Кредитна система та її структура

Кредитна система – це система кредитних відносин, принципів і форм кредитування (функціональна структура) та сукупність кредитно-фінансових установ, що створюють, акумулюють і надають грошові засоби на засадах кредитування (інституціональна структура).

Інституціональна структура в Україні:

— національний банк України (НБУ);

— комерційні банки;

— спеціалізовані банківські установи;

— небанківські фінансово-кредитні установи (страхові компанії, пенсійні фонди, інвестиційні компанії та ін.).

Національний банк України– це державна установа, яка є головною ланкою кредитної системи. Ще його називають банком банків, виходячи із завдань, які він виконує.

Головне завдання національного банку - управління емісійною, розрахунковою та кредитною діяльністю.

За допомогою норми резервування (r), норми відсоткової ставки (і) та операцій на ринку цінних паперів (завдяки продажу НБУ державних цінних паперів комерційним банкам зменшується кількість грошової маси, і, навпаки, з викупом їх у комерційних банків збільшується обсяг грошової маси) держава через національний банк проводить кредитно-грошову політику.

Облікова ставка (ставка рефінансування) -відсоткова ставка, яку використовує національний (центральний) банк при наданні кредитів комерційним банкам у порядку рефінансування.

Функції національного банку:

— розробка та реалізація грошово-кредитної політики;

— емісія готівкових грошей – монопольне право центрального банку;

— емісія безготівкових грошей;

— зберігання золотовалютних резервів країни;

— акумуляція та зберігання касових резервів комерційних банків (кожний комерційний банк як член національної кредитної системи зобов’язаний зберігати певний відсоток від суми вкладів на резервних рахунках центрального банку. Норма резервування зростає, якщо виникає потреба скорочення пропозиції грошей, і зменшується, коли необхідно збільшувати пропозицію грошей;

— кредитування комерційних банків у період економічних труднощів;

— виконання кредитних та розрахункових операцій на потребу уряду (надходження до державного бюджету акумулюються на рахунках центрального банку, тому саме він здійснює операції щодо акумуляції грошових засобів та витрат їх урядовими організаціями;

— здійснення за розпорядженням уряду операцій із іноземною валютою та золотом, із державними цінними паперами; здійснення взаємного зарахування боргових зобов’язань тощо.