Громадяни як суб’єкти трудового права

Громадяни набувають статусу працівника з моменту укладення трудового договору. Щоб вступити у трудові відносини громадянин повинен досягнути 16 років. За згодою одного з батьків можуть прийматись на роботу особи, які досягли 15 років. Учні у вільний від навчання час можуть прийматись на роботу у вільний від навчання час за згодою одного з батьків з 14 років. З цього віку громадяни набувають трудової правосуб’єктності, тобто своїми діями приймають на себе трудові права та обов’язки.

Кожен громадянин має право займатись будь-якими видами праці. Проте для певних видів робіт потрібна спеціальна підготовка, здатність виконувати певну роботу, досвід в окремих випадках. Наприклад, жінки не можуть залучатись до виконання підземних робіт.

Правовий статус працівника складають права та обов’язки, що надані законом та визначені у трудовому договорі (ст. 2 КЗпП України).

Держава забезпечує рівність трудових прав усіх громадян незалежно від їх походження соціального і майнового стану, мови, статі та ін.

Обов’язки працівника – сумлінна праця, додержання трудової дисципліни, дбайливе ставлення до майна власника. Дані права знаходять відображення у Правилах внутрішнього трудового розпорядку.

Коло обов’язків, що виконують працівники за своєю спеціальністю визначається тарифно-кваліфікаційними довідниками робіт і професій, посадовими інструкціями. Трудовий договір конкретизує трудові права та обов’язки працівників відповідно до виконуваної роботи. За невиконання обов’язків на працівників покладається відповідальність.

Разом з тим, варто зазначити, що працівники є суб’єктами не тільки індивідуальних трудових правовідносин, але й колективних трудових правовідносин. Отже, за працівниками визнаються індивідуальні та колективні трудові права. Колективним трудовим правом є права працівника бути членом трудового колективу на підприємстві, бути членом профспілкової організації.