоками системи, джерела інформації і т.п.

ЛИСТ 2 (ПЛАКАТ 2) повинен бути присвячений основним рішенням з реалізації системи. Це може бути архітектура створеної системи, структура програмних компонентів, структура інформаційного середовища системи, схема технології роботи користувача із системою тощо. У випадку, якщо метою бакалаврської роботи є рішення прикладної задачі, то 2-й плакат може описувати математичний апарат рішення, що включає в себе як розрахункові формули так і моделі. У пояснювальному тексті при цьому повинен бути обов'язковим опис умовних позначок і символів. Цей плакат може описувати бази даних (БД), може містити в собі структуру чи модель БД (концептуальну, інфологічну й ін.). У принципі, студент, що навчається за напрямками «Комп'ютерні науки» та „Комп’ютерна інженерія”, зобов'язаний знати і уміти розробляти БД, тому опис БД бажано навести.

Збільшення числа аркушів у графічній частині може стосуватися саме змістовної частини роботи, тому перераховані розділи можуть виноситися на окремі плакати.

ЛИСТ 3 (ПЛАКАТ 3) являє собою барвисту демонстрацію роботи розробленої системи. Бажано на цьому плакаті показувати взаємодію між окремими компонентами програми і фрагменти сценарію роботи.

У випадку виконання декількома студентами комплексної бакалаврської роботи, необхідно крім усіх перерахованих плакатів виконати загальний (0-й плакат), головне призначення якого – продемонструвати участь кожного із студентів в загальній роботі.

Усі графічні матеріали виконуються однотипно за допомогою комп'ютерних засобів створення графічних документів з використанням редакторів AutoCAD, CorelDraw, Excel, Word і ін. Кожен плакат повинен мати заголовок, образотворчу частину і пояснюючий текст.

7. ПРАВИЛА ОФОРМЛЕННЯ БАКАЛАВРСЬКИХ АТЕСТАЦІЙНИХ РОБІТ

7.1. Загальні вимоги до оформлення

Текст документа

Пояснювальна записка оформлюється на аркушах формату А4 (210 X297мм). Обсяг пояснювальної записки – 50–70 аркушів.

Текст пояснювальної записки розташовується: при наявності рамки – з відступами 10мм від границь рамки і нумерацією сторінки у відповідному полі рамки; при відсутності рамки - з відступами ліворуч – 20 мм, праворуч – 10 мм, зверху - 25 мм, знизу - 15мм.

Для основного тексту повинні використовуватисяшрифти Word - Times New Roman розміру 14 у півтора міжрядкових інтервала і з вирівнюванням по ширині сторінки.

При машинному засобі роботу виконують через півтора інтервала з розрахунку не більш 40 рядків на сторінці за умови рівномірного її заповнення і висотою літер і цифр не менш 1,8 мм.

Структура тексту

Текст пояснювальної записки поділяється на розділи, які у свою чергу можуть поділятися на підрозділи, пункти і підпункти. Розділи документа нумеруються арабськими цифрами впродовж всього документа, підрозділи, пункти і підпункти нумеруються в межах вищестоячого структурного елемента з додаванням через крапку номерів усіх вищестоячих структурних елементів. Наприклад, 1.2.3. - 1-й розділ, 2-й підрозділ, 3-й пункт.

Заголовки розділів дозволяється оформлювати жирним шрифтом з більш великим шрифтом:

Розділ................18

Підрозділ............ 16

Пункт, підпункт....... 14

Кожен розділ оформлюється з нової сторінки з відступом у 3 висоти шрифту (42 пункти – 3 рядки). Наступний текст починається з відступу в 2 висоти шрифту (28 пунктів – 2 рядки). Заголовок розділу складається з номера і назви, записується прописними літерами симетрично щодо правої і лівої границь аркуша. Крапка наприкінці заголовка не ставиться. Переніс слів у заголовку не дозволяється.

Підрозділи, пункти і підпункти записуються з абзацу малими літерами (крім 1-й прописної) на поточній сторінці з відступом від попереднього тексту (у т.ч. і від назви розділа) у 2 висоти шрифту (28 пунктів – 2 рядки). Наступний текст починається з відступу в 1 висоту шрифту (14 пунктів – 1 рядок). Для пункту і підпункту наявність заголовку необов'язково (у цьому випадку крапка після останньої цифри не ставиться).

Не допускається наявність заголовку на сторінці без наступного тексту.

Структурні елементи “ЗМІСТ”, “ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧОК, СИМВОЛІВ, ОДИНИЦЬ, СКОРОЧЕНЬ І ТЕРМІНІВ”, “ВСТУП”, “ПЕРЕЛІК ЛІТЕРАТУРИ” не нумерують, а їх назви є заголовками структурних елементів.

Заголовки структурних елементів роботи і заголовки розділів варто розташовувати посередині рядка і друкувати прописними літерами без крапок наприкінці, не підкреслюючи.

Заголовки підрозділів, пунктів і підпунктів роботи варто починати з абзацу і друкувати малими літерами, крім першої прописної, не підкреслюючи, без крапки наприкінці. Переноси слів у заголовку не допускаються.

Рекомендується складати заголовки з одного речення. Якщо заголовок складається з більш ніж одного речення, то їх розділяють крапкою.

Відстань між заголовком і наступним чи попереднім текстом повинна бути при машинному засобі друкування не менш двох рядків.

Не допускається розміщувати найменування розділу, підрозділу, а також пункту і підпункту в нижній частині сторінки, якщо після нього розташований тільки один рядок тексту.

Оформлення тексту, ілюстрацій і таблиць при машинному засобі їхнього виконання повинне відповідати вимогам ДСТУ 3.008-95 з урахуванням можливостей комп'ютерної техніки.