Джерела радіоактивності

Всі джерела радіоактивності можна поділити на природні та штучні. Основну частину опромінення людина одержує від природних джерел. Більшість з них такі, що уникнути опромінення від них практично неможливо. Більше того: вся еволюція тваринного і рослинного світу відбувалася і відбувається під постійним впливом Сонячного, космічного і земного випромінювання (останнє надходить від радіоактивних речовин, що містяться у земній корі).

Структура доз, що їх отримує населення від різних джерел неаварійного опромінення протягом року складається із:

- природного радіоактивного фону, який утворений космічними і сонячними променями і земним випромінюванням - 40% (200 мбер);

- медичної рентгенодіагностики - 30% (150 мбер);

- випромінювання з будматеріалів під час перебування у будинках - 20% (100 мбер);

- додаткового техногенного опромінення (телебачення, комп’ютери, проживання поблизу ТЕС, АЕС тощо) - 10% (50 мбер).

Людина зазнає опромінення двома способами - зовнішнім та внутрішнім. Якщо радіоактивні речовини знаходяться поза організмом і опромінюють його ззовні - це зовнішнє опромінення. А якщо ж радіоактивні речовини знаходяться у повітрі, яким дихає людина, або у їжі чи воді і потрапляють всередину організму через органи дихання чи шлунково-кишковий тракт, то таке опромінення називають внутрішнім.

Земними джерелами радіоактивного опромінення є більше 60 природніх радіонуклідів. Основні радіоактивні ізотопи, що містяться в горних породах -це калій-40 і рубідій-87, а також члени двох радіоактивних сімейств, які беруть початок відповідно від урана-238 і торія-232 - довгоживучих ізотопів, що знаходяться в Землі з самого її народження.

До складу космічних і сонячних променів входять: протони (близько 86%), альфа-частинки (близько 13%), електрони (близько 1%), а також так звані космогенні радіонукліди, що випадають на поверхню Землі з опадами і циркулюють у середовищі. До них відносять 14 радіонуклідів (тритій, вуглець-14, берилій-7, натрій-22 та ін.)

Радіаційне випромінювання в житлових будинках

Людина 80% свого життя проводить в будинках і близько половини річної дози опромінення отримує в будинках.

Джерелами радіоактивного опромінення в будинках є будівельні конструкції і матеріали і радон в повітрі приміщень.

Радон – важкий радіоактивний газ без смаку й кольору, який має сильні канцерогенні властивості. В більшій чи меншій мірі як земне джерело радіації він існує скрізь у природі: виділяється в повітря з грунту, зі стін будинків, які мають у своєму складі природні мінерали, міститься у воді й природному газі. Та найбільше радону збирається у підвалах і на перших поверхах приміщень без підвалів.

Нещодавно, наприклад, в Луганській області було проведено обстеження квартир, шкіл, дитячих садків, яке показало, що в 60% приміщень рівень радону вищий за норму, в деяких приміщеннях – навіть утричі. Це означає, що перебуваючи в цих приміщеннях, діти за рік набирають таку дозу радіаційного опромінення, яка встановлена для працівників атомних станцій! Справа в тому, що Україна розміщена на потужному кристалічному щиті, який має високу природну радіоактивність. Саме в Україні за радянських часів видобувалося 70% всього радіоактивного палива для атомних станцій. Тому радон, який потрапляє в наші помешкання, має природне походження. Цей газ – побічний продукт довгої ланки радіаційних перетворень, що беруть свій початок від сімейства урану.

Більш-менш герметичні споруди легко „ловлять” цей газ, що виділяється з грунту, немов коробка, котра стоїть на пористій гумці. Зазвичай концентрація радону в повітрі приміщень у 25 разів перевищує вміст радону у зовнішньому повітрі. Ще й понині подекуди в селах збереглися старі низенькі хати-мазанки з маленькими віконцями, котрі ніколи не відчиняються, й невентильованою підлогою-долівкою, вимазаною прямо по грунту. В таких хатинках концентрація радону майже в 100 разів перевищує його концентрацію зовні.

Потрапляючи разом із повітрям у легені, радон відразу ж уражає залози внутрішньої секреції, гіпофіз, кору надниркових залоз. Це викликає задишку, серцебиття, головний біль, тривожний стан, безсоння. При тривалому впливі радону можуть розвинутися злоякісні пухлини в легенях, печінці, селезінці. За даними Наукового центру радіаційної медицини АМН України, смертність від канцерогенного впливу радону в нашій державі становить 250 осіб на мільйон населення. Для порівняння: смертельний травматизм на дорогах у нас – 190 осіб на мільйон.

У розвинених країнах накопичений великий досвід боротьби з побутовим впливом радону. У США, наприклад, з 1985 року діє спеціальна радонова програма, у Великобританії та деяких інших європейських державах такі урядові програми працюють з 1987 року. Навіть у Росії 1997 року була затверджена національна програма „Радон”. В Україні, на жаль, такої комплексної національної програми не існує. Проте ще 1991 року – набагато раніше, ніж у Росії – були прийняті Державні будівельні норми України, де вперше регламентовано рівні гама-випромінювання і вмісту радону в житлових і побутових приміщеннях. 1997 року на зміну їм прийшли чинні нині ДБН В.1.4-0.01-97, які теж регламентують радіаційний контроль у будівництві. На сьогодні в Україні сформована концепція управління станом радіаційної безпеки в будівництві.

З метою обмеження надходження радону в житлові приміщення контролюється вміст радіоактивних речовин у будівельних матеріалах, рівень радіоактивності в усіх приміщеннях зведених будинків, проводяться спеціальні протирадонові заходи.

Кожне підприємство, яке виготовляє або відпускає сировину й будівельні матеріали, мусить проводити оцінку їхньої радіоактивності або мати сертифікат радіаційної якості, виданий спеціалізованою лабораторією. Радіологічна лабораторія Полтавської облСЕС з 1992 року перевіряє рівень радіоактивності заповнювачів для бетону і глини, що йде на виробництво цегли на всіх кар’єрах області. Найбільше природних радіонуклідів містить щебінь – від 26,5 до 200 Бк/кг при нормі 370 Бк/кг, а в Орлицькому кар’єрі Кобеляцького району – навіть 420 Бк/кг. Тому згідно будівельних норм використовувати цей щебінь в конструкціях будинків заборонено, він годиться лише для влаштування доріг.

Крім того, при здачі будь-якого об’єкта в експлуатацію в кожному приміщенні будинку фахівці лабораторії вимірюють потужність поглиненої дози гамма-випромінювання, тобто рівень радіації. В приміщеннях будівель, які будуються або реконструюються, він має бути не більше 30 мкР/год. У старих будинках – не більше 50 мкР/год. Однак масово контролювати вміст радону в повітрі приміщень фахівці Полтавської облСЕС не взмозі через брак відповідних приладів. Хоча норма вмісту радону існує: в Україні вона – 50 Бк/м³.