Якість і ефективність господарських рішень

Високий рівень конкурентного середовища змушує кожну особу, що приймає певне господарське рішення, звертати увагу на якість і ефективність прийняття останнього. При цьому особливе місце у системі показників, які дають можливість визначити доціль­ність прийнятого господарського рішення, посідає його якість.

Якість господарського рішення визначається сукупністю його параметрів, що задовольняють конкретного споживача або їх групу та забезпечують реальність його впровадження.

Основні параметри якісного рішення:

· повнота розв’язання поставленого завдання (можливість практичної реалізації рішення в запланованому обсязі);

· своєчасність рішення (правильний вибір моменту його прийняття й виконання);

· оптимальність рішення (вибір найкращого з усіх варіантів рішення за прийнятим критерієм з урахуванням наявних обмежень за часом, ресурсами, вимогами ринку тощо).

Під ефективністю господарського рішення розуміютьресурсну результативність, здобуту в результаті розробки, прийняття та реалізації рішення на підприємстві.

Виділяють такі види ефективності господарського рішення, сутність яких розкрито на рис. 1.1.

Рис. 1.1. Види ефективності господарських рішень

Основними вимогами до ГР є: своєчасність прийняття, потреба у встановленні механізму реалізації, оптимальність, можливість реалізації, гнучкість, можливість вери­фікації та контролю виконання, оригінальність і змістовність.

ТЕМА 2: ОСОБЛИВОСТІ ПРИЙНЯТТЯ РІШЕНЬ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

2.1. Процес прийняття господарських рішень

Необхідність прийняття ГР зумовлена існуванням проблем — складних теоретичних питань чи практичних ситуацій, що характеризуються розривом між тим, що є та що повинно бути.

Поняття «технологія прийняття рішень» вимагає відповідей на такі запитання:

· ідея, мета (навіщо робити?);

· кількість і якість об’єктів (що робити?);

· ресурси (з якими витратами?);

· застосовувані технології (як робити?);

· виконавці (хто повинен робити?);

· терміни (коли робити?);

· споживачі (для кого робити?);

· місце (де робити?);

· економічний, соціальний, екологічний, технічний ефекти (що це дає?).

Процес прийняття рішень (ПР) характеризується комплексом «інтегральних» процесів інтелектуальної діяльності керівника й апарата управління, доцільною організацією, науково обґрунтованими технологіями. Процес прийняття рішень має певні елемен­ти: мету; суб’єкта, що приймає рішення; альтернативні варіанти рішення; умови, результати та критерії вибору.

Процес прийняття рішень передбачає формування та використання певного алгоритму. На даний час не існує загальноприйнятої технології прийняття рішень.

Існують три шляхи прийняття рішення:

· керівник може приймати рішення самостійно;

· рішення може бути прийнято керівником після консультації з іншими;

· ті, кого це рішення безпосередньо стосується, можуть приймати його як група (керівник при цьому виступає як один із членів групи).

Процес прийняття рішення на стратегічному й оперативному рівні може мати інтуїтивний, заснований на судженнях, чи раціональний характер (рис. 2.5).

Рис. 2.5. Характер рішень, що приймаються суб’єктами господарювання

У теорії управління виділяють також три основні моделі прийняття рішень — класичну, поведінкову та ірраціональну (табл. 2.2).

Таблиця 2.2

Основні моделі прийняття рішень